Лідер курдів закликав скласти зброю: чи вплине можливий мир у Туреччині на Україну

Курди – народ, який не має власної країни. Довгий час вони знаходилися у складі Османської імперії. Надія на утворення Курдистану з’явилася після завершення Першої світової війни, однак вона виявилася марною, оскільки країни Заходу були зацікавлені у встановленні добрих стосунків із новоствореною Туреччиною. Після Другої світової війни курди опинилися у складі чотирьох країн - Туреччини, Сирії, Іраку та Ірану. Упродовж XX століття вони продовжували робити спроби утворити незалежну країну.

Активність в цьому напрямку розгорнули курди у Туреччині, де у 1978 році було засновано Робітничу партію Курдистану (далі - РПК). З 1984 року РПК розпочала бойові дії проти турецької влади, які продовжувалися до теперішнього часу. За час бойових дій загинуло понад 40 тисяч осіб. В наслідок бойових дій загони РПК змушені були відступати на територію сусідніх Іраку та Сирії, де їх продовжували переслідувати турецькі війська, але підтримували місцеві курди.

27 лютого 2025 року лідер та засновник РПК Абдулла Оджалан, який із 1999 року знаходиться у турецькій в’язниці, передав звернення членам організації. У ньому він попросив членів РПК скласти зброю та розпустити організацію. Про те, чи може звернення Оджалана покласти край 40-річним бойовим діям, ми вирішили поговорити з доцентом кафедри політології імені І. І. Мечникова Михайлом Шабановим.   

Михайло Шабанов. Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Я нарахував шість випадків, коли Туреччина та РПК укладали перемир’я.  Чому саме цього разу світова медіаспільнота так розраховує на довготривалий мир?

Перш за все, позиція миротворця наразі є вигідною для Реджепа Ердогана на тлі дестабілізації світової безпекової системи. Крім того, він претендує на роль лідера у регіоні, а розв'язання курдського питання відкриває вікно можливостей для цього. Також слід враховувати конфлікт у Сирії, де Туреччина активно підтримала власних проксі. Маркером бажання Туреччини розв'язувати курдське питання є саме неочікуване звернення Оджалана з в'язниці. Напевно, був імпульс для подібної риторики, пов'язаний з його положенням.

Туреччина має десятитисячний контингент на території сусідньої Сирії. Також Анкара підтримує ополченців на півночі країни, які донедавна боролися проти режиму Башара Асада. Туреччина має добрі стосунки й з новою сирійською владою. Мета Анкари - відтіснити від власного кордону курдські сирійські угруповання, які надають підтримку РПК.  

Правильно я Вас розумію, що значні очікування на мир ґрунтуються на тому, що у мирі сильно зацікавлений Ердоган?

Конфлікт із курдами - довга і пролонгована історія. Ердоган бажає поставити її на тривалу паузу до остаточного закріплення власних позицій у Сирії. Він звичайно ніколи не піде на подальші поступки РПК, але спробує піти шляхом замирення, яке потенційно може призвести до розколу самої політичної сили на прибічників і противників війни з Туреччиною, а також продовження спротиву як у Сирії, так і на турецькій території.

Якщо для Ердогана настільки вигідним є примирення, то чому Анкара на звернення Оджалана та формальну згоду РПК скласти зброю відреагувала настільки гостро в тому сенсі, що не піде на жодні поступки та не планує проводити перемовини? Адже очевидно, що курди хочуть теж отримати певні вигоди від перемир'я та можливого розпуску РПК.

Анкарі важливо зберігати в цій ситуації власне обличчя, в тому числі орієнтуючись на бажання ядерного електорату Ердогана, який не сприйме подібних рішень, тобто буде активно проти. Замирення є намаганням внутрішньо завдати удар по РПК. Це, на мій погляд, багатоступеневий процес, і він тільки розпочався.

Реджеп Тайїп Ердоган в ООН. Фото: ЕРА

Тобто для Анкари перемовини - це складна і зовсім нелінійна політична гра? Ердоган одночасно і повинен тримати обличчя перед ядерним електоратом, і все-таки робити знаки уваги убік курдів, оскільки мир для нього важливий. При цьому виграшною картою для нього може бути не стільки факт укладання мирної угоди, а навіть варіант поступового розхитування курдів і внесення розколу у їхні лави.

Намагання віднайти стратегію поступового нівелювання спротиву курдів як у Туреччині, так і за її кордонами, - це довгий процес. Шлях військового протистояння себе вичерпав, однак шлях умовних поступок може призвести до потрібних Анкарі розколів у курдському спротиві. 

Крім того, орієнтування на західний світ водночас із суттєвими власними стратегічними силами змушує Ердогана відмовитись від військових дій і потенційно вести перемовини, а можливо навіть і робити ставку на голубів миру від РПК.

Також, на мій погляд, є момент розхитування канонічного образу Оджалана. Він фактично у руках Ердогана. Одне з основних завдань - демонтувати образ курдського лідера, максимально відтворити нову лінію поведінки.

