Хто кликав війну в березні 2014 року в Луганську: розслідування

18 вересня 2023 року в окупованому Луганську так званий "виборчком" видав посвідчення новообраним "депутатам народної ради лнр". Вперше за десять років серед них не було представників "старої гвардії" - депутатів Луганської обласної ради, які стояли у джерел "руської весни".

Водночас і не можна сказати, що вони виявились покараними. Згідно з реєстрами судових рішень, жоден з луганських обранців, які зрадили, не опинився за ґратами. Загалом, останній склад ради нараховував 124 особи, тоді як на сайті розшуку МВС ми маємо тільки 14 заочних підозр. Ще 12 депутатів померли.

Журналісти ЦПР розслідували цю історію і показали, чим займаються колишні депутати Луганської облради, які обрали для себе "руський мір".

Історичне засідання 

Засідання Луганської обласної ради 2 березня 2014 року стало для держави й суспільства черговим викликом. На сесії депутати ради прийняли резонансне рішення звернутися до Верховної Ради України, яке містило визнання нелегітимними сформовані Верховною Радою центральні органи виконавчої влади. Також депутати залишили за собою право "звернутися за допомогою до братського народу російської федерації". Тож, хто саме звертався до нардепів та тягнув в Луганськ державу-агресора?

Скрин з сайту Луганської обласної ради

У мережі залишилось небагато тогочасних інформативних повідомлень, але є відео моменту зачитування рішення головою облради. На "замороженому" сайті Луганської обласної ради ми можемо знайти сам текст рішення від 2 березня 2014 року. У пункті 3 цього рішення йдеться саме про те, що  документ мали направити до Верховної Ради України.

Утім, запит до Верховної Ради в рамках Закону "Про доступ до публічної інформації" з метою отримання копії звернення та можливого списку підписантів рішення, успіху не мав.

Реакція правоохоронців

Українські правоохоронці вже дев’ять років розслідують справу про посягання на територіальну цілісність України через вищезгадане рішення: "Слідчим відділом  З управління (з дислокацією у м. Сєверодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014130000000325 від 18.07.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України – авт.). В рамках вказаного провадження розслідується факт прийняття депутатами Луганської обласної ради рішення № 23/1 від 02.03.2014 "Об обращении депутатов Луганского областного совета" (мовою оригіналу), яким органи центральної виконавчої влади визнано нелегітимними та такими, що утворені Верховною Радою України з порушеннями законодавства. Станом на 04.07.2023 досудове розслідування триває. Під час розслідування вказаного злочину встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України. На підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів про підозру повідомлено 21 особі у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України (створення терористичної групи чи терористичної організації – авт.). Підозрюваних оголошено в розшук у зв'язку з нез'явленням до органів досудового розслідування та суду". 

Скрин: ЦПР

У прокуратурі йдеться про 21 особу, яку звинувачують у посяганні на територіальну цілісність. Але 21 голос – це кількість, яка не достатня для прийняття такого рішення згідно зі статутом Луганської облради. Адже всього депутатів в облраді було 124. 

Більш того, у відповіді прокуратури на наш запит не вказано про депутатів - йдеться про 21 особу. Тобто, скільки з цієї невеликої кількості осіб є представниками депутатського корпусу – невідомо. 

За словами адвоката Віталія Матвєєва, це може свідчити, що під час розслідування кримінального провадження за ч. 2 ст. 110 КК України були виявлені факти скоєння іншого злочину. Він припускає, що у такому випадку матеріали кримінального провадження були виділені за постановою прокурора за кваліфікаційною ознакою ч. 1 ст. 258-3 КК України. Це дозволяє слідству у розумні строки зібрати докази та пред'явити підозру.

В рамках запиту ПІБ підозрюваних отримати не вдалося. Утім, якщо їх було оголошено в розшук, ми можемо використати сайт МВС для зіставлення прізвищ депутатів з особами, які знаходяться у розшуку.

