Терор цивільних: як країна-агресорка нищить життя на Одещині

Після початку повномасштабного вторгнення Одеса та область завдяки відданому захисту українських військових не перетворилися на території, де йдуть бойові дії, а жителі регіону не зазнали окупації. Однак місто й область регулярно зазнають ракетних обстрілів та ударів дронами, котрі переважно націлені на цивільну інфраструктуру і житлові будинки. Станом на листопад 2022 року документатори ініціативи «Трибунал для путіна» зафіксувала загибель щонайменше 40 цивільних осіб та поранення 130. Для регіону характерні Для Одеської області характерні епізоди масової загибелі та поранення цивільних людей в житлових будинках та інших цивільних об’єктах внаслідок ракетних ударів. Інтент дослідив, як країна-агресор тероризує мирне населення Одещини, яка не є прифронтовим регіоном, однак страждає від терору.

Терор з перших днів

Один з перших обстрілів Одещини, який прийшовся на цивільні об’єкти, стався 1 березня в селі Дачне (25 км від Одеси). За даними ДСНС, того дня, близько 12:00, внаслідок ракетного обстрілу було пошкоджено газовий трубопровід, руйнувань зазнали близько 9 приватних будинків. Через обстріл загинула 1 людина, ще двоє були поранені.

Фото: ДСНС України

Через чотири місяці російські ракети знову вдарили по Дачному. У ніч на 19 липня шість російських ракет типу «Калібр» зруйнували 3 житлових будинки та 2 надвірні споруди, пошкодили будівлю фермерського господарства. Через обстріли постраждали шестеро цивільних осіб, з них одна дитина, яку було госпіталізовано до медзакладу. Сильних пошкоджень зокрема зазнав дитячий будинок сімейного типу, в якому виховуються шестеро дітей. Пошкоджень також зазнали місцеві школа і будинок культури. За словами директорки школи Ольги Негрескул, в будівлі фактично не лишилося цілих вікон і дверей, тож навчальний рік розпочався для дачненських учнів з дистанційного навчання і триває в такому ж форматі досі.

За інформацією місцевої влади та даними прокуратури, будь-які військові об’єкти у Дачному відсутні.

«Ми з дітьми на момент удару були у будинку. У нас є маленьке укриття, і ми завжди там ховалися, коли була сирена. Нас було дев’ятеро і ми усі сховалися. Постраждала лише моя найстарша донька, – вона вже доросла, в неї вже своїх троє дітей. Після цього їй зробили операцію – дістали осколок. Також її дворічна дитина трохи постраждала, були проблемі зі слухом, їздили по лікарням, але зараз вже все гаразд», – розповіла журналістам мати і вихователька дитячого будинку сімейного типу Аліна Стеценко.

За наслідками обстрілу правоохоронці розпочали кримінальне провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 Кримінального Кодексу України).

Вбивство на Великдень

23 квітня, напередодні православного Великодня, російські військові завдали ракетного удару по житловому комплексу «Тірас» в Одесі. В результаті загинули семеро людей, серед яких три покоління однієї родини — мати, тримісячна донька та бабуся, а також вагітна спортсменка та її чоловік. Ще принаймні 18 людей отримали поранення. Також було зруйновано понад 400 кв. м опорних конструкцій на чотирьох поверхах, 30 квартир знищено повністю, ще 62 квартири зазнали руйнувань.

Від російського ракету в квартирі загинули Валерія Глодан, її тримісячна донька та мама Валерії (пост чоловіка Валерії - Юрія)

Віцечемпіонка Південного регіону з бодибілдингу Людмила Чернецька та її чоловік Богдан чекали на дитину (фото з соцмереж подружжя)

Приблизно в той же час інша російська ракета поцілила в одне з кладовищ міста. Вона зруйнувала пам'ятники та огорожі, серйозні поранення отримала жінка, котра якраз прибирала могилку.

