Дослідниця розповіла, як Туреччина рятувала Крим від голоду

<span><span><span><span><span><span>Дослідниця кримськотатарської історії Ельвіра Кемаль написала статтю про те, як Туреччина у 1922 році надала гуманітарну допомогу голодуючому Криму. </span></span></span></span></span></span>Вона розповіла про місію Асана Айвазова до Анкари, конвої з борошном для півострова та трагічну загибель дипломата.

<span><span><span><span><span><span>Статтю опублікували в Yenidevir.</span></span></span></span></span></span>

<span><span><span><span><span><span>Дослідниця розповіла, що на початку 1922 року приховувати катастрофу на півострові стало неможливо, адже на той час від голодної смерті вже згасли тисячі життів. Навесні 1922 року кримськотатарський уряд у складі АРСР делегував до Анкари досвідченого діяча Асана Сабрі Айвазова. Колишній соратник Номана Челебіджихана, який свого часу дипломатував за доби Османської імперії, вільно володів турецькою та мовою більшовиків. У нових реаліях йому довелося піти на компроміс із більшовицьким режимом. </span></span></span></span></span></span>

<span><span><span><span><span><span>Ще до офіційної промови Айвазова місцевий турецько-кримськотатарський осередок та турецький Червоний Півмісяць розгорнули збір коштів. У квітні виступ Айвазова перед турецьким урядом і пресою в театрі Анкари справив приголомшливий ефект. На місці створили Головний комітет допомоги голодуючим півострова. Пожертви надходили з усіх куточків країни. Як зазначає історик Хакан Киримли, турецьке суспільство, незважаючи на власні злидні, ділилося останнім заради допомоги братам по вірі та крові.</span></span></span></span></span></span>

<span><span><span><span><span><span>Паралельно розгорталася таємна драма. До Анкари прибув Джафер Сейдамет — давній соратник Айвазова, який після поразки визвольних змагань продовжував боротьбу з еміграції. Оселившись у тому ж готелі, Сейдамет благав друга не вірити більшовикам і тікати до Європи, однак Айвазов відмовився.</span></span></span></span></span></span>

<span><span><span><span><span><span>Поки Мустафа Кемаль регулярно радився з Айвазовим, Сейдамету у аудиєнції відмовили. Шляхи товаришів розійшлися: Сейдамет вирушив шукати підтримки в Римі, а Айвазов після завершення дипломатичної місії повернувся додому. Через секретний режим і патрулювання Чорного моря військами Антанти радянські агенти переправили його в Крим на підводному човні. Куратор цієї мережі, очільник розвідки Аралов, невдовзі сам же й звинуватив Айвазова в контрреволюції.</span></span></span></span></span></span>

<span><span><span><span><span><span>Вдома політик потрапив під постійний нагляд спецслужб, а згодом його примусили до співпраці. Звільнитися Айвазову не вдалося навіть після відчайдушного шифрованого листа Сейдамету, захованого під дзеркальцем. У 1938 році радянський режим його розстріляв.</span></span></span></span></span></span>

<span><span><span><span><span><span>Тим часом гуманітарна місія дала результати. У травні 1922 року до Криму прийшло перше турецьке борошно. Представники Туреччини особисто супроводжували вантажі від Севастополя до Сімферополя, оцінюючи потреби місцевих. На прохання населення восени надіслали не лише додаткове продовольство, а й книжки турецькою мовою.</span></span></span></span></span></span>

<span><span><span><span><span><span>Порятунком опікувалися й інші міжнародні сили. Американська адміністрація допомоги (АРА) надала масштабну підтримку. Другий за обсягами внесок зробив Ватикан. Також долучилися товариство "Джойнт", місія Нансена, квакери та меноніти.</span></span></span></span></span></span>

<span><span><span><span><span><span>Ця підтримка врятувала сотні тисяч життів, адже радянський уряд здатен був забезпечити лише третину нужденних. Проте через замовчування катастрофи та блокаду півострів утратив 15% населення.</span></span></span></span></span></span>

Раніше в культовій одеській Книгарні-Кав’ярні презентували книгу Євгенії Генової "Кримськотатарські родини" (Харків, "Folio", 2024). У виданні викладені історії історії 14 кримськотатарських сімей, на долю яких випали всі випробування злочинної колоніальної політики російської імперії. 

Юлія Калабайда