Чому в австрійських містечках чисто і безпечно: інтерв'ю з мером комуни на Дунаї

3206

ІзбірКом розповідає про систему місцевого самоврядування в Австрії.

Чи просто живеться австрійським бургомістрам? Найімовірніше, кожен другий або навіть перший сільський чи міський голова з України, відповідаючи на це запитання, зітхне і скаже щось на кшталт: "Мені б їхні проблеми". З одного боку, в чомусь це справді так, адже багато проблем, та й самі реалії життя австрійців видаються нам надто простими порівняно з нашими турботами. З іншого боку, затишне й розмірене життя громадяни Австрії будували собі самі, хоча й там упевнені: невирішених питань - море, розвиватися є куди, та й узагалі невідомо, чи буде цьогорічне вино кращим, ніж за останні кілька десятиліть, чи все ж таки звичайним. Про те, як живе комуна (у чомусь це аналог української об'єднаної територіальної громади, хоча й не зовсім) Россац-Арнсдорф на полонині Вахау, ІзбірКом поцікавився в тамтешнього бургомістра Еріха Польца під час навчального візиту представників ОТГ, що відбувся на початку вересня за підтримки Програми "U-LЕAD з Європою".

Еріх Польц - ліворуч. ФОТО: meinbezirk.at

Про депутатів, мерів, зарплати та повноваження

Отже, до складу австрійської громади Россац-Арнсдорф входять чотири населені пункти, загальна чисельність населення яких ледь перевалює за 1100 жителів, що за українськими мірками дуже небагато. У самому Россаці, наприклад, живуть близько 800 осіб, а в інших населених пунктах і зовсім мало. Втім, це не заважає їм називатися "містечками", хоча в назвах зберігається слово "дорф" - "село" німецькою. Кожен будиночок тут нагадує казкове житло і налічує років 300-400 або трохи менше. Уся долина Вахау, що тягнеться вздовж Дунаю, є пам'яткою ЮНЕСКО, а тому головне завдання місцевих мешканців - зберігати свої будиночки у зразковому порядку (до речі, ремонтувати їх зобов'язані власним коштом власники, а от щось у них міняти права не мають, хіба що за дуже складною процедурою узгоджень, яку ну ніяк не можна "розв'язати" за українськими звичками щодо пам'яток архітектури). Головне заняття тутешніх бюргерів - виноробство і дохід від туристів, тож життя на полонині збоку нагадує рай: ідеально рівні ряди виноградників, що деруться вгору гірськими схилами, сади, що наливаються гронами яблук, цілі поля гарбуза (цей знайомий українцям овоч тут зведено у справжній культ, на честь якого проводять фестивалі та свята) та незліченні винотеки у підвальних приміщеннях старовинних будинків.

ФОТО: О. Генова

Керують цим романтичним місцем 19 депутатів, четверо з яких - старости населених пунктів, що входять до складу комуни, і відповідають за порядок у них. Один із них - бургомістр усієї комуни, Еріх Польц, якого обирають не жителі, а самі депутати на п'ять років.

В апараті мерії на постійній основі працюють дві людини, а господарськими справами займаються троє робітників. І якщо на перший погляд такий штатний розклад викликає здивування, то, взявши до уваги чисельність населення, все стає на свої місця: в українському селі на тисячу осіб виконкоми, як правило, такі ж або не набагато більші.

До повноважень місцевої влади належить отримання місцевих зборів - це оплата за водопостачання та водовідведення, за вивезення сміття та утримання кладовищ (на відміну від українських реалій, в Австрії кожен мешканець зобов'язаний платити збір за утримання місцевих цвинтарів). Крім того, мерія займається утриманням вуличного освітлення, ремонтом місцевих доріг, прибиранням території та іншими господарськими справами.

"Ой, я займаюся всім, часу йде купа, а турбот - повно", - запевняє Е. Польц.

На запитання, скільки ж заробляє австрійський бургомістр, одразу відповідає, що мери працюють на громадських засадах, тобто без зарплати:

"Я винороб, займаюся цим бізнесом, як і всі тут, з цього і живу", - пояснює він.

Щоправда, під час розмови з'ясовується, що держава передбачає для бургомістрів і депутатів певну компенсацію робочих витрат (що саме це може бути, прописано в законодавстві):

"У депутатів на місяць виходить 70-80 євро, у старост - по 200-300, у мене - 1800, - каже бургомістр і дивується, перехопивши ледь не заздрісний погляд українських гостей. - Хіба це багато?".

Утім, співробітники мерії комуни, які працюють на зарплату, на руки отримують близько 2000 євро, тобто, не набагато більше за самого мера, який працює "без зарплати".

Соціальна інфраструктура і доходи

На території Россаца-Арнсдорфа є один садочок приблизно на 20 дітей, проте зарплату співробітникам платить федеральна земля, тобто вищий орган місцевого самоврядування. Є й початкова школа, а ось старші діти щоранку їздять в основну школу в місто побільше, причому рейсовим автобусом.