Станом на грудень, за даними місцевої влади, ремонтні роботи у житловому комплексі вже завершуються. На фінальній стадії – ремонт фасаду, а люди вже почали робити ремонти у відновлених квартирах. Ремонти зроблені коштом та силами обласної військової адміністрації, міської ради, благодійниками та за рахунок допомоги від приватних компаній.

Фото: Офіс Президента

У дитячих ліжечках знайшли уламки ракет

У ніч на 27 червня російська ракета, скоріш за все, Х-22, влучила в житловий квартал села Маяки (40 км від Одеси). Як і в Дачному, тут не було жодних військових об’єктів, а ракета впала просто біля будинків селян – на їхнє щастя, в мокру глину обабіч асфальтованої дороги.

«Ракета влучила буквально в двох-трьох метрах перед будинком моєї мами. Але така була вибухова хвиля, що наш будинок знесло повністю, а сусідні поряд дуже постраждали. У них не було дахів, попадали стелі, не було вікон, дверей. Пару будинків згоріли повністю. Мама вижила дивом, бо якраз лягла спати не у своїй кімнаті, яка прийшлася б просто біля місця падіння ракети, а в літній кухні, значно далі. По суті її захистила хата», - згадує Віктор Воропаєв, житель Маяк, чий будинок було знищено повністю.

Все, що залишила від будинку Воропаєвих російська ракета. Фото: Інтент

«Чудеса реально бувають. За два тижні до цього моя сестра робила ремонт у своїй кімнаті, і вони з мамою та моєю племінницею спали в маминій кімнаті, саме тій, куди потім прилетіло. Ввечері перед прильотом сестра закінчила ремонт і вирішила поїхати до куми в гості. Ввечері вони з дочкою сіли на поїзд і поїхали в Карпати в гості. А мама вирішила, що вона не хоче сама спати в хаті і лягла тієї ночі в літній кухні. Такий збіг обставин. І тому всі залишилися живі. Так було і в інших сусідів: хтось пішов у гості і лишився там ночувати, а в їхніх кімнатах вдома попадали стелі просто на ліжка. Комусь було спекотно і теж лягли в літніх кухнях, як моя мама. Були різні ситуації. Після такого вибуху всі думали, що у нас просто живих немає. А виявилося, що живі, на щастя, всі», - каже чоловік.

Подібні спогади – і у жительки села Ольги Слюсаренко:

«Ми з чоловіком спали, потомлені після роботи на теплицях. Якраз перший сон, міцний. Навіть не пам’ятаю, як прокинулася. І від чого. Ми нічого не почули, я побачила у вікно вогонь у сина в хаті. Толком не пам’ятаю, що робила, як кричала, як будила чоловіка. Бігли босі й простоволосі, через городи, бо наші хати якраз через город. Думала, що… І казати не хочу, що я тоді встигла подумати, поки бігла. У всіх перша думка була, що це газ вибухнув. Все горить, палає. Нічого не можна зрозуміти. Зять в крові. То потім з’ясувалося, що осколок скла від вікна йому руку порізав. А так Бог усіх нас тієї ночі помилував, всі живі, всі онуки цілі».

Її будинок теж постраждав від сильної вибухової хвилі, адже російська ракета впала в глиняний ґрунт буквально в парі сотень метрів від нього. Пошкоджені вікна, дах так-сяк полагодили, а от що робити з глибокими тріщинами, які з’явилися на хаті після вибуху, ніхто не знає.

«Теплицям гаплик. Якраз перший урожай був. Тут все перемололося в кашу: земля, розсада, помідори, - все. Чи зможемо ми зараз це відновити до того, як треба почати саджати першу розсаду, я не знаю. Діти вже готують свої, а я щось не впевнена, що ми з чоловіком подужаємо. У нього після того тиск стрибає – жах. У мене цукор став високий. А мій брат помер після того. Жвавий такий ще був, він старший за мене, йому вже було за 80, але він дуже бадьорий був, активний, ще б пожив. Але що – хата поруйнована, натерпівся страху такого, що жах. Умер. Хто то доведе, в якому суді, що він помер від ракети? Та ніхто. Хіба на Божому тільки».

