04 червня 2023 р. 19:11
Міжнародний трибунал ООН з морського права: авторитетний арбітр чи юридичний консультант
4945
Буксир "Яни Капу", МБАК "Нікополь" та "Бердянськ"
25 листопада 2018 року неподалік Керченської протоки зі застосуванням зброї росія захопила 24 українських моряків, буксир "Яни Капу" і малі броньовані артилерійські катери "Нікополь" та "Бердянськ". 25 травня 2019 Міжнародний трибунал ООН з морського права зобов’язав росію звільнити моряків та повернути кораблі. Моряки повернулися додому лише в вересні, а кораблі маже через рік 18 листопада 2019 року. При цьому речник путіна пєсков заперечував, що повернення моряків пов’язано з рішенням Трибуналу. Що за організація Міжнародний трибунал ООН з морського права в матеріалі Інтента.
Загальна характеристика Міжнародного трибуналу ООН з морського права
До складу ООН входить 193 держави. Серед країн-членів ООН можна знайти всі суверенні країни, окрім Ватикану. Таке поважне представництво потенційно дозволяє розглядати та розв'язувати будь-які питання глобального або регіонального рівня. Зокрема, ООН спроможна гасити збройні конфлікти, як це було неодноразово продемонстровано у XX столітті (Ірак, колишня Югославія, Сомалі).
Штаб-квартира організації знаходиться у Нью-Йорку. Також ООН має додаткові офіси у Відні, Женеві, Найробі та Гаазі. Організація користується шістьма офіційними мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою.
До структури ООН входить шість основних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Секретаріат, Міжнародний Суд та Рада з Опіки. Щоправда, останній орган формально призупинив свою діяльність з 1994 року. Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар. З 1 січня 2017 року цю посаду обіймає португальський політик і дипломат Антоніу Гутерріш.
Загальна характеристика Міжнародного трибуналу ООН з морського права
Міжнародний трибунал ООН з морського права (далі – Трибунал) – це міжурядова судова організація, яка розглядає правові суперечки у зв’язку з тлумаченням або застосуванням Конвенції з морського права (далі – Конвенція). Трибунал нараховує 168 учасників, які приєдналися до Конвенції. Серед них є 167 країн та Євросоюз. Штаб-квартира організації знаходиться у Гамбурзі. Робочими мовами Трибуналу є англійська та французька. Бюджет організації на 2023-24 фінансовий рік становить 23 млн 443 тис. 900 євро. Трибунал був заснований у 1982 році, однак перше засідання відбулося у 1996 році.
Штаб-квартира Трибуналу. Фото: Вікіпедія
Юрисдикція Трибуналу поширюється на суперечки у галузі морського права, однак має певні обмеження:
- Учасники Конвенції можуть вирішувати різноманітні суперечки у галузі морського права за допомогою Трибуналу.
- Країни, які не є учасниками Конвенції, можуть за спільним погодженням передати до Трибуналу суперечливу справу, яка підпадає під юрисдикцію будь-якої іншої угоди, що визнає компетенцію Трибуналу.
- У випадку, коли юрисдикція Трибуналу викликає сумніви, саме Трибунал приймає рішення щодо власної юрисдикції.
- Трибунал може запровадити тимчасові заходи, щоб запобігти негативним наслідкам у розвитку справи.
- Конвенція вимагає від учасників негайного звільнення затриманого судна та його екіпажу. Якщо цього не відбулося, справу може бути передано на розгляд Трибуналу країною, судно та екіпаж якої було затримано.
- Приєднуючись до Конвенції, країна може визначити положення, на які не буде поширюватись юрисдикція Трибуналу.
Трибунал складається з 21 члена, які таємним голосуванням обираються учасниками Конвенції. Кожен учасник може висунути двох кандидатів з високою репутацією у галузі морського права. При цьому від кожної країни у Трибуналі може бути тільки один член. У Трибуналі мають бути представлені всі основні правові системи світу. Також кожний географічний регіон, встановлений Генеральною асамблеєю ООН (Африка, Азія, Східна Європа, Латинська Америка та Карибський басейн, Західна Європа та інші країни), має бути представлений не менш ніж трьома членами. Члени Трибуналу обираються на 9 років, при цьому кожні 3 роки переобирається третина суддів.
Члени Трибуналу. Фото: Трибунал
Зі свого складу Трибунал обирає на 3 роки голову та заступника голови. Голова керує роботою Трибуналу та спрямовує її, а також представляє Трибунал у стосунках з учасниками. Голова присутній на всіх засіданнях Трибуналу. У випадку нічиєї під час голосування слово голови стає вирішальним. З 2 жовтня 2020 року посаду голови Трибуналу займає південноафриканський суддя Альберт Хоффманн.
Голова Трибуналу Альберт Хоффманн. Фото: Трибунал
Усі суперечки вирішуються або Трибуналом, або палатами, які формуються з суддів Трибуналу. Деякі палати функціонують на постійній основі, однак для вирішення конкретної суперечки може бути утворена спеціальна палата.
Трибунал зареєстрував та відкрив 32 справи. Перша справа була відкрита у 1997 році та стосувалася звернення держави Сент-Вінсент і Гренадіни щодо захоплення її судна Гвінеєю. Остання справа була розглянута у квітні 2023 року. Трибунал прийняв рішення утворити спеціальну палату для вирішення суперечки між Маршалловими островами та Екваторіальною Гвінеєю щодо танкера Heroic Idun та його команди.
