Європейський Союз: як довго Україна залишиться у френдзоні

23 червня 2022 року Україна отримала офіційний статус держави-кандидата у Європейський Союз. Але питання про те, наскільки довгий шлях від цього статусу до повноцінного членства сьогодні немає відповіді. Навряд чи Україні є сенс розраховувати на повторення досвіду Швеції та Фінляндії, які шлях від подання заявки до отримання статусу подолали за три роки. З іншого боку, експерти вважають, що приклад Туреччини, яка має статус кандидата з 1999 року, теж не для нас. ЄС – це об’єднання держав чи вже держава читайте в матеріалі Інтента.

Загальна характеристика Європейського Союзу

Членство в ЄС

Основні органи ЄС

Діяльність ЄС

ЄС та Україна

Висновки

Загальна характеристика Європейського Союзу

Європейський Союз (далі – ЄС) – це економічне та політичне об’єднання частини країн Європи. ЄС має ознаки міжнародної організації, оскільки включає низку країн. З іншого боку, ЄС має ознаки окремої держави, оскільки як цілісність формує зовнішню політику та політику безпеки, спільний внутрішній ринок, має парламент, дипломатичні місії у країнах світу тощо. На території двадцяти країн ЄС офіційною валютою є євро. Організація має 24 офіційні мови. Бюджет ЄС формується коштом країн-членів організації. Бюджет ЄС на період 2021-27 років складає 2,018 трильйони євро.

У 1951 році Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція заснували Європейську спільноту з вугілля й сталі. З метою поглиблення економічної інтеграції ці ж країни у 1957 році заснували Європейську економічну спільноту, яка є попередницею ЄС. Нова організація була утворена Маастрихтським договором, який був підписаний у 1992 році та набрав чинності 1 листопада наступного року.

Маастрихтський договір, яким було засновано ЄС. Фото: Вікіпедія

Членство в ЄС

Наразі до ЄС входить 27 країн-членів. Останньою у 2013 році до організації приєдналася Хорватія. У 2020 році ЄС покинула Великобританія. Також на сьогодні 8 країн мають статус кандидатів на приєднання до організації: Албанія, Боснія і Герцеговина, Молдова, Північна Македонія, Сербія, Туреччина, Україна, Чорногорія. Грузія та Косово подали заяви на вступ до ЄС у 2022 році.

Вважається, що процес прийняття нового члена до ЄС ґрунтується на положеннях, зазначених у двох документах – Маастрихтському договорі та Декларації Європейської ради, прийнятій у Копенгагені в 1993 році. У статті 49 Маастрихтського договору зазначено, що з заявою щодо членства може звернутися будь-яка європейська держава. На цій підставі було відхилено заяву Марокко та вказано на неможливість повного членства Ізраїлю. Також країна-кандидат повинна дотриматися політичних вимог: наявність демократії, верховенства закону, дотримання прав людини, повага і захист прав меншин. До цього країна має відповідати економічному критерію, тобто мати добре розвинену ринкову економіку, спроможну витримати конкуренцію на внутрішньому ринку ЄС. Нарешті, необхідно зробити законодавство відповідним із принципами європейського права.

Попри загальну зрозумілість критеріїв прийняття нових членів, варто наголосити на їхній формальній нечіткості. Тобто за потреби країнам-членам неважко відхилити заяву "небажаного" кандидата.

Основні органи ЄС

Схема взаємозв’язку між основними органами ЄС. Інфографіка: Вікіпедія

Європейська рада визначає загальний напрямок політики та пріоритети ЄС і слугує для прийняття ключових рішень. У засіданнях Європейської ради беруть участь керівники країн та голови урядів. Засідання Європейської ради зазвичай відбуваються 4 рази на рік у Брюсселі. Європейська рада визначає зовнішню політику та політику безпеки, призначає кандидатів на високі посади в організації.

Європейську раду очолює президент, який обирається на 2,5 роки та може бути один раз переобраний. Президент представляє ЄС на світовій арені. З 1 грудня 2019 року Європейську раду очолює бельгійський політик і державний діяч Шарль Мішель.

Президент Європейської ради Шарль Мішель. Фото: Вікіпедія

Європарламент – це законодавчий орган ЄС. Члени Європарламенту напряму обираються громадянами ЄС на 5-річний термін. У роботі органу беруть участь 705 членів. Засідання Європарламенту проходять у Страсбурзі, Брюсселі та Люксембурзі. До основних функцій Європарламенту можна віднести: прийняття нових законів, ухвалення рішень щодо прийняття нових членів в ЄС та щодо укладання міжнародних угод, ухвалення бюджету разом із Радою ЄС.

