Дивовижний Південь: мусульманська столиця України

За традицією Інтент продовжує розповідати про унікальні куточки південної частини нашої мальовничої країни. Ми вже знайомили читачів з конкурентом Мертвого моря — Куяльницьким лиманом, заповідною перлиною Миколаївщини — Бузьким Гардом та з Батьківщиною козацтва на Херсонщині — Станіславом. Цього разу ми здійснимо віртуальну подорож в надзвичайне місце, яке розташувалося у передгіррі Кримського півострова. Це невеличке стародавнє містечко з вираженим східним колоритом зветься Бахчисараєм, що у перекладі з тюркського означає "сад-палац". 

Історичний екскурс 

На території теперішнього Бахчисарая споконвіку існувало декілька поселень. До моменту утворення міста у першій половині XVI століття серед них нараховувалося три основних: місто-фортеця Кирк-Єр на гірському мисі (зараз відомий як Чуфут-Кале), селище Салачик в ущелині біля підніжжя Кирк-Єра та поселення Ески-Юрт на виході з долини. В Салачике та Кирк-Єрі з часів Золотої орди існували адміністративні центри. На рубежі XV та XVI століть хан Менглі І Герай (Гірей) розгорнув у Салачику міське будівництво, плануючи перетворити його у крупний столичний центр. Статус столиці Кримського ханства селище Салачик зберігало до 1532 року, коли син Менглі Герая Сахиб І Герай утворив нову ханську резиденцію у двох километрах від Салачика назвавши її Бахчисараєм. Згодом навкруги цієї резиденції розрослося столичне місто.

<picture></picture>
ФОТО: Крим.Реалії

Сьогодні Бахчисарай — великий екскурсійно-туристичний центр з безліччю різноманітних пам’яток. Населення міста складає близько 26 тисяч осіб, однак щорічно його відвідують сотні тисяч туристів.

У самому місті та на його околицях зосереджені найцікавіші археологічні та історико-архітектурні артефакти різних епох. Це унікальні печерні міста та монастирі, "таврійські скриньки", пам'ятники часів Кримського ханства. Розглянемо деякі з них...

Ханський палац 

Найголовнішою історичною пам’яткою Бахчисарая вважається незрівнянний Ханський палац у "старому місті", який тягнеться вздовж глибокої та вузької долини ріки Чурук-Су. Це єдиний збережений палацовий комплекс династії Гіреїв, нащадків Чингізхана.

Бахчисарайський палац — пам’ятник історії та культури загальносвітового значення, єдиний у світі представник татарської палацової архітектури Криму. Він входить до складу Бахчисарайського історико-культурного заповідника. У приміщеннях Ханського палацу розташовані музей історії та культури кримських татар, художній музей, виставка холодної та вогнепальної зброї. Територія палацового комплексу займає 4,3 га.

<picture></picture>
ФОТО: Inclusive Travels in Ukraine

До складу комплексу входять: північні та південні ворота, Свитський корпус, Палацова площа, головний корпус, гарем, ханська кухня і стайня, бібліотечний корпус, соколина вежа, ханська мечеть, Персидський сад, ханський цвинтар, гробниця (дюрбе) Диляри-бікеч, гробниці Північне і Південне дюрбе, надгробна ротонда, баня "Сари-Гюзель", набережна з трьома мостами, сади і паркові споруди, Катерининська миля, "Фонтан Сліз", Велика Ханська мечеть та інші об’єкти.

Архітектурний стиль Ханського палацу є продовженням традицій османської архітектури XVI — XVII століть. Головна архітектурна ідея — втілення мусульманського уявлення про райський сад на землі.

Фонтан сліз 

Одна з перлин Ханського палацу — Бахчисарайський "Фонтан сліз", який приковує увагу вчених ще з позаминулого сторіччя. Саме завдяки романтичним легендам під такою назвою він увійшов у новітню історію комплексу палацу. Між іншим, за загадковими міфами криється чимало цікавих фактів.

