(Грегорі Варшавчик. ФОТО: vejasp.abril.com.br)
Він був одним із творців сучасного архітектурного обличчя Бразилії. Про нього написані біографічні статті у закордонних енциклопедіях. Але в рідній Одесі про нього знають хіба що вузькі спеціалісти. Інтент продовжує серію матеріалів про людей, життя яких пов'язане з Одесою. У цьому матеріалі ми розповімо про архітектора Грегорі Варшавчика.
Одеські сторінки зірки бразильського модернізму
Майбутній основоположник модернізму в архітектурі Бразилії народився в Одесі у 1896 році. За документами Державного архіву Одеської області, його батьки, Еліяш і Сура (Підгаєць) Варшавчики, мешкали у квартирі № 3 будинку № 10 на тодішній Херсонській вулиці (нині – вулиця Пастера). І Грегорі був старшим серед їхніх трьох дітей.
Очевидно, що професійна цікавість до архітектури зародилась саме в Одесі. У 1918 році хлопець став студентом першого курсу інженерно-технічного факультету тільки-но створеного Одеського політехнічного інституту. На механічному факультеті цього ж навчального закладу навчався і його молодший брат Павло.
Саме в Одесі Грегорі побрався зі своєю першою дружиною Раїсою Левіною. Згодом він виїхав до Європи, щоб продовжити навчання. Невідомо, чи планував юнак повернутись до Одеси по закінченню своїх студій. Але до рідного міста, яке почало нову, важку главу своєї історії в складі зовсім іншої держави, Грегорі більше не повернувся.
Навчання в Італії й перші кроки в професії
Закінчити архітектурну освіту йому вдалося в Італії, в римській Академії образотворчого мистецтва. Грегорі навчався в Італії саме тоді, коли там реформували архітектурну освіту. Майбутнім архітекторам прагнули дати не лише ґрунтовні знання з історії мистецтва й теорії архітектури, а й інженерно-технічну підготовку. Вважалося, що архітектор має не тільки вміти проєктувати красиві будівлі, а й розуміти, як їх звести. Щоправда, згодом Грегорі Варшавчик охарактеризує свою освіту як достатньо старомодну й зазначить, що самоосвіта допомагала формуватися авангардним архітекторам.
У 1920 році, по закінченні прискореного курсу навчання, Грегорі Варшавчик отримує диплом архітектора і згодом починає працювати асистентом Марчелло П'ячентінi. Одним із проєктів, над якими працював Варшавчик за дорученням свого наставника Марчелло П'ячентіні, була перебудова флорентійського палацу Строцціно під кінотеатр "Савоя" (згодом – "Одеон"). Роботі над ним архітектор присвятив близько року. Цікаво, що історія цього палацу має несподіваний одеський відгомін: його колишніми власниками були представники знаменитого флорентійського роду Строцці, до однієї з гілок якого, за родинними відомостями, належать і відомі в Одесі Скроцькі.
<picture></picture>
Кінотеатр "Одеон" у Флоренції. ФОТО: blog.archtrends.com
Латинська Америка й маніфест нової архітектури
У 1923 році в житті молодого архітектора розпочався новий етап – латиноамериканський. Приїхавши до бразильського Сан-Паулу, він починає працювати в будівельній компанії під керівництвом Роберто Сімонсена. Уже 1925 року він публікує статтю "Про сучасну архітектуру" - своєрідний маніфест, у якому обстоює принципи нового архітектурного мислення.
У своїй статті Варшавчик закликав відмовитися від наслідування історичних стилів і створювати архітектуру, що відповідала б потребам сучасної людини. На його переконання, форма будівлі мала визначатися насамперед її призначенням, а не декоративними прикрасами. Він обстоював раціональне планування, економічність будівництва, використання нових матеріалів і технологій. Архітектор, вважав Варшавчик, повинен не копіювати минуле, а шукати власну мову для своєї епохи.
Від першого будинку до визнання
Від теорії до практики Варшавчик перейшов 1927 року, коли спроєктував власний будинок на вулиці Санта-Крус у Сан-Паулу. Зведена наступного року споруда, відома як Casa Modernista ("Модерністський будинок"), увійшла в історію як перший зразок модерністської архітектури Бразилії. Це був спільний творчий проєкт архітектора та його другої дружини Міни Клабін: Грегорі відповідав за архітектуру, а Міна створила сад із місцевих тропічних рослин.