Фото Абдулли Оджалана на акції його прихильників. Фото: AFP

У західних медіа можна побачити думку, що Ердоган має на меті змінити Конституцію і піти на третій президентський термін. Але для внесення змін йому потрібна ширша підтримка населення, зокрема й курдської спільноти. Тож, на думку англомовних джерел, уклавши з курдами угоду, він зможе завоювати додатковий електорат. З іншого боку, Туреччина й особисто Ердоган завдали курдам чимало болю. Наскільки імовірною є теорія, що курди можуть підтримати Ердогана щодо внесення змін у Конституцію і його претензій на гіпотетичних виборах?

Якщо Ердоган запропонує їм взаємовигідні умови, то частина курдів його підтримає. Зміна Конституції ймовірна, адже Туреччина - це перш за все гібридний політичний режим з авторитарним керівництвом на чолі. І за довгий шлях при владі Ердоган вже багато пережив, в тому числі намагання здійснити переворот. Останні результати виборів також продемонстрували силу об'єднаної опозиції. Отже, треба робити неординарні кроки.

Абдулла Оджалан вже не перший раз виходить із пропозицією перемир’я. При цьому РПК не досягла поставлених цілей. Оджалан у своєму зверненні заявив, що часи змінилися і вимоги щодо незалежності Курдистану або навіть його автономії більше не є актуальними. Головне зараз, за його словами, укріплення демократії та політичного плюралізму у межах Туреччини. Чи означають слова лідера збройного формування, що його погляди докорінно змінилися?

Погляди не змінились, але присутній, напевно, тиск на нього з боку Туреччини. Така заява фактично відсікає від нього більшість політичних лідерів курдського спротиву. Анкара своїм маневром у цьому напрямку досягає стратегічної мети, адже багато курдів як у Туреччині, так і за її межами, не складуть зброю.

Представники РПК заявили, що готові скласти зброю, доки їх не атакують. При цьому у їхній заяві не йдеться про саморозпуск РПК, про який також говорив Оджалан. Наскільки вірогідний розвиток подій, при якому РПК не виконає у повному обсязі звернення Оджалана?

Я впевнений, що знайдуться і приводи, і можливість його не виконати. І власне тимчасове припинення вогню і спротиву буде, однак це лише перепочинок для обох сторін. Тим більш Ердогану треба поки абсолютно визначитись з владою у Сирії, отримати всі важелі впливу, а, отже, курдське питання можна поставити на паузу.

Тобто Ви не вірите в те, що у найближчій перспективі буде укладено угоду між турками та РПК, яка остаточно покладе край війні?

Війна, на жаль, пролонгується за цих обставин. Наразі це скоріш тимчасовий захід. Керівництву РПК, як і керівництву Туреччини, треба зберегти обличчя перед найбільш радикальною частиною електорату. Враховуючи достатнє поглиблення і довгу історію цього конфлікту, де курдська сторона в тому числі непримиренно намагалась добитись саме власної державності й об'єднати народ в єдину цілісність, малоймовірно, що зараз таким чином це вдасться зробити. Можливо, звернення Оджалана - це також намагання курдської сторони продемонструвати власну готовність до умовних поступок або пошук нових зовнішніх союзників, що виконають адвокаційну функцію.

Якщо уявити, що обидві сторони все-таки розпочали процес перемовин, чого, імовірно, могла б вимагати РПК від Анкари за наявних обставин?

За наявних обставин вимоги можуть бути від звільнення Оджалана до декриміналізації власного руху спротиву. Можливо, також звільнення представників РПК. На даному етапі це закономірно. Туреччина ніколи не піде на вимоги посилити політичну суб'єктність Курдистану.

РПК вважається терористичною організацією у Туреччині, США та країнах ЄС. На Вашу думку, її діяльність ближче до тероризму чи до національно-визвольного руху?

Власне методи досягнення мети є терористичними. Стосовно до Туреччини - безумовно.

Михайло Шабанов. Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Здається, в історії українського та курдського народів є низка схожих історичних періодів. Якщо це так, то наскільки правомірно було б порівнювати, наприклад, діяльність ОУН-УПА та РПК?

На мій погляд, все ж більше відмінного. І діяльність ОУН в тому числі була результатом геополітичних обставин, в яких опинились українці, і прагнення діяти все ж політичними методами, де це є прийнятним та можливим. До того ж слід враховувати різнобічні позиції після розколу між ОУН(б) і ОУН(м). Ситуація протистояння між РПК та Туреччиною має перейти у політичне річище. Цього треба прагнути, однак поки що це навряд відбудеться.

Чи можуть вплинути на перебіг російсько-української війни результати турецько-курдського конфлікту та події у Сирії, де змінилася влада?

Безумовним є вплив російсько-української війни на розвиток подій у Сирії. Відтягування російських збройних сил дало можливість сирійським повстанцям демонтувати режим Асада. Потенційний мирний план з цього питання може сприяти посиленню Анкари, а її посилення сприяти миротворчій діяльності Ердогана щодо України. Сильна Туреччина - це послаблення так званої росії у Чорноморському басейні. Для України це потрібно.

Олег Пархітько