«Мова ворожнечі» в українському публічному просторі

Протягом 2019 року використання в Україні «мови ворожнечі» представниками органів влади та публічними особами набуло загрозливих розмірів через поширення в соціальних мережах та вплив на радикалізацію настроїв в суспільстві. 

Про проблеми притягнення до відповідальності за використання та поширення «мови ворожнечі», а також найбільш гучні справи, читайте в огляді адвокатки Юлії Лісової, який підготовлено в рамках ініціативи «Миротворчий підхід на противагу мові ворожнечі», повідомляє прес-служба Одеської обласної організації ВГО  «Комітет виборців України».

Станом на 2019 рік, в Україні обмежена можливість притягнення до відповідальності за використання або поширення «мови ворожнечі». Одним із найбільш розповсюджених засобів протидії «мові ворожнечі» залишається притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 161 Кримінального кодексу України. В той же час, судова практика виявила декілька суттєвих проблем щодо практичного застосування цієї статті:

- кримінальні провадження за ч.1 ст.161 КК України (тобто без обтяжуючих наслідків), здійснюється у формі приватного обвинувачення. Тобто, кримінальне провадження може бути відкрито лише на підставі заяви потерпілого. Таким чином, якщо немає обтяжуючих наслідків та заяви потерпілого, правоохоронні органи не мають права відкривати кримінальне провадження. В той же час, судовий реєстр містить приклади кримінальних проваджень, в яких правоохоронні органи реєстрували кримінальні провадження без заяви потерпілого, й більш того - суди виносили обвинувальні вироки в таких справах.

- відсутність у ст. 161 КК України такого мотиву розпалювання ненависті або ворожнечі, як сексуальна орієнтація або ґендерна ідентичність. У 2017 році Європейська комісія проти расизму та нетерпимості вже звертала увагу України на цю прогалину та необхідність внесення змін до законодавства, оскільки злочини ненависті та використання «мови ворожнечі» саме з цих мотивів є доволі поширеними в Україні.

- небажання поліції відкривати кримінальні провадження за ст. 161 КК України, оскільки такі провадження підпадають під окремий контроль з боку Національної поліції. З огляду на це, поліція відмовляє у належній класифікації та у більшості випадків реєструє кримінальне провадження за ст. 296 Кримінального кодексу України (хуліганство). Щоправда, за даними Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні, така практика поступово змінюється в кращу сторону. Якщо у 2018 році, за даними поліції, було порушено 27 кримінальних проваджень за статтею 161 КК України, то у 2019 році відкрито вже 43 справи.

Якщо говорити про інші інструменти протидії «мові ворожнечі», то слід звернути увагу на адміністративно-правові санкції. Поки найбільш дієвим інструментом є діяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, про що свідчить аналіз даних національного реєстру судових рішень. В рамках адміністративних проваджень Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ініціює позови з метою визнання програм такими, що не відповідають Законам України «Про інформацію» та «Про телебачення і радіомовлення» та (у разі іноземних програм) Європейській конвенції про транскордонне телебачення. Санкції за порушення законодавства включають попередження, штрафи та ініціювання відкликання ліцензії на мовлення через суд. В той же час, знову треба відмітити, що законодавець звузив коло мотивів «мови ворожнечі» лише до раси, національності та релігії, повністю виключивши інші мотиви (соціальний статус, інвалідність, сексуальну орієнтацію або ґендерну ідентичність). Також в Україні існує можливість протидії «мові ворожнечі» у цивільному процесі. Судова практика показує, що це можливо зробити в рамках звернення із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та спростовування недостовірної інформації.

На жаль, незважаючи на заклики українських правозахисних організацій та Європейської комісії проти расизму та нетерпимості, українська влада продовжує займати в сфері протидії «мові ворожнечі» реактивну позицію, тобто реагуючи на факти використання (поширення) «мові ворожнечі», й не приділяючи належної уваги просвітницьким кампаніям. Навіть такі позитивні досягнення, як затвердження Національної стратегії у сфері прав людини та Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, які містять в собі положення щодо протидії «мові ворожнечі», через низький рівень їх втілення у життя, фактично можна розглядати лише як декларацію намірів.

Незважаючи на повне ігнорування з боку законодавця проблеми поширення «мови ворожнечі» з мотивів сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності, цей аспект дискримінації залишається однією із найгостріших проблем в Україні. Особливе занепокоєння у цьому аспекті викликає використання «мови ворожнечі» посадовими особами державних органів влади та місцевого самоврядування.

У червні 2019 року, напередодні проведення Маршу рівності в підтримку ЛГБТ-спільноти, заступник Сумського міського голови та член ВО «Свобода» Максим Галицький висловив своє відношення до учасників Маршу рівності на своїй сторінці у Фейсбук. Зокрема,  виразив бажання бачити таких осіб у концтаборах, прикріпивши відповідне фото з бранцями концтабору. Відповідно до інформації Генеральної Прокуратури України, за фактом таких висловлювань 23 червня 2019 року було розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 161 КК України. Також треба підкреслити, що в 2019 році учасників Маршу Рівності підтримали численні дипломати, міжнародні організації, а також представники держаної влади. Окреме звернення було оприлюднено й на сайті Адміністрації президента України.

