Ще одна грань війни: відновлення довіри до донорства

Повномасштабне вторгнення росії повністю перевернуло життя України та українців. Жертви на полях війни, масова міграція громадян із країни не могли не вплинути на тих, хто залишився у рідних домівках. Одеса з перших днів вторгнення опинилася поряд із прифронтовою зоною. Госпіталь нашого міста миттєво наповнився пораненими військовими. Питання крові стало в буквальному сенсі питанням життя та смерті захисників. Про те, як змінилося ставлення до донорства Інтент поспілкувався із засновницею проєкту "Донор Одеси", речницею міського департаменту охорони здоров'я Оленою Вельможко. 

Згідно з дослідженням, яке було опубліковано на сайті "Український медичний часопис" після розпаду СРСР відсоток донорів від загальної кількості населення в Україні за 17 років зменшився більше ніж у 2 рази. Далі цей процес продовжився. Чому?

Як розповідали медики з багаторічним досвідом роботи, наприклад, колишня головна лікарка студентської поліклініки Віра Черниш, раніше донорство крові серед студентів було добровільно-примусовим. До групи в інституті приходили викладачі та казали, в який день треба буде здати кров. Як було колись написано на радянському плакаті -  "Партия сказала "надо" - комсомол ответил "есть"". Відмовлятися було не прийнято, тому, як кажуть лікарі старшого покоління, черга зі студентів стояла аж по всій вулиці біля станції переливання крові. За це давали додатковий вихідний, іноді - ще талон на харчування.

Сконав Радянський союз, а разом з ним поступово стала відмирати система колективної здачі донорської крові студентською молоддю. Натомість тягар пошуку донорів поступово переліг на плечі родичів та друзів хворого, який потребував переливання крові. Всі чоловіки, які мають дітей, знають - коли дружина вагітна, то лікарі в жіночій консультації наполегливо просять здати кров чоловіка чи когось з родичів - на випадок, коли через важкі пологи та крововтрати знадобиться переливання крові. І їх можна зрозуміти - адже донорську кров, на відміну від медикаментів, неможливо придбати у постачальника. Наразі в клінічній практиці не існує повноцінних штучних замінників донорської крові, які б повністю відтворювали, наприклад, усі функції еритроцитів. Тож і доводиться поповнювати банк крові будь-яким чином - адже в реальності переливання крові потребує не дуже великий відсоток породіль. Тож надлишок крові, яку здають чоловіки та родичі, йдуть на потреби інших пацієнтів.

При цьому у розвинених країнах простежується чітка тенденція відмови від родинного донорства на користь волонтерського - коли на станцію переливання приходять заздалегідь підготовлені люди, які бажають безкорисно допомагати іншим. Як кажуть медики, регулярний донор - це обстежений донор, який свідомо ставиться до свого здоров’я та усвідомлює відповідальність перед реципієнтом. 

З урахуванням потреб мирного часу, на 1000 населення потрібно 31,5 донації. Але в реальності до повномасштабної війни в Україні кількість донорів була втричі меншою. Так, у 2011-2012 роках в Україні цей показник складав близько 18 донорів на 1000 населення, а у 2013-2014 роках зменшився до 13-14 донорів на 1000 населення. Для порівняння, в Німеччині цей показник перевищував 60 донорів на 1000 населення, в Данії - 58 людей з 1000 були донорами, в Італії - 55. Загалом, вважається, що рівень донорів в країні безпосередньо корелює як з загальним рівнем життя, так і з рівнем довіри у громаді. Велика кількість донорів - показник розвиненого, свідомого суспільства. 

Фото надала співрозмовниця

Як змінилася ситуація після лютого 2022 року?

Потужним поштовхом розвитку донорства крові в Україні став початок повномасштабної війни. Перед обличчям смертельної загрози велика кількість українців згуртувалися, почали посилено донатити на армію та волонтерити. Хтось плів маскувальні сітки, хтось робив консерви для військових, хтось вивозив з-під обстрілів покинутих тварин... Без перебільшення, життєво важливим видом волонтерства стало й донорство крові. Тим більш, що через активні бойові дії кількість людей, які потребують переливання крові, значно зросла. Це, в першу чергу, поранені бійці, яких після надання невідкладної допомоги та стабілізації стану доправляють на подальше лікування до шпиталів більш безпечних регіонів. Та, звичайно, цивільне населення, яке зазнає уражень від "прильотів" та інших наслідків російської агресії.

В перші дні після 24 лютого 2022 року на станціях переливання крові по всій Україні вишикувалися черги. Бажаючі здати кров стояли годинами. Треба сказати, що в Одесі цей потік тих, хто бажав допомогти досить швидко та ефективно вдалося "розрулити". Для цього було створено телеграм-канал "Донор Одеса". Одесити залишали інформацію про свою групу крові та номери телефонів - і з ними зв'язувалися медики, коли виникала потреба в тій чи іншій групі. Але в загальній базі досить швидко набралось близько 4 тисячі контактів - звісно, ніхто не в змозі обдзвонювати їх кожен день. 

