G7: елітарний клуб однодумців чи прообраз "світового уряду"

Масова аудиторія полюбляє різноманітні теорії про те, як таємні організації масонів, тамплієрів або таємних мільярдерів збираються у секретних кімнатах та обговорюють підступні плани щодо контролювання світу. Сьогодні поговоримо про подібну організацію – Групу семи. Щоправда, збираються члени Групи не в таємних бункерах, а на щорічних самітах, однак значення та вплив їхніх рішень важко переоцінити.

Загальна характеристика Групи семи

Організація роботи у Групі семи

Діяльність Групи семи

Група семи та російсько-українська війна

Висновки

Загальна характеристика Групи семи

Група семи – це міжнародне об’єднання розвинених країн світу, до складу якого входять Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція та Японія. Також "непронумерованим" членом вважається Європейський Союз (далі – ЄС), який бере участь у самітах об’єднання. Група семи не має статуту, секретаріату, постійної штаб-квартири та голови, який обирається на певний термін. Через відсутність договору або статуту рішення Групи семи формально не набувають обов’язкової сили для країн-членів, проте мають глобальні наслідки.

Група семи на світовій мапі. Інфографіка: Вікіпедія

Цікаво, що на пострадянському просторі прийнято називати об’єднання "Великою сімкою". Імовірно, це пояснюється неправильним перекладом першої літери у назві G7, хоч при цьому переклад вказує на загальноприйнятий авторитет об’єднання.

Ідея об’єднання зародилася у 1973 році, причому ще до жовтневої нафтової кризи. У березні секретар казначейства США Джордж Шульц організував неформальну зустріч з міністрами фінансів ФРН, Франції та Великобританії. Зустріч відбулася у бібліотеці Білого Дому, внаслідок чого учасників зібрання назвали "Бібліотечна група". Пізніше того ж року Шульц запропонував запросити до їхніх зборів міністра фінансів Японії, що призвело до перейменування на Групу п’яти. У листопаді 1975 року у французькому містечку Рамбуйє відбулася зустріч вже на рівні лідерів країн, на яку запросили також представника Італії, утворивши Групу шести. Саме ця зустріч започаткувала серію щорічних самітів. На саміт наступного року було запрошено Канаду як одну з провідних економік світу, що стало першою зустріччю Групи семи. У 1977 році Великобританія як господарка чергового саміту запросила бути присутніми на зустрічах Групи семи представників Європейського економічного товариства, яке пізніше стало однією з основ для створення ЄС. У період з 1997 по 2014 рік об’єднання функціонувало як Група восьми, оскільки до розвинених країн приєдналася росія. Однак агресія проти України припинила членство країни-агресора.

Перший саміт Групи шести у листопаді 1975 року у містечку Рамбуйє. Фото: Вікіпедія

Організація роботи у Групі семи

Основним робочим форматом Групи семи є саміт, на який щороку збираються лідери країн об’єднання. Також на всі саміти обов’язково запрошуються президенти Європейської ради та Єврокомісії. Окрім постійних учасників самітів, на засіданнях можуть бути присутніми запрошені лідери інших країн світу та представники міжнародних організацій. Країни Групи семи головують в об’єднанні по черзі, починаючи з 1-го січня. Усі рішення приймаються шляхом консенсусу. Тривалість самітів складає 2-3 дні. На сьогодні відбулося 49 самітів. Саміт 2014 року мав відбутися у Сочі, але через російську агресію проти України став наразі єдиним, що був проведений під головуванням ЄС у Брюсселі. Саміт 2020 року спочатку через пандемію був перенесений у формат відеоконференції, але згодом повністю скасований. Останній саміт відбувся у травні 2023 року у Хіросімі.

49-й саміт Групи семи у Хіросімі у травні 2023 року. Фото: g7hiroshima.go.jp

Окрім основної зустрічі на саміті, упродовж року проводиться ціла низка зібрань на рівні міністрів та інших високопосадовців країн: міністрів фінансів, міністрів іноземних справ, генеральних прокурорів тощо. Планування та проведення зустрічей на цьому рівні покладається на країну, яка в цей час головує в об’єднанні.