В той же час, в Україні продовжує існувати тривожна тенденція відсутності належної реакції з боку органів державної влади та місцевого самоврядування при реєстрації на їх сайтах електронних петицій з ознаками «мови ворожнечі» або дискримінації з мотивів сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. У січні 2018 року на вимогу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з сайту Адміністрації Президента України було видалено електронну петицію, зареєстровану головою правління Асоціації місіонерських церков євангелістських християн України, щодо припинення пропаганди гомосексуалізму та захисту традиційних сімейних цінностей. Вказана петиція містила заклики до обмеження прав людини, підбурювала до дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації й гендерної ідентичності, порушувала права людей, які належать до ЛГБТІ-спільноти на повагу до їх честі та гідності. 30 серпня 2018 року Чернівецька міська рада у відповідь на електронну петицію щодо заборони проведення гей-парадів та маршів рівності у м. Чернівці, вирішила звернутись до Верховної Ради України, Президента та Кабміну «щодо захисту і розвитку інституції сім'ї в Україні». В рамках звернення, місцеві депутати, зокрема, просили заборонити проведення так званих маршів рівності, прайдів, гей-парадів, фестивалів квір-культури тощо, а також ухвалити Закон України «Про заборону пропаганди гомосексуалізму».

Іншим тривожним аспектом використання «мови ворожнечі» є політична сфера, особливо в період передвиборчих кампаній, коли суспільство перебуває у більш збудженому стані та легко піддається маніпуляціям. Декларація про свободу дебатів у засобах масової інформації Ради Європи наголошує, що свобода політичних дебатів не передбачає права на висловлення расистських думок або думок, що провокують ненависть, ксенофобію, антисемітизм та всі форми нетерпимості.

Одним із таких прикладів є ситуація, яка склалась у м. Одесі. У червні 2019 року, в період виборчої кампанії, на вулицях Одеси з’явились численні біл-борди із так званим чорним піаром політичної партії «Опозиційна платформа – За життя» - провокаційними написами, які містять ознаки «мови ворожнечі» з мотивів місця проживання, а саме по відношенню до мешканців м. Донецьк. Вказані біл-борди наводили цитати одного з представників зазначеної партії: «Була б моя воля, я б розстрілював автобуси Донецьк-Київ та Київ-Донецьк» - Ілля Ківа. В цій ситуації, особливе занепокоєння викликає повне ігнорування даних фактів як з боку органів місцевої влади, так й поліції, які мають достатньо важелів для миттєвого реагування.

Схожа ситуація була зафіксована також і протягом президентських виборів 2019 року. Представники різних громадських організацій повідомляли про високий рівень чорного піару з боку основних кандидатів на посаду Президента України. Наприклад, у лютому 2019 року у Львові розмістили серію плакатів із написами «Весна прийде — будуть нові жарти про хохлів», «ЗЕ!проданець — слуга у®ода», «Весною житимемо по-новому у федеральному окрузі» та інші. Плакати були розміщені з порушенням законодавства, без вихідних даних. В той же час, штаб одного із кандидатів офіційно розмістив біл-борди із зображенням президента РФ в якості опонента, що прямо заборонено законодавством України.

Високий рівень поширення «мови ворожнечі» у період президентських виборів 2019 року було зафіксовано й в соціальних мережах. Відповідно до результатів дослідження громадської організації «Інтерньюз-Україна» - «Русский мир» та вибори в Україні: про що говорять у ВКонтакте», в зазначеній мережі переважав негатив щодо кандидатів в президенти України з широким використанням «мови ворожнечі» в особливо гострій формі: «буржуазная мразь», «вонючие лицемерные твари», «смерть для единоУкраины», «хохлоп_доры», «Кацапо-хохол», «хунтята», «скачущие чубато-шароварные небратья» тощо. Особливу увагу автори дослідження звертають на прояви антисемітизму: Зеленського тут називають «хабатовец» і «хабадник»; П. Порошенко – «Петя Вальцман»; Ю. Тимошенко – «Юда Володимирівна».

Незважаючи на висновок Європейської комісії проти расизму та нетерпимості про низький рівень використання «мови ворожнечі» в Україні за умов тривалого збройного конфлікту, однією із нагальних проблем залишається питання інтеграції внутрішньо переміщених осіб та мешканців окупованих територій, а також зняття соціальної напруги між прихильниками протилежних політичних поглядів.