<picture></picture>
Грегорі Варшавчик перед будинком на вулиці Санта-Крус. ФОТО: res.cloudinary.com
Утім, утілити новаторські ідеї повною мірою Варшавчику не вдалося. За зовні модерністськими формами приховувалися традиційні будівельні рішення: цегляні стіни, дерев'яні перекриття та черепичний дах, схований за парапетом. Таке поєднання нового і старого почасти пояснювалося тим, що будівельна галузь Бразилії ще не була готова до запропонованих архітектором змін. Попри ці суперечності, будинок Варшавчиків став важливою віхою в історії бразильського модернізму.
Співпраця подружжя не обмежилася родинною оселею. Міна Клабін, яка походила із заможної родини єврейських емігрантів із російської імперії, захоплювалася мистецтвом і згодом стала однією з новаторок бразильського ландшафтного дизайну. Вона створювала сади для інших будівель, спроєктованих чоловіком. Особливе місце в її роботах посідали місцеві тропічні рослини, насамперед кактуси, які завдяки таким експериментам стали одним із характерних образів бразильського модернізму.
Родина Варшавчиків мешкала в будинку на Санта-Крус до середини 1970-х років. Згодом споруда опинилася під загрозою знесення: у 1983 році будівельна компанія планувала звести на цій ділянці житловий комплекс. Місцеві жителі виступили на захист будинку та прилеглого саду, і вже 1984 року він отримав охоронний статус. У 2000 році розпочалися роботи з його відновлення, а з 2008-го будинок перебуває у віданні муніципалітету Сан-Паулу.
Тим часом архітектурні експерименти Варшавчика тривали. Наступним важливим проєктом став будинок на вулиці Ітаполіс у Сан-Паулу, зведений у 1929–1930 роках. Сад для нього також створила Міна. Ще під час будівництва споруду відвідав уславлений французький архітектор Ле Корбюзьє, який високо оцінив роботу Варшавчика й посприяв його запрошенню представляти Південну Америку в Міжнародних конгресах сучасної архітектури (CIAM). А 1930 року Варшавчик організував у новому будинку виставку сучасної архітектури, мистецтва та дизайну, яка привернула значну увагу публіки й стала важливою подією в історії бразильського модернізму.
<picture></picture>
Будинок на вулиці Ітаполіс. ФОТО: blog.archtrends.com
Професійне визнання принесло Варшавчику нові можливості. У 1931 році на запрошення архітектора Лусіу Кости він почав викладати в Національній школі образотворчих мистецтв у Ріо-де-Жанейро, де саме реформували архітектурну освіту. А наступного року вони заснували спільну архітектурну фірму. Так розпочався новий етап творчості Варшавчика, пов'язаний уже не лише з Сан-Паулу, а й із розвитком модерністської архітектури в Ріо-де-Жанейро.
Спадщина архітектора
Наприкінці 1930-х через зміну політичної ситуації в Бразиліїї посилюються антисемітізм та ксенофобія. Ці явища суперечили світогляду архітектора, одеське дитинство якого було затьмарене єврейськими погромами. Поступово його роль зводиться до підприємця в будівельному бізнесі. Він проєктує багатоквартирні будинки в центрі міста та чисельні приватні будинки.
Після Другої світової війни в Бразилії заявило про себе нове покоління архітекторів-модерністів, які здобували освіту в Ріо-де-Жанейро й формувалися під впливом Лусіу Кости та Оскара Німеєра. Грегорі Варшавчик, який стояв біля витоків бразильського модернізму, на той час уже відійшов на другий план.
У 1950-х Варшавчик зосереджується на ролі підприємця. Він критикує хаотичну забудову бразильських міст. На його думку, архітектура не має зводитись до створення окремих красивих споруд. Вона має брати участь у трансформації міських центрів і у вирішенні проблем звичайних людей, зокрема доступного житла. Згодом проблеми, помічені Грегорі Варшавчиком, тільки загострились.
Помер архітектор у 1972 році в Сан-Паулу.
У сучасній Бразилії останніми роками зростає інтерес до імені архітектора. Міський музей Сан-Паулу має окрему сторінку, присвячену архітектору та його будинку.
У 2019 році в Сан-Паулу пройшла виставка "Простір Варшавчика", яка тривала з 27 квітня до 23 червня. У 2022 році Рада архітектури та урбанізму Бразилії опублікувала матеріал під назвою "Грегорі Варшавчик – українець, який заснував модерну архітектуру в Бразилії". У цьому ж році вийшла книжка "Грегорі Варшавчик – прихід модернізму", присвячена життю і творчості архітектора.
<picture></picture>
Книжка "Грегорі Варшавчик - прихід модернізму". ФОТО: zlibrary.pt
Щоправда, той самий перший модерністський будинок, якому в 2028 році виповниться сто років, досі знаходиться у занедбаному стані і є предметом занепокоєння громадськості та академічної спільноти.
Віолетта Дідук