Значна частина усіх розглянутих справ стосується вимоги негайного звільнення затриманого судна та його екіпажу. Зокрема, серед таких суперечок можна назвати справу Панами проти Франції щодо звільнення судна Camouco та його команди, справу Сейшельських островів проти Франції щодо звільнення риболовного судна Monte Confurco та його команди та справу Росії проти Австралії щодо звільнення російського судна Volga та його команди за протизаконну риболовлю у виключній економічній зоні Австралії. У 2013 році до Трибуналу звернулися Нідерланди з позовом проти Росії, вимагаючи звільнити судно Arctic Sunrise та його екіпаж, яких було затримано поблизу російської бурової платформи. Зазначимо, що Трибунал повністю задовольнив вимоги Нідерландів.
Чверть усіх справ припадає на випадки, що стосуються необхідності запровадження тимчасових заходів. Зокрема, серед таких суперечок можна назвати справу Нової Зеландії та Австралії проти Японії. Країни звернулися до Трибуналу через те, що Японія замість заходів щодо збереження південного блакитного тунця проводила його ловлю у 1998 та 1999 роках. Також можна згадати справу Ірландії проти Великобританії, розпочату у 2001 році. Ірландія звернулася до сусідів, а згодом до Трибуналу із вимогою призупинити діяльність заводу МОХ у Селлафілді та припинити міжнародне переміщення пов’язаних із діяльністю заводу радіоактивних матеріалів.
Тричі Трибунал розглядав справи щодо розмежування морських кордонів. Деякий час вважалося, що подібні суперечки входять до компетенції Міжнародного суду ООН. Уперше таку справу було розглянуто Трибуналом у 2009 році. Суперечку щодо морських кордонів у Бенгальській затоці між Бангладеш та М’янмою було вирішено на користь першої у 2012 році. Ще дві кордонні суперечки відбулися між Ганою та Кот-д’Івуаром в Атлантичному океані у 2014 році та між островом Маврикій та Мальдівськими островами в Індійському океані у 2019 році.
Ще двічі до Трибуналу звернулися за консультаційним висновком. Зокрема, у 2010 році Міжнародний орган з морського дна звернувся до Палати зі спорів щодо морського дна Трибуналу з метою з’ясувати ступінь відповідальності країн-учасників Конвенції, які виступають гарантами для приватних компаній, що планують проводити розробку океанів.
Україна стала стороною Конвенції у 1999 році. У 2011 році український юрист-міжнародник Маркіян Кулик став членом Трибуналу. У 2020 році він був переобраний на наступні 9 років.
25 листопада 2018 року російські прикордонники захопили в районі Керченської протоки український буксир "Яни Капу" та малі броньовані артилерійські катери "Бердянськ" і "Нікополь", що рухалися з Одеси до Маріуполя. 24 українські моряки були відправлені до в’язниці. У відповідь Україна звернулася до Трибуналу щодо негайного звільнення кораблів та екіпажу. росія наголосила, що не визнає юрисдикцію Трибуналу у цій справі, посилаючись на зазначені обмеження під час підписання Конвенції.
Трибунал спочатку визнав свою юрисдикцію у справі, а 25 травня 2019 року зобов’язав росію негайно повернути кораблі та звільнити ув’язнених моряків. Утім, моряки повернулися до України лише 7 вересня 2019 року у рамках обміну полоненими з росією, а кораблі лише в листопаді. Речнік путіна пєсков тоді казав, що повернення кораблів ніяк не пов'язано з Трибуналом. Своєю чергою заступник міністра закордонних справ росії заявив, що з прийдешньою зустріччю в "нормандському форматі" (була запланова на 9 грудня 2019 року, - ред.) передача захоплених українських катерів та буксира нібито також не пов’язана.
Повернення моряків та політв’язнів з рф. Відео: DW українською
Трибунал є відносно молодою, але достатньо авторитетною організацією. Про авторитет Трибуналу говорить хоча б той факт, що учасниками організації є 167 країн та Євросоюз, тобто фактично всі країни світу. Юрисдикція Трибуналу поширюється на весь спектр питань, розглянутих у Конвенції, тобто фактично охоплює все морське право.
З іншого боку, до функціонування Трибуналу можна висунути й кілька критичних зауважень. По-перше, попри широкий спектр положень, викладених у Конвенції з морського права, цілком очевидно, що Трибунал переважно використовується для вирішення вузького кола питань – негайного звільнення судна та екіпажу та запровадження тимчасових заходів. Для вирішення більш складних питань країни, як правило, звертаються до інших організацій, як-от Міжнародний суд ООН та Арбітражний трибунал при Постійній палаті третейського суду в Гаазі.
По-друге, Трибунал вочевидь не має дієвого механізму, який би змушував учасників Конвенції виконувати рішення організації. Цей недолік яскраво продемонструвала росія у випадку зі звільненням українських моряків. Отже, потенціал Трибуналу de jure не відповідає наявному de facto. Вважаємо це досить серйозною підставою для внесення змін у роботу організації.
Олег Пархітько
