Організації світу: Міжнародний валютний фонд

Понад сім місяців весь світ спостерігає, як Україна чинить опір російській агресії. Впливові міжнародні організації всіляко підтримують нашу країну, причому не тільки з початку повномасштабного вторгнення, а й ще з 2014 року, коли росія незаконно анексувала Крим та розв'язала збройний конфлікт на Донбасі. Проти країни-агресора вводяться санкції, тоді як Україна отримує від світу гуманітарну та фінансову допомогу.

Але чи всі з нас правильно розуміють, як влаштовані ці організації, які функції виконують та на яку саме підтримку українці можуть розраховувати? 

ІзбірКом підготував цикл матеріалів, у яких розповість, які країни входять в ті чи інші міжнародні організації та яку роль відіграють у світі насьогодні.

У минулих випусках ми розглядали сутність роботи:
Генеральної Асамблеї, 
Ради Безпеки, 
Економічної і соціальної ради ООН,
Міжнародного суду,
ЮНЕСКО,
ЮНІСЕФ,
Всесвітньої організації охорони здоров’я,
Програми розвитку ООН,
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців,
Програми ООН з населених пунктів,
Програма ООН з довкілля
Міжнародне агентство з атомної енергії.

Загальна характеристика Міжнародного валютного фонду

Міжнародний валютний фонд (далі – МВФ) – це міжнародний фінансовий інститут, створений для надання кредитної допомоги країнам, які опинилися у скрутному становищі. МВФ є важливою складовою світової фінансової системи. Кожна країна-член робить грошові внески до Фонду, тим самим набуваючи право позичати гроші в разі виникнення фінансових проблем. Членами МВФ є 190 країн. Штаб-квартира Фонду знаходиться у столиці США Вашингтоні.

Країни-члени МВФ

Підвалини для створення МВФ були закладені на Бретон-Вудській конференції об’єднаних націй 22 липня 1944 року. Учасники конференції шукали можливості побудувати міцну систему міжнародної економічної співпраці, яка б дозволила уникати глобальних кризових явищ. Серед тих, хто працював над концепцією нового інституту, був економіст Джон Кейнс, який очолював британську делегацію. Остаточний варіант угоди про створення МВФ було підписано 27 грудня 1945 року представниками 29 держав. Свою діяльність Фонд розпочав 1 березня 1947 року. У цьому ж році Франція взяла перший кредит.

Джон Кейнс (справа) 

Структура управління МВФ

Рада керівників (РК) – найвищий орган прийняття рішень у структурі МВФ. Кожна країна-член представлена в РК керівником та його заступником. Зазвичай країну представляють міністри фінансів або керівники центральних банків. РК має повноваження приймати рішення з наступних питань: внесення змін до Статей угоди МВФ, прийняття і виключення країн-членів, визначення і перегляд їхніх часток у бюджеті Фонду, вибори виконавчих директорів. РК зазвичай проводить засідання раз на рік. При цьому позачергове засідання може відбутися за вимогою країн-членів. Більше того, за потреби РК може проголосувати навіть заочно.

Рада керуючих Міжнародного валютного фонду

Виконавча рада (ВР) є відповідальною за ведення щоденної роботи Фонду. Обов’язки ВР охоплюють широке коло питань, серед яких, зокрема, надання кредитів країнам-членам та обрання директора-розпорядника. ВР зазвичай збирається кілька разів щотижня. Згідно зі Статтями угоди МВФ, ВР стандартно складається з 20 виконавчих директорів, однак РК може своїм рішенням збільшити їхню кількість. Вибори виконавчих директорів відбуваються кожні два роки. Наразі ВР налічує 24 виконавчі директори.

ВР обирає на п’ятирічний термін директора-розпорядника – головну особу МВФ. Директор-розпорядник очолює штат співробітників Фонду і веде його справи під загальним контролем ВР. Директор-розпорядник може бути звільнений з посади рішенням ВР. Наразі директоркою-розпорядницею МВФ є представниця Болгарії Крісталіна Георгієва, яка має досвід роботи у Світовому банку та Європейській комісії. Вона є другою жінкою, яка займає цю посаду. Першою жінкою стала її попередниця – француженка Крістін Лагард.

