Описуючи Одесу дев’ятнадцятого століття, практично всі мандрівники не оминали увагою місцевий карантин. Він мав уберігати місто від "чорної смерті". Так тоді називали чуму. Але попри суворі карантинні правила, епідемії періодично забирали життя мешканців міста.
Підбиваючи підсумки страшної епідемії чуми 1812 року, польський мандрівник Едвард Рачинський написав: "Сумним залишається факт, що досі не знайдено жодних ліків проти такого страшного захворювання". Отже, для Одеси словосполучення "чорна смерть" не було пустим звуком.
Інтент продовжує серію матеріалів про людей, життя яких пов'язане з Одесою. У цьому матеріалі ми розповімо про видатного вченого Володимира Хавкіна.
Буремна одеська молодість майбутнього вченого
Згодом саме уродженець Одеси зробить вагомий внесок у боротьбу з цією хворобою. 15 березня 1860 року в родині викладача казенного єврейського вчилища Арона Хавкіна народився майбутній учений Володимир Хавкін, відомий за кордоном як Вальдемар Мордехай-Вольф Хавкін. Окрім нього, в родині було ще вісім дітей. Деякий час родина проживала в Бердянську, де хлопчик отримав традиційну єврейську освіту й закінчив місцеву гімназію.
<picture></picture>
Бердянська чоловіча гімназія, де вчився Володимир Хавкін. ЗОБРАЖЕННЯ: www.brd24.com
Коли настав час продовжувати навчання, в житті юнака знов з’явилася Одеса. Але навчання на природничому відділенні фізико-математичного факультету тодішнього Новоросійського університету не було спокійним. Навчався студент Хавкін добре, а от до його поведінки було чимало претензій. Володимир Хавкін бере участь у студентських заворушеннях, а згодом зближується з представниками революційної організації "Народна воля".
Представники саме цієї організації здійснюють в Одесі зухвалий теракт. 18 березня 1882 року на тодішньому Миколаївському (нині Приморському) бульварі був убитий генерал Стрельников. А за рік до цього від вибуху бомби народовольців загинув імператор Олександр ІІ. Після вбивства імператора в Одесі розпочались єврейські погроми. І місцеве студентство брало активну участь у захисті єврейської громади від погромників. Серед таких небайдужих студентів був і Володимир Хавкін, який навіть потрапив до одеської тюрми, а згодом був виключений з університету.
У 1883–1884 роках "Народна воля" була розгромлена царським урядом. Опальний студент все ж таки закінчив університет і навіть захистив дисертацію. Але з таким бурхливим минулим про достойну роботу годі було й думати.
<picture></picture>
Володимир Хавкін у молодості. ЗОБРАЖЕННЯ: www.5.ua
Перші кроки в європейській науці
Володимир Хавкін отримує незначну технічну посаду в місцевому зоологічному музеї. Особливих перспектив для майбутньої наукової кар’єри така посада не обіцяла. Володимир приймає пропозицію німецького фізіолога Шиффа й певний час працює в Женевському університеті. Але робота виявилась не досить цікавою.
Саме в цей час про здібного колишнього студента згадує його викладач Ілля Ілліч Мечников, який на той час вже працює в Інституті Луї Пастера в Парижі. Щоправда, й там для Володимира Хавкіна знаходиться тільки скромна посада бібліотекаря. Але важливим було те, що йому дозволили працювати в лабораторії в неробочий час.
<picture></picture>
Інститут Луї Пастера в Парижі. ФОТО: images.rtl.fr
Можливо, Хавкін так би і залишився бібліотекарем, якби не один випадок. У пастерівському інституті він отримує можливість працювати разом із відомим мікробіологом Емілем Ру, стає його асистентом. Саме там він починає працювати над створенням вакцини проти холери – хвороби, яка щорічно забирала тисячі людських життів. Найбільше від неї страждала Індія, але епідемія дійшла й до Європи.
Успішні випробування вакцини від холери і від’їзд до Індії
У 1892 році Хавкін успішно тестує розроблену ним вакцину проти холери на перших добровольцях, серед яких був і сам учений. Спроби створити протихолерну вакцину робили й раніше, але розробка Хавкіна та її подальші випробування стали важливим кроком у розвитку вакцинації проти бактеріальних інфекцій.
Новина швидко охопила як наукові кола, так і громадськість. Але європейські уряди не поспішали впроваджувати новинку, яка обіцяла врятувати мільйони людей. Можливість провести масштабні випробування надійшла від британської влади, адже саме її колонія Індія найбільше потерпала від цієї хвороби, яку іноді називали "індійською заразою".
