Те, що відбувається у Херсоні, має бути відомим і поза межі регіону. Звільнення самого міста, не означає, що ситуація легка. Херсонщина частково досі окупована, а регіон страждає від скидів дронів. Ми поговорили про сюрреалістичне життя у війні, розмови про вибори, медіа в Херсоні та на тимчасово окупованих територіях з Сергієм Нікітенко - головним редактором медіа МОСТ, журналістом 2024 року за результатами опитування Інституту масової інформації медійної спільноти в усіх регіонах України. Читайте в скороченому варіанті та дивіться у повному екслюзивне інтерв’ю на Інтенті про ефективність бажання та неефективність держави, кількісну, але фальшиву медіаімперію росіян на ТОТ.
Дивиться у повному варіанті
Розкажіть про Херсон зараз, чим живе місто, яка ситуація побутова та воєнна?
Обстріли вже трошки відійшли на другий план, на жаль, через те, що їх замінили дрони. І це нам довело, що обстріли було не найгіршим. Хоча, очевидно, що гинули люди, руйнувалася інфраструктура, житлові будинки. Але все ж таки це було трошки легше, і психологічно відчувається. Ти в принципі розумієш, що снаряд – це "пуля-дура". Він полетів: попаде - не попаде. А коли над тобою навис дрон, то на тебе дивиться з того боку людина, скеровує його і це набагато страшніше. Кількість скидів і ударів - жахає. Це десятки поранених, декілька загиблих кожного дня. Це те, чим живе зараз Херсон.
В побутовому плані треба поділити місто на декілька частин. Прибережна частина - "Червона", майже непридатна до життя, але там є люди. Я був там наприкінці листопада. Є вулиці, на яких світла нема, вже 4 місяці, однак там продовжують жити люди. Дрони літають просто, як у себе вдома. До цього треба додати постійні удари КАБами та ракетами.
А є місця, райони, що умовно безпечні, хоча і туди вже долітають. Там трошки спокійніше, навіть є ознаки мирного життя. Ввечері, в теплі пори року, люди з дітьми гуляють на дитячих майданчиках. Якийсь сміх. Сюрреалістично це виглядає, особливо, якщо ти побував десь внизу. Навесні ще не було такої кількості дронів, то ми з командою спускалися в річпорт - просто зруйновано все. Туди стріляли снарядами з флешетами - це коли в повітрі розривається снаряд, з нього вилітають металеві, товсті дротики. Там все засипано цими дротиками. Тому Херсон дуже неоднорідний. Часто питають за світло, газ, воду - все це є. Очевидно, що руйнується обстрілами або скидами. Комунальники ремонтують водогони, газогони, пожежники працюють.
Як ви можете описати політичну ситуацію Херсонщина зараз: чи є там місце підготовці до виборів?
Серед херсонців я такого запиту не відчуваю. Можливо, я не все бачу. Ці білборди, які Мрочко (начальник Херсонської міської військової адміністрації, - ред.) розвісив по місту більше людей дратують і викликають сміх. Привід для приколу, не більше. Тобто ніхто з людей не відчуває, що це по-справжньому. Особливо це видно в соціальних мережах, бо в житті того ж Мрочка побачити…
Я його бачив у своєму житті, два рази. Коли тільки призначили та один раз під час пресконференції. А так, де його побачити? Як він зустрічається з людьми, то воно має очевидний передвиборчий характер.
Очевидно, що у них є списки людей, які отримують гуманітарну допомогу. З усього видно, що вони роблять це на майбутні вибори. Про це розмовляють багато. Я розмовляв з різними депутатами міської ради, то їм кажуть, що треба готуватися до виборів. Коли ти живеш у Львові або навіть в Одесі, про вибори в Херсоні можна навіть трішки помріяти. Але я не уявляю, чесно, це сюр. Хоча, я не виключаю, нічого.
Що відомо про медійну стратегію росіян на тимчасово окупованій частині Херсонщини?