Директорка МВФ Крісталіна Георгієва

Фінансові ресурси МВФ

Формування фінансових ресурсів МВФ відбувається двома шляхами: через внески держав-членів та шляхом запозичення коштів. Розмір внесків для кожної країни встановлюється за квотою на підставі ваги цієї країни у світовій економіці. Кожна країна може розрахуватися грошима та спеціальними правами запозичення – розрахунковою одиницею, введеною МВФ. Також МВФ може позичити гроші у держав світу. При цьому загальна сума позик не повинна перевищувати 60% від загального обсягу квот.

Умови отримання кредиту

Надаючи державі кредит, МВФ вимагає дотримання деяких вимог. По-перше, Фонд вимагає гарантій повернення кредиту. По-друге, МВФ вимагає від держави, яка звернулася по допомогу, виправити економічні огріхи шляхом проведення реформ. Фінансова допомога надходить окремими траншами. Якщо держава не виконує вимоги, надходження завершуються. Вимоги щодо економічних реформ можуть включати: зменшення витрат або збільшення доходів, фокусування на прямому експорті та видобутку корисних копалин, девальвація валюти, лібералізація торгівлі або підняття обмежень на імпорт та експорт, збільшення стабільних інвестицій, збалансування бюджету, зняття контролю за цінами та ліквідація державних субсидій, приватизація державних підприємств, покращення державного управління та боротьба з корупцією, розширення прав іноземних інвесторів.

Голосування

При голосуванні РК зазвичай приймає рішення простою більшістю голосів. Однак рішення стосовно найважливіших питань приймаються спеціальною більшістю у 70% або 85% голосів. Згідно з правилами Фонду, кожна країна-член має при голосуванні певну кількість голосів, яка складається з суми базових голосів та голосів на основі квоти цієї країни. Базові голоси кожної країни – це 5,502% від загальної кількості голосів усіх країн-членів. Також країна отримує один голос за кожну частину її квоти, еквівалентну 100 тисячам одиниць спеціальних прав запозичення. Крім цього, країна отримує один додатковий голос за еквівалент кожних 400 тисяч спеціальних прав запозичення, на які Фондом було продано валюти цієї держави, і втрачає один голос, якщо сама придбала валюту інших країн в еквіваленті 400 тисяч спеціальних прав запозичення з ресурсів Фонду.

Діяльність МВФ

МВФ є однією з ключових організацій міжнародної економічної системи. Фонд намагається реалізовувати три ключові завдання: поглиблювати міжнародну монетарну кооперацію, сприяти зростанню торгівлі й економіки та запобігати діяльності, яка шкодить загальному процвітанню.

Одним із важливих напрямків діяльності МВФ є моніторинг економічної та фінансової політики країн-членів. Фонд намагається відстежувати потенційні ризики та рекомендує внесення до політики певних змін. Ще одним стратегічним напрямком у роботі Фонду є надання фінансової допомоги. Як правило, допомоги потребують країни, які опинилися у кризовому становищі. Однак іноді МВФ надає кредити, щоб запобігти кризовим явищам. При цьому кредитний інструментарій Фонду регулярно розширюється, щоб задовольнити різноманітні потреби. Також МВФ надає технічну підтримку та передає знання, щоб допомогти країнам побудувати ефективні економічні інститути.

Значення МВФ у глобальній економіці зростало поступово зі збільшенням країн-членів. Зокрема, приріст членів Фонду відбувся у 1960-ті роки за рахунок африканських країн, які здобули незалежність. У другій половині 1970-х років МВФ довелося пережити серйозну конкуренцію з боку великих комерційних банків, які отримали змогу позичати країнам гроші через масове надходження депозитів від експортерів нафти. Економічна криза кінця 1980-х років повернула МВФ на провідні позиції у фінансовому світі. Після розвалу соціалістичного табору на початку 1990-х років до МВФ приєдналися нові члени.

На початку 2000-х років МВФ відзначився двома пакетами позик для Аргентини та Уругваю, які пережили кризу. При цьому у середині 2000-х надання кредитів знаходилося на найнижчому рівні з 1970-х років.

Починаючи з 2010 року, МВФ у співробітництві з Європейською комісією та Європейським центральним банком (так звана «Трійка») почав надавати допомогу країнам, які пережили фінансову кризу 2007–2008 років: Греції, Кіпру, Ірландії та Португалії. В обмін на допомогу країнам було запропоновано ввести жорсткі економічні обмеження.

