В Одеському театрі говорили про депортації, репресії й мистецтво памʼяті

В Одеському українському театрі імені Василя Василька відбулася відкрита розмова "Памʼять, що бореться: Вирій як місце зустрічі".

Як повідомила кореспондентка Інтента, захід був присвячений до Дня памʼяті жертв політичних репресій і річниці депортації кримськотатарського народу.

Дискусія об'єднала митців, дослідників, громадських діячів і посадовців довкола вистави "Вирій" — глибокої театральної постановки про колективну памʼять, історичну травму, боротьбу та незламність українців.

Серед учасників були письменник і мовознавець Олекса Різників, голова ГО "Кримські татари Одещини" Февзі Мамутов, головний режисер театру і постановник "Вирію" Олександр Самусенко, акторка Ірина Шеляг, докторка філософських наук Оксана Довгополова, докторка політичних наук Ірина Мацишина, а також Ярослава Різникова — заступниця директора Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської ОДА.

Говорили про те, як мистецтво перетворює історичний біль у поштовх до осмислення, як памʼять про репресії, голодомори та депортації допомагає формуванню української ідентичності, і як театр стає живим простором зустрічі людей і сенсів.

Захід став частиною ширшого культурного процесу повернення правди, вкорінення історичної памʼяті та утвердження національної гідності.

Раніше під час прямого етеру "Інтент.Інсайт" керівник громадської організації "Кримські татари Одещини" Февзі Мамутов повідомив про те, що немає жодної кримськотатарської родини, яку б не зачепив злочин керівництва колишнього СРСР – депортація кримських татар 80 років тому. Він  нагадав, що тоді, з 18 травня 1944 року, щонайменше 19 днів люди їхали у товарних вагонах без якихось які не були пристосовані для перевезення людей: це був справжній геноцид кримських татар. Тоді багато людей – у тому числі й дітей – померло у дорозі. Їх трупи без поховання родинами просто викидали з вагонів через вікна.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Ірина Глухова