УКР ENG

Підтримати

27 березня 2025 р. 23:14

Одеса крізь об'єктив: Олександр Воропаєв про конкурси, гранти та війну

4455

Олександр Воропаєв. Фото: Юрій Бершадський

За свою багаторічну кар'єру концертного фотографа Олександр Воропаєв знімав Scorpions, Patricia Kaas, Moby, Zuccero, Hurts, Morceeba, Garbage, Depeche Mