Квоти для племен та електронне голосування: як проходять вибори в Індії

Велику державу на півдні Азії, самоназва якої, згідно з Конституцією – Бгарат, більше відому нам як Республіка Індія, називають найбільшою демократією світу. І не дарма, адже, за даними перепису населення 2011 року, ця держава налічувала більше 1,21 мільярда громадян. Вона має федеративний устрій, хоча носить назву "Союзу", складається з 28 штатів з широким самоврядуванням та 8 союзних територій. Останні відрізняються тим, що не мають самоврядування, а керуються центральною владою — союзним урядом.

18 липня у цій різнобарвній, мультикультурній державі відбулись вибори президента, у перебігу яких ми й розберемось.

Президент Індії є головою виконавчої гілки влади, Верховним Головнокомандувачем союзних Збройних Сил та гарантує дотримання Конституції, хоча й виконує скоріше символічну роль. Більшість рішень приймає Прем’єр-міністр, що обіймає посаду голови Ради Міністрів, тобто уряду. Хоча президент призначає міністра, він і тут не має великої автономності, оскільки має призначити представника партії більшості в нижній палаті парламенту. Пізніше, за пропозиціями голови уряду, очільник держави призначає інших міністрів. Він призначає губернаторів штатів, судей Верховного Суду та багатьох інших посадовців і може звернутися до парламенту з проханням висловити довіру урядові. 

Президент також має діяти відповідно до "порад", які йому надає Рада Міністрів. Він може самостійно оголосити надзвичайний стан чи помилувати особу, але не може оголосити війну без згоди уряду. Усі міжнародні договори та угоди обговорюються та укладаються від імені Президента. Однак на практиці такі переговори зазвичай проводять Прем'єр-міністр разом зі своїм кабінетом. Крім того, такі договори підлягають затвердженню парламентом. 

Голова держави має обиратися виборчою колегією, яка складається з депутатів обох палат парламенту та Законодавчих Асамблей штатів. Для того, щоб досягти рівного представництва штатів між собою та між місцевим і союзним рівнем, розробили складну систему розподілу голосів.

Спочатку населення штату ділиться на кількість місцевих депутатів, а потім іще на тисячу. Якщо після цього залишається нерівне число, то дробова частка округлюється, як завжди: менше половини відкидається, половина та більше — дає ще один голос. Отримане число голосів присуджується кожному обранцю. Після цього сумарна кількість голосів депутатів усіх штатів ділиться на кількість членів палат парламенту, так само округлюється та присвоюється кожному з них.

Цього разу число виборців склало 4 809 чоловік. Саме голосування відбувається за системою єдиного перехідного голосу, тобто виборці голосують не за одного кандидата, а розподіляють наявних за рейтингом, відповідно до своїх уподобань. Кандидати повинні бути громадянами Індії старше 35 років та самі мати право голосу. Воно обмежується, наприклад, у випадку відбування покарання у в’язниці. Обраний Президент залишається на посаді 5 років, але може бути переобраним необмежену кількість разів.

Зліва направо: колишній прем’єр Індії Манмохан Сінґх, нинішній прем’єр Нарендра Моді, президентка партії Індійський національний конгрес Соня Ґанді

Дивіться також: Макрон закликає до компромісу опозицію після парламентських виборів

То хто ж ті люди, яким громадяни Індії довіряють обрання голови держави?

Депутати Законодавчих Асамблей штатів приходять до влади так само, як і члени Народної Палати (Лок Сабхи, нижньої палати парламенту) — шляхом прямого голосування за мажоритарною системою, тобто коли від одного округу обирається один депутат.

Виборцями є всі громадяни Індії, що досягли 18 років. На загальних виборах 2019 року їхнє число досягало 900 мільйонів, для забезпечення роботи дільниць задіяли близько 5 мільйонів державних службовців. Для впевненості в точності результатів, народне волевиявлення відбувається в різні дні в різних регіонах, поступово просуваючись з півночі на південь. Окрім того, паперові бюлетені з 2001 року по всій країни замінили електронні машини для голосування. Громадяни Індії так само приходять на дільницю, але замість галочки на папері, натискають кнопку навпроти одного з прізвищ, вказаних на апараті.

Одразу після здобуття незалежності від Сполученого Королівства 1947 року, під час укладання Конституції, її автори вказали, що права обирати та бути обраним не може бути позбавлений ніхто, незважаючи на релігію, расу, касту чи стать. Це дуже важлива стаття, зважаючи на різношерстий склад республіки, накопичені впродовж століть стереотипи стосовно нижчих шарів населення та неодноразові спалахи міжусобних конфліктів.

Окрім того, на всіх рівнях законодавчої влади існують місця, зарезервовані для представництва так званих "зареєстрованих каст і племен" — офіційно визнаних груп, що за імперських часів належали до найбільш вразливих, найнижчих верств населення. Такі місця як на місцевому, так і федеральному рівні мають пропорційно відповідати частці цих каст і племен серед населення. Те ж стосується і розподілу місць у Лок Сабсі: зарезервовані місця та місця від різних штатів розподіляються так, щоб населення було представлене приблизно пропорційно.