"У нас це давно усталена практика, тому жодних проблем. Вставати треба о 6-й ранку, о 7-й - на автобус, щоб встигнути на перший урок. А що, це проблема?" - не розуміє питання бургомістр, який навряд чи стикався з побоюваннями українських селян, які в багнети сприймають перспективу відправляти дітей до опорних шкіл на семигодинний шкільний автобус. В Австрії шкільних автобусів немає, щоправда, дороги там, само собою, німецької якості.

Що стосується медичного обслуговування, то на місцях є, як правило, сімейний лікар, який або надає допомогу сам, або дає направлення в лікарню федеральної землі - власне, за тією самою схемою, яка зараз вибудовується в Україні в рамках медичної реформи.

А ось із доходами у місцевого самоврядування Австрії, як виявилося, не все гаразд. Ясна річ, почувши, що обсяг загального фонду такої невеликої комуни становить близько 4 млн євро на рік, українці можуть лише тяжко зітхнути, однак насправді, за австрійськими мірками, це небагато, до того ж, більшу частину становлять державні дотації. Власні доходи тут насамперед складаються з податку на нерухомість. Податок на доходи фізосіб, які в українських громадах якраз є бюджетоутворювальними, тут здебільшого йдуть у державну скарбницю, а громади отримують лише малу їхню частину. Також до місцевого бюджету йдуть збори за воду, каналізацію та вивезення сміття, податок на собак (і, до речі, людину з собакою тут зустрінеш нечасто), та ще невеликий відсоток від туристичного збору. Таким чином, за словами мера, левову частину коштів громади віддають державі, натомість отримуючи певні дотації.

Що ж до адміністративних послуг, то Россац-Арнсдорф за прикладом інших комун підписав договір про міжмуніципальну співпрацю з низкою інших комун, які всі разом створили єдиний центр (аналог наших РАГСів і Центрів надання адмінпослуг разом узятих). Тут громадяни отримують необхідні документи та послуги.

Цікава в Австрії система пожежогасіння та безпеки. На кожному розі в містах і селах, на полях і виноградниках - гідранти. На вигляд їм років 150, може, менше чи більше, але, судячи з ідеального забарвлення і блискучих поверхонь, усі вони в робочому стані.

"Звичайно, а як інакше. Гідранти розміщуються через кожні 100-150 метрів. Що стосується пожежників, то в нас це тільки добровільні дружинники, які працюють в інших сферах, але їх зобов'язані негайно відпускати з роботи, якщо надійшов сигнал про пожежу. Ми як влада забезпечуємо їх обладнанням, транспортом та іншим. А вчитися, проходити постійну перекваліфікацію і рятувати людей - а це не тільки пожежі, а й будь-які надзвичайні ситуації - вони повинні самі. Це дуже почесно насправді, тож стати дружинником прагнуть багато хто. А от уже у федеральній землі працюють професійні рятувальники, ті отримують зарплату, це їхня основна діяльність. Взагалі, якщо чесно, коли в Греції вирували страшні пожежі, ми тільки дивувалися. У нас такого просто не могло б бути через систему гідрантів і пожежної безпеки", - розповідає мер.

Сміттєві справи

Само собою, в австрійських селах, містечках і містах панує ідеальна чистота. Чисто не тільки на вулицях, а й уздовж трас, у посадках, на полях, а узбіччя взагалі видаються пустельними через відсутність целофанових різнокольорових пакетів, так звичних українському оку. Утилізація сміття тут налагоджена давно, і про це ІзбірКом розповість докладніше в наступному матеріалі. Якщо ж описати це коротко, то австрійці вже близько 30 років збирають сміття роздільно: папір, картон, пластикові пляшки, метал, твердий пластик, будівельне сміття, біле скло, кольорове скло і біосміття.

"Спочатку не всі це робили, але зараз це стало буденністю, так усі роблять. До того ж від цього залежить безпосередньо, скільки людина заплатить потім за вивезення сміття. Усе, що ми сортуємо, здаємо на пункти прийому, які організовує місцева влада громади. Звідти ці контейнери вже вивозить приватна компанія на свій сортувальний завод, і далі - на переробку або утилізацію. Люди платять тільки за те сміття, яке не вдається відсортувати. Відповідно, що його менше, то дешевше. На місяць виходить близько 120-130 євро, але може бути менше", - пояснює мер.

ФОТО: Є. Генова

І здивовано перепитує у відповідь на запитання про штрафи: "За що штрафувати?".

Так, тут штрафувати не доводиться, тому що викинути сміття в посадці або підкинути його сусідові нікому не спадає на думку.
"Взагалі я так скажу, що найкращі контролери вдома - це діти. Їх вчать сортувати сміття в школі, і тільки спробуй щось не туди викинути чи переплутати. У нашій комуні ми вже вісім років не підвищуємо тариф на вивезення сміття, тож у гарному сортуванні зацікавлені всі", - додає Е. Польц.