На момент проведення нашого розслідування, знайти у розшуку вдалося 14 депутатів. Це:

1. Акімов Олег,
2. Андріянов Олександр,
3. Андрух Ірина,
4. Голенко Валерій,
5. Голубович Михайло,
6. Горохов Сергій,
7. Клінчаєв Арсен.
8. Мірошник Родіон,
9. Пронько Юрій,
10. Свидовськов Леонард,
11. Ткаченко Валентина,
12. Филипський Олександр,
13. Харін Євген,
14. Хортів Сергій.

Жодного з них на підконтрольній території України немає. Більшість з них публічні, можна сказати "медійні" особи, відомі своєю участю у сприянні діяльності так званих органів влади самопроголошеної "лнр" і перебувають у Луганську чи на території росії.  

Колишнім луганським політикам інкримінують статтю 258-3, тобто створення терористичної групи. Проте, низка свідків та учасників славнозвісної сесії наразі знаходиться на неокупованій частині України й ми змогли звернутися до них по коментарі.

Хто саме голосував

Побачити, хто саме був присутнім на досліджуваній сесії (не плутати з тими, хто голосував за рішення), нам допоможуть відеоматеріали, знайдені на ютуб-каналі Луганської ОДТРК.

Крім основної частини відео, на якому чотири депутати облради ("регіонали" Леонард Свідовськов, Олександр Арапов, Олександр Ткаченко та Микола Шушпанніков від "КПУ") засвідчують свою участь у засіданні й підтримку рішення, нас найбільше цікавлять детальні плани. 

Скрини з відео телеканалу "ЛОТ"

Зазначимо, що нам достеменно відомо про смерть низки присутніх на відео, зокрема, депутатів:

• Германа Кудінова,
• Валентини Татарчук,
• Андрія Черкасова,
• Валерія Івченка,
• Олександра Остапенка,
• Володимира Живаги,
• Михайла Гайдукова,
• Володимира Струка.

Серед нині живих депутатів Луганської облради нам вдалося впізнати:

Висуванці від Партії регіонів

• Юрій Хунов. На той час був заступником голови облради і стояв поряд з головою Валерієм Голенко на момент зачитування рішення перед мітингарями. З 2014 року проживає у Києві, реєстрував ФОП у Дніпровському районі столиці. Продовжує працювати у релокованому Східноукраїнському університеті імені Володимира Даля. 
• Володимир Пристюк. За нашими даними, проживає у столиці України.
• Олександр Арапов. Був головою фракції Партії регіонів в облраді. Станом на 2016 рік був функціонером одного з проектів ПРООН в Україні. 
• Павло Малиш. За останніми даними, знаходиться в Україні. У 2014 році затримувався бійцями "Айдару", однак був звільнений правоохоронцями. Більш того, у 2016 році за рішенням суду поновлювався на посаді у Луганській ОДА/ВЦА.
• Олена Сутягина. З листопада 2014 року стала засновницею власного консалтингового бізнесу в Києві – ТОВ "Біланс консалтинг". За даними особистого профілю у Facebook, наразі може перебувати за кордоном, ймовірно Німеччина.
• Ольга Бризгіна. Київ. На даний час є членкинею Національного олімпійського комітету України.
• Євген Комчадалов. Згідно з даними Youcontrol, до 2016 року очолював Управління пенсійного фонду в Індустріальному районі Харкова.
• Віталій Комарницький. Знаходиться на неокупованій частині України. У 2014-2022 роках був ректором Луганської академії внутрішніх справ, головою Луганської обласної військово-цивільної адміністрації.
• Микола Куценко. За нашими даними, перебуває на неокупованій частині України.
• Анатолій Гацько. З 2014 року був бійцем добровольчого батальйону "Айдар". Наразі працює очільником Державної екологічної інспекції в Луганській області.
• Борис Лебедєв. До повномасштабного вторгнення перебував на неокупованій частині України. У 2015-2019 роках – голова Новопсковської райради Луганської області.
• Михайло Швєць.
• Тетяна Донченко.
• Лідія Калинська.
• Олексій Іванов. 
• Олександр Птушка.
• Сергій Панчук.
• Заза Зухбая. За кордоном, ймовірно Грузія.
• Едуард Лозовський. За кордоном, ймовірно Ізраїль.
• Ростислав Руль. За кордоном, ймовірно Австрія.
• Сергій Горохов. На момент 2014 року був народним депутатом України. З 2016 року став громадянином рф. Проживає у Москві, тісно пов'язаний зі структурами, які здійснюють зовнішнє управління гірничо-металургійними комплексами "лнр/днр". Член генеральної ради загальноросійської громадської організації "ділова росія".
• Валерій Голенко. За свідченнями очевидців, ексголова Луганської обласної ради проживає у Москві та не має постійного роду занять. У 2015 році став президентом благодійного фонду Луганського земляцтва "Відродження Луганщини". Втім, цей проєкт так і не отримав свого подальшого продовження. Водночас спроби побудувати в рф свій бізнес закінчилися збитками та ліквідацією підприємства.
• Євген Харін. Експерший заступник голови облради, на даний час – проректор з адміністративно-господарчої роботи "Луганської державної академії культури та мистецтв" в "лнр".
• Родіон Мірошник. Луганськ/Москва. Був представником "лнр" на Мінських переговорах, згодом – послом "лнр" в рф. З серпня поточного року – посол мзс рф з особливих доручень.
• Іван Шердець. За нашими даними, знаходиться в Луганську.
• Олег Акімов. У 2014-2020 роках був "народним депутатом" "лнр" двох скликань та очолював місцеву організацію профспілок. Останнім часом постійно мешкає у Москві, очолює "Спілку земляцтв Луганщини".
• Валерій Філіппов. Перебуває в Луганську, ректор "Луганської державної академії культури та мистецтв", заслужений діяч мистецтв "лнр".
• Андрій Недовєс. Перебуває на тимчасово окупованої території, бізнесмен.
• Арсен Клінчаєв. Очолює російську громадську організацію "Земляцтво Донбасу" в Москві. Спроби побудувати власний бізнес в рф закінчилися провально.
• Леонард Свідовськов. Живе в Луганську, "головний художний керівник держтелерадіокомпанії лнр" та очільник місцевого "союзу журналістів".
• Іван Волчанський. Знаходиться в Луганську, керівник "республіканської" спілки "Союз Чорнобиль".
• Сергій Захаров.
• Олександр Ткаченко.

Висуванці від "КПУ"

• Максим Чаленко. Тимчасово окупована територія України.
• Юрій Хохлов. Тимчасово окупована територія України.
• Микола Шушпанніков. Тимчасово окупована територія України.
• Олександр Андріянов. Тимчасово окупована територія України.
• Олександр Тимошенко.

Висуванець від "Української соціал-демократичної партії "

• Вадим Данієлян. Київ, Рада національної безпеки і оборони України.

Висуванці "Сильної України"

• Андрій Шаповалов. Київ, Рада національної безпеки і оборони України.
• Євген Ахромкін.

Коментарі очевидців

Утім, присутність на сесії ради ще не означає, що є доведений факт голосування. За даними, розповсюдженими у медіа, Андрій Шаповалов "був єдиним, хто не голосував за звернення про допомогу до росії" і "єдиний з депутатів, хто публічно виступив проти резолюції про звернення "к братскому народу российской федерации". 

Для уточнення інформації, ми спитали про це у нього самого. Так, Андрій Шаповалов (нині очолює Центр протидії дезінформації РНБО) підтвердив, що він був єдиним депутатом облради, який публічно виступив проти звернення.

Втім, він трохи підкорегував наше уявлення: "Наскільки мені відомо, голосував "проти" не тільки я. Однак голосування було в електронному режимі, хто як голосував насправді – наразі встановити вкрай важко, якщо в принципі можливо. Загалом, було два рішення  - спочатку було більш нейтральне, тоді як під тиском натовпу депутатів змусили прийняти інше, радикальне, з проросійськими елементами – таким, як його побачили широкі верстви суспільства".

