Староста села на Миколаївщині про російський теракт: "Таке не пробачають"

13 березня 2022 року російська армія здійснила авіаудар по школі в селі Зелений Гай, де загинули сім людей. Серед них був староста села Микола Струтинський та директор школи Олександр Гнедько. Його жінка, яка займалася соціальними проблемами, взяла на себе ініціативу, щоб люди не залишились без продуктів, води, світла та газу. Зараз Оксана Гнедько вже староста Зеленогайського старостинського округу і піклується про його відновлення.  

Журналісти ЦПР разом із документаторами громадської приймальні УГСПЛ в Одесі в рамках ініціативи "Трибунал для путіна" з’їздили в громаду та поспілкувалися з чиновницею про ті події.

Де та як застало вас повномасштабне вторгнення?

Я була вдома в Зеленому Гаї. Перший вибух я почула, тому що ми мешкаємо в кінці села і в нас видно з вікон Кульбакінський аеродром, де стався вибух. Навіть заграву було видно. 

Оксана Гнедько (праворуч). Фото: ЦПР 

13 березня під час атаки рф у підвалі школи загинув мій чоловік. Його витягли, потім він два місяці боровся за життя в лікарні. 12 травня його не стало.

На початку вторгнення я хотіла виїхати з ним у Миколаїв, але він був директором школи й мусив бути на місці. У той день у підвалі ховалися понад 60 людей. 

Школа після авіаудару. Фото: ЦПР

Поряд зі школою після вибуху також постраждали будинки та повилітали вікна. А потім вже пішли обстріли з градів, тоді вже летіли й дахи. У той день в нас була наймасштабніша трагедія. Разом з моїм чоловіком знаходився наш староста. Сім людей загинули тоді під школою.

Біда в тому, що в той же день нас продовжували обстрілювати, загинула родина, Ткаченки - Сергій та Надія.

І майже через рік в нас ще людина загинула - це місцевий фермер. Він поїхав розміновувати поле 6 березня 2023 року.

Чи були у вас випадки воєнних злочинів щодо цивільних, такі як викрадення, полон?

Ні. 4 березня 2022 року орки зайшли до нас. Вони пройшли по селу і спробували базуватися навпроти школи.

Керівник Шевченківської громади Олег Пилипенко вам, мабуть розповідав, що була створена така бригада, яка відслідковувула пересування російських військових. Хлопці зв'язалися з ТРО. Росіян накрили й ті швиденько зібралися і пішли далі в сторону села Котляреве.

Тобто село не перебувало в окупації, але під постійними обстрілами?

Обстріли були постійні, а люди при цьому все одно залишалися. Я була соціальним працівником, тому розуміла, що треба щось робити, брати на себе ініціативу, щоб люди не залишились без продуктів. Я, знаходячись в лікарні біля чоловіка, телефонувала та питала, що де потрібно, які продукти.

Вже тоді місцевий фермер Іван, мій кум, завозив людям хліб, продукти. Ми знайшли фонди, які все це надають, але ж треба було це возити.

Орки були недалеко від нас, тому оці всі гуманітарні організації казали: "Так, ми вам дамо все, але заїжджати ми не будемо". І оце Ваня завозив кожного дня продукти, треба було ставити генератори, воду качати, світла не було дев'ять місяців. А тут були й худоба, й люди.

Ми згадали, що в нас колись була зроблена лінія зі сторони снігурівської траси, звернулися до місцевої влади та нам провели 2,5 км проводів. Тому що електрика з боку Херсона з'явилася ще через пів року.

В нас також був пошкоджений газ. Ми самі знайшли місце, розкопали, а газовики приїхали й швиденько все доробили. Десь пару місяців люди були без світла та без газу.

Скільки в селі людей було до повномасштабної війни й скільки зараз?

До війни разом з Оленівкою, тобто із нашими двома селами, було 1211 осіб. Зараз десь 900 людей. Колись в нас залишались 37 осіб, але це був недовгий період. Після масштабної трагедії 13 березня люди виїхали, а через кілька тижнів почали вертатися назад.

Під час обстрілів рф цивільних об'єктів, чи перебували поряд військові? 

Страждали просто цивільні будинки, там поряд не було ніяких військових. Навіть була дівчинка, яка приїхала з міста ховатися в нас. Але після "прильоту" на неї та хлопця впала стеля. Їх витягли, але вони потрапили у лікарню.

Це родина Юношевих. На цей час вони коштом фондів вже отримали матеріали та майже відбудували будинок після цього.

Чи ви звертались з приводу воєнних злочинів до міжнародних або правоохоронних органів?

Я подавала в поліцію заяву з приводу смерті чоловіка. Але вже через рік, тому що було дуже тяжко.

Яку, на вашу думку, має понести відповідальність армія рф?

Таке не пробачають. Ніяка нормальна людина не може зрозуміти, що робиться. Вони доказують, що це сценарій. Але до якого ступеня треба бути зомбованими і вірити у те, що люди можуть самі себе знищувати. В Оленівці зруйновано 25 будинків, в Зеленому Гаї - 46. 

Після інтерв'ю Оксана Гнедько показала нам, як в селі вже відновили водонапірну башту та ще й сонячні панелі встановили. 

"Відбудуємо краще ніж було", - каже чиновниця. 

Вона згадує, як улюбленим хобі чоловіка був виноградник. Директор школи виготовляв крафтові ігристі вина, мав власні наліпки на пляшки. На день села щороку з фермером Іваном готував 300 літрів рибної юшки та пригощав односельців.

За словами старости, після загибелі Олександра вдалося знайти міжнародних донорів, які відбудовуватимуть школу. 

В селі Зелений Гай відновили водонапірну башту та встановили сонячні панелі

Ната Чернецька