03 березня 2023 р. 21:11
Довгоочікуване возз’єднання чи вартість життя: як кіпріоти обирали президента
4387
Барикада буферної зони ООН. Фото: Danil Shamkin
У першій половині лютого на Кіпрі обирали нового президента. Та хоча ця держава більше відома широкому загалу курортами та офшорами, у неї складна історія, яка змушує нас розібратись, як мінімум, із тим, хто саме обирав нового голову.
Через довгий період перебування під владою Османської імперії на переважно заселеному греками острові сформувалася велика частка турецького населення. Коли 1960 року острів здобув незалежність від Великої Британії, права обох груп населення були прописані в Конституції.
Однак, як Греція, так і Туреччина прагнули розповсюдити на нову державу свою сферу впливу. Серед греків-кіпріотів уже побутувала ідея "енозісу" - прагнення возз’єднання з Грецією. 1974 року Національна гвардія Кіпру організувала військовий переворот, підтриманий військовою хунтою, яка тоді правила в Греції.
Турки-кіпріоти закликали Велику Британію та Туреччину до військового втручання, щоб запобігти енозісу. Туреччина діяла в односторонньому порядку і вторглася на Кіпр.
Ці події спричинили географічний поділ Кіпру та масове переселення населення. Виїзд турків-кіпріотів з районів, що залишилися під контролем Республіки Кіпру, призвів до формування однорідного суспільства греків-кіпріотів на південних двох третинах острова. На півночі незабаром утворилась Турецька Республіка Північного Кіпру, визнана й до сьогодні лише Туреччиною. У ній більшість складають турки-кіпріоти, хоча там зростає кількість іммігрантів з Туреччини.
Пункт пропуску між південним і північним Кіпром. Фото: KNews
Прагнення Європейського Союзу до розширення на схід у 1990-х рр. було можливістю спробувати розв’язати кіпрський конфлікт, який залишив острів розділеним на десятиліття, водночас розширивши сферу впливу ЄС на східне Середземномор'я. Об’єднання не сталось, ЄС продовжив процес прийняття держави, що посилило напруженість між двома спільнотами. Хоча ТРПК не є членом Європейського Союзу, оскільки весь острів входить до складу блоку, вона вважається такою, що перебуває під владою Республіки Кіпр.
Президент Республіки Кіпр є головою виконавчої гілки влади, представляє країну на міжнародній арені та ратифікує угоди. Він призначає міністрів, але фактично ця процедура відрізняється від прописаної в Конституції. Згідно з головним законом, що досі діє з 1960 року, президент призначає сімох міністрів грецького походження, а віцепрезидент - трьох турецького, проте після конфлікту 1974 року ці місця залишаються вакантними, а міністерств стало вже одинадцять.
Окрім цього, голова держави має право ветувати рішення як Кабінету, так і Палати представників, призначати та звільняти деяких інших високопосадовців, видавати розпорядження та накази з питань національної безпеки та державного управління.
Кіпріоти обирають президента прямим, загальним, таємним голосуванням серед кандидатів, які є громадянами республіки, досягли віку 35 років та не мають судимостей і діагностованих психічних захворювань. Вибори відбуваються за знайомою нам системою: щоб перемогти, необхідно або набрати понад 50% голосів у першому турі, або більшість у другому.
Авероф Неофіту. Фото: The Greek Herald
Хоча цього року у виборах взяли участь рекордні 14 кандидати, лише троє з них отримали значну кількість голосів. До того ж усі вони є колишніми соратниками консервативного президента Нікоса Анастасіадіса, який йде у відставку після максимально дозволених двох термінів.
На третьому місці в першому турі опинився Авероф Неофіту, набравши 26,1%. Очільник правоцентристської партії "Демократичне об’єднання" з 2013 року, коли перейняв цю посаду в обраного президента, представляв себе як "безпечний вибір". Він наголошував на своєму досвіді та політичній спритності. Саме під його керівництвом ДО, дарма що відсутність більшості в парламенті, змогла провести реформи, яких вимагала "трійка" (Міжнародний валютний фонд, Європейська комісія та Європейський центральний банк), щоб приборкати фінансову кризу 2012 і 2013 років. "Ті, хто претендує на зміни, досягнуть успіху лише у створенні хаосу, - заявив політик, - Зараз не час для експериментів або помилок".
