Організації світу: Міжнародна організація праці

Вісім місяців весь світ спостерігає, як Україна чинить опір російській агресії. Впливові міжнародні організації всіляко підтримують нашу країну, причому не тільки з початку повномасштабного вторгнення, а й ще з 2014 року, коли росія незаконно анексувала Крим та розв'язала збройний конфлікт на Донбасі. Проти країни-агресора вводяться санкції, тоді як Україна отримує від світу гуманітарну та фінансову допомогу.

Але чи всі з нас правильно розуміють, як влаштовані ці організації, які функції виконують та на яку саме підтримку українці можуть розраховувати? 

ІзбірКом підготував цикл матеріалів, у яких розповість, які країни входять в ті чи інші міжнародні організації та яку роль відіграють у світі насьогодні.

У минулих випусках ми розглядали сутність роботи:
Генеральної Асамблеї, 
Ради Безпеки, 
Міжнародного суду,
ЮНЕСКО,
ЮНІСЕФ,
Червоного Хреста,
Міжнародної організації цивільної авіації та інших.

Загальна характеристика ООН

До складу ООН входить 193 держави. Серед країн-членів ООН можна знайти всі суверенні країни, окрім Ватикану. Таке поважне представництво потенційно дозволяє розглядати та вирішувати будь-які питання глобального або регіонального рівня. Зокрема, ООН спроможна гасити збройні конфлікти, як це було неодноразово продемонстровано у ХХ столітті (Ірак, колишня Югославія, Сомалі).

Штаб-квартира організації знаходиться у Нью-Йорку. Також ООН має додаткові офіси у Відні, Женеві, Найробі та Гаазі. Організація користується шістьма офіційними мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою.

До структури ООН входить шість основних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Секретаріат, Міжнародний Суд та Рада з Опіки. Щоправда, останній орган формально призупинив свою діяльність з 1994 року. Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар. З 1 січня 2017 року цю посаду обіймає португальський політик і дипломат Антоніу Гутерреш.

Загальна характеристика Міжнародної організації праці

Міжнародна організація праці (далі – МОП) – це спеціалізований заклад Ліги Націй, а згодом ООН, створений заради зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці у світі. Основними цілями МОП є захист прав у галузі праці, заохочення гідної праці, посилення соціального захисту та зміцнення діалогу з питань праці. МОП – тристороння організація, яка об’єднує зусилля представників урядів, працівників та роботодавців. Штаб-квартира організації знаходиться у Женеві.

Діяльністю МОП керує Генеральний директор, якого обирають на 5 років. З 1 жовтня 2022 року цю посаду займає дипломат та колишній прем’єр-міністр Того Гілберт Хунгбо.

Генеральний директор МОП Гілберт Хунгбо

МОП було створено у 1919 році у межах Версальського договору, який завершив Першу світову війну. Статут організації було розроблено представниками дев’яти країн: Бельгії, Куби, Чехословаччини, Франції, Італії, Японії, Польщі, Великобританії та США. У 1946 році МОП стала першим спеціалізованим закладом системи ООН.

Члени Комісії з міжнародного трудового законодавства, створеної у рамках Паризької мирної конференції 1919 року

Наразі МОП нараховує 187 країн-членів. 186 із них є членами ООН. Також до складу МОП входять острови Кука.

Структура МОП

Вищим керівним органом МОП є Міжнародна конференція праці, яка збирається раз на рік. Конференція встановлює міжнародні стандарти праці, розробляє та приймає міжнародні конвенції та рекомендації, ухвалює бюджет та програму роботи МОП, слугує форумом для обговорення ключових питань у соціально-трудовій сфері.

Виконавчим органом МОП є Адміністративна рада, яку обирають на 3 роки. Рада складається з 28 представників урядів, 14 представників роботодавців та 14 представників робітників. Рада збирається тричі на рік. Вона розробляє програму діяльності та бюджет організації.

Міжнародне бюро праці є секретаріатом МОТ, який займається всіма організаційними питаннями. Бюро готує документи та доповіді для конференцій та засідань. Бюро має у своєму складі департаменти, які відповідають за різні аспекти діяльності організації.

Діяльність МОП

МОП у своїй діяльності намагається охопити усі питання, пов’язані з виконанням певної роботи і можливими проблемами, що виникають у робочому процесі. Для цього організація ініціює різноманітні програми та проєкти.

МОП є головним постачальником статистики у галузі праці. Бази даних організації охоплюють інформацію про більшість країн світу. Ці статистичні відомості є важливим знаряддям для того, щоб моніторити прогрес країн-членів МОП на шляху до покращення стандартів праці.

У 1992 році МОП створила Міжнародну програму з викорінення дитячої праці. Програма спрямована на посилення спроможності країн світу вирішити цю проблему і на просування світового руху боротьби з нею. Кожні чотири роки МОП проводить Світову конференцію з викорінення дитячої праці. Остання з них відбулася у 2022 році в Південно-Африканській Республіці. При цьому МОП випустила кілька конвенцій, спрямованих на захист прав певних племінних та общинних угруповань на розвиток дитини з урахуванням їхніх власних традицій. Зокрема, у деяких подібних угрупованнях вважається, що праця – невід’ємна складова на шляху розвитку дитини.