Звісно, Законодавчі Асамблеї штатів відрізняються за розміром, а от у Народній Палаті зафіксовано не більше 552 місць: 530 відведено для депутатів від штатів та 20 — від союзних територій. На ще два місця президент може призначити представників англо-індійської спільноти. Нинішнє сімнадцяте скликання включає 545 депутатів. Лок Сабха обирається на п’ять років, але може бути розпущена президентом.

Верхня палата індійського парламенту називається Радж’я Сабха — Рада Штатів. У ній 238 місць відведено для представників штатів, яких обирають депутати місцевих Законодавчих Асамблей, а ще 12 членів може призначити Президент Республіки з числа видатних діячів культури, науки чи соціальної сфери. Радж’я Сабха не може бути розпущена та не має дати загальних виборів, натомість третина депутатів переобирається кожні два роки, і таким чином повний склад верхньої палати оновлюється за шість років. Зараз у ній налічується 245 членів.

Незважаючи на формальний поділ на верхню та нижню, палати індійського парламенту є рівноцінними та діють паралельно. Для прийняття закону його проєкт має пройти розгляд у комітетах та три слухання в обох палатах, а потім бути погодженим президентом. Якщо голову держави не влаштовує прийнятий закон, він може сам внести правки чи відправити його назад на доопрацювання. Однак, якщо обидві палати вдруге голосують "за", президент втрачає таку можливість. Утім, як уже зазначалось, очільник Індії може розпустити Лок Сабху або призупинити діяльність будь-якої з палат.

Дивіться також: Монобільшість соціалістів та ривок ультраправих — як минули позачергові вибори в Португалії

Вибори - 2022

На нинішніх президентських виборах головна боротьба відбувалась між кандидатами від двох провідних політичних об’єднань в індійській політиці. Об’єднаний Прогресивний Альянс, найбільшою партією в якому є відомий Індійський Національний Конгрес (ІНК) (існує з часу отримання незалежності), зібрав у собі лівоцентристські партії та висунув на президентство Яшванта Сінху.

Кандидат від Об’єднаного Прогресивного Альянсу Яшвант Сінха

Колишній міністр фінансів та закордонних справ, 2018 року він покинув правлячу Бхаратія джаната парті (БДП, Народна партія Індії) через незгоду з курсом Прем’єр-міністра Нарендри Моді, який, на його думку, загрожує демократії в країні. Варто зазначити, що Яшванту Сінсі запропонували висування від об’єднаної опозиції після відмови трьох інших потенційних кандидатів.

Його конкуренткою стала Драупаді Мурму — кандидатка від правлячого Національного Демократичного Альянсу, такого ж об’єднання партій, найбільшою з яких є Бхаратія джаната парті. Вона утворилася у 1980 році, а Альянс остаточно сформувався у 1998-му як коаліція проти тогочасного провідного ІНК. Ідеологія цієї партії відображає традиційний індуїстський націоналізм та є помітно правою, до неї ж належить прем’єр Нарендра Моді, що керує урядом з 2014 року.

Результати виборів нескладно було передбачити, адже БДП утримує впевнену більшість на всіх рівнях законодавчих органів, члени яких і обирають Президента Індії. Наприклад, у Лок Сабсі БДП представлена 303 депутатами у той час, як від ІНК були обрані лише 53.

Драупаді Мурму отримала 64,03% голосів, що забезпечило їй впевнену перемогу. Насправді цікавою цю подію робить навіть не те, що вона стане другою жінкою на цій посаді, а той факт, що вона буде першою представницею з числа вже згадуваних "зареєстрованих племен", або адівасі.

Прем’єр Моді вітає Мурму з перемогою

Міністр інформації та телерадіомовлення Анураґ Такур, також член БДП, подякував тим депутатам опозиційного Об’єднаного Прогресивного Альянсу, які віддали голоси за Драупаді Мурму. Утім, це означає не стільки позитивні соціальні тенденції в індійському суспільстві до реального зрівняння в правах і можливостях різних груп населення, скільки розкол в опозиції, який може сприяти посиленню правлячої партії.

БДП та уряд Індії не раз потрапляли у фокус критики міжнародної спільноти через відсутність засудження дискримінації та агресивних дій своїх прихильників. Наприклад, жертвами симпатиків БДП, індуїстських націоналістів, не раз ставали мусульмани, що мешкають у країні. Для України ж це означає продовжену на роки політику толерування росії та навіть співпраці з нею з боку нинішнього індійського уряду. З якими викликами зіткнеться найбільша світова демократія в майбутньому та як на них реагуватиме влада та опозиція, покаже лише час.

Автор: Олексій Воронко