Після виборів президента Узбекистану все спокійно в Ташкенті: що з цього Україні

Вдень 24 травня 2023 року в Ташкенті двоє цивільних із використанням спеціальної техніки зняли з балкона приватної квартири прапор України. Фотографія стала відомою в Узбекистані, Україні, росії та не тільки. Немає сумнівів у тому, що ця "спецоперація" не була б можливою без відома влади. Що це було? Демонстрація підтримки росії з боку влади Узбекистану чи невдалий крок спецслужб, щоб зберегти спокій у столиці країни перед позачерговими виборами президента, які відбулися 9 липня?

Конституційний референдум Узбекистану: лібералізація чи шлях до "вічного президента"

Не все так просто, протести в Каракалпакстані 2022 року

Кандидати та перебіг виборчої кампанії

Хто такий новий старий президент Узбекистану

Узбекистан та Україна, що далі

Конституційний референдум Узбекистану: лібералізація чи шлях до "вічного президента"

Президентські вибори 9 липня в Узбекистані проводились після Конституційного референдуму, що відбувся 30 квітня. Міжнародні спостерігачі з Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ) у своєму звіті про референдум писали: Конституційний референдум в Узбекистані був технічно добре підготовлений і широко просувався як крок до розширення різних прав і свобод, проте він пройшов в умовах, що не відповідають вимогам справжнього політичного плюралізму та конкуренції.

У звіті ОБСЄ також наголошується, що висвітлення в новинах державного просування референдуму по всій країні було позитивним, альтернативних думок не було представлено. "Хоча запропоновані поправки стосуються двох третин Конституції, вони були винесені на голосування єдиним пакетом, що означало, що у виборців не було можливості зробити вибір з кожного окремого питання", - йдеться в документі.

Deutsche Welle резюмувала: в результаті референдуму до Конституції Узбекистану було внесено політичні поправки: зокрема, президент зможе правити не п'ять, а сім років (не більше двох термінів поспіль). З урахуванням норми про можливість знову брати участь у виборах, президент Шавкат Мірзійоєв, який править з 2016 року, може залишатися главою держави до 2040 року.

Політичний хід із Конституційним референдумом не став несподіваним для експертів. "Це було для всіх спостерігачів очікуваним ходом - такий "план А" щодо транзиту влади від самого себе до самого себе", - писав аналітик Фонду Карнегі за міжнародний світ Темур Умаров.

Наукова співробітниця Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень (ZOiS) Беате Ешмент, підкреслює: "Очевидно, що влада сфокусована насамперед на продовженні повноважень президента. Другу частину, з обіцянками лібералізації, теж варто сприймати серйозно, щоб за ними оцінювати дії Мірзійоєва в наступні роки".

• Читайте також: Вибори президента Туреччини: знову Ердоган, але без колишньої переваги та впевненості

Не все так просто, протести в Каракалпакстані 2022 року

Вибори президента відбулися 9 липня 2023 року, через рік після масових протестів у Нукусі – столиці Автономної республіки Каракалпакстан у складі Узбекистану, які закінчилися трагічно.

Демонстрація у центрі Нукуса 1 липня 2022 року. Фото: Газета.uz

25 червня 2022 року в інтернеті було офіційно опубліковано проєкт поправок до Конституції Узбекистану, де пропонувалося скасувати автономію Каракалпакстану. Жителі Каракалпакстану, для яких поправки стали несподіванкою, почали записувати індивідуальні та колективні відеозвернення з незгодою із поправками.

1 липня з'явилося відео, на якому журналіст Даулетмурат Таджимуратов каже, що звернувся до Жокарги Кенес (парламенту республіки) з проханням провести 5 липня "мирний, організований" мітинг за "свободу Каракалпакстану". Незабаром його затримали. У центрі Нукуса почали збиратися люди. До міста також потягнулися мешканці регіонів.

Влада не змогла стримати ситуацію. Згідно з офіційною статистикою, під час заворушень 1-2 липня загинула 21 особа, включаючи 4 співробітників правоохоронних органів. Рахунок поранених йшов на сотні. Жалоба за загиблими ані в Узбекистані, ані в Каракалпакстані до виборів 9 липня 2023 року не оголошувалась, список імен не був опублікований.

BBC писало, що спроба репортера журналу Economist Джоанни Лілліс поговорити із родичами постраждалих закінчилася тим, що її затримали та відпустили лише після того, як змусили видалити все відео. Журналісти AFP навпаки отримали допомогу від поліції та супроводжуючих, при цьому їм прямо заборонили брати інтерв'ю в поранених, що перебували в лікарні чи їхніх родичів.

Нукус після подій, 3 липня 2022 року. Фото: Шухрата Латіпова, Газета.uz

4 липня депутати Олій Мажліса (парламент Республіки Узбекистан) проголосували за виключення із проєкту Конституції поправок, які стосувалися суверенного статусу Каракалпакстану. 

• Читайте також: Європейські прагнення та вплив великого сусіда: в яких умовах Чорногорія обрала президента

Кандидати та перебіг виборчої кампанії

9 липня виборці Узбекистану могли проголосувати за одного з чотирьох кандидатів: чинного президента Шавката Мірзійоєва; юристку, суддю та сенаторку Робахон Махмудову; міністра народної освіти республіки 2013-2018 років Улугбека Іноятова та Абдушукура Хамзаєва.

Радіо Озодлік констатувало, що на виборах не було кандидата від опозиції. Мін'юст країни під приводом відсутності достатньої кількості підписів не зареєстрував Соціал-демократичну партію Хідірназара Аллакулова.

Привертає увагу, що у Вікіпедії у статті про вибори президента Узбекистану досі немає фотографії єдиної жінки кандидата.