Діяльність Групи семи

Група семи була серед тих країн і міжнародних та релігійних організацій, зусиллями яких у 1996 році було запущено Ініціативу з допомоги бідним країнам із тяжкою заборгованістю. Згідно з задумом, до списку таких країн можуть потрапити ті, хто неспроможний виплатити заборгованість традиційними засобами. Їм пропонують списання частини боргів та надання позик із низькими відсотками, що дозволить із часом сплатити всі рахунки. Фінансові ґарантії цієї Ініціативи були покладені на Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та інші організації, які мали опрацьовувати деталі з країнами-кредиторами. За час існування Ініціативи у списках проєкту фігурують у різному статусі 39 країн, допомога яким оцінюється у приблизно 76 мільярдів доларів.

Об’єднання виділило 300 мільйонів доларів на створення саркофагу, який мав накрити ядерний реактор Чорнобильської АЕС.

У 1999 році Група восьми заснувала Форум фінансової стабільності з метою стабілізації міжнародної фінансової системи. Членами Форуму стали розвинені країни, які беруть участь у його роботі через центробанки, міністерства фінансів та інші заклади. У 2009 році у Форуму з’явився нащадок – Рада фінансової стабільності, яка включає членів Групи двадцяти, які не є членами Форуму.

У 1999 році за сприяння Групи восьми було розпочато роботу об’єднання Група двадцяти. Новоутворення включало членів Групи восьми та 13 наступних найбільших економік світу. Ідея створення нового об’єднання полягала в тому, щоб розпочати діалог між розвиненими країнами та країнами, які розвиваються.
 

Лідери Групи двадцяти на саміті у Римі у 2021 році. Фото: Вікіпедія

Під час глобальної фінансової кризи 2007-08 років міністри фінансів Групи восьми прийняли рішення вливати капітал у ключові банки, які знаходилися на межі банкрутства, що фактично врятувало світову економіку.

Енергетичні питання були одними з ключових для Групи семи, починаючи з першого саміту і до сьогодні. 70-ті роки XX століття видалися складними через нафтову кризу та рецесію світової економіки. Наприкінці десятиліття представниками об’єднання було усвідомлено зв’язок між використанням енергії та змінами клімату. Бажання звільнитися від впливу країн ОПЕК та усвідомлення кліматичних змін призвели до проголошення курсу на альтернативні джерела енергії. У 2000-ні роки об’єднання продовжувало посилювати зв’язки між економічним зростанням, енергетичною безпекою, захистом довкілля та сталим розвитком. Зокрема, на саміті 2007 року Група восьми підтримала пропозицію ЄС щодо всесвітньої ініціативи з ефективного використання енергії. Вони домовилися про проведення спільних досліджень з Міжнародним енергетичним агентством та міжнародних заходів щодо сприяння ефективному використанню енергоресурсів. Наступного року Група восьми разом з ЄС, Китаєм, Індією та Південною Кореєю заснували Міжнародне партнерство з кооперації ефективного використання енергетичних ресурсів.

У 2019 році Група семи заявила, що готова виділити Бразилії 22 мільйонів доларів на боротьбу з лісовими пожежами, проте уряд Бразилії повідомив, що відмовляється від грошей. При цьому французьке відділення Greenpeace оцінило пропозицію як "неадекватну", враховуючи масштаб трагедії.

Фермер на попелищі у штаті Рондонія на заході Бразилії. Фото: AFP

Група семи та війна в Україні

У березні 2014 року Група семи засудила російську агресію проти України та анексію Криму. 24 березня у Гаазі відбулася надзвичайна зустріч членів "Сімки". росію було виключено з об’єднання, проти неї було запроваджено санкції. Саміт 2014 року, який мав пройти у Сочі, був перенесений до Брюсселю. Було також проголошено, що Міжнародний валютний фонд допоможе стабілізувати економічну та фінансову ситуацію в Україні.

У 2015 році зусиллями Групи семи було створено Групу підтримки України, яку очолили посли країн "Сімки" в Україні. Метою створення Групи було сприяння проведенню реформ в Україні.

Зазначимо, що у 2018-20 роках президент США Дональд Трамп пропонував повернути росію до лав об’єднання, однак члени "Сімки" відмовлялися приймати таке рішення.

У відповідь на повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року лідери "Сімки" оголосили про запровадження економічних і фінансових санкцій проти країни-агресора. Уже у перші місяці після вторгнення Група семи повідомила про плани відновлення України після завершення війни.