Тоді проєкт "Донор Одеса" перейшов на нову систему роботи, яка успішно працює понад два роки. Кожного дня адміністратор каналу отримує від відділень переливання крові інформацію про те, яка кількість донорів з якими групами крові потрібна на завтра, з урахуванням наявних на лікуванні пацієнтів. На каналі оголошується реєстрація, через звичайну гугл-форму люди залишають дані про свою групу крові та номер телефону. Представник проєкту "Донор Одеса" обдзвонює охочих та реєструє на кожен день певну кількість людей з конкретними групами крові. Коли наявні запити закриті - реєстрація припиняється.

Така система має низку переваг у порівнянні з традиційними закликами "приходьте всі на станцію переливання та здавайте кров":

• дозволяє планувати роботу станцій переливання крові та медзакладів в цілому, медики знають, що завтра до них прийде саме та кількість донорів з тими групами крові, які наразі потрібні пацієнтам;
• запобігає зайвих черг на станціях переливання, але якщо людина прийде здавати кров і простоїть годинами в черзі один раз, другий - наступного разу він може просто не прийти;
• навпаки, запобігає ситуаціям, коли донори не прийдуть або прийдуть в недостатній кількості, якщо адміністратор проєкту бачить, що реєстрацій замало - він робить додаткові оголошення та поширює інформацію на інших ресурсах;
• запобігає тому, що на станцію переливання крові прийдуть непідготовлені люди. Наприклад, людина, яка не може бути донором за станом здоров'я, чи наразі проходить курс лікування, під час якого не можна здавати кров, чи просто з'їла зранку велику яєшню з салом. Особливо це стосується людей, які вперше стають донорами. У проєкті "Донор Одеса" кожну людину перед здачею крові консультують телефоном щодо наявності можливих протипоказань та підготовки з харчування - тому процент відсіву донорів, які прийшли на станцію переливання, практично впав до нуля.

Це загальноукраїнська практика, чи одеське ноу-хау? 

Така проста, але дуже раціональна система залучення донорів є унікальним прикладом для України. За створення і роботу проєкту "Донор Одеса" територіальна громада міста Одеси минулого року була відзначена нагородою переможця конкурсу кращих історій незламності та співдії під час війни, який провела Асоціація міст України. Досвід проєкту "Донор Одеса" було представлено на круглому столі Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, який відбувся як сателітний захід Глобального саміту Партнерства "Відкритий уряд - 2023" у Таллінні.

Та головне, звичайно, не нагороди та регалії - а врятовані життя. Завдяки роботі проєкту "Донор Одеса" за час повномасштабної війни вже здійснено близько 8000 донацій крові. Тобто збережено тисячі життів. 

Фото надала співрозмовниця

Чи вдається підтримувати такий шалений темп донацій? 

Загальна втома українського суспільства від тривалої війни, звичайно, не могла не позначитися на роботі проєкту. Якщо на початку війни на заклик здати кров за 10-15 хвилин відгукувалися сотні людей, які реєструвалися на каналі - то зараз цей потік значно поменшав. Тому "Донор Одеса" за цей час з телеграм-каналу переріс у великий інформаційний проєкт, який не лише раціонально організує наявних донорів, а й активно займається промоцією донорства в громаді та залучає нових донорів. Особлива увага приділяється роботі з молоддю - але тепер не шляхом примусу, а роз'яснення, проведення лекторіїв, бесід, а також культурних заходів і акцій, спрямованих на популяризацію донорства. Наприклад, фотосет для закоханих пар донорів на День Святого Валентина, або здача крові в національному одязі до Дня вишиванки.

Ми не можемо зупинятися, маємо допомагати аж до нашої перемоги, та й після неї, всім, хто цього потребує.

Замість післямови

На сайті Donor.ua стверджують, що Добровільне безоплатне системне донорство — ознака розвинених країн. Це показник того, що система охорони здоров’я дбає про населення належним чином, а самі громадяни роблять свідомий внесок у розвиток громадянського суспільства. Постійне добровільне донорство — не просто практика, а культура. Це про відповідальність перед суспільством і державою, про увагу до власного здоров’я і турботу про співгромадян, громадську активність і позицію. 

Хочеться вірити, що такий суворий і жорстокий урок, який ми зараз переживаємо, приведе наше суспільство до розуміння того, що донорство - це явище, яке не повинно зійти нанівець після нашої Перемоги.

Ми створили цей матеріал як учасник мережі "Вікно Відновлення". Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Ігор Льов