Ми не знаємо скільки витратили, знаємо тільки що торік, запланували на медіа в окупаційному бюджеті 6 мільйонів доларів, здається. В принципі сума значна. Що складають окупаційні медіа? Ну, по-перше, наймасовіше - це telegram-канали. Просто шалені мережі сотень, а може і тисяч телеграм-каналів, пов'язаних так чи інакше між собою. Кожен окупаційний орган влади та чиновник має свій канал. Все це переплітається, вони один одного перепощують. Я підписаний десь на півсотні точно основних і мені мало, хоча моєму месенджеру багато.
Окрім telegram-канали, очевидно, що вони розвивають соцмережі дуже потужно. ВКонтакте, Одноклассники виглядають дуже потужно. Ютуб, з очевидних причин у них не розвинений. Але вони в Рутубі багато роблять. Це щодо таких нових медіа.
![]()
Фото: Інтент/Наталя Довбиш
Очевидно, що у них існують і традиційні медіа: телебачення, радіо, газети. Є місцевий телеканал "Таврія" - колишній захоплений наш канал. Коли вони контролювали Херсон, то захопили його і на його основі створили цей. Зараз в нього ввалили великі гроші. Видно і по якості картинки, і по тому, скільки в них людей працює, намагаються працювати більш-менш оперативно.
Коли стався обстріл зупинки в Новій Каховці, то на місці виявилися дві знімальні групи у прифронтовій зоні. Раніше у них всього їх три було, а зараз вони дуже багато всього знімають. Телесигнал до Херсонщини не добиває, я так розумію, що і до Олешок не добиває. Більше сконцентрований на тилових районах Херсонщини.
Багато радіостанцій російських відкривається. Коли ще можна було проїжджати по трасі Херсон-Берислав, це вдовж Дніпра, то ми з хлопцем у 2023-му році їхали й просто в машині клацали радіоприймач - з десяток станцій нарахували. На Правому березі їх ловило. І вони ще, після цього додали під вибори путіна, які у 2024 році були.
Ну і газети теж. Газета "Надднепрянская правда" виходить ще з весни 2022 року, в Херсоні вони почали її видавати, на краденому папері. Навіть в Бериславі встигли випустити газету. Не знаю, скільки номерів, у мене є одна фізична - в папері. Я її знайшов у Бериславі. Вони позахоплювали колишні районки. З частиною нічого не зробили. У Великій Олександрівці розбили редакцію "Жайвора". Але зараз на Лівому березі вони видають "Наддніпрянську правду". Це була газета, яка почала виходити ще в 1927 році, вони її собі вкрали.
Запустили ще декілька газет. В Скадовську - "Чорноморець", "Каховська Зоря" в Каховці, щось в Новій Каховці, здається, "Трудова Слава". Зараз вони їх об'єднали в одну редакцію і почали активніше видавати, розносять безплатно. В селі, де у мене був будинок, поки його росіяни не захопили, мені звідти розповідали, що буває таке, що навіть гуманітарку не перевозять, а газету обов'язково.
Залишилася одна якась староста і два робітники пошти. Листонош залишають, бо вони розносять ці газети. Вони до цього приділяють дуже багато уваги. Газети не дуже якісні. Я читаю кожен номер, продивляюсь, бо вони їх викладають у себе в ПДФ. Застаріле розуміння виробництва медіапродукту. Але цього багато.
Багато сайтів у них є. Не так багато, як, в принципі, було до окупації на Херсонщині, медіа, але є. Причому там заходять ці російські медіагрупи, які створені для окупованих територій - мережеві сайти роблять. У них є різні агрегатори. Є сайт-агрегатор, який збирає новини з усіх телеграм-помийок і акумулює в автоматичному режимі. Яким маніяком треба бути, щоб це все перечитати - не знаю, там просто тонни цього в день зливається. Ну, хтось заморочився і це зробив.