Друге місце в обох турах посів Андреас Мавроянніс з 29,6% та 48% відповідно. На противагу Неофіту він розігрував карту політичного оновлення. Колишній головний речник на переговорах з турками-кіпріотами про возз'єднання острова, постпред Кіпру при ЄС та при ООН користується підтримкою Прогресивної робітничої партії, пов'язаної з комуністами AKEL.
Цей досвідчений дипломат намагався достукатися до тих, хто розчарований минулою владою, яку підозрюють у корупції. Йдеться про суперечливу програму надання паспортів Європейського Союзу, членом якого Кіпр є з 2004 року, неблагонадійним бізнесменам, зокрема росіянам, в обмін на місцеві інвестиції.
Андреас Мавроянніс. Фото: The Cyprus Mail
Трьома найголовнішими завданнями на посаді президента він вважає звільнення і возз'єднання країни або закриття кіпрської проблеми розділом; боротьбу з високими цінами, які впливають на економіку і суспільство; очищення і консолідацію після десятиліття, яке занурило країну в скандали і корупцію.
Окрім цього, він виділяв необхідність зміцнення Служби притулку для швидкого, ефективного та справедливого розгляду заяв про надання притулку, переосмислення освіти як суспільної потреби, створення механізмів контролю за рівнем наданої медичної допомоги та визнання одностатевих партнерств у законодавстві, що регулює також їхнє право на батьківство.
Президентом республіки кіпріоти обрали колишнього міністра закордонних справ Нікоса Христодулідіса. У першому турі його підтримали 32%, а в другому - майже 52% виборців. Він балотувався як незалежний кандидат за підтримки центристських і правоцентристських партій. Але він розійшовся зі своєю власною партією, правим "Демократичним об’єднанням", що спричинило розкол в політичному угрупованні, яке підтримувало свого лідера Неофіту.
Нікос Христодулідіс голосує на виборах в оточенні сім’ї. Фото: Katia Christodoulou/EPA
Христодулідіс каже, що хоче відновити переговори між кіпріотами різного походження, які провалились 2017 року, але вважає, що рамки ООН, які їх регулюють, мають бути переглянуті. Як речник уряду і близька довірена особа президента Анастасіадіса, Христодулідіс був ключовим інсайдером під час невдалої мирної кампанії у Швейцарії.
Він звинуватив Туреччину в тому, що вона наполягала на збереженні постійної військової присутності та права на військове втручання на возз'єднаному Кіпрові. Окрім того, Туреччина виступає за угоду про дві держави, яку відкинули ООН, Європейський Союз, США та інші країни. Христодулідіс заявив, що він проводить межу щодо цих двох турецьких вимог, але використає членство Кіпру в Європейському Союзі для того, щоб домовитися з Анкарою про шляхи виходу з нинішнього глухого кута.
Щодо економіки, новообраний президент сказав, що пріоритет буде підтримка податкової дисципліни без загрози для системи соціального захисту країни. Він також виступає за впровадження багаторівневої енергетичної стратегії, що забезпечить незалежність від імпорту, за встановлення зв’язку освіти з ринком праці через посилення кар'єрної орієнтації, зміцнення та вдосконалення системи охорони здоров’я, сприяння досягненню рівності між жінками та чоловіками шляхом призначення на керівні посади у співвідношенні 50 на 50 та створення умов для деконструкції ґендерних стереотипів, впровадження цифрової трансформації та збереження навколишнього середовища.
Криза вартості життя, міграція та корупція домінували в цій виборчій кампанії, і дедалі більше греків-кіпріотів, які почуваються комфортно, знаючи, що їхня визнана держава вже перебуває в ЄС, ніби відмовляються від врегулювання конфлікту. З того часу, як мирні переговори зайшли в глухий кут, зростають побоювання, що саме етнічний розділ острова буде офіційно закріплений. Зусилля з возз'єднання вимагатимуть від нового президента неймовірних зусиль, щоб переконати міжнародне співтовариство в тому, що більшість населення Кіпру не тільки хоче відновити переговори, але й готова піти на поступки, необхідні для досягнення постійного миру.
Люди чекають на голосування. Фото: REUTERS/Yiannis Kourtoglou
Після краху останнього процесу за підтримки ООН, спрямованого на створення двозональної, двообщинної федерації, турки-кіпріоти на півночі острова також посилили свою позицію після обрання націоналістичного лідера Ерсіна Татара, який намагається перезавантажити порядок денний, вимагаючи рішення на основі принципу існування двох держав. Прірва, яка залишалася нездоланною з моменту вторгнення, лише розширилася.
Олексій Воронко
