Герої не вмирають: Віталій Стогнев

"Ми готові були лопатами вбивати ворогів, гризти їх, якщо потрібно", — так розповіла про своє подружжя Ольга Миколаївна, дружина загиблого воїна Віталія Стогнєва, який у 58 років, попри спротив військкомату, пішов на війну.

Боєць 1 батальйону 123 бригади територіальної оборони Віталій Стогнєв загинув 21 жовтня 2022 року поблизу села Новополтавка на Херсонщині.

<picture></picture>
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва

Його дружина Ольга відверто розповіла нам про те, яким він був, як у критичний момент став у стрій — як справжній чоловік і як українець.

Її спогадами Інтент продовжує цикл "Герої не вмирають" про наших захисників... 

Від Врадіївки до Києва

"Ми познайомилися у 1989 році у Врадіївці", — каже Ольга Миколаївна. Разом, у любові та злагоді, вони прожили тридцять три роки. Він був опорою сім’ї, справжнім господарем — м’яким і добрим, але зі стрижнем.

Це та сама Врадіївка на Миколаївщині, де у 2013 році відбулися масові протести, з яких почалася Революція Гідності. Тут живуть люди, які не мовчать.

Віталій проходив строкову службу у Севастополі. Саме там він зробив Ользі пропозицію. У 2013 році подружжя святкувало 25 років спільного життя і з болем згадує, скільки російських прапорів тоді було в Криму — над кожною військовою частиною. З 2014 року вони більше не їздили на півострів, пообіцявши собі повернутися лише тоді, коли він знову стане українським.

Він був її "сонцем" — так вона зустрічала його з кожної подорожі.

<picture></picture>
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва

Родина переїхала до Києва, син Дмитро вступив до КНЕУ. Вони жили добре, але почалося повномасштабне вторгнення.

<picture></picture>
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва

"Я одразу сказала: з України не піду", — згадує Ольга. На третій день війни подзвонив брат із Криму й сказав: "Потерпіть, усе скоро закінчиться, ми вас "звільнимо". У відповідь вона кричала: "Саша, ви тут не пройдете. Ми всі станемо і будемо битися, хто чим зможе".

Взяв ТЦК змором

Віталію було вже 58 років. Він мав діабет і зовсім нещодавно важко переніс ковід. Про те, що збирається до війська, він їй не сказав. Його шкільний друг служив у ТрО, вони багато говорили про армію. Віталій зібрав документи, пройшов ВЛК і лише тоді зізнався дружині — не хотів турбувати.

<picture></picture>
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва

Спочатку вони поїхали до військкомату в Первомайську, де його не взяли. Потім була спроба через Миколаїв, далі — Київ, але чоловіка знову повернули додому. Віталій почекав три дні й знову пішов до військкомату в Первомайську. Зрештою там здалися перед його напором і взяли до війська.

Він казав: "З кожної родини хоча б один чоловік має піти на фронт", і твердо стояв на своєму.

Цеглинка у фундаменті армії

"Під час служби вони спілкувалися щодня", — згадує Ольга Миколаївна.

"Про війну він розповідав неохоче, беріг її від тривог, зате багато говорив про плани — хотів розширити господарство, завести нових птахів. На жаль, цьому не судилося здійснитися.

<picture></picture>
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва

Мій чоловік був дуже хазяйновитий і вмів зробити будь-що власними руками. У війську для нього завжди знаходилася робота — щось полагодити, відремонтувати, змайструвати потрібне приладдя", — додає вона.

Він був одним із тих рядових солдатів, які складають фундамент нашої армії: тих, хто вгризається в рідну землю, копає окопи, будує бліндажі й своєю кмітливістю та працею компенсував нестачу інструментів у перші дні війни.

<picture></picture>
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва

"Можливо, мій чоловік не здійснив гучного подвигу, — стверджує дружина бійця. — Але для мене він — справжній герой, справжній чоловік, голова сім’ї, батько, українець і захисник країни. Я пишаюся ним і відчуваю підтримку від рідних та знайомих в селі. Мало хто з його ровесників пішов до армії. Він не ховався і не сидів удома — він сам ішов у військкомат, попри все. Саме завдяки таким людям Україна живе й житиме вічно".

***

Пам’ять про Віталія Миколайовича Стогнєва — це не лише біль утрати. Це приклад. Приклад людини, яка у зрілому віці зробила свідомий вибір і стала до строю, коли Батьківщина покликала. Його життя — це тиха, чесна праця, любов до родини й безумовна вірність Україні.

<picture></picture>
ФОТО надане дружиною Віталія Стогнєва

Саме на таких людях тримається держава у найважчі часи. Саме такі імена ми зобов’язані берегти в пам’яті, передавати дітям і вписувати в історію нашої боротьби за свободу.

Антон Терехов