Його слова у своєму коментарі нам також підтверджує ексочільник Луганщини Віталій Комарницький (на той час депутат Луганської облради й ректор Луганського університету внутрішніх справ): "Я був тільки на початку сесії, потім я поїхав через службову необхідність (у мене в підпорядкованому виші на той час розміщувалися приряджені сили правопорядку). Тобто я подивився на все це і не залишився навіть на голосування, але, наскільки мені відомо, були депутати, які голосували "проти" такого формулювання питання. Так, на самому початку публічно висловився "проти" Андрій Шаповалов, але голосував "проти" не тільки він. Наскільки мені відомо, "проти" ще голосував Вадим Даніелян. Не все так було одностайно і однозначно. Але ще раз наголошую, що точно не всі були згодні, а більшість традиційно взагалі була пасивна. На жаль, сам факт того, що голосування відбувалося в електронному режимі теж вносить свої корективи – як можна перевірити загальні результати в принципі, коли всі матеріальні носії залишилися в Луганську?".

Важливо зазначити, що електронне голосування фактично унеможливлює реальне проведення розслідування, адже всі матеріали, скоріше за все, залишилися в окупованому Луганську або взагалі знищені. Утім, для реконструкції подій ми також звернули увагу і на те, що, за словами їх безпосередніх учасників, засідань у той день було два. І друге вже проходило під силовим і психологічним тиском на депутатів представниками так званої "руської весни".

Детально про це розповів нашій команді чинний  радник секретаря РНБО Вадим Даніелян, на той час – депутат Луганської облради: "Наскільки мені відомо зі слів депутатів з Партії регіонів, ще зранку на засіданні фракції  "регіоналів" (була рушійною силою усіх цих процесів і проєкт спочатку обговорювався на засіданні фракції)  були жорсткі дебати щодо того, вносити чи ні проєкт рішення на голосування ради взагалі… Багато було поміркованих насамперед серед депутатів, які обіймали посади та розуміли особисті наслідки. У результаті, жорсткі формулювання, на яких наголошували мітингувальники, не винесли спочатку на голосування. Прийняли за основу софтверсію рішення, без таких радикальних моментів, загальне "висловлення занепокоєння". І навіть при цьому багато депутатів були "проти" та "утримались". 

Однак такі формулювання не влаштували "натовп". І після того, як депутати проголосували за помірковане рішення, з боку озброєних кийками мітингувальників почалося захоплення будівлі, вони проникли до внутрішнього двору. На фоні цього у "регіоналів" активізувалися "радикали", які продовжили наполягати на внесенні жорстких формулювань у рішення з елементами проросійської та антиурядової риторики. Це були відомі своєю проросійською позицією депутати Сергій Захаров ("Русский блок"), Арсен Клінчаєв, Родіон Мірошник.

Скрин з відео: блокування будівлі Луганської обласної ради під час засідання 2 березня 2014 року

У результаті цього відбулося повторне голосування, але вже з відомими "радикальними поправками", яке "пройшло". Втім, у сесійній залі залишилося вже набагато менше депутатів, скільки точно – вже складно буде встановити. Але на табло точно були і "за",  і "проти", і "утримались". Серед тих, хто був "проти" було п'ять чи шість голосів. Серед них – ми з Андрієм Шаповаловим". 

Водночас найбільш детальними для розслідування виявилися коментарі, надані нам з цього приводу ветераном батальйону "Айдар", очільником Державної екологічної інспекції в Луганській області, депутатом Луганської облради Анатолієм Гацьком. Насамперед тим, що він підкреслив, хто і як здійснював тиск на голову облради та депутатів щодо прийняття резонансного рішення:  "Засідання було по факту два. Зранку ми спокійно пройшли на засідання, ніякої агресії не було. Голенко озвучив як голова, що ми повинні прийняти звернення, озвучити нашу позицію, що не можна порушувати закон і таке інше. Нічого більшого у формулюваннях, окрім висловлення "глибокого занепокоєння подіями у Києві" не було. Це було на першому засіданні. Так, були спроби Олега Акімова, Валерія Філіпова, Родіона Мірошника і Арсена Клінчаєва радикалізувати звернення проросійськими закликами, однак вони були проігноровані більшістю депутатів і ніяких таких поправок спочатку враховано не було, все було суто в рамках конструктивного діалогу...

