Вибори до Сейму: відповідь поляків на українське питання

У другій половині вересня загострилися відносини між Польщею та Україною. Тертя на тлі експорту українського зерна призвели до того, що 20 вересня прем’єр-міністрів сусідів Матеуш Моравецький заявив: "Ми більше не передаємо Україні зброю, тому що зараз ми озброюємо Польщу більш сучасною зброєю". У відповідь влада США попросила польських колег пояснити їхню позицію щодо військової підтримки України. Експерти майже одноголосно висловили думку, що дії та заяви польських політиків пов'язані з парламентськими виборами в Польщі 15 жовтня.

Політичний устрій Польщі

Відповідно до Конституції 1997 року Польща - демократична напівпрезидентська (парламентсько-президентська) Республіка.

Сучасна конституційна система Польщі склалася в результаті серії реформ, розпочатих у кінці 1980-х років. У квітні 1989 року була відновлена двопалатна структура польського парламенту, восени 1990 р. до Конституції були внесені зміни, що стосуються виборів Президента. Глава держави став обиратися безпосередньо громадянами країни.

Главою держави є Президент Республіки, який вважається її верховним представником і гарантом безперервності державної влади. Президент обирається безпосередньо громадянами на 5-річний строк може і бути обраний повторно тільки один раз.

Законодавча влада в Польщі належить Сейму та Сенату - двом палатам польського парламенту. Нижня палата - Сейм здійснює контроль за діяльністю уряду. Сейм складається з 460 депутатів, що обираються на основі загального виборчого права, як за мажоритарною, так і пропорційною системою. Сенат складається зі 100 сенаторів, що обираються громадянами по мажоритарній системі. Обидві палати обираються на 4-річний термін.

Виконавча влада належить уряду - Ради міністрів, який здійснює внутрішню і зовнішню політику Республіки. Рада міністрів складається із Голови Ради міністрів і міністрів.

Президент Республіки висуває кандидатуру Голови Ради міністрів (прем’єр-міністра), який пропонує склад кабінету. Протягом 14 днів з дня призначення майбутній прем’єр зобов’язаний представити Сейму програму діяльності уряду з проханням надати йому вотум довіри. За вотум довіри Сейм повинен проголосувати абсолютною більшістю голосів. В разі його ненадання Сейм самостійно обирає Голову Ради міністрів і запропонованих ним членів уряду. Президент призначає вибраний у такий спосіб кабінет міністрів та приймає присягу його членів.

Як виглядала тема України в Польщі перед виборами

Публіцист, журналіст порталу Biełsat, автор чотирьох книжок, зокрема присвячених Євромайдану та російсько-українській війні на Донбасі Міхал Кацевич у вересні на шпальтах видання Нова Польща писав, що на польсько-українські відносини впливатиме чотири фактори.

Перший — війна. Польща як прикордонна держава й надалі буде опосередковано залучена до підтримки України набагато більшою мірою, ніж решта Європи. Вона відіграватиме ту ж роль, що Пакистан під час радянського вторгнення в Афганістан.

Другий чинник — українські біженці та трудові мігранти в Польщі (часто їх важко чітко розмежувати), які відіграють важливу роль у польській політиці.

Президенти Володимир Зеленський та Анжей Дуда у Києві. Фото:  Reuters

Третій чинник — добросусідські відносини з Україною. Війна їх зробила надчутливими, особливо в питаннях торгівлі, транзиту збіжжя, кордону, енергетики та низки проблем, які були актуальні й до повномасштабного вторгнення. Цілком імовірно, що питання відбудови України теж спричинятиме конфлікти в майбутньому. Крім того, можливі суперечки, зумовлені, з одного боку, — інтересами польського бізнесу, а з іншого — конкуренцією в Польщі за українських працівників-мігрантів.

Четвертий чинник — історія. Здавалося б, війна змінить підхід до історичної політики. Однак вона не тільки нічого не пом’якшила, а й привнесла нову емоцію: питання від поляків до українців через те, що навіть в умовах війни вони належним чином не цінують допомогу Польщі і не хочуть поступатися в питаннях історичної пам’яті.

Про цей чинник писав й український журналіст, оглядач Радіо Свобода Віталій Портников. 