У травні 2022 року Група семи, МВФ, Світовий банк та Організація економічного співробітництва та розвитку повідомили про виділення Україні 19,8 мільярда доларів. На початку вересня 2022 року міністри фінансів країн Групи семи ухвалили план щодо встановлення граничної ціни на російську нафту, що мало істотно зменшити доходи росії. У травні 2023 року міністри фінансів країн Групи семи вирішили, що до початку 2024 року допомога Україні буде збільшена до 44 мільярдів доларів. У цьому ж місяці президент України Володимир Зеленський був запрошений на саміт Групи семи у Хіросімі. У грудні 2023 року країни Групи семи домовилися про те, що з 1 січня 2024 року буде запроваджено поетапне обмеження на імпорт російських діамантів. Останнім часом у ЗМІ повідомлялося, що країни "Сімки" наближаються до того, щоб конфіскувати заморожені після повномасштабного вторгнення російські активи та передати їх Україні. Утім, остаточного рішення щодо цього немає.

Президент України Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Японії Кісіда. Фото: g7hiroshima.go.jp

Висновки

Група семи з моменту створення безперервно була однією з найавторитетніших організацій світу. По-перше, новоутворення у 70-ті роки ХХ століття об’єднало сім найпотужніших економік світу, тобто думки та рішення членів об’єднання у фінансово-економічній сфері неможливо було ігнорувати. По-друге, сім країн-членів за часів Холодної війни втілювали всю геополітичну міць колективного Заходу, тобто за їхніми спинами тоді фактично стояла половина світу. Після завершення Холодної війни у 90-ті до лав об’єднання приєдналася росія, тобто за умов однополярного світу авторитет "Сімки" став безальтернативним.

Чи можна говорити про те, що Група семи на початку ХХІ століття проґавила підйом країн, що розвиваються? Навряд чи з таким твердженням можна погодитися, адже за сприяння об’єднання ще у 1999 році з’явилася Група двадцяти, яка на той час увібрала в себе всі ключові геополітичні сили. Інша справа, що представників об’єднання можна обвинуватити у деяких помилках, які посилили розкол у світі. Наприклад, американське втручання у справи Іраку за вигаданим приводом яскраво продемонструвало арабським країнам, як США можуть за потреби вирішувати справи в регіоні. Звичайно, напругу тільки посилювало довготривале перебування військ США на території Афганістану. Не могло лишитися непоміченим і зверхнє ставлення Дональда Трампа до сусідньої Мексики, яка має значну політико-економічну вагу. Надання допомоги "Сімкою" авторитетній Бразилії у вигляді 22 мільйонів доларів для боротьби з лісовими пожежами було сприйняте деякими (зокрема, президентом Бразилії) як прихована образа. Подібні образи накопичувалися, що природним шляхом кидало низку країн на пошуки іншого вектору сили. Тож стрімке зростання популярності БРІКС та ШОС останнім часом не можна вважати несподіваним.

Чи можна говорити про те, що Група семи поступилася своїм місцем та втратила владу? Ні, таке твердження слід визнати передчасним. Сила Групи семи – у її монолітності. Це колектив однодумців, заснований на спільних європоцентричних цінностях. І навіть численні витівки Дональда Трампа не змогли зруйнувати довготривалу традицію стосунків. Рішення Групи семи не є обов’язковими навіть для самих країн-членів, однак ці рішення приймаються консенсусом, за спинами членів об’єднання стоїть Європа та потужні глобальні фінансові інституції. Важливим є навіть не те, скільки об’єктів було зведено або організацій засновано через рішення "Сімки", а те, що стосовно усіх важливих подій у світі об’єднання виносить свою резолюцію, яка впливає на розвиток ситуації. Авторитет схожого утворення БРІКС стрімко зростає, однак воно не позбавлене досить серйозних протиріч, на подолання яких потрібний час.

Група семи є одним із основних джерел підтримки для України у війні з агресором. Можна говорити про те, що через рішення "Сімки" Україна могла б отримати практично будь-яку матеріальну та збройну допомогу. Інша справа, що інтереси України та Групи семи співпадають лише частково, країни-члени об’єднання повинні зважати на низку глобальних та внутрішніх проблем. Схоже на те, що втрата Україною частини територій може вважатися Групою семи цілком прийнятним результатом. Тривале обговорення питання надання Україні фінансової допомоги у пакеті з іншими потребами показує, що наші інтереси перестали бути першим пріоритетом. 

Олег Пархітько