Авторка флешмобу “Х#й вам, а не Одесу” розповіла про самоцензуру медіа під час війни

Після 2022 року позакривались редакції і зараз для того, щоб отримати якесь освітлення твоїх подій, які ти організуєш, треба предпринімати якісь такі зусилля нелюдські. Це дуже сумно, насправді. Я думаю, що не тільки одеська журналістика змінилась. змінилася українська журналістика у зв'язку з тим, що, ми не можемо, ми, я кажу, в такому загальному розумінні, не можемо виконувати свою роботу так, як ми могли до війни. Тому що ти не можеш критикувати владу настільки, наскільки ти хотів би її критикувати, правда? Тому що це зараз працює на ворога. Це дуже сумно, тому що влада без критики не може існувати, не має існувати. Але тут такий вибір ти кожного разу робиш, щоб не нашкодити більше. Самоцензура, зазвичай, набагато гірша для журналіста ніж цензура. 

Згадую зміну своїх поглядів, я не завжди була тією, якою я є зараз. І цей ця зміна була зміною всього мого життя, всього мого погляду на на власне життя, на на життя країни, на життя планети і на життя, в принципі. Тому є багато чого, про що зараз ніхто не пам'ятає. І я щаслива, що це так, тому що я вже не та людина. І дуже багато тих, хто спостерігає якісь зміни. Наприклад, вчора мені телефонували і питали про Олексія Гончаренка. Я впевнена, що його, світопогляд змінився під впливом обставин. І це органічно, тяжко. Я знаю людей, які кажуть, що я перефарбувалась і все інше. А в мене все життя змінилося. В мене зламався весь світ мій. 

В 2023 році я приїжджала і жила в центрі. Я жила на Гоголя, коли прилетіло там по столярці, по собору, я зробила флешмоб "Х.й вам, а не Одеса". І якимось чином він розійшовся. І теж він нам дуже-дуже потрібна увага. І чим дальше в цю війну, тим більше уваги на нас звертає світ, тому що всяке інше відбувається і треба нагадувати. І отой флешмоб як нагадування спрацював, тому що я була зла, я була така жива, вітальна і така "фак вам". Якось вона така інтуїтивна, була, тому що я я думала, сиділа: "Ні, ні, ні, я не віддам нічого, я буду до останнього". А потім наступного року я в 2024 році приїхала вже і була тяжка зима. Я її провела в комфорті Нью-Йорку і було якось негарно робити якісь ще флешмоби. Я подумала: "Ні, це вже не моя роль". Тому я стала робити свічки. І ми ж цими свічками вже стільки стільки грошей і ми вже стільки, машин поремонтували і купили теж важливого...