Шанхайська організація співробітництва

Шанхайська організація співробітництва сформувалася в офіційно затверджену структуру у 2001 році й спочатку позиціювала себе як локальне утворення. У 2023 році вже під час повномасштабного вторгнення рф в Україну до організації офіційно приєднався Іран. Про організацію в якої перебувають три країни так званої осі зла в матеріалі Інтента з циклу публікацій про діяльність локальних міжнародних організацій.

Загальна характеристика Шанхайської організації співробітництва

Структура ШОС

Діяльність ШОС

ШОС та країни Заходу

ШОС та Україна

Висновки

 Загальна характеристика Шанхайської організації співробітництва

Шанхайська організація співробітництва (далі – ШОС) – це міжнародна організація, яка об’єднує Росію та низку країн Азії навколо широкого кола питань, включаючи посилення стабільності та безпеки, боротьбу з тероризмом, сепаратизмом, екстремізмом та наркотрафіком, економічну взаємодію тощо. Штаб-квартира організації знаходиться у Пекіні. Офіційними та робочими мовами ШОС є російська та китайська. Членами ШОС є дев’ять країн: Індія, Іран, Казахстан, Киргизстан, Китай, Пакистан, Росія, Таджикистан, Узбекистан. Чотирнадцять країн є так званими партнерами по діалогу. Серед них є Азербайджан, Вірменія, Саудівська Аравія та Туреччина. Ще три держави мають статус країни-спостерігача: Афганістан, Білорусь, Монголія.

Після того як Китай та сусідні країни СНД змогли владнати свої територіальні суперечки, у них з’явилися можливості для співробітництва. У 1996 році Росія, Китай, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан утворили "Шанхайську п’ятірку". У 2001 році до складу організації було прийнято Узбекистан, внаслідок чого вона отримала свою теперішню назву та набула офіційного статусу. Тривалий час складалося враження, що ШОС являє собою союз країн Середньої Азії з росією та Китаєм, які мали значні інтереси в регіоні. Утім, у 2017 році членами організації стали Індія та Пакистан, а у 2023 році до ШОС приєднався Іран. У 2022 році розпочато й процес підвищення статусу Білорусі до країни-члена.

Інфографіка експансії ШОС. Інфографіка: visualcapitalist.com

Структура ШОС

Вищим органом прийняття рішень у ШОС є Рада голів держав. Вона збирається раз на рік і приймає рішення з усіх ключових для організації питань. Рада голів урядів держав збирається раз на рік для обговорення стратегії та пріоритетних напрямів співробітництва, вирішення актуальних питань, а також затвердження щорічного бюджету. Також у межах ШОС відбуваються регулярні міждержавні засідання на рівні різних міністерств та відомств.

Засідання Ради голів держав у Самарканді у 2022 році. Фото: ШОС

Організація має два органи, що діють на постійній основі: Секретаріат та Регіональна антитерористична структура. Керівники обох органів призначаються Радою голів держав терміном на три роки. На чолі Секретаріату та всієї організації стоїть Генеральний секретар. З 1 січня 2022 року посаду займає китайський дипломат Чжан Мін.

Діяльність ШОС

Співробітництво у сфері безпеки є одним із найпродуктивніших напрямів взаємодії країн-членів ШОС. Для країн Середньої Азії традиційно проблемним напрямом вважався афганський, звідки рухався наркотрафік, а також проникали терористичні та кримінальні елементи. У 2001 році члени організації підписали Шанхайську конвенцію про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом та екстремізмом. У 2004 році була створена Регіональна антитерористична структура. Згідно з публікацією на сайті ООН, за 2011 – 2015 роки органи ШОС на стадії підготовки зупинили 20 терактів; запобігли близько 650 злочинам терористичного та екстремістського характеру; ліквідували 440 баз підготовки терористів і близько 1700 членів міжнародних терористичних організацій; затримали понад 2700 учасників незаконних збройних формувань, їхніх підсобників та осіб, які підозрюються у злочинній діяльності тощо. Також за вказаний період було вилучено 69 тонн героїну.

