"Я була покарана на багатьох каналах": Ірма Вітовська-Ванца про мовний Майдан

Відома українська акторка Ірма Вітовська-Ванца розповіла про свій тривалий шлях у громадянському спротиві та про те, як активна позиція вплинула на її кар’єру в кіно. Артистка зізналася, що попри успішну кар’єру, свідомо відмовлялася від участі у російськомовних проєктах, які вважала фальшивими й небезпечними для української ідентичності.

Про це артистка розповіла в інтерв’ю Інтенту.

За словами Вітовської, її залучення до громадських протестів почалося ще на початку 2000-х. Вона брала участь у мітингах після вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, а згодом — у Помаранчевій революції, акціях проти Харківських угод, на Мовному Майдані.

Особливим переломним моментом стала для неї російська агресія проти Грузії у 2008 році. Саме тоді актриса, за її словами, усвідомила: наступною мішенню стане Україна. З того часу вона остаточно припинила брати участь у російськомовних проєктах, пов’язаних з історією, бо розуміла, що історію вони перекручують.

Її позиція не залишилася без наслідків — актрисі погрожували, вона опинилася в "немилості" на низці телеканалів і, за її словами, отримувала значно менше серіальних ролей, ніж її колеги. Водночас вона переконана, що компроміси з совістю — недопустимі.

Згадуючи події Мовного Майдану, Вітовська поділилася, що саме тоді вийшла на протест у Верховній Раді й, несподівано для себе, виступила... російською мовою. Актриса пригадує, як це подіяло — її виступ привернув увагу народних депутатів.

“Я пам'ятаю, що я дуже такою відбірною російською мовою вихопив мікрофон в Іри Карпи, так відбивала цю Верховну Раду, власне, російською мовою, що вийшла депутатка Лілія Григорович подивитися, що відбувається, але правдорубно дуже це. І вона мені написала потім, сказала, дуже дякую, тому що до них не доходить українською. І я тоді так якось інтуїтивно відчула, що я зараз візьму і дуже хорошою російською. І в мене вона дуже хороша, літературна. І я скажу, що це було неперевершено”, — зазначила вона.

За словами актриси, роки активізму супроводжувалися постійною напругою та ризиками. Багато її побратимів зазнавали тиску, дехто був побитий, затриманий, інші — загинули на війні, що триває з 2014 року.

Попри виснаження, вона не має наміру здаватися. “Я вже не маю тієї енергії, як п’ять років тому, — зізнається акторка. — Але щоразу, коли бачу, як жінки йдуть на фронт, думаю: не смій опускати руки”.

Сьогодні Ірма Вітовська продовжує боротися — у своїй професії, у публічному просторі, у власній свідомості. Для неї це не про кар’єру, а про правду, гідність і майбутнє України.

Ірина Глухова