На його думку "У цій новій "нормальності" (повномасштабне вторгнення рф до України – ред.) польські керівники – і не лише вони одні – природно, повернулися до власного уявлення про національні інтереси… …Перша ж криза – із зерном – продемонструвала це з усією ясністю, але ще до неї було воскресіння претензій до політики національної пам'яті в Україні. Що ж, насправді такі кризи у відносинах між сусідніми країнами – не рідкість. І загострений захист національних інтересів, особливо у передвиборчий період – також".

Цікаву думку висловив Михайло Дубинянський, для УП він написав: "Як відомо, різні магнітні полюси притягуються, але однакові відштовхуються. Ефект однакових магнітних полюсів проявився ще за президента Порошенка, коли між Києвом та Варшавою виникли гострі тертя на історичному ґрунті. Так сталося саме через те, що Україна успішно перейняла польську модель історичної пам'яті.

Ні для кого не секрет, що вітчизняний Український інститут національної пам'яті (УІНП) створювався за образом та подобою однойменної польської установи. Багато історичних наративів, взятих на озброєння Україною після 2014 року, дуже сильно нагадували польські".

Отже можна констатувати, що українське питання було представлено в порядку денному, але коментатори вважали, що навіть якщо виграє правляча партія "Право і Справедливість" (ПіС), то після виборів відносна гострота буде знята. Якщо…

Коротка характеристика партій, які увійшли в майбутній Сейм

Голос Америки с посиланням на Washington Post у своєму огляді пише, що ПіС закидали політизацію судової системи, придушення незалежності засобів масової інформації та використання громадських ЗМІ для популяризації партії влади, а також обмеження прав меншин.

Табор ПіС. Фото Fotokibit/East News/Shutterstock

Своєю чергою, ПіС зауважувала, що її мета — підвищити ефективність судів і створити більш справедливу економіку, водночас захищаючи католицьку ідентичність Польщі перед обличчям ліберального тиску заходу.

"Громадянська коаліція" (ГК) на чолі з колишнім прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском, яка об’єднала декілька центристських і ліберальних сил, була основною суперницею ПіС. Партія виступала за більш гармонійні відносини Польщі з Євросоюзом, а її лідери висловлювалися за продовження військової та політичної підтримки України.

Об’єднання "Третій шлях" правоцентристського напряму декларувала альтернативу ПіС та ГК й зосередилась на спрощенні податкової системи, заходах допомоги малому бізнесу та збільшенні витрат на освіту. "Третій шлях" загально схвально ставиться до продовження оборонної підтримки України, але виступив за певні обмеження на ввіз українського збіжжя.

"Нові ліві" (Лівиця) планують зосередитися на реформах трудового законодавства, розширенні прав жінок та ЛГБТ громад, лібералізацію абортів. Партія схвально ставиться до подальшої оборонної підтримки України, але й підтримує обмеження на ввезення українського зерна.

Фото: УП.Європа

Ультраправа "Конфедерація" зосередилася на критиці, на її думку, підлабузницького ставлення влади до України. Вона виступає проти соціальних пільг для українських біженців і хоче, щоб Польща віддала перевагу посиленню власного війська, а не постачанню зброї Києву.

The Gardian пише, що у попередньому моніторинговому звіті Організації зі співробітництва та безпеки в Європі (ОБСЄ), опублікованому в понеділок, зазначено, що ПіС "користувалася явною перевагою через свій неправомірний вплив на використання державних ресурсів і громадських ЗМІ".

Кампанія, яка, за словами ОБСЄ, "характеризувалася широким використанням нетерпимої, ксенофобської та женоненависницької риторики", була жорстокою. ПіС стверджував, що Туск був іноземною маріонеткою, яка знищить країну, тоді як Туск підкреслив шкоду, завдану Польщі за останні вісім років урядом ПіС, і зобразив голосування як "останній шанс" врятувати демократію в країні.

Рекордна явка на вибори, але провал референдуму

Ці вибори вже можна назвати історичними тому, що був встановлений національний рекорд з явки виборців, яка склала 74,38%. Досі найвищим показником були 62,7% у 1989 році.

Якщо під час голосування словаків на парламентських виборах два тижні тому нагнітання страхів і втома від України спрацювали, то польське голосування показало протилежне.