Основні меседжі про мирне життя, росія піклується за нас, влада є, порядок - оце все. Очевидно, що в це вкладаються всі зусилля. Але от якщо так вже взяти мою думку, то мені здається, що ця вся медіаімперія служить тільки для одного. Якщо з москви хтось захоче подивитись, то щоб здавалося, що робота кипить. Воно робиться не на результат, а для того, щоб пояснити необхідність існування всього цього. Купа народу працює, отримують зарплати та гонорари. Воно фальшиве, люди не вірять в те, що вони роблять.
Яка ситуація щодо відновлення на Херсонщині? Говорили, що розпочали відбудову Посад-Покровську, але на якомусь з етапів воно зупинилося. Що відомо на сьогодні?
Не можу сказати, що зупинилося - там йде відновлення. У нас днями вийшов сюжет - коротенький, буквально колега заїхала подивитись, що відбувається. І ми його назвали кволим відновленням. Воно йде, але Посад-Покровський дуже показовий, тому що це демонстрація нездатності держави системно працювати.
По-перше, нещасні люди, тому що вони там живуть. Тут декілька факторів. Воно одне з найбільш зруйнованих. Я був в ще більш зруйнованих населених пунктах. Олександрівка - колишнього Білозерського, зараз Херсонського району. І багато населених пунктів були зруйновані, не менше, а то і більше, ніж Посад-Покровський.
Але йому не пощастило в тому, що воно знаходиться на шляху і всі, хто проїжджають його бачать. Дійсно страшно - 99% будинків або не існують, або існують дуже епізодично. Це, не могло не привернути увагу влади. Скоріше все Зеленського. Я думаю, сам побачив і було вирішено вкласти державні гроші та зробити з нього показовий город-сад. Ми тоді казали, що це буде вітрина Херсонщини.
Це було б класно взяти та зробити, і ідея була класна, і київська школа економіки за гранти розробила проєкт, як це буде виглядати, починаючи від водогону, газогону, каналізації, закінчуючи будинками - все мала зробити держава. І почалася робота у 2023 році. Були виділені перші гроші, проведено тендер, з'явилося декілька фірм, які виграли його. Але потім, поступово-поступово почало пригальмовувати та зупинилися вже на початку 2024 року.
Встигли знищити частину будинків, залити фундаменти нових, почати прокладати водогін, тобто робота там кипіла. Але все зупинилося коли була зміна в Міністерстві, зміна голови Служби відновлення. Зняли Мустафу Наєма. Наша колега йому телефонувала. Він сказав, що зупинення пов'язане зі зміною команди. Так воно і стало.
Поки команду нову призначали, вона входила в курс справи, пройшло літо, ніякої відбудови. Дійшло до того, що людям перестали воду привозити. Ми написали про це і відновили постачання води. Майже рік пройшов, знову пішли гроші, держава показує, яка вона не ефективна. Навіть, якщо ми припустимо, що гроші не крадуть, а використовують як треба, то все одно - це виглядає дуже кепсько. Держава пообіцяла зробити вітрину, а насправді не зробила нічого.
Водночас для порівняння в сусідніх селах відбудова йде шалено. Я спеціально заїхав в Миколаївську область, буквально переїхати залізничну колію. Може на 5 кілометрів від Покровського. Там просто нові дахи, нові вікна, будуються, ремонтується, все класно, а через 5 кілометрів розруха.
В Херсонській області є цілі села, які, користуючись моментом, почали працювати з донорами. Та ж сама Калинівська громада. Вона завжди була далека, до неї не доїхати, погані дороги, але вони вхопилися. Там є класний, як не дивно, начальник адміністрації, молодий, завзятий. У нього є староста, яка теж там хватала всіх і затягувала.
Є той же Бобровий Кут - невеличке село, яке теж було понищено та сильно пошкоджено. Його відбудували станом на початок 2024 року майже повністю. Не відбудовано тільки те, де немає хазяїв або документів. Тобто шалені гроші туди вкладали "Пліч-о-пліч". Дніпропетровська, Одеська області вклали шалені гроші зі своїх бюджетів у відбудову цих сіл.