Знімок з екрана: Вікіпедія

БДІПЛ у своєму звіті про вибори пише, що дострокові президентські вибори, що відбулися 9 липня, були добре підготовлені з технічного боку, але проходили в політичному середовищі, позбавленому справжньої конкуренції. У ньому прямо вказується, що всі зареєстровані політичні партії та їхні кандидати підтримують політику президента.

У звіті згадуються "ознаки вкидання бюлетенів", також йдеться про те, що "жоден із зареєстрованих кандидатів публічно не критикував чинного президента або не представляв альтернативних політичних поглядів, і події протягом усієї кампанії залишалися стриманими, спостерігачі зазначають, що події часто здавалися організованими".

Політолог Рафаель Саттаров у коментарі Deutsche Welle зазначив, що очікувати на сюрпризи не варто. "Це найсіріші вибори в історії. Люди навіть не знають про інших кандидатів на пост президента, крім Мірзійоєва. Їхні імена невідомі і одразу будуть забуті, тому говорити про опозицію немає сенсу".

У такій ситуації не дивно, що чинний президент переміг із колосальним відривом. Явка становила майже 80% виборців, голоси розподілилися таким чином:

• Шавкат Мірзійоєв - 87,5%
• Робахон Махмудова – 4,43%
• Улугбек Іноятов – 4,02%
• Абдушукур Хамзаєв – 3,74%

Читайте також: Довгоочікуване возз’єднання чи вартість життя: як кіпріоти обирали президента

Хто такий новий старий президент Узбекистану

Шавкат Міромонович Мірзійоєв пройшов гарну комуністичну школу. У 1981 році Мірзійоєв закінчив Ташкентський інститут іригації та меліорації, здобув освіту за спеціальністю "інженер-механік". З 1981 по 1992 рік Мірзійоєв працював у тому ж виші спочатку молодшим науковим співробітником, секретарем комсомольської організації, пізніше парторгом інституту. Здобув ступінь кандидата технічних наук.

Фото: Вікіпедія

У 1990 році Мірзійоєва обрали депутатом Верховної Ради Узбекистану, а в 1994 він потрапив і в новий парламент країни. 12 грудня 2003 року був призначений прем'єр-міністром Узбекистану. Працюючи на цій посаді, він перетворився на найсильнішого політика республіки. Після смерті першого президента Узбекистану Іслама Карімова 2 вересня 2016 року експерти вважали Мірзійоєва одним з найбільш ймовірних кандидатів на пост президента країни.

8 вересня 2016 року спільним засіданням обох палат парламенту його було затверджено тимчасовим виконувачем обов'язків президента Узбекистану. 5 грудня Центрвиборчком Узбекистану оголосив про перемогу Шавката Мірзійоєва на президентських виборах з результатом 88,61 % голосів.

• Читайте також: Президентські вибори без вибору: як у Казахстані шукали плюралізм

Узбекистан та Україна, що далі

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну не тільки Узбекистан, а й інші колишні республіки Радянського Союзу Центральної Азії зберігають мовчання і не коментують агресію.

Експерт з питань Східної Азії Наталія Бутирська в статті для Дзеркала тижня пише, що новий політичний контекст, сформований на тлі невирішеної афганської проблеми та російської агресії проти України, створив для центральноазійських країн низку викликів: російсько-українська війна посилила як занепокоєння можливими ризиками для самих країн з боку Росії, і сумніви у можливості Москви надалі виступати гарантом безпеки регіону. Експертка також пише, що з початком російської агресії в Україні країни регіону намагаються дистанціюватися від Росії, але і не йдуть на відкрите протистояння з москвою. Також зазначає, що жодна з держав не підтримала війну Росії проти України та не визнала так звані лнр/днр та інші окуповані українські регіони частиною території росії.

З цією точкою зору важко не погодитися, а офіційні повідомлення максимально скупі.

17 березня 2022 року стало відомо, що глава МЗС Узбекистану Абдулазіз Камілов заявив, що Ташкент виступає проти війни в Україні та має намір підтримувати добрі стосунки як із Москвою, так і з Києвом. У тому ж повідомленні "Голос Америки" поінформував, що офіційний Ташкент не визнає самопроголошених сепаратистських "республік". Вже 28 квітня Камілова було знято з посади. Радіо Озодлік (Радіо свобода Узбекистану) опублікувало цю новину з таким заголовком: "В Узбекистані зняли з посади голову МЗС. Раніше він говорив про невизнання так званих "лнр" та "днр"". Нині Камілов залишається на державних посадах, проте явно рангом нижче.

Також цікаві два епізоди з привітаннями. 25 серпня 2022 року на офіційному сайті посольства Республіки Узбекистан в Україні було опубліковано вітальне послання Президента республіки Узбекистан Ш. М. Мірзійоєва Президенту України В. О. Зеленському з нагоди Дня Незалежності України.  

Знімок з екрана: сайт посольства Республіки Узбекистан в Україні

Привертає увагу, що це привітання не було написано українською чи англійською мовами та опубліковано лише з неофіційним перекладом. Видання yep.uz констатувало, що на сайті президента Узбекистану це вітання не було опубліковано, журналісти видання не знайшли його і в узбецьких ЗМІ. У свою чергу, можемо зазначити, що ми також не знайшли привітання від Президента України колезі у зв'язку з перемогою на виборах 9 липня.

Зважаючи на все, географічна віддаленість наших держав і відома економічна залежність Узбекистану від Росії і далі залишаться запорукою паузи в дипломатичних відносинах країн. Зміна цього положення можлива після Перемоги України або поштовху від важковаговиків світової політики, наприклад США чи Китаю.

Ігор Льов