Уряд (можна читати ПіС – ред.) вирішив організувати референдум у той же день, що й вибори, на якому поставили чотири питання щодо приватизації державних підприємств, підвищення пенсійного віку, зведення стіни на польсько-білоруському кордоні та прийому неєвропейських іммігрантів за механізмом переміщення ЄС.

Квартет запитань критикували за те, що вони передовсім спрямовані проти опозиції та на підвищення явки виборців ПіС.

Його також порівнювали з подібними референдумами, проведеними правлячою партією "Фідес" в Угорщині останніми роками, щоб отримати підтримку уряду.

Неочікуваним для ПіС стало те, що референдум у Польщі не подолав 50-відсотковий бар’єр, щоб бути дійсним.

Попередні результати референдуму. Інфографіка NFP

Також виявилося, що розрахунок отримати більше голосів шляхом жорсткішого ставлення до України не виправдався. 

Тріумфальне повернення Туска

Може пройти деякий час, але наступним прем’єр-міністром Польщі, швидше за все, стане Дональд Туск, пише Радіо Свобода.

Дональд Туск. Фото AFP

Туск вже мав рекорд найдовшого перебування на посаді прем’єр-міністра – він очолював уряд Польщі понад шість років у 2007-2014 роках, і повернувся до Варшави минулого року після того, як пропрацював президентом Європейської ради і був обраний керівником правоцентристської Європейської народної партії (ЄНП) у Брюсселі.

Коли Туск був Брюсселі, ПіС домінувала на національному політичному ландшафті, і було очевидно, що протягом усієї виборчої кампанії вони зосереджували свою увагу (і гнів) на колишньому прем’єр-міністрові.

Найбільш очевидним кроком було створення нового закону, який опоненти назвали "Lex Tusk", який створив комісію, яка мала б розслідувати будь-кого, хто, як вважалося, діяв під "російським впливом" під час перебування при владі, у чому ПіС часто звинувачує Туска, і заборонити їм обіймати посади.

Проте після тиску ЄС закон було послаблено.

Але навіть якщо опозиція врешті-решт сформує уряд, що буде непросто, вони навряд чи отримають більшість у 3/5, щоб скасувати ймовірні вето президента Анжея Дуди. Державні ЗМІ, як видається, все одно будуть ворожими до них, а з ними також весь державний апарат, включаючи суди та великі державні компанії, переповнений людьми, призначеними та (імовірно) лояльними до ПіС.

Результати виборів та варіанти коаліції

Національна виборча комісія Польщі вранці 17 жовтня опрацювала 100% результатів з 31 497 округів на парламентських виборах. До Сейму проходять п’ять політсил: керівна партія "Право і Справедливість" з результатом 35,38%, ключовий опозиційний блок "Громадянська коаліція" з 30,70%, "Третій шлях" з 14,40%, "Лівиця" з 8,61% та крайня права "Конфедерація" з 7,16%.

Результати ПіС та "Громадянської коаліції" виявились дещо нижчими за результат екзит-полу, тоді як "Третій шлях" і "Конфедерація" набрали трохи більше, ніж прогнозували опитування.

Багато хто зв’язує успіх колишньої опозиції з високою явкою. Особливо високою явка була у великих містах – там проголосували 81,5% зареєстрованих виборців, тоді як у селах явка склала 69,5%.

Висока явка спостерігалася у тому числі серед молоді: у групі до 29 років на дільниці прийшли майже 69%.

З такими результатами виборів, попри формальну перемогу партії "Право і Справедливість", яка керувала країною останні 8 років, "Громадянська платформа, "Третій шлях" і "Лівиця" отримують шанс сформувати уряд, разом у них понад 53 відсотки голосів. Але завдяки формальній перемозі ПіС Президент Польщі Анжей Дуда може доручити саме цій політичній силі сформувати уряд. Такий уряд навряд отримає вотум довіри від Сейму, але затягне час та стане елементом політичної боротьби в нових умовах.

The Guardian пише, що навіть якщо Туск зможе сформувати уряд, той факт, що президент, який підтримує ПіС і має право вето, перебуватиме на посаді до 2025 року, стане проблемою для будь-якого законодавчого порядку денного.

В будь-якому разі зі сміливістю можна констатувати, що результати виборів не загрожують Україні втратити підтримку Польщі, а поліпшення відносин цілком ймовірно.

Ігор Льов