Подружжя Степових розказує, що їхню багатодітну родину (п’ятеро дітей) врятувала стара хата поруч з їхнім будинком:

«Я прокинулася, бо чоловік голосно говорив: «У мене кров, Марино, звідки у мене кров?». Я не могла ніяк прокинутися, тільки міцно заснула. Торкаюся його – а рука дійсно вся мокра, слизька. Думаю собі: треба встати. І не можу піднятися, впираюся руками в щось тверде. Перша думка, дурна така зі сну: я що, в домовині? Зверху щось лежало. Але якось то все скинула, бачу – все палає у вікні. Потім з’ясувалося, що на нас від вибухової хвилі впала гіпсокартонова стеля, вона нас захистила від ракетних осколків. Ми потім навіть в дитячих ліжечках осколки знаходили. Як їх не зачепило – не знаю. Трохи порізало склом, і все. Це просто диво», - згадує Марина Степова, мати п’ятьох дітей.

У них вщент зруйнувалася стара хата, в якій подружжя тримало різне обладнання для теплиць, дитячі речі, одяг тощо. Новий будинок витримав удар саме завдяки старій будівлі, яка зупинила вибухову хвилю.

Рештки старої хати, яка врятувала родину Степових. Фото: Інтент

Трагедія Сергіївки

Курортне селище Сергіївка (близько 70 км від Одеси) звикло до теплих і тихих липневих ночей та дитячого галасу, адже саме тут розташовуються дитячі бази відпочинку й оздоровчі табори, відомі не лише в Україні. Однак такого літа, як до 2022 року, тут більше ніколи не буде, адже щороку 1 липня тут згадуватимуть про цьогорічну трагедію: у ніч на 1 липня одна російська ракета зруйнувала цілий під’їзд житлової дев’ятиповерхівки, а інша – базу відпочинку. У результаті в будинку та на базі відпочинку всього загинули 22 людини (з них двоє дітей), ще 38 людей дістали поранення. 105 квартир будинку було вщент зруйновано, як і базу відпочинку.

Фото: ДСНС України

Правоохоронці розпочали розслідування воєнного злочину за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством. Наступний після трагедії день, 2 липня, на Одещині оголосили днем ​​жалоби.

У Сергіївці тієї ночі зокрема загинув тренер, президент дитячо-юнацької футбольного клубу «Атлетік» Олександр Шишков, суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Ольга Ільяшевич та її мати, колишня суддя на Житомирщині, Марія Ільяшевич, співробітник Коцюбинської селищної ради Київської областіі батько трьох дітей Роман Миколайчук, учень 7 класу з міста Білгорода-Дністровського Дмитро Рудницький та інші цивільні люди.

«Одним із жахливих моментів того дня було те, що серед постраждалих я знайшов свого друга. Він був у тяжкому стані. Різано-рвана рана шиї, проникна рвана рана черевної порожнини. Мені вдалося привести його до тями і спитати тільки, де його жінка та діти. Це мої дуже близькі знайомі. Було важко, але все робив автоматично. Як нас вчили, так ми «на автоматі» й робили, надавали допомогу. Напевно, в таких ситуаціях у медиків відключаються емоції. На щастя, його родина – жива. Він провів три дні у реанімації. Але потім прийшов до тями, став стабільним, і його перевели у хірургічне відділення. На щастя, його жінка зазнала тільки легких поранень, а діти взагалі не постраждали, хоч і були на верхньому поверсі. Неабияк пощастило», - розповів фельдшер з Одещини Ігор.

Травмовані після ракетного удару в Сергіївці 1 липня. Фото: Діана Скалозуб

Станом на листопад близько 70 родин з понад 100 повернулися до будинку. Там досі тривають ремонтні роботи: частково за кошт бюджету, частково – за власний кошт мешканців. Відновлювати планують як перший під’їзд, в котрий влучила ракета, так і другий та третій, що теж постраждали. Всі роботи, за інформацією місцевої влади, планують завершити до кінця весни 2023 року. 