У квітні 2019 року, Бі-Бі-Сі опублікувало відео щодо ситуації у зоні збройного конфлікту та проблем, з якими стикаються місцеві жителі. В цьому ж відео були кадри інтерв’ю з міністром соціальної політики України Андрієм Ревою, який висловив своє відношення до мешканців тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей – назвавши їх «мерзотниками» та заперечивши їх право на соціальні виплати. В цьому випадку доречно навести відповідь іншого політика (Юлії Тимошенко), яка виступила з вимогою про негайну відставку міністра та перевірку його заяви з боку правоохоронців: «Вони потребують нашого захисту, нашої допомоги, нашого розуміння. Вони часом обмануті, введені в оману, але вони-українці! І це той імператив, від якого ми не можемо відступати ні на крок».

В цьому ж контексті окремої уваги заслуговує справа телеканалу «NewsOne», який був оштрафований Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, серед іншого й через поширення «мови ворожнечі». 7 лютого 2019 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення наклала санкції на ТОВ "Новини 24 години", що мовить під логотипом «NewsOne», у вигляді штрафу на 96 530,25 гривень за поширення мови ворожнечі. Національна рада визнала, що «NewsOne» 31 липня, 1, 2, 5, 6, 13 вересня 2018 року транслював заклики до розв’язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті. Моніторинг програм телеканалу та проведена позапланова перевірка мовника виявили порушення законодавства – «мову ворожнечі» зафіксували у виступах гостей і ведучих програм «NewsOne»: Олени Лукаш, Віктора Піховшека, Руслана Коцаби, Євгена Червоненка, Андрія Лесика, Михайла Добкіна, Дмитра Співака. Окрім власної перевірки, Національна рада звернулась до Незалежної медійної ради із проханням надати висновки щодо поширюваної телеканалом «NewsOne» інформації. 10 грудня 2018 року було оприлюднено висновок,  в якому незалежні експерти констатували порушення вимог абзацу четвертого частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (заборона на використання телерадіоорганізацій для розпалювання національної ворожнечі та ненависті); порушення вимоги абзацу дев’ятого частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (заборона трансляції телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України); вимог достовірності та збалансованості подання інформації, відображених у статті  59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Загалом, окрім інших порушень, Незалежна медійна рада виявила ознаки порушення заборони на використання телерадіоорганізацій для розпалювання національної ворожнечі та ненависті, передбаченої Законом України «Про телебачення і радіомовлення», у чотирьох передачах телеканалу. Висновок Незалежної медійної ради щодо звернення регулятора є важливим з точки зору проведення межі між «мовою ворожнечі» та захистом на свободу вираження поглядів та особливо критики урядової політики: «Вислови Руслана Коцаби в передачі «Я так думаю», що транслювалася 1 вересня 2018 року, містять критику армійського командування під час проведення військових операцій на Донбасі у 2014 році — і хоча ця інформація може шокувати, а також бути сумнівною з погляду відділення фактів від коментарів, однак вона підпадає під межі критики урядової політики та багато в чому відповідає публічній думці стосовно подій в Іловайську».

Крім того, експерти підкреслюють, що дискусія «в рамках передачі «Український формат», що транслювалася 17 жовтня 2018 року, містить жорстку критику медичної реформи та пані Уляни Супрун. В той же час, на її адресу не лунають прямолінійні звинувачення в геноциді українського народу, що могло би бути ознакою розпалювання ворожнечі. Незалежна медійна рада наголошує, що ці звинувачення можуть не мати фактичного підґрунтя, однак недотримання стандартів діяльності журналістської діяльності не є самостійним свідченням мови ворожнечі; це питання буде розглянуте у висновку окремо».

«Окремо слід наголосити на висловах, що пролунали в рамках передачі Live, що транслювалася 5 вересня 2018 року о 19:51, та передачі «Український формат», що транслювалася 5 вересня 2018 року. Так, Євген Червоненко та Михайло Добкін у цих передачах називають спікера Парламенту Андрія Парубія ідеологом вбивств в Одеському будинку профспілок, а також порівнюють його з нацистами, що розстрілювали євреїв у Бабиному Яру. Фактично, такі висловлювання є не чим іншим, як звинуваченнями у сповідуванні нацистської ідеології паном Парубієм. Хоча такі вислови теж можна розглядати крізь призму більшої межі критики для представників владної верхівки, на відміну від ситуації з Уляною Супрун, у цих висловах є пряме звинувачення у вчиненні особою найсерйозніших злочинів. Ототожнення когось із нацистами та фашистами є таким, що розпалює ворожнечу, — на чому наголошував Європейський суд з прав людини у справі Surek v Turkey. Зокрема, Судом вислів «фашистська турецька армія» визнано таким, що стигматизує іншу сторону конфлікту та закликає до помсти щодо осіб, які немовбито вчинили злочини.

Публікація підготовлена в рамках ініціативи «Миротворчий підхід на противагу «мові ворожнечі», яка реалізується Одеською обласною організацією ВГО "Комітет виборців України", за фінансової підтримки Robert Bosсh Stiftung (RBSG) та Black Sea Trust for Regional Cooperation of the German Marshall Fund (BST), a Project of the German Marshall Fund of the United States. Думки, висловлені в цій публікації, не обов'язково відображають позицію Robert Bosсh Stiftung, Black Sea Trust чи їх партнерів.