Засідання Європарламенту. Фото: Вікіпедія

Рада ЄС формується з міністрів урядів країн-членів організації. Причому в залежності від теми засідання уряди країн представляють міністри відповідних галузей. Рада ЄС збирається для того, щоб скоординувати політику, а також обговорити та прийняти нові закони та внести поправки до тих, що вже існують. Засідання Ради ЄС проходять у Брюсселі та Люксембурзі.

Європейська комісія є основним виконавчим органом ЄС. Вона складається з 27 членів, кожний з яких представляє свою країну і є відповідальним за певну галузь політики організації. Засідання органу проходять у Брюсселі. Європейська комісія виступає із законодавчими ініціативами, а потім контролює їхню імплементацію, стежить за витратами грошей, укладає бюджет.

Суд ЄС стежить за дотриманням законів ЄС, а також за тим, щоб ці закони однаково застосовувалися у країнах-членах. До Суду можуть звернутися компанії, організації та окремі громадяни, які вважають свої інтереси ушкодженими органами ЄС. Засідання Суду проходять у Люксембурзі.

Європейський центральний банк керує курсом євро, стежить за стабільністю цін та впроваджує економічну та монетарну політику ЄС. Штаб-квартира Банку розташована у Франкфурті.

Штаб-квартира Європейського центрального банку у Франкфурті. Фото: Вікіпедія

Діяльність ЄС

На території ЄС було проголошено концепцію єдиного ринку – простору, на якому забезпечується вільне пересування товарів, послуг, капіталів та осіб. ЄС наразі працює над цифровізацією єдиного ринку. Зазначимо, що ідея єдиного ринку стикається з певними складнощами на рівні законодавства окремих країн, зокрема, у галузях податків, електронної комерції, енергетики, транспорту тощо.

Сільськогосподарська політика ЄС охоплює широке коло питань. ЄС фінансово підтримує фермерів та заохочує стійкі та екологічно чисті практики, а також робить прямі інвестиції в сільськогосподарські регіони. Органи ЄС розробляють стратегії щодо фермерства, запроваджують їх і згодом оцінюють. Національна та місцева влада імплементує закони, погоджені ЄС. Також організація стежить за тим, як закони застосовуються та наскільки вони ефективні, вносячи потрібні корективи.

ЄС встановлює правила рівноправної конкуренції в діловій сфері, створюючи умови для розвитку малого бізнесу. Європейська комісія моніторить приклади антиринкових дій, поглинань та випадки надання державної допомоги, забезпечуючи право вибору та справедливу ціну для покупців. Європейська комісія може накласти штраф на великі компанії за використання демпінгу.

ЄС докладає зусиль для збереження європейської культурної спадщини, підтримує мистецтво та креативну індустрію Європи, співпрацюючи з урядами та міжнародними організаціями. ЄС виступає партнером кінофестивалів, виставок, концертів, конференцій, премій у галузі мистецтва. За підтримки ЄС щороку кілька міст обираються культурними столицями Європи.

ЄС підтримує зусилля країн-членів щодо надання молоді якісної освіти. Допомога відбувається через низку програм та проєктів. Зокрема, в межах програми Erasmus+ ЄС надає фінансування, ресурси та обладнання особам та організаціям. Програма "Корпус європейської солідарності" надає молоді можливості волонтерити або працювати у проєктах у власній країні чи за кордоном.

ЄС активно лобіює ідею переходу на екологічно чисті види енергії. ЄС надає фінансову допомогу регіонам та окремим компаніям у реалізації проєктів у галузі енергетики. На міжнародній арені ЄС працює з країнами та міжнародними організаціями на розв'язання енергетичних проблем та створення конкурентоспроможної Європи в енергетичній галузі.

Відновлювані джерела енергії поступово замінюють викопне паливо в ЄС. Інфографіка: Вікіпедія

ЄС підтримує партнерські стосунки з усіма впливовими силами світу та окремих регіонів. ЄС не має регулярної армії, тому покладається на сили, які можуть бути надані за потреби країнами-членами. ЄС відправляє місії у проблемні точки світу з метою встановлення порядку або надання гуманітарної допомоги. В усьому світі працює понад 140 дипломатичних місій ЄС, які відстоюють інтереси організації.

ЄС стежить за дотриманням прав людини не тільки в межах організації, але й у всьому світі. Ключовим документом у цій галузі є Хартія ЄС з прав людини, яка була підписана головами Європарламенту, Європейської комісії та Ради ЄС у 2000 році та набула обов’язкової сили після підписання Лісабонського договору у 2009 році.