Шестирічній дитині ампутували ногу

Відомий морський курорт Затока тепер, на жаль, став сумновідомим: по цьому селищу росіяни випустили не один десяток ракет, більшість яких влучила або в бази відпочинку, котрі переважно були єдиним сімейним бізнесом власників, або в приватні будинки. Нині селище майже знелюдніло, а замість тисяч туристів тут можна зустріти хіба що найбільш відчайдушних місцевих жителів і дачників, котрі вирощують тут овочі, аби прогодуватися. Більшість людей все літо так і провела: приїздили полити-попорати городину і поверталися туди, де змогли знайти тимчасовий прихисток. Попри те, що військових баз тут нема й не було, цивільні люди потерпають через обстріли регулярно, адже російські ракети, намагаючись уразити міст через лиман, регулярно влучають у їхні будинки.

16 травня російська армія нанесла ракетний удар по Білгород-Дністровському району Одеської області. В результаті було зруйновано базу відпочинку та пошкоджено кілька дач навколо, зникла електроенергія та травмувалися четверо людей, серед яких – шестирічна Олександра Паскаль. Через отримані травми лікарі вимушені були ампутувати дівчинці ногу. До повномасштабної війни дитина займалася гімнастикою, а цієї осені мала піти до першого класу. Тепер дівчинка навчається дистанційно та проходить тривалий курс реабілітації й протезування.

Шестирічна Олександра Паскаль отримала травми, через які лікарі вимушені були ампутувати їй ногу. Фото: департамент охорони здоров'я Одеської ОВА

Один з найбільших обстрілів стався 26 липня. По селищу, за даними Повітряних Сил ЗСУ, ворожою авіацією було випущено 13 ракет Х-59. Це сталося під ранок, приблизно о пів на п’яту. А вже через пів години після цього відразу ж 10 далеких бомбардувальників Ту-22М3 завдали ще вісім ударів ракетами Х-22 з акваторії Чорного моря.

За даними прокуратури Одеської області, через ці обстріли зруйновано щонайменше 5 житлових будинків, а також пошкоджено понад 15 баз відпочинку, 60 дачних дільниць та близько 80 торгівельних павільйонів.

Правоохоронці розпочали кримінальні провадження за фактами порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України).

Фото: Одеська обласна прокуратура

У ніч на 17 серпня Затока знову зазнала потужного обстрілу: росіяни били авіаційними ракетами Х-22. За даними Одеської обласної прокуратури, принаймні четверо людей отримали травми та були госпіталізовані, зокрема охоронник однієї з баз відпочинку доставлений до лікарні з контузією. Зруйновано сім будівель бази відпочинку та щонайменше 30 приватних домогосподарств.

Фото: Одеська обласна прокуратура

Прокуратура розпочала кримінальне провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).

За інформацією очільника прокуратури Одеської області Сергія Костенка, станом на жовтень правоохоронні органи області здійснюють досудове розслідування у 74 кримінальних провадженнях за фактами порушення законів і звичаїв війни. При цьому справи стосовно найбільш трагічних обстрілів  - ЖК «Тірас» в Одесі 23 квітня, селища Сергіївка 1 липня, села Маяки 27 червня, а також численних обстрілів Затоки об’єднані в одне кримінальне провадження.

«Це зроблено для того, щоб довести в міжнародних судах, що ці обстріли - це не помилка, а систематична злочинна діяльність, яка свідомо спрямована на знищення інфраструктури та житлових будинків», - підкреслив прокурор.

Чимало потерпілих через обстріли сподіваються, що ще знайдуть справедливість у міжнародних інстанціях: хтось намагається покарати воєнних злочинців у ЄСПЛ, хтось сподівається на майбутній міжнародний трибунал або інші світові інститути, завдяки яким можна знайти та судити тих, хто зараз руйнує життя цивільних на Одещині.

Матеріал створений в межах проєкту Fight For Facts!, який фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Погляди, висловлені в цих публікаціях, належать незалежним авторам і не обов’язково відображають погляди BMZ.

Євгенія Генова