Надія на відновлення: відбудова Олександрівки на Білозерщині

Для когось відновлення - це досить абстрактне поняття, пов'язане з планами України після Перемоги. Той процес, який має містити репарації, співпрацю з міжнародними партнерами, повернення до принципів місцевого самоврядування тощо. Але є інше відновлення, яке відбувається прямо зараз в червоних зонах небезпеки, практично під вогнем ворога. Матеріал про будні Олександрівки, що на Херсонщині опублікували партнери Інтенту - медіа bilozerka.info. 

Світлана Калюжна повернулася до рідної Олександрівки у лютому 2023 року. Перед її очима і досі стоїть моторошна картина спустошених вулиць, на яких майже не лишилося життя. Саме так виглядає "руський мір", який на нашу землю принесли окупанти.

Вдома завжди краще

"Все, що я побачила, нагадувало сюжет якось апокаліптичного фільму. Здавалося, що із будинків просто витягли душі. Розтрощенні дахи, вибиті вікна та двері, спалені дерева та машини. Наш бідолашний напівзруйнований будинок… Ці картини надовго врізалися в пам’ять, проте я не відразу змогла сприйняти страшну реальність. Здавалося, що все це відбувається не зі мною", – розповідає про перші враження після повернення додому пані Світлана.

Фото: bilozerka.info

Разом із чоловіком, дітьми та онуками родина жінки евакуювалася з Олександрівки наприкінці березня 2022 року. Спочатку виїхали до знайомих у сусідню Широку Балку, потім на Хмельниччину.

"Протягом 11 місяців на чужині не було жодного дня, коли б я не плакала за домом та не мріяла про повернення. Син мені каже, мам, куди там повертатися, все розтрощене. А я відповідаю, що мені все одно, хоч і одні стіни, там – мій дім", – говорить жінка.

Будинок родини був пошкоджений ще у квітні. На подвір’я Калюжних поцілили два ворожих снаряди, які повністю зруйнували гараж та веранду. Внаслідок "прильоту" у будинку повилітали вікна та двері, суттєвих пошкоджень зазнала покрівля.

"Якби ми не повернулися півтора року тому додому, нам не було б чого відновлювати, – каже Світлана, – Наш дім просто б розвалилося від дощів. Так, як сусідські будинки, які залишилися без господарів".

Перші місяці після повернення до Олександрівки Світлані з чоловіком довелося жити практично у польових умовах – без світла, газу та води. Замість вікон та дверей висіли килими, їжу готували на багатті, спали майже на підлозі. Але коли прокидалися, заповзято бралися наводити лад. Подружжю хотілося позбутися всього, що нагадувало про окупацію.

Надію на відновлення зруйнованого житла Калюжним дали волонтери, які постійно приїздили до Олександрівки. Серед них – благодійники з Рівненщини на чолі з Володимиром Бричкою – єпископом Церкви Християн Віри Євангельської України.

"Неймовірно вдячні вірянам із Рівненщини, які допомогли нам полагодити дах. Я підійшла до їхнього пастора і попросила допомоги, хоч ми та не належали до категорій родин, яким ремонтували оселі в першу чергу. Дякувати Богу, не відмовили. Хлопці змонтували нам нову конструкцію під дах та накрили її тимчасовим матеріалом. До наступного року має протриматися, а там – треба робити вже капітально", – розповідає Світлана.

Фото: bilozerka.info

Також жінка радіє, що родина отримала фінансову допомогу від Save the Children, яка виділила власникам пошкоджених осель по 19 тисяч гривень. Крім того, Калюжні отримали кошти від ООН. За ці гроші вони придбали будівельні матеріали для ремонту веранди. Сьогодні вона вже повністю завершена. У будинку замінили вікна та вхідні двері, тож зими можна вже не боятися.

Без школи та садочка село занепаде

Староста Олександрівки Наталія Каменецька розповідає, що до повномасштабного вторгнення у селі налічувався 921 будинок. Внаслідок активних бойових дій 15 осель зазнали незначних ушкоджень, 718 – середні, 188 будинків повністю зруйновані. На даний час в Олександрівці відновлено 114 будинків, господарі яких повернулися додому після деокупації громади. До лютого 2022 року тут проживало 2119 мешканців, наразі – 500 осіб, серед яких 74 дитини.

Вагому допомогу у відновленні зруйнованих осель олександрівцям надали християни-волонтери з Рівненщини, які відновили покрівлі будинків категорійним родинам. Йдеться про сім’ї військовослужбовців, багатодітні родини та літніх пенсіонерів.

"Також ми отримали допомогу у вигляді шиферу від Бучанської міської ради та "Ранку Відродження". Будматеріали надали 50 родинам. Дехто накрив дахи самостійно, дехто, на жаль, поки що не має такої можливості та чекає на допомогу волонтерів", – розповідає староста.

Внаслідок ворожих обстрілів в Олександрівці знищена школа, дитячий садок, бібліотека, будинок культури, суттєвих руйнувань зазнали приміщення старостату та ФАПу. Останній наразі відновлюють організація Save Ukraine. Благодійники вже відремонтували заклад, залишилося забезпечити його меблями та обладнанням.

Належність до червоної зони створює проблеми в розроблені проєктної документації на відновлення об’єктів соціальної сфери, зокрема, школи та садочку. І це при тому, що в місцевому бюджеті є на це кошти. Будь-які спонсорські інвестиції на відбудову можна залучити лише за наявності проєктної документації.

Фото: bilozerka.info

"Переконана, що відсутність школи та садочка – це точка неповернення людей до села, тож сподіваюся, що після стабілізації безпекової ситуації ми запустимо відповідні процеси", – говорить Наталія Каменецька.

Що стосується комунікацій у селі, які були повністю знищені в період окупації, наразі в Олександрівці триває відновлення електро- та газопостачання. До електромережі увімкнуто 100 абонентів. Також у селі відновлюють живлення артезіанської свердловини, завдяки чому можна буде запустити централізоване водопостачання. Південна стратегія розвитку виділила кошти "Херсонгазу" на встановлення 60 пунктів обліку в Олександрівці. Сьогодні проводять пусконалагоджувальні роботи.

Проблемним для Олександрівки залишається питання централізованого водопостачання, покращення мобільного зв’язку та проведення інтернету. Знищені окупантами вежі поки що не відновили. Інтернет-провайдери не поспішають повертатися до старостату, оскільки сьогодні для них це нерентабельно.

Елла Петренко

Наталя Свирида