На території ЄС діє Шенгенська зона – простір, у межах якого громадяни ЄС та туристи можуть вільно проїжджати через кордони окремих країн. Шенгенська зона включає майже всі країни ЄС, окрім Болгарії, Ірландії, Кіпру та Румунії. При цьому Болгарія та Румунія знаходяться у процесі приєднання до Шенгену. Серед країн, які не є членами ЄС, у Шенгенську зону входять Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія.

ЄС не бере безпосередню участь у збиранні податків та встановленні конкретних податкових ставок. Утім, організація моніторить національні податкові системи, щоб переконатися в таких моментах: 1) оподаткування не суперечить концепції єдиного ринку; 2) бізнес однієї країни не отримує несправедливу перевагу над конкурентами в іншій; 3) податки не дискримінують робітників та покупців з інших країн ЄС. Заради подолання складнощів країни ЄС вирішили узгодити правила оподаткування. При цьому деякі галузі отримують вигоду від укладених угод (податки на енергетичні продукти, електрику, тютюн, алкоголь).

ЄС має одну з найбільших зовнішньо орієнтованих економік світу. З 1999 по 2010 рік зовнішня торгівля ЄС подвоїлася й наразі складає понад 30% ВВП організації. ЄС відповідає за торговельну політику країн-членів й укладає угоди від їхнього імені. При укладанні угод організація в першу чергу враховує інтереси країн-членів, однак звертає увагу й на інтереси зовнішніх партнерів. За допомогою організації європейський бізнес отримує доступ на іноземні ринки та справедливі умови. Іноземні компанії отримують від ЄС корисну інформацію щодо доступу на європейський ринок.

Транспорт є важливою складовою економіки ЄС, допомагаючи реалізації концепції єдиного ринку. Транспорт забезпечує понад 9% валової додаткової вартості економіки ЄС. У 2016 році транспортна галузь забезпечила робочими місцями близько 11 млн людей. Транспортна політика ЄС спрямована на розвиток сучасної інфраструктури, що має пришвидшувати подорож та робити її дедалі безпечнішою та зручнішою.

Мапа Транс’європейської транспортної мережі. Інфографіка: Вікіпедія

ЄС та Україна

Першим договором, що регулював стосунки України та ЄС, була Угода про партнерство та співробітництво від 1994 року. Після перемоги на виборах 2005 року президент Віктор Ющенко заявив про те, що членство в ЄС є метою зовнішньої політики України. Президента підтримали майже всі фракції Верховної Ради. У 2007 році Європарламент також підтримав бажання України приєднатися до ЄС. Почалися перемовини про підписання нового договору – Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

За часів президентства Віктора Януковича стосунки між Україною та ЄС ускладнилися. Україну обвинувачували в порушенні громадянських прав, погіршенні ситуації зі свободою слова, переслідуванні опозиції тощо. У листопаді 2013 року уряд повідомив про призупинення підготовки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, наслідком чого стали Євромайдан та Революція гідності.

Невдовзі після початку російської агресії Україна 21 березня 2014 року підписує політичну частину Угоди про асоціацію, а 27 червня – економічну. З 1 січня 2016 року набула чинності Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. У 2017 році починав діяти безвізовий режим між Україною та ЄС. У жовтні 2021 року Україна та ЄС підписали Угоду про спільний авіаційний простір.

Протестувальники Євромайдану в Києві у грудні 2013 року. Фото: УП

ЄС швидко відреагувала на російське вторгнення в Україну 2022 року. Вже 24 лютого напад було засуджено, а наступного дня було створено перший пакет санкцій проти Росії. 27 лютого країни ЄС ухвалили перше постачання військового обладнання в Україну. У травні 2022 року ЄС запускає маршрути вивезення агропродукції з України. 23 червня 2022 року на саміті ЄС Україна отримала статус кандидата на вступ до організації. За час повномасштабної війни ЄС надав Україні допомогу на суму понад 67 млрд євро. Близько 4 млн українців знайшли притулок у країнах ЄС.