МВФ швидко відреагував на загрозу коронавірусу. Зокрема, у березні 2020 року Крісталіна Георгієва зазначила, що МВФ готовий виділити 1 трильйон доларів на боротьбу з пандемією. Наразі у боротьбі з пандемією Фондом надано допомогу на 250 мільярдів доларів. У квітні 2020 року було повідомлено про миттєве введення боргових полегшень для 25 країн-членів Фонду.

Україна та МВФ

Україна є членом МВФ з 1992 року. Основними цілями співробітництва України з МВФ є стабілізація фінансової системи країни, проведення структурних реформ та створення підґрунтя для сталого економічного зростання. Також співпраця з Фондом надає можливості додаткового фінансування від інших міжнародних фінансових установ та урядів інших держав.

Активна співпраця України з Фондом починається з 1994 року. У 1994-1998 роках Україна бере позики, щоб підтримати платіжний баланс та курс національної валюти. У 1998-2002 роках Україна отримує кредит на поповнення валютних резервів НБУ.

У 2005-2008 роках Україна намагається перейти до безкредитних стосунків і концентрує спільні зусилля на сфері технічної допомоги. Втім, вже у наступний період через світову фінансову кризу Україна знову звертається до Фонду по кредитну допомогу. Частина коштів у 2008-2013 роках пішла до золотовалютних резервів НБУ, при цьому значний обсяг було спрямовано до держбюджету України, який у ті роки починає відчувати дефіцит. Зазначимо, що частина обіцяних траншів у цей період так і не дійшла до України через невиконання урядом низки вимог Фонду.

У 2014 році Україна входить у тривалу економічну кризу через російську агресію, тому подальші чотири роки проходять на фоні траншів МВФ, спрямованих на поповнення резервів НБУ.

Новий цикл співпраці з МВФ було розпочато у 2018 році. Зусилля сторін були переважно спрямовані на покращення податкової системи та зменшення інфляції. На впровадження цих та інших реформ було отримано додаткові транші. Пріоритети фінансової допомоги було дещо переглянуто через коронавірус, однак сама підтримка лишилася незмінною. Згідно з домовленостями, укладеними у 2020 році, Україні необхідно було сконцентрувати зусилля на вдосконаленні податкової, фінансової, енергетичної та антикорупційної політики.

Через російську агресію 2022 року Україна у черговий раз опинилася у скрутному економічному становищі. За словами прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, від початку російської агресії країна отримала від союзників 17,5 мільярдів доларів. МВФ швидко відреагував на події в Україні і вже на початку березня виділив 1,4 мільярда доларів. Наразі Україна веде переговори з Фондом про надання додаткових 1,3 мільярда доларів. За словами ексголови НБУ Кирила Шевченка (звільнений 6 жовтня 2022 року), ці кошти можуть надійти вже у жовтні.

Можна впевнено стверджувати, що МВФ є невід’ємною складовою сучасної глобальної фінансової системи. Фонд десятиліттями знаходиться на глобальному фінансовому ринку, має серед своїх членів переважну більшість країн світу і готовий запропонувати грошову допомогу навіть у тих випадках, коли інші джерела фінансування у ній відмовляють. При цьому Фонд досить часто стає об’єктом жорсткої критики з боку науковців, експертів та журналістів. Зокрема, критики зазначають, що країни, які беруть позики, тільки більше заходять у боргову залежність. Також існує думка, що економічні поради МВФ іноді бувають вкрай шкідливими для економіки країн, які беруть позику. Так, можна назвати як мінімум неоднозначними економічні рішення, які МВФ запропонував Мексиці та Руанді у 1980-х роках в обмін на фінансову допомогу. На нашу думку, не варто ані ідеалізувати, ані демонізувати МВФ. Фонд – це лише фінансова структура, яка в кожному випадку дбає в першу чергу про власні інтереси. Значення МВФ полягає в тому, що він завжди готовий надати позику тому, хто знаходиться у скрутному становищі. На жаль, країни зі слабкою або корумпованою економікою нечасто спроможні ефективно скористатися такою допомогою. У деяких випадках вони потрапляють у наркотичну залежність.

Автор: Олег Пархітько