Молоді одесити по-різному оцінюють деколонізацію та історичну спадщину

Одне місто, але зовсім різне бачення його минулого та майбутнього. Нове дослідження показало, що молоді одесити по-різному сприймають історію міста, процес деколонізації та роль російської культурної спадщини, а розбіжності стосуються не лише фактів, а й цінностей.

Про це повідомив Інтент з посиланням на дослідження ГО "Історія. Культура. Демократія", проведеного в межах проєкту "Одеса долає російський імперський міф" (ODREAM).

Дослідження охопило цивільних одеситів віком від 18 до 30 років. До першої групи увійшли учасники, які негативно ставляться до перейменування вулиць й перенесення пам'ятника Пушкіну. До другої — молоді люди, які підтримують ці зміни як частину процесу деколонізації. Для збору інформації дослідники провели чотири фокус-групові дискусії та одинадцять глибинних інтерв'ю.

Під час дослідження учасникам пропонували оцінити низку поширених історичних тверджень. Зокрема, йшлося про дату заснування Одеси, роль російської імперії у розвитку міста, значення пам'ятника Пушкіну, місце російської культури в історії Одеси та питання міської ідентичності.

ОНОВЛЕННЯ: Через те, що перша публікація Інтента не показала всіх сторін дослідження, інформацію щодо нього редакція оновила. 

Аргументи противників деколонізації

Як зазначають автори дослідження, молоді одесити, які виступають проти перейменувань та демонтажу пам'ятників, часто спираються на історичні уявлення, сформовані ще за радянських або імперських часів. Для них звичні топоніми та пам'ятники є частиною особистої історії міста, а зміни викликають відчуття втрати звичного середовища.

Учасники цієї групи говорили про те, що рішення щодо перейменувань ухвалюються без достатнього врахування думки містян. Частина респондентів сприймає процес як нав'язаний зверху, наголошуючи на відсутності суспільного діалогу та громадських консультацій. Також вони вважають, що культура має залишатися поза політикою, а демонтаж пам'ятників не сприяє суспільній єдності.

Окремо дослідники звернули увагу на те, що для багатьох противників змін характерною є прихильність до інформації, засвоєної ще у школі чи родині. Наприклад, дата заснування Одеси у 1794 році або уявлення про визначальну роль російської імперії у розвитку міста сприймаються як беззаперечні історичні факти, а альтернативні інтерпретації викликають недовіру.

Позиція прихильників змін

Натомість учасники, які підтримують деколонізацію, розглядають зміну топоніміки та демонтаж імперських символів як частину процесу зміцнення української державності та культурної незалежності.

На їхню думку, символічний простір міста має відображати українську історію та багатонаціональне минуле Одеси, а не лише спадщину Російської імперії. Саме тому вони підтримують появу нових назв вулиць та переосмислення історичних наративів.

Учасники цієї групи також зазначали, що після початку російської агресії їхнє ставлення до російської культури змінилося. Частина респондентів розповіла, що раніше дотримувалася пацифістських поглядів, однак війна змусила переглянути власне бачення ролі культури та історичної пам'яті у питаннях безпеки держави. Водночас вони виступають не за радикальні рішення, а за поступове формування нових українських культурних символів.

Три головні відмінності

Порівнюючи відповіді обох груп, автори дослідження виділили три ключові аспекти, які найбільше відрізняють їхні погляди.

Перший — рівень суб'єктності. Прихильники деколонізації частіше говорять про особисту відповідальність за майбутнє країни та міста, тоді як їхні опоненти переважно акцентують на рішеннях влади та зовнішньому впливі.

Другий аспект стосується ставлення до пацифізму. Якщо противники перейменувань схильні відокремлювати культуру від політики, то прихильники змін вважають, що після повномасштабного вторгнення ці сфери вже неможливо розглядати окремо.

Третя відмінність полягає у готовності переглядати усталені історичні уявлення. Частина молоді демонструє відкритість до нових історичних досліджень і визнає можливість переосмислення фактів, тоді як інша група значно більше довіряє знанням, отриманим у дитинстві, та обережніше ставиться до нових інтерпретацій історії.

У підсумку автори зазначили, що дослідження зафіксувало помітний світоглядний розрив між двома групами молодих одеситів. Водночас вони наголошують, що результати мають якісний характер, не є репрезентативними для всього населення міста чи області та відображають лише позиції учасників проведених фокус-груп та інтерв'ю.

Також Одеська міська рада вирішила провести соціологічне дослідження серед молоді та інших груп населення, щоб визначити рівень мовно-культурної ідентифікації. На це виділили 30 тисяч гривень з міського бюджету в межах програми розвитку української мови на 2024-2025 роки.

Анна Бальчінос