З перших років існування ШОС почалися спільні антитерористичні військові навчання. При цьому слід підкреслити, що ШОС не підтримала військовим шляхом жодного збройного конфлікту. Росія неодноразово висловлювала побажання розширити військове співробітництво. У 2014 році навіть було висунуто пропозицію щодо злиття ШОС та ОДКБ. Однак проти посилення військового співробітництва регулярно виступав Китай, який вбачав у ШОС у першу чергу інструмент економічної взаємодії. А вже після повномасштабного вторгнення росії в Україну від військового співробітництва з Росією стали активно дистанціюватися як члени ШОС, так і члени ОДКБ.

Економічне співробітництво мало б стати основним видом взаємодії у межах ШОС, враховуючи стратегічно важливе розташування країн Середньої Азії та їхній енергетичний потенціал. У 2003 році прем’єр-міністр Китаю Вен Жибао запропонував у довготерміновій перспективі запровадити у межах ШОС зону вільної торгівлі, однак ідею так і не було реалізовано. Багатосторонні економічні проєкти у межах ШОС наштовхуються на відмінності у законодавстві країн-членів, а також відсутність єдиного вектора розвитку організації та механізму прийняття рішень. Це, звісно, не означає неможливість укладання двосторонніх угод між членами ШОС. У 2009 році Росія та Китай повідомили про укладання енергетичної угоди на 100 млрд доларів. При цьому не до кінця зрозуміло, чи слід вважати угоду укладеною у межах БРІК, ШОС чи приватним договором двох держав. Наразі у межах ШОС розробляється понад 20 масштабних проєктів, пов’язаних із транспортуванням, енергетикою та телекомунікаціями. Одним із найамбітніших є китайський "Пояс і шлях", який має на меті відновити Великий шовковий шлях та зв’язати Китай з Азією, Європою і розширюватися далі через потужні інвестиції в інфраструктуру. Передбачається, що проєкт буде завершений у 2049 році та коштуватиме 4-8 трильйонів доларів.

Інфографіка: visualcapitalist.com  

Культурне та гуманітарне співробітництво полягає у спільному проведенні Днів культури та святкуванні знаменних історичних дат за участі художніх колективів та діячів мистецтв. У 2008 році був сформований Університет ШОС – мережа університетів у країнах-членах ШОС, об’єднаних спільними програмами навчання. До проєкту увійшли вже існуючі провідні університети країн-членів. Підготовка майбутніх фахівців у межах проєкту відбувається за напрямами регіонознавство, екологія, енергетика, IT-технології, нанотехнології. Важлива особливість проєкту полягає в тому, що студенти можуть продовжувати навчання у будь-якому університеті мережі.

Святкування Дня культури Казахстану у Секретаріаті ШОС. Фото: ШОС

ШОС та країни Заходу

Стосунки між ШОС та колективним Заходом можна охарактеризувати як досить складні. Поява "Шанхайської п’ятірки" у 1996 році могла сприйматися на Заході скоріше позитивно, ніж негативно. По-перше, утворення регіональної організації на чолі з Росією та Китаєм могло ґарантувати лад у регіоні, який традиційно вважається проблемним через транзит з Афганістану до Європи наркотиків, зброї та кримінальних елементів. По-друге, членство в організації Китаю ставало серйозною перепоною мріям Росії щодо відновлення СРСР. З іншого боку, поява "Шанхайської п’ятірки" мала призвести до очевидного зближення Росії та Китаю. Результатом зближення настільки потужних геополітичних гравців на ґрунті Середньої Азії могло стати зменшення в цьому регіоні впливу США, які також мали тут свої амбіції. Схоже на те, що на хвилі ейфорії від розвалу СРСР та народження однополярного світу США не врахували можливі ризики.

У 2005 році США звернулися до ШОС щодо отримання статусу спостерігача, однак їм було відмовлено. У цьому ж році ШОС звернулася до США з вимогою визначити час виходу американських військ з баз на території Киргизстану й Узбекистану. Невдовзі після цього остання з країн наполягла, щоб США покинули базу Карши-Ханабад упродовж пів року. Американці змогли домовитися про переведення військового контингенту з Узбекистану до Киргизстану на авіабазу "Манас", однак у 2009 році під впливом російських фінансових вливань в економіку Киргизстану країна також відмовила США.

У 2000-х роках ШОС декларувала збереження початкової кількості членів, що з натяжкою дозволяло вважати її локальною організацією. Однак із прийняттям до складу Індії, Пакистану та Ірану вона перетворилася на незаперечного азійського гегемона. Вашингтон має складні стосунки з Пакистаном та відверто ворожі з Іраном, що максимально ускладнює і до того непрості стосунки з ШОС. У такому складі організація має потенціал, порівнянний з НАТО: понад 40% населення світу; потужні економіки Китаю, Росії та Індії; щонайменше чотири ядерні країни. Якщо говорити про країни Євросоюзу, то вони сильно зацікавлені в енергоресурсах Середньої Азії, однак російсько-українська війна може ускладнювати діалог.

ШОС та НАТО на світовій мапі. Інфографіка: Вікіпедія

ШОС та Україна

У 2012 році Президент України Віктор Янукович висловив побажання, щоб Україна стала спостерігачем у ШОС, однак у 2014 році подібні ідеї з очевидних причин зникли з порядку денного. У 2022 році після повномасштабного вторгнення росії в Україну деякі члени ШОС висловили своє критичне ставлення до агресії. Зокрема, на саміті ШОС у Самарканді лідери Індії та Туреччини закликали володимира путіна якнайшвидше припинити війну. Неодноразово критично висловлювалися щодо війни й представники Китаю. Однак переоцінювати миролюбність названих країн не варто. Індія, Китай та Туреччина отримали через російсько-українську війну очевидні дивіденди. Це твердження доводить той факт, що у липні 2023 року після саміту Ради голів держав Україну навіть не було згадано у фінальній 10-сторінковій декларації.

Висновки

У 1996 році "Шанхайська п’ятірка" починалася як організація, яка бачить своє покликання у забезпеченні стабільності та миру в Середній Азії. У наші дні перейменована у ШОС організація приймає до лав Індію, Пакистан та Іран, що перетворює її на потужну силу, сукупний політичний, економічний та військовий потенціал членів якої можна порівнювати з НАТО. Викликає занепокоєння той факт, що останніх трьох членів можна об’єднати за певним принципом. Звісно, усі вони є азіатськими країнами. Однак важливіше те, що Індія та Пакистан офіційно володіють ядерною зброєю, а Іран, на думку експертів, володіє нею неофіційно. Останній також відомий своєю нетерпимістю на рівні державної доктрини, а також підтримкою збройних угруповань. На питання, чи вказують подібні збори на початок глобального заколоту, слід відповісти негативно. Скоріше "підсилення" ШОС слід розуміти в тому сенсі, що Росію та Китай дратує потужність та можливості НАТО, і вони шукають варіанти утворення симетричної альтернативи.

Цікаво, що стосунки між окремими членами сучасного складу ШОС можна охарактеризувати як напружені або навіть відверто ворожі. Скажімо, відносно нещодавно прийняті до ШОС Індія та Пакистан знаходяться у стані холодної війни, яка періодично переходить у гарячу фазу. Вкрай напружені стосунки між Індією та Китаєм, які встигли повоювати у другій половині ХХ століття. Останнє збройне зіткнення між країнами відбулося у 2020 році і супроводжувалося жертвами з обох сторін. У стані збройного конфлікту знаходяться Таджикистан і Киргизстан.

ШОС більше схожа не на міжнародну організацію з чітко прописаним статутом та механізмом прийняття рішень, метою існування та вектором розвитку, а на форум для обговорення різноманітних нагальних питань. Зважаючи на це, а також наявні внутрішні протиріччя, перспективи ШОС як цілісного утворення виглядають туманно. З урахуванням кількості диктатур у складі організації світу буде тільки краще, якщо ці протиріччя будуть посилюватися.

Олег Пархітько