Президентська програма зробила гірше і менше, ніж благодійники та обласні адміністрації з інших регіонів. Не тільки ці. Хмельницька, Івано-Франківська багато зробили, навіть Тернопільська область - одна з найбідніших в Україні. Навіть їм вдалося у Великій Олександрівці, трошки, але зробити.
Уся ця історія, про яку я зараз розповідаю, це тільки шматочок всього, але вона виявила, що ефективніше працює там, де є місцева ініціатива, політична воля і бажання щось робити. Дуже прикольно спрацювала "Пліч-о-пліч" програма, не знаю, чому про неї мало кажуть.
Так, там є проблеми. Багато було адміністрацій, станом на кінець 2024 року, які гроші не отримали. З державного бюджету мала бути компенсація. Виходить, що, ви, одесити, мешканці Одеської області, профінансували зі своїх кишень це будівництво зі своїх податків. Я не кажу, що це погано, це добре, але означає, що десь не побудували в Одеській області шматочок дороги. Але у когось з’явився дах над головою, вікна вставлені, перезимували по-людськи. Вже розвивається щось, трошки бізнес, і овочівництво. Одесити вже минулого року отримали кавуни та овочі з Херсонщини. Все пов'язане між собою.
![]()
Фото: Інтент/Наталя Довбиш
Жити в Херсоні, або повертатися туди - це страшно. Чому люди роблять цей вибір?
Багато людей повернулося, будемо відверті, через скасовування виплат для ВПО, треба казати правду. Я знаю, цілі родини, які в Одесі наймали житло коштом цих виплат. Багато хто повернувся, хтось переїхав в села, де дешевше жити, хтось ще кудись. Повертаються тому, що є своє житло. Я навіть знаю людей, які повернулися, бо не відключають світло. І такі, які на день їздили працювати в Херсон, коли скрізь відключення.
Дуже багато тих, хто не виїхав - це люди пенсійного віку. В тому районі, де мої батьки живуть багато людей пенсійного віку, там майже ніхто не виїхав. Хтось надихається або себе заспокоює, що ми окупацію пережили, невже це все не переживемо. Комусь психологічно важко. Він звик жити в такій парадигмі, що я з Херсоном, тут мій будинок. Хтось по роботі. Є дуже багато людей, без яких неможливо існування міста, наприклад, водоканал - надскладний механізм, теплоенерго - так само. Сьогодні на один зі сміттєвозів кинули гранату, а люди працюють, бо без них місто зупиниться. Причому вони працюють за невелику зарплатню, я б сказав, що це фанати. Знаю точно, що багатьох з них керівники ледь не на колінах вмовляли не звільнятися. Когось заманили бронею від армії серед комунальників.
Чому звідти не виїжджають люди з дітьми? Мені важко сказати, мені взагалі це важко бачити. Кожного разу, коли бачу людей з дітьми, я не можу собі це пояснити. Не хотів, щоб діти це бачили й чули. Це дуже страшна історія, але це вибір батьків.
Нічого хорошого, на жаль, наприкінці я вам не скажу, тому що мало чого хорошого є. Єдине, що мене надихають люди, які роблять свою роботу: лікарі, комунальники, та рятувальники. Очевидно, що військові, вони своїм прикладом надихають і нас, журналістів. Мені інколи здається, що ми мало робимо, треба ще щось. Ці люди дають віру в те, що Херсон колись вдасться запустити, перезапустити.
Одеса - комфортне місто. Людей з Одеси до Херсона буде витягнути дуже важко. Це зовсім інший рівень комфорту, життя за мірками довоєнного Херсону, особливо вузьких спеціалістів. Я спілкуюся з лікарями й бачу, що повернути їх в Херсон буде важко. Це шалений виклик для Херсона якимось чином скласти конкуренцію і довести, що потрібно повертатися. Я не впевнений, що ми когось повернемо за кордону, тому що я не впевнений, що ми когось повернемо навіть з Одеси, на жаль.
Марія Литянська