<picture></picture>
ФОТО: depositphotos.com

"Фонтан сліз" відносять до типу сельсебиль — пристінних декоративних фонтанів, здавна відомих на мусульманському сході. Свою назву вони отримали від імені райського джерела. Фонтани такого класу — це споруди культового призначення. Зазвичай їх можна було зустріти на святих місцях та на цвинтарях. Також сельсебілі стали частиною палацової архітектури в Османській імперії і прикрашали собою розкішні зали та сади.

Згідно з легендою, Бахчисарайський фонтан побудований на згадку про прекрасну Діляру, померлу у молодому віці, яку суворий хан Кирим-Гірей покохав усім серцем. Хан хотів, щоб з джерела вічно лилася вода, наче сльози, які символізували його печаль та скорботу.

Природні кам’яні стражи

Мальовнича долина ріки Чурук-Су, оточена прямовисними (вертикальними) скельними стінами з оригінальними фігурами вивітрювання -  відомими "Бахчисарайськими сфінксами", які мають і іншу назву — "Бахчисарайські баби" за аналогією з половецькими "кам’яними бабами".

<picture></picture>
ФОТО: Вікіпедія

Спільними зусиллями води та вітру схили долини, що складаються з вапняка - шаровитої та доволі тендітної породи — з бігом часу перетворилися на химерні постаті. Так і з’явилися дані природні кам'яні скульптури, висота яких складає понад 20 метрів. Кожна зі скель має схожість з якоюсь людиною, твариною або із загадковою істотою. Знаходяться місцеві "сфінкси" практично в межах міста в східній частині Бахчисарая на шляху до Старосілля. Вже декілька століть ці величезні боввани стоять на варті, вірно охороняючи колишню столицю Кримського ханства. 

Печерне життя минулого

Одним з найвідоміших і найбільших кримських "печерних міст" є Чуфут-Кале, яке розкинулося на внутрішній гряді Кримських гор на околицях Бахчисарая на висоті близько 500 метрів над рівнем моря. За деякими даними дослідників поселення у цьому місці виникло у VI — X столітті, але є також припущення, що X — XI століття стало початком заселення цієї території. Основну частину населення у ті часи становили алани — кочові, переважно північо-іранські племена, масове проникнення у Крим яких відбулося ще у середині III століття. 

<picture></picture>
Чуфут-Кале. ФОТО: Вікіпедія

Поступово печерне поселення перетворилося у фортецю, виросли фортечний мур та оборонні споруди. У XI — XIV століттях з’явилися письмові згадування про фортецю. Одно з перших міститься у творі посланця французького короля Гійома де Рубрука, у якому він повідомляв про "40 замків" між Судаком та Херсоном. Саме так перекладається з тюркської назва Кирк-Єр, під якою місто було відомо до XVII століття.

У XV сторіччі місто вже майже на 80 відсотків було заселено караїмами. Після спорудження нової ханської резиденції — Бахчисарая, неподалік від Чуфут-Кале, місто-фортеця стала поступово втрачати свою актуальність, але завдяки ханському указу про місце проживання караїмів воно продовжило своє існування до певного часу.

Ще одне, не менш відоме та стародавнє печерне містечко — Мангуп-Кале. Перші поселення на цій місцевості відносяться до 4 — 3 тисячоліття до нашої ери і це підтверджують знайдені при розкопках древні знаряддя для праці, полювання та життєдіяльності людей. У перших століттях нашої ери ці землі зайняли таври та зайнялися їх благоустроєм. Свідоцтвом їх присутності виступає безліч археологічних знахідок — керамічних виробів та предметів домашнього побуту.