Дитяча праця на Мадагаскарі

Одним зі своїх пріоритетів МОП вважає боротьбу з примусовою працею. Упродовж ХХ століття укладання міжнародної угоди ускладнювалося численними причинами, тож зусилля МОП були спрямовані на встановлення мінімальних стандартів захисту для тих, хто ставав об’єктом примусової праці. У 1998 році було прийнято Декларацію щодо фундаментальних принципів і прав на працю, яка зобов’язує країни-члени МОП поважати право на свободу створення професійних організацій та підписання колективних угод, а також боротися за викорінення усіх форм примусової праці. Пізніше МОП запустила програму щодо інформаційної підтримки Декларації у світі. У 2014 році було прийнято Протокол щодо примусової праці, покликаний виробити заходи боротьби з такими вадами, як работоргівля.

Крехівський трудовий табір, 1940 рік

МОП доклала зусиль для встановлення фіксованої мінімальної заробітної платні, щоб захистити працівників від свавілля роботодавців. Зокрема, для цього було прийнято конвенції у 1928, 1951 та 1970 роках.

МОП приділяє увагу проблемі сексу за матеріальну винагороду. У ХХ столітті організацією було проведено низку досліджень, у яких автори намагалися з’ясувати причини перетворення жінок на повій у різних регіонах світу.

Важливою проблемою МОП вважає поширення ВІЛ/СНІДу у контексті впливу на ефективність праці. У 2010 році МОП запровадила рекомендації щодо ВІЛ/СНІДу та ринку праці. Рекомендації включають принципи захисту прав ВІЛ-інфікованих працівників та шляхи посилення захисту від поширення хвороби. МОП також запустила програму конфіденційних консультацій та тестувань на роботі.

Для захисту працівників-мігрантів МОП прийняла конвенції у 1975 та 1990 роках. Також організація опікується захистом прав осіб, які виконують роботу у чужому будинку. Довгий час права таких осіб не були враховані в міжнародних документах, однак у 2011 році МОП прийняла відповідну конвенцію.

Якщо певна країна-член ігнорує рекомендації МОП стосовно сфери праці, до неї може бути застосована стаття 33 Статуту організації. Згідно зі статтею, «Адміністративна рада може рекомендувати Конференції такі дії, які буде вважати доцільними для забезпечення виконання цих рекомендацій». Зокрема, статтю вже було застосовано у 2001 році проти М’янми, де військова хунта використовувала примусову працю ув’язнених. У відповідь МОП порадила своїм членам переглянути стосунки з М’янмою. Економічна блокада, до якої долучилися західні країни, завдала удару по деяких галузях економіки азійської країни. Подібний розвиток подій може чекати на Білорусь, проти якої у листопаді 2022 року МОП прийняла рішення застосувати статтю 33 за систематичні порушення прав працівників і профспілок та ігнорування рекомендацій МОП. Тепер до березня 2023 року Адміністративна рада має виробити засоби тиску, а в червні Конференція має за них проголосувати.

Україна та МОП

Україна є членом МОП з 1954 року та з того часу ратифікувала понад 60 конвенцій організації. Зі здобуттям Україною незалежності МОП почала активну співпрацю. Зокрема, було запущено проєкти, пов’язані з аналізом стану соціальної політики, кризового стану ринку праці та розвитком соціального партнерства. За часів незалежності Україна двічі обиралася до складу Адміністративної ради – у 1996-1999 та 1999-2002 роках.

Ключовим елементом співпраці України та МОП є Програма гідної праці. Вона визначає пріоритети державної соціальної політики, програм дій профспілок та роботодавців та включає основні сфери ринку праці. Нова Програма гідної праці охоплює 2020-2024 роки і передбачає три пріоритети:

1) покращений соціальний діалог;
2) інклюзивна та продуктивна зайнятість;
3) поліпшені умови праці та соціальний захист.

До 2022 року в Україні була запроваджена ціла низка проєктів МОП, зокрема:

Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні;
Є-ПТНЗ в Україні: безперервність навчання в умовах COVID-19;
Права у світі праці: Покращення дотримання Україною основних міжнародних трудових норм тощо.

У березні 2022 року Адміністративна рада МОП на своєму засіданні засудила агресію росії проти України. Згідно з прийнятою резолюцією, організація тимчасово припинила технічне співробітництво з росією. Також було призупинено запрошення росії до участі в усіх технічних нарадах, зустрічах експертів, конференціях та семінарах. МОП звернулася до країн-членів із закликом до дій на захист трудових прав і безпечного середовища для всіх, хто виїхав в України.

МОП функціонує більше ста років. За цей час організація продемонструвала зацікавленість у багатьох проблемах, що стосуються сфери праці в усьому світі. Унікальна риса МОП полягає в тому, що до її роботи залучені не тільки представники урядів, але й роботодавці та працівники. Це дозволяє всебічно розглядати будь-яку проблему з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін. МОП критикують за нерішучість і слабкість у випадках, коли необхідно забезпечити імплементацію прийнятої конвенції на рівні окремих країн. Наразі у випадку з Білоруссю у МОП є шанс продемонструвати, що ці закиди є безпідставними.

Автор: Олег Пархітько