Втім, поки ми працювали на сесії, будівля ради вже була заблокована протестантами. Вийшов Арапов, став зачитувати звернення і натовп почав звіріти, їх не задовольнив нейтральний варіант звернення. Усі входи і виходи були заблоковані. Ось з того часу і розпочався другий етап цього дійства. Поки більшість депутатів блукала по будівлі без можливості вийти, у кабінеті голови облради проходила закрита нарада щодо подальших дій, де, наскільки мені відомо, його вмовляли прийняти інший варіант звернення в інтересах натовпу. Хто там був точно не пам’ятаю, однак здається, що Єфремов. При цьому, не допустили до наради навіть голову фракції – Олександра Арапова. Крім того, представники мітингарів вимагали допустити в сесійну залу їх делегатів. У результаті, їх допустили, зокрема майбутнього "народного губернатора" Харитонова і його однопартійну Любов Корсакову в супроводженні групи бойового виду хлопців (тоді як невідомі "зелені чоловічки" у оливковій тактичній формі з "плитоносками" залишалися на площі), які фактично здійснювали психологічний тиск на депутатів у ході вже другого засідання, яке завершилося голосуванням за оприлюднений на сайті варіант звернення...

Скрин з відео телеканалу "ЛОТ": виступ Харитонова на засіданні Луганської облради 

Я точно пам’ятаю, що проти такої позиції були й Комарницький, і Даніелян, багато хто сумнівався. З десяток тільки навколо мене голосував "проти", були й ті, хто утримався. Але голосування було електронне, адміністрували процес голосування технічні працівники ради. Я не знаю, чи збереглися результати голосування, чи ні – в прокуратурі мені не відповіли. Неясно, яку кількість голосів назбирало це рішення і хто як голосував". 

Для об’єктивності, ми використали джерела і з іншого боку. За спогадами проросійського пропагандиста Олександра Бахмутського у своїй книзі "Русская весна. Луганская гвардия", проросійські сили дійсно впливали на облраду: "Ми увійшли до будівлі ОДА – Харитонов, Корсакова, Бахмутський, Качура, Пятерикова, "Югослав". У той час народ чекав на рішення сесії, періодично намагаючись прорватися до будівлі. Пам’ятаю, стоячи у вікна, я бачив, як наші під шумок монтують прапор росії на будівлі зі шпилем… Депутати затягували голосування протягом трьох годин. Мені приходилося періодично вибігати та заспокоювати народ. Врешті, мені це надоїло і, взявши слово, я сказав, що у разі затягування депутатами, народ уже ніхто не зупинить і ОДА буде приречена".

Що в залишку

По – перше те, що резонансне рішення Луганської облради приймалося вже під прямим силовим тиском проросійських сил. 

По – друге, реальні результати голосування невідомі і їх навряд чи можна буде вже колись і якось перевірити. Не виключається варіант і фальсифікації "публічно-позитивних" результатів голосування. Однак точно, що ні про яку одностайну підтримку рішення не йдеться. 

По — третє, на голову облради впливали особи з-поміж нардепів, які знаходяться поза межами України. 

За дев’ять років слідство у цій справі не покарало винних. Це демонструє відсутність багатьох фігурантів у розшуку, в тому числі міжнародному.

А також цікаво було б дізнатися у тих депутатів, що голосували "за" рішення: а чи досі вони вважають "народ російської федерації братським" у світлі останніх подій? Чисто так, ретроспективно.

Олексій Хут