Дивовижний Південь: Тилігульський парк – де будують острови для птахів

Протилежні береги Тилігульського лиману поєднані спільним водним дзеркалом, але розділені адміністративною межею. Західне узбережжя водойми належить Одеській області, а східне – Миколаївській. На берегах одного лиману діють два самостійні об'єкти природно-заповідного фонду з однаковою назвою – регіональні ландшафтні парки "Тилігульський". Першим, у 1995 році, створили миколаївський парк, а за два роки з'явився й одеський. Саме про миколаївський парк розповімо в черговому матеріалі постійної рубрики "Дивовижний Південь".

Природний комплекс міжнародного значення

Регіональний ландшафтний парк "Тилігульський" на Миколаївщині охоплює частину акваторії та східного узбережжя однойменного лиману. Його загальна площа становить 8195,4 га. Парк розташований у Миколаївському районі, на території Березанської та Коблівської громад.

<picture></picture>
РЛП "Тилігульський". ФОТО: І. Кошковський

Тилігульський лиман сформувався на місці давньої річкової долини, яку затопили морські води. Водойма вирізняється значними перепадами глибин: поблизу берегів переважають мілководдя, тоді як у найглибших частинах глибина перевищує 20 метрів.

Парк створили для збереження природних комплексів лиману та його узбережжя. Тут поєднуються типчаково-ковилові степи, рослинність кам'янистих схилів, чагарникові зарості й водно-болотні угіддя. Особливе значення територія має для птахів, які гніздяться тут, зупиняються під час сезонних міграцій та зимують.

Природоохоронна цінність Тилігульського лиману визнана й на міжнародному рівні. Він має статус водно-болотного угіддя міжнародного значення відповідно до Рамсарської конвенції, входить до європейської Смарагдової мережі та належить до ключових орнітологічних територій.

Будова берегів та піщані коси

Береги Тилігульського лиману сформувалися під дією різних природних процесів. На одних ділянках хвилі руйнували схили, утворюючи круті урвища, на інших – накопичували пісок і черепашковий матеріал. Так виникли піщано-черепашкові коси, які виступають далеко в акваторію лиману й місцями відгороджують захищені від хвиль мілководні затоки.

На миколаївському узбережжі розташована низка таких природних утворень, зокрема Чилова, Анатолівська, Отаманська та Українська коси.

Чилова коса розташована поблизу села Українка. Її також називають Великою Українською, а серед любителів кайтсерфінгу вона відома як Друга коса. Завдяки відкритому вітрам розташуванню та прилеглим мілководдям ця територія стала популярним місцем для активного відпочинку.

<picture></picture>
Чилова коса. ФОТО: nikvesti.com

Анатолівська коса розташована північніше, неподалік села Анатолівка. Вона є однією з природних ділянок регіонального ландшафтного парку, де збереглися характерні для узбережжя лиману піщано-черепашкові ландшафти. У 2023 році науковці обстежували цю та інші коси миколаївського берега, досліджуючи природні оселища, рідкісні види рослин і тварин та вплив людської діяльності на їхній стан.

Цілинні степи східного узбережжя

На схилах балок і берегах Тилігульського лиману збереглися ділянки цілинного причорноморського степу. Зокрема, в районі Ташинської затоки та гирла річки Царега розташований один із найбільших цілинних степових масивів на півдні України.

Флора миколаївського регіонального ландшафтного парку "Тилігульський" налічує близько 620 видів судинних рослин, із яких 23 занесені до Червоної книги України. Тут також збереглися рідкісні рослинні угруповання, які охороняються відповідно до Зеленої книги України.

<picture></picture>
Рослинність РЛП "Тилігульський". ФОТО: static.rayon.in.ua

На степових схилах і вододілах ростуть ковила волосиста, ковила Лессінга та ковила українська. Під час колосіння ці злаки надають степу характерного сріблястого відтінку. На вапнякових схилах трапляються дрік скіфський, ефедра двоколоскова та мигдаль степовий – рослини, пристосовані до посушливих умов.

Особливо мальовничими схили стають наприкінці зими та навесні, коли зацвітають підсніжник Ельвеза, шафран сітчастий, брандушка різнокольорова, тюльпани бузький і Шренка та горицвіт весняний. Деякі з цих рослин належать до ранньовесняних ефемероїдів: вони швидко проходять період цвітіння й вегетації, а після відмирання надземних частин зберігаються завдяки підземним органам.

Крилата гавань Тилігульського лиману

Тилігульський лиман є важливим місцем гніздування, зимівлі та зупинки птахів під час сезонних міграцій. За даними управління екології Миколаївської області, тут зареєстровано близько 280 видів птахів, понад 40 з яких включені до Червоної книги України та інших охоронних списків.