<picture></picture>
Мангуп-Кале. ФОТО: Inclusive Travels in Ukraine

Згодом ці території були підкорені гото-аланами, які вони утримували під своєю владою аж до VI сторіччя, поки їх не захопили візантійці під час свого візиту до кримських земель. З приходом Візантії місто почало активно розвиватися, в його населення стрімко зростати. У літописах тих часів цей населений пункт згадувався як Дорос. Завдяки своєму вдалому природному розташуванню місто було неприступною фортецею. Багато хто намагався захопити Дорос. Свою нову назву — Мангуп, місто отримало у період війни з Хазарським каганатом. У 1474 році на територію Крима вторглася Османська імперія та після тривалої боротьби фортеця разом із містом були зруйновані. Через декілька десятків років фортеця знову була відновлена і заселена у більшості своєї караїмами, але у часи Катерини другої Мангуп-Кале спорожніло, втратив своє географічне та історичне значення.

Бахчисарайський печерний монастир 

Він знаходиться серед мальовничої природи по дорозі до Чуфут-Кале, в урочищі Маріам-дере, неподалік м. Бахчисараю Автономної республіки Крим, на відстані біля 2 км від Ханського палацу. Точна дата появи печерної обителі невідома, але найімовірніше це відбулося у XIII столітті, на місці дивовижної появи ікони Богоматері.

Засновниками монастиря стали візантійські монахи. На деякий час він припиняв свою діяльність, але знову відродився у XIV столітті. Уникнувши розгрому під час турецького вторгнення, згодом став резиденцією митрополитів Готсьфських.

<picture></picture>
ФОТО: otdyhaem.com.ua

Ця святиня, з її іконами і фресками, пережила нашестя монголів і османів, ставши символом християнської стійкості в мусульманському регіоні. Сходи, вирубані в камені, ведуть до церкви, де свічки мерехтять у напівтемряві, створюючи атмосферу таємничості. 

Печерний монастир складається з житлових та господарських будівель, деякі з яких являють собою печери, а інші знаходяться над землею, а також кількох храмів. Головна Успенська церква знаходиться на скелі. Церква є невеликою з невисокою стелею. Її стіни багато оздоблені розписами та колонами.

У давнину печерний Успенський монастир був духовним центром Криму. На початку 20 століття він налічував 5 церков, а саме Успенська печерна церква, печерна церква св. Марка, храм св. Інокентія Іркутського, храм свв. Костянтина та Олени, та цвинтарна церква св. Георгія-Побідоносця. Окрім церков тут було побудовано безліч келій та господарських споруд, будинок настоятеля монастиря та будинок для прочан, а також розбито фруктовий сад з фонтаном. В цей період монастир зазнав справжнього розквіту, в ньому проживали більше 50 монахів.

В 1921 році монастир був ліквідований більшовицькою владою. Під час Другої світової війни тут розміщувався військовий шпиталь, а з 1944 року — лікарня для душевно хворих людей.

В 1993 році робота монастиря відновилась. На сьогоднішній день він продовжує бути діючим чоловічим монастирем та має статус пам'ятки історії і архітектури. Хоча, як і безліч інших давніх споруд, монастир постраждав від сучасних невдалих добудов, перебудов та ремонтів.

Мавзолеї кримської знаті

Дюрбе, що в перекладі з татарської означає "мавзолей" — це монументальні купольні гробниці знатних осіб, які характерні для ісламської архітектури та найбільш поширені у Криму, зокрема в Бахчисараї. Вони являли собою споруди у формі восьмикутника або призми. Вхід виділявся пештаком — порталом, який сильно виступав над всією будівельною конструкцією та мінаретами. Будувалися гробниці неподалік від медресе, нерідко у складі поховального комплексу. Часто були прикрашені арками, колонами та тонкими елементами декору. Всередині дюрбе розміщалися саркофаги — мезар.

<picture></picture>
ФОТО: Inclusive Travels in Ukraine

В Бахчисараї, переважно у старому місті та передмісті Азіз, зберіглося біля 10 кримських дюрбе. Більшість з них перебувають у задовільному стані, інші — напівзруйновані. Усі вони мають статус пам'ятників архітектури національного значення.

Цікаві факти про Бахчисарай

Юлія Сичова