Висновки

ЄС побачив світ на початку 1990-х років, коли глобалізаційні тренди досягли своєї вершини. Момент для створення нової потужної організації був досить вдалим ще й тому, що зовсім нещодавно розвалився СРСР. Тобто, по-перше, в Європі зникла сила, яка могла жорстко протидіяти появі такої організації, і, по-друге, з соціалістичного табору вийшло чимало країн, які могли представляти інтерес для новоутворення. Про ЄС іноді говорять як про "Сполучені Штати Європи", тобто європейський аналог США. Одна з причин появи ЄС якраз і полягає в тому, що європейські лідери західного світу хотіли утворити організацію без участі США, в якій змогли б реалізувати свої геополітичні амбіції. Щось на кшталт НАТО без країн Північної Америки.

ЄС – це як економічне, так і політичне утворення. ЄС виглядає економічно привабливо, тому що надає доступ до єдиного ринку з широкими можливостями. Щобільше, через авторитет ЄС країна-член отримує доступ до глобальних ринків на вигідних умовах. Звісно, не можна забувати й про політичні амбіції країн, які вважаються лідерами організації. Передбачалося, що домінувати в ЄС будуть Німеччина та Франція. Німеччина як країна з надпотужною економікою та промисловістю у другій половині ХХ століття шукала можливості для збільшення геополітичного впливу, однак цьому заважали, по-перше, поділ Німеччини на дві частини, і, по-друге, побоювання інших країн після двох світових війн. Франція після Другої світової війни також шукала геополітичної реалізації. Президент Шарль де Голль намагався довести, що країна має самостійну політичну вагу і не є простим виконавцем волі США в Європі. Через це Франція навіть виходила з військової структури НАТО. Отже, існувала думка, що Німеччина виступить економічним двигуном ЄС, а Франція візьме на себе політичне лідерство і буде дещо вгамовувати політичні амбіції Німеччини.

Поза сумнівом, ЄС є потужною авторитетною організацією, однак у XXI столітті їй довелося зіткнутися з низкою проблем та протиріч.

По-перше, ЄС важко пережила глобальну фінансову кризу 2007-08 років. Значні складнощі криза мала для економіки Ірландії, Іспанії, Португалії, проблеми мали навіть Італія та Франція. Найбільшого удару криза завдала по Греції, яка в подальші 7 років регулярно знаходилася на межі дефолту і неодноразово погрожувала ЄС можливістю виходу з організації.

По-друге, значні складнощі виникли в ЄС у зв’язку з потоками біженців, які нахлинули в Європу у 2010-х роках через низку збройних конфліктів у країнах Азії. Між країнами ЄС виникли серйозні розбіжності щодо того, хто і в якій кількості повинен приймати іммігрантів.

По-третє, ударом по економіці ЄС став коронавірус. Нарешті, вихід з організації Великобританії серйозно нашкодив авторитету ЄС.

Проблемним моментом для ЄС можна вважати його проміжне положення між статусом міжнародної організації та федеративної держави. Вочевидь, ЄС має низку ознак держави, однак при цьому не має уряду, не має єдиної фінансової та податкової політики. Органом прийняття рішень в ЄС виступає Європейська рада, однак лідери країн не завжди доходять консенсусу. Суперечність полягає в тому, що лідера умовної Угорщини обирали не громадяни ЄС, а угорці. Тож і відстоювати він повинен інтереси власних виборців, а не громадян абстрактної Європи.

Цілком очевидно, що ЄС є шлях отримання доступу до нових економічних можливостей, однак за жодних обставин організація не є економічним Ельдорадо. Як показує історія, нові можливості роблять багатих ще багатшими, однак нечасто допомагають бідним. Досить показовим у цьому аспекті є досвід Греції в ЄС. Вхід України до ЄС на сучасному етапі може мати й негативні наслідки для економіки.

По-перше, товари українського виробництва вийдуть на конкурентний європейський ринок, де в більшості випадків будуть програвати за рівнем якості. По-друге, наразі внутрішній український виробник має певну перевагу у вигляді дешевої робочої сили, що має автоматично зникнути за правилами справедливої конкуренції ЄС. Це, у свою чергу, збільшить ціну неконкурентних українських товарів й остаточно знищить більшість українських виробників, що призведе до тотальної імпортозалежності.

З іншого боку, ЄС навряд чи поспішає надавати Україні членство, оскільки українську економіку доведеться тягнути шляхом потужних фінансових вливань щонайменше на рівні Греції. Тим більше, що як і в Греції, в Україні спостерігається шалений рівень корупції. Надання Україні статусу кандидата слід сприймати скоріше як політичний крок у контексті російського вторгнення. Надання статусу кандидата не зобов’язує ЄС пришвидшувати процедуру прийняття. До прикладу, Туреччина має статус кандидата з 1999 року, і її перспективи щодо членства наразі виглядають зовсім неочевидними.

Олег Пархітько