Особливу роль у збереженні пташиного світу відіграє орнітологічний заказник місцевого значення "Пониззя Тилігульського лиману", створений у 1976 році. Він розташований поблизу Коблевого, займає площу 120 га і з 1995 року входить до складу миколаївського регіонального ландшафтного парку "Тилігульський". Заказник створено для охорони місць гніздування та сезонних скупчень водоплавних і навколоводних птахів.

Під час весняних та осінніх міграцій на лимані та його узбережжі іноді збирається до 50 тисяч птахів. Тут можна побачити пеліканів, бакланів, чапель, косарів, коровайок, різні види куликів і крячків. Під час міграцій птахи знаходять корм і відпочинок на прибережних мілководдях, а для багатьох видів лиман є також місцем гніздування.

<picture></picture>
Колонія рябодзьобих крячків на Тилігульському лимані. ФОТО: І. Гержик

У травні 2020 року на Тилігульському лимані вперше за історію спостережень зафіксували рожевих фламінго. Орнітологи миколаївського парку нарахували п'ять особин цих рідкісних для України птахів. Фламінго живляться дрібними водними організмами, зокрема рачками артемії, яких знаходять у солоних мілководних водоймах.

Острівні екосистеми та штучні платформи

У пониззі Тилігульського лиману розташовані природні острови, які утворилися внаслідок накопичення піщаних і черепашкових наносів. На них поширена рослинність, пристосована до засолених ґрунтів, а також очеретяні зарості. Ці невеликі ділянки суші є важливими місцями гніздування птахів, однак під час сильних вітрів рівень води біля островів може підвищуватися, через що гнізда опиняються під загрозою затоплення. Іншими загрозами для пташиних колоній є заростання гніздових ділянок рослинністю та наземні хижаки.

Щоб захистити пташині гнізда від затоплення та наземних хижаків, у 2021 році на території миколаївського регіонального ландшафтного парку "Тилігульський" розпочали реалізацію екологічного проєкту "Острови птахів". У його межах облаштували вісім штучних островів-платформ загальною площею 1500 м². Їх розмістили на мілководдях поблизу Тилігульського пересипу, неподалік Коблевого.

<picture></picture>
Штучні "острови птахів". ФОТО: dtek.com

Конструкції підняли над водою та вкрили природними матеріалами – соломою, сіном і морською камкою. Це зменшує ризик затоплення гнізд і ускладнює доступ до них наземним хижакам. На штучних островах гніздяться річкові та рябодзьобі крячки, тонкодзьобі мартини, а також рідкісні види птахів, зокрема чоботарі, кулики-довгоноги й морські пісочники.

Проєкт уже продемонстрував помітні результати. Якщо у 2021 році на перших платформах загніздилося 195 пар птахів, то у 2024 році їх було 385, а у 2025-му – вже 858 пар. Таким чином, за чотири роки кількість гніздових пар зросла більш ніж учетверо.

Вирощування устриць на Тилігульському лимані

У середині 2010-х років на Тилігульському лимані почали промислово вирощувати устриць. Для цього використовують тихоокеанську устрицю (Crassostrea gigas) – вид, який походить з інших регіонів світу й не належить до природної фауни Чорного моря.

Молодих молюсків завозять із розплідників і дорощують у солоній воді лиману до товарного розміру. Устриць утримують у спеціальних сітчастих ємностях, закріплених на конструкціях у воді. Вирощування може тривати понад рік. Устриці живляться мікроскопічними водоростями та іншими органічними речовинами, які відфільтровують із води.

Назустріч вітру

Тилігульський лиман давно приваблює любителів вітрильного спорту, кайтсерфінгу та віндсерфінгу. Відкрита вітрам акваторія та мілководні ділянки поблизу піщаних кіс створюють умови для занять цими видами спорту. Навіть під час повномасштабної війни на лимані продовжують проводити організовані вітрильні змагання.

<picture></picture>
Вітрильні змагання на Тилігульському лимані. ФОТО: nikvesti.com

Зокрема, 8 серпня 2026 року тут відбулася регата "Вітрила єдності" в межах регіональних молодіжних ігор Tiligul Games-2026. У Відкритому кубку Миколаївської області з вітрильного спорту взяли участь 104 юні спортсмени з Миколаївщини, Одеси, Вінниці, Києва та Київської області. Вони змагалися на спортивних вітрильниках різних класів. Змагання присвятили 139-й річниці Миколаївського яхт-клубу.

Розвиток водного спорту на Тилігулі має враховувати природоохоронний статус території. Адже ті самі коси та мілководдя, що приваблюють спортсменів і туристів, слугують місцями відпочинку та гніздування тисяч птахів.

Юлія Сичова