Так починається знайомство Володимира Хавкіна з цією далекою азійською країною та її мешканцями. Робота була вкрай важкою. До недовіри й агресії з боку місцевих додавались і напади малярії. Але доктор Хавкін терпляче проводив бесіди з місцевим населенням, робив демонстративні щеплення собі і своїм помічникам, щоб довести чистоту своїх намірів. І поступово його тактика давала свої плоди.
<picture></picture>
Володимир Хавкін під час роботи в Індії. ЗОБРАЖЕННЯ: th.bing.com
На жаль, холера була не єдиною хворобою, яка докучала людству. Наприкінці XIX століття вчені вже встановили збудника "чорної смерті", але дієвої вакцини проти чуми ще не існувало. Один із піонерів вакцинації Луї Пастер перед смертю сказав, що хтось із його учнів обов’язково знайде спосіб подолати цю хворобу.
Вакцина проти "чорної смерті"
І одним із тих, хто взявся за пошук такого способу, став Володимир Хавкін. У січні 1897 року він випробував розроблену ним протичумну вакцину на собі. А 30 січня відбулись перші випробування на добровольцях-арештантах тюрми. За результатами перших спостережень, серед щеплених захворів лише один, і той невдовзі одужав. Лікар поспішав, адже Індією ширилась чергова епідемія.
Ось що писав про невтомну працю Володимира Хавкіна його колега, бомбейський вчений професор Каналкар: "Епідемія все розросталась. Доктор Хавкін дуже квапився. Одночасно з підготовкою вакцини він читав чисельні лекції для лікарів-практиків із боротьби з чумою. Цей замкнений і неговіркий господин ставав на диво красномовним, коли треба було навчити когось основам протичумної боротьби. Працював він по 12-14 годин на добу. Один із його помічників захворів на нервовий розлад. Двоє звільнились, не витримавши випробування трудом і страхом".
При цьому Хавкін вів аскетичний спосіб життя, займаючи одну кімнату при лабораторії. Ходив пішки, тому що свого коня також віддав на потреби лабораторії.
Попри спротив, діяльність вченого поступово приносила плоди, і "хавкінізація" (так називали вакцинацію від чуми) набула поширення в багатьох регіонах Індії. Вакцина допомагала зменшити захворюваність і смертність від бубонної чуми. Сам доктор Хавкін був нагороджений орденом Індійської імперії.
Протичумні щеплення швидко набували поширення. За наступні десятиліття вакцина Хавкіна була застосована в мільйонах доз, ставши одним із перших дієвих засобів профілактики цієї небезпечної хвороби.
<picture></picture>
Володимир Хавкін під час роботи. ФОТО: zaxid.net
У роки Першої світової війни Володимир Хавкін долучається до роботи британських військових медиків над упровадженням профілактичних щеплень проти паратифу серед солдатів.
Після завершення роботи в Індії вчений оселився у Франції, в місті Булонь-на-Сені. А останні роки життя провів у швейцарській Лозанні.
Вшанування пам’яті "махатми" Хавкіна
Помер вчений 26 жовтня 1930 року. Звістка про його смерть викликала скорботу в Індії, де Володимира Хавкіна називали "махатмою", тобто "великою душею". Незадовго до смерті вчений розпорядився спрямувати значну частину своїх статків на створення фонду підтримки єврейських релігійних навчальних закладів, передусім у Східній Європі.
Лабораторія в Мумбаї, де працював видатний вчений, згодом стала бактеріологічним інститутом імені Хавкіна. Також у Мумбаї встановлено пам’ятник вченому і діє музей, присвячений його діяльності.
<picture></picture>
Експонат музею Хавкіна в Мумбаї. ФОТО: www.haffkineinstitute.org
В Національній бібліотеці Ізраїлю в Єрусалимі зберігається архів ученого, зокрема його листування та щоденники, які він вів упродовж багатьох років.
В Одесі на Слобідці є вулиця Хавкіна. А на будинку по вул. Павла Зеленого, 36, де вчений проживав у студентські роки, щедрі одесити встановили меморіальну табличку й "видали" вченому Нобелівську премію.
<picture></picture>
Будинок в Одесі, де жив Володимир Хавкін. ФОТО: Віолетта Дідук
Володимир Хавкін офіційно такої нагороди не мав. Але його внесок у порятунок людства вартий набагато більше, ніж всі можливі премії.
<picture></picture>
Меморіальна табличка на воротах будинку. ФОТО: Віолетта Дідук
Віолетта Дідук