Права і відповідальність: як у Словенії вирішили "національне питання"

ІзбірКом розповідає про забезпечення прав національних громад у Словенії.

Одна зі слов'янських держав - Словенія - нечасто з'являється в українських новинах і світових зведеннях: невеличка країна з населенням трохи більш як 2 мільйони людей видається не найвпливовішою в Євросоюзі, та й особливих скандалів, якими славляться інші держави, тут не чути. Однак після розпаду Югославії та десятиденної війни 1991 року вона стала прикладом позитивного розв'язання міжнаціональних питань і, перебуваючи на перетині трьох географічних територій із п'ятьма мовами спілкування, зуміла використати це як перевагу для розвитку туризму та інфраструктури. ІзбірКом розповідає про те, як у цій державі підходять до забезпечення прав національних меншин.

У Словенії на конституційному рівні визнано дві національні меншини: угорську та італійську, - а також ромську спільноту. Представники інших національностей, зокрема, наприклад, хорвати, такого статусу не мають.

Бути національною меншиною в цій державі означає мати низку додаткових прав.

Так, згідно зі статтею 64 Конституції (Спеціальні права автохтонних італійської та угорської національних меншин у Словенії), вони мають право вільно використовувати національну символіку; право створювати організації та розвивати економічну, культурну, наукову й дослідницьку діяльність, а також діяльність у сфері публічних засобів масової інформації та видавничої справи; право на освіту й навчання у школі рідною мовою, а також право засновувати й розвивати освіту та школи; право налагоджувати стосунки зі своєю нацією; право налагоджувати відносини зі своєю нацією; право на розвиток освіти. Ці права гарантуються незалежно від кількості членів спільноти, ба більше, в ЄС заборонено підрахунок або будь-який збір інформації про кількість представників нацменшин, тому і в Словенії ніхто точно не скаже, скільки представників угорців чи італійців живуть на території того чи іншого муніципалітету.

При цьому на територіях проживання нацменшин функціонування двомовних шкіл визначено законом. Так, стаття 11 Конституції свідчить, що офіційною мовою Словенії є словенська, а в муніципалітетах, де проживають італійські або угорські національні спільноти, - такий статус також мають італійська або угорська мови.

Як пояснив Станко Балух, директор управління у справах національних меншин Республіки Словенія, на практиці це означає, що всі документи органів влади в таких муніципалітетах ведуться двома мовами: державною та мовою національної меншини. Крім того, співробітники органів місцевого самоврядування зобов'язані володіти двома мовами і навіть отримують за це невелику доплату - від 3 до 6% до окладу. Щоправда, далеко не всі справді володіють мовою національної меншини, тому держава зараз посилює контроль і вводить обов'язкові мовні курси для чиновників. Само собою, знання державної мови також є обов'язковим.

Що стосується шкільної освіти, то в угорських громадах вона ведеться одночасно двома мовами. На уточнювальне запитання, як саме це відбувається, С. Балух пояснив, що вчителі одночасно спілкуються і пояснюють матеріал двома мовами. А ось в італійських громадах школи навчають дітей італійською мовою, а вивчення словенської є обов'язковим предметом. Щоправда, словенська влада визнає наявність схожої на українську проблему:

"Італійські громади проживають на кордоні з Італією. На практиці це означає, що діти набагато краще знають італійську мову і після закінчення шкіл намагаються вступати до італійських вишів. Зі свого боку ми намагаємося залучати молодь назад до Словенії, щоб після здобуття освіти фахівці поверталися на батьківщину. Однак вдається поки що не все, що хотілося б", - зізнався С. Балух.

При цьому мовою вищої освіти в цій країні, як і в Україні, є державна.

Ще одне право нацменшин - мати свого представника в Національній Асамблеї (парламенті). Згідно зі статтею 80 Конституції, до парламенту обирається по одному депутату від італійської та угорської національних меншин. Таким чином, із 90 депутатів двоє проходять за національними квотами. Їх обирають жителі муніципалітетів, де компактно проживають представники національних громад. З депутатами, які пройшли за квотами, в обов'язковому порядку радяться під час ухвалення рішень, що безпосередньо зачіпають інтереси нацменшин, причому вони мають право блокувати їхнє ухвалення в разі загрози правам нацменшин.

Водночас представники меншин зізнаються, що на практиці складно навести приклади прямого впливу депутатів:

"Насамперед - це наш голос у парламенті, наше слово і наш вплив на політику загалом. Національній спільноті відрадно бачити свого представника у вищому законодавчому органі країни, до того ж, муніципалітети зобов'язані радитися з нами під час ухвалення будь-яких рішень, які так чи інакше зачіпають наші інтереси як національної спільноти. Тому проблем із порозумінням немає", - пояснили представники угорської меншини під час зустрічі в муніципалітеті Лендава в Помур'ї.

Зазначимо, що центральною організацією автохтонної угорської національної громади Помур'я (тут проживає найчисельніша громада) є Угорська самоврядна державна організація, створена 1975 року. До її ради входить 21 представник, і саме вона офіційно контактує з державними органами влади. Її найважливішими завданнями є збереження та розвиток угорської громади Помур'я, її рідної мови, культурної спадщини, реалізація прав, гарантованих Конституцією Словенії та іншими законами.

Ця організація заснувала три інститути: Інститут інформаційної діяльності, який займається виданням газет, журналів, книжок, а також сприяє розвитку радіо і телебачення угорською мовою; Інститут культури (він проводить культурно-мистецьку діяльність, наприклад, розвиває національні ремесла, організовує роботу різноманітних гуртків тощо) та Інститут регіонального розвитку (основне завдання - сприяння економічному розвитку в регіоні Помур'я, де проживає угорська національна спільнота). Таким чином, нацменшини мають право не тільки на мову і культуру, а й на економічний розвиток, отримуючи від обох держав (Словенії та Угорщини або Словенії та Італії відповідно) різні гранти на малий бізнес, проєкти, пов'язані з інфраструктурою муніципалітетів тощо.

Своєю чергою, словенська держава піклується про свою громаду в сусідній Угорщині. Наприклад, у Пораб'є (західна частина Угорщини поблизу австрійсько-угорсько-словенського кордону) розташовані 7 селищ словенців. Словенська національна громада є однією з тринадцяти визнаних національностей в Угорщині, яка охороняється законодавством. Тут діють дві словенські організації: Угорський союз словенців і Національне словенське самоврядування. На цій території виходить словенський тижневик, транслюється телепередача і функціонує радіостанція. Крім збереження культури і мови, словенська громада піклується про створення робочих місць, оскільки цей регіон - досить небагатий. У 2006 році в Пораб'є створили Агентство розвитку, головна мета якого - отримувати кошти від Євросоюзу і держави для проєктів розвитку економіки, сільського господарства і туризму. Приміром, тут створено садовий кооператив, до якого увійшли приватні яблуневі сади, з виробництва соку і варення, облаштовано туристичні об'єкти, причому особлива увага приділяється розвитку еко-туризму з можливістю оселитися й пожити кілька днів у типовому словенському сільському житлі, скуштувати страви національної кухні, взяти участь у традиційних святах і придбати місцеві сувеніри. Більша частина туристів - це угорці, австрійці, німці, хорвати і, звісно ж, самі словенці зі Словенії.

Окремо варто розповісти про права ромської спільноти. 2007 року в Словенії було ухвалено закон про спільноту ромів, який всебічно регламентує її статус, визначає повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування для забезпечення особливих прав ромів.

Закон передбачає фінансування програми заходів для ромів, яка ухвалюється на п'ять років і реалізується муніципалітетами. Серед стратегічних цілей програми - поліпшення структури освіти, підвищення рівень відвідуваності дітьми дошкільних навчальних закладів, інтеграція молоді та дорослих у навчальні процеси за принципом безперервного навчання; підвищення рівня зайнятості та зниження рівня безробіття серед ромів; запобігання ізоляції ромів, особливо жінок, дітей та молоді, підтримка програм соціального захисту, а саме інформаційних та консультативних програм; поліпшення надання послуг у сфері охорони здоров'я.

Крім того, програми покликані прискорити облаштування поселень для більшості ромського населення, забезпечити доступ до суспільних благ, таких як водопостачання та електроенергія і - що важливо - усувати фактичну просторову сегрегацію.

Усі ці заходи дали змогу вже чимало зробити, що наочно видно з ромських поселень і найбільшого ромського села в Європі - Пущі, яке стало окремим населеним пунктом 2002 року, отримавши такий статус завдяки активній роботі як місцевої громади, так і муніципалітету. До речі, інтереси ромів представляють обрані на місцевих виборах депутати, які також є радниками при муніципалітетах.

Ромське село Пуща отримало статус окремого населеного пункту 16 років тому

Зазначимо, що національні меншини в Словенії відіграють важливу роль у транскордонній співпраці, яка важлива як для Словенії загалом, так і для прикордонних територій.

Державні діячі пояснюють: Словенія розглядає Європейський Союз як сім'ю націй, а тому багатонаціональність - це виключно додаткова перевага, і в жодному разі не проблема.

Євгенія Генова