ООН: Міжнародна морська організація

Майже рік тому 11 квітня 2022 року рятувальне судно "Сапфір" повернулося з російського полону та було пришвартовано в Ізмаїлі. 19 членів екіпажу єдиного українського цивільного спеціалізованого судна, яке знаходиться в постійній пошуково-рятувальній готовності повернувся раніше 24 березня, під час першого повноцінного обміну військовополоненими. Це стало можливим у тому числі завдяки Міжнародній морській організації (англ. International Maritime Organization, далі IMO).

Загальна характеристика ООН

Загальна характеристика Міжнародної морської організації

Члени ІМО

Структура ІМО

Діяльність ІМО

ІМО та Україна

Висновки

Загальна характеристика ООН

До складу ООН входить 193 держави. Серед країн-членів ООН можна знайти всі суверенні країни, окрім Ватикану. Таке поважне представництво потенційно дозволяє розглядати та розв'язувати будь-які питання глобального або регіонального рівня. Зокрема, ООН спроможна гасити збройні конфлікти, як це було неодноразово продемонстровано у ХХ столітті (Ірак, колишня Югославія, Сомалі).

Штаб-квартира організації знаходиться у Нью-Йорку. Також ООН має додаткові офіси у Відні, Женеві, Найробі та Гаазі. Організація користується шістьма офіційними мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою.

До структури ООН входить шість основних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Секретаріат, Міжнародний Суд та Рада з Опіки. Щоправда, останній орган формально призупинив свою діяльність з 1994 року. Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар. З 1 січня 2017 року цю посаду обіймає португальський політик і дипломат Антоніу Гутерріш.

Загальна характеристика Міжнародної морської організації

Міжнародна морська організація (далі – ІМО) – це міжурядова організація, яка відповідає за безпеку судноплавства та запобігає забрудненню суднами морів та атмосфери. ІМО займається прийняттям стандартів та слугує форумом для обговорення ключових питань у морській галузі. Штаб-квартира організації знаходиться у Лондоні. ІМО була створена на конференції ООН у 1948 році з прийняттям Конвенції про Міжурядову морську консультативну організацію. Нова організація почала працювати з 1959 року. Нинішня назва організації діє з 1982 року.

Відеоролик про ІМО. Відео: ІМО

Члени ІМО

Для того, щоб стати членом ІМО, країна повинна ратифікувати Конвенцію про Міжнародну морську організацію. Наразі членами організації є 175 країн. Серед них є 174 країни-члени ООН та Острови Кука. Першою ратифікувала Конвенцію Канада у 1948 році, останньою у 2021 році приєдналася Ботсвана. Також до ІМО входять три асоційовані члени – Фарерські острови, Гонконг та Макао. 66 міжурядових організацій мають статус спостерігача та 88 міжнародних неурядових організацій мають консультативний статус при ІМО. Варто відзначити, що переважна кількість країн-членів ООН, які не входять до ІМО, не мають виходу до моря.

Члени ІМО на світовій мапі. Зображення: Вікіпедія

Структура ІМО

Асамблея є найвищим керівним органом ІМО, який складається з усіх членів організації. Асамблея проводить регулярні сесії кожні два роки, але за потреби може зібратися на надзвичайну сесію. Асамблея відповідає за ухвалення робочої програми ІМО, голосує за прийняття бюджету та визначає фінансові аспекти роботи організації, а також обирає Раду.

Рада є виконавчим органом ІМО, відповідальним за нагляд за роботою організації. Склад Ради обирається на дворічний термін. Між сесіями Асамблеї Рада виконує всі її функції, окрім надання рекомендацій урядам щодо морської безпеки та запобігання забруднення. До основних функцій Ради можна віднести координацію діяльності органів ІМО, розгляд плану робочої програми та проєкту бюджету, призначення Генерального секретаря через ухвалу Асамблеї. До складу Ради входить 40 країн-членів. Серед них обирається 10 країн, які мають найбільшу зацікавленість у наданні міжнародних послуг морського судноплавства. Зазначимо, що до їх складу наразі входить Росія. Інші 10 країн обираються серед тих, хто має найбільшу зацікавленість у міжнародній морській торгівлі. Нарешті, ще 20 країн обираються серед тих, хто не увійшов до перших двох груп, при цьому враховується принцип рівномірного представлення всіх провідних регіонів світу.

Секретаріат складається з Генерального секретаря, який є головним посадовцем організації, та близько 300 осіб міжнародного персоналу, розташованого у штаб-квартирі. Секретаріат займається інформуванням членів ІМО, працює з документацією та виконує інші допоміжні функції. Генеральний секретар обирається на 4-річний період і може бути переобраний на один додатковий термін. З 1 січня 2016 року на цю посаду був обраний південнокорейський функціонер Кітак Лім. 1 січня 2020 року його повноваження було пролонговано.

Генеральний секретар ІМО Кітак Лім. Фото: в вікіпедія

Важливе значення у структурі ІМО мають п’ять комітетів – Комітет із безпеки на морі, Комітет із захисту морського середовища, Юридичний комітет, Комітет з технічної співпраці та Комітет з полегшення формальностей судноплавства.

Діяльність ІМО

Одним із ключових напрямів діяльності ІМО є сприяння безпеці на морі. Першим завданням новоствореної ІМО стало прийняття у 1960 році чергової версії Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі. Цікаво, що першу версію цього документа було прийнято невдовзі після загибелі "Титаніка". Головною метою документа є встановлення мінімальних стандартів, що відповідають вимогам безпеки при будівництві, обладнанні та експлуатації суден. ІМО також розробила та прийняла правила регулювання міжнародних аварій, глобальні стандарти для мореплавців, міжнародні конвенції та кодекси, пов’язані з пошуком та рятуванням постраждалих, сприянням міжнародній морській торгівлі, визначенням вантажної ватерлінії, перевезенням небезпечних вантажів та виміром тоннажу.

Відеоролик про роботу ІМО над створенням системи безпечного судноплавства. Відео: ІМО

ІМО висуває вимоги до кваліфікації мореплавців, що має на меті зменшити загрозу людському життю та запобігти негативному впливу на навколишнє середовище. Зокрема, у 1978 році було прийнято Міжнародну конвенцію про підготовку та дипломування моряків та несення вахти, спрямовану на визначення мінімальних стандартів компетентності мореплавців. У 1995 році схожу конвенцію було запроваджено й для риболовецьких суден.

ІМО докладає зусиль до запобігання морським злочинам: піратству, збройним пограбуванням, тероризму, контрабанді наркотиків тощо. Для цього ІМО розробляє міжнародні та регіональні кодекси поведінки та правила, створює бази даних, співпрацює з іншими міжнародними організаціями та країнами-членами ООН.

ІМО концентрує значну увагу на питаннях забруднення морів. Одразу 21 договір з регулювання міжнародного морського судноплавства, прийнятий під егідою організації, створений з урахуванням питань захисту морського середовища. Спочатку ІМО робила акцент на боротьбі з викидами нафти, що вилилося у прийняття у 1973 році Міжнародної конвенції про запобігання забрудненню з суден. У пізніші десятиріччя поле боротьби довелося розширити на хімічні речовини, сміття, стічні води, забруднення повітря, що стало причиною внесення багатьох поправок до конвенції. Також ІМО займається регулюванням питань фінансової компенсації за забруднення, спричинене судноплавством.

Відеоролик про внесок ІМО у боротьбу з забрудненням морів. Відео: ІМО

ІМО займається уніфікацією вимог та правил, які висуваються різними країнами та портами до суден та вантажів. Подібна практика дозволяє значно пришвидшити та оптимізувати роботу із суднами.

ІМО розробила Інтегровану програму технічної кооперації. Ця програма покликана надати допомогу країнам, що розвиваються, у впровадженні міжнародних правил та стандартів. Зокрема, подібна допомога полягає у передачі технічних знань, ресурсів та проведенні тренінгів для фахівців морської справи.

ІМО та Україна

Україна стала членом ІМО у 1994 році. Наразі Україна бере участь у 32 інструментах ІМО, серед яких 21 складають базові конвенції, а решта є поправками до них.

Стосунки України з ІМО інтенсифікуються після початку російської агресії 2014 року. Після захоплення Криму Росія зробила низку кроків, спрямованих на інтеграцію українського півострова в міжнародне морське право як частину території Росії. Україна неодноразово зверталася до ІМО, вказуючи на порушення з боку Росії. Зокрема, Україна закликала країни-члени ІМО не визнавати імплементацію Росією конвенцій організації у морських районах біля Криму, заявляла про незаконність видачі в окупованому Криму кваліфікаційних документів і посвідчень особи моряка та незаконність реєстрації суден у Криму, висловлювала протести у зв’язку з дискримінаційними перевірками Росією суден, які прямують в українські порти, та протиправним будівництвом мосту через Керченську протоку тощо.

25 листопада 2018 року російські силовики поблизу Керченської протоки відкрили вогонь по трьох українських кораблях і силою захопили їх, взявши у полон 24 українських моряків. У відповідь Україна висловила протест у Комітеті з безпеки на морі ІМО. 34 країни-члени організації підтримали Україну та засудили дії Росії.

У відповідь на повномасштабне російське вторгнення 2022 року Україна ініціювала сесію Ради ІМО, де запропонувала низку кроків для притягнення Росії до відповідальності та закликала закрити порти для російських суден. Результатом засідання Ради стало засудження дій Росії.

На початку квітня 2022 року за сприяння ІМО захоплене росіянами у перші дні вторгнення українське рятувальне судно «Сапфір» повернулося під контроль України. Дещо раніше з полону були звільнені всі члени екіпажу.

Висновки

Вочевидь, ІМО посідає важливе місце серед міжнародних організацій світу. До складу організації входить 175 країн, тобто майже всі країни-члени ООН. У галузі морського судноплавства ІМО опікується всіма можливими аспектами, включаючи запобігання злочинам, безпеку експлуатації суден, підтримання належної кваліфікації моряків, увагу до питань забруднення морів та повітря тощо. ІМО надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, у впровадженні міжнародних правил та стандартів. При цьому необхідно нагадати, що ІМО проголошує свою відповідальність за безпеку судноплавства у світі.

Однак крізь призму подій російсько-української війни подібна відповідальність виглядає щонайменше неоднозначно. На численні звернення України ІМО відповідає "рішучим засудженням" дій агресора. Цілком зрозуміло, що організація просто не має механізмів для боротьби з власними країнами-членами. Відсутня також і процедура усунення країни з лав організації, окрім виходу за власним бажанням. До того ж Росія наразі є членом керівного органу організації – Ради ІМО. Хотілося б принаймні сподіватися, що Росія не увійде до чергового складу Ради у 2024 році.

Що стосується України, то вона змушена звертатися до всіх міжнародних організацій без винятку для створення глобального резонансу. Саме такий резонанс змушує інші держави займатися справами України та не дозволяє їм перемикнутися на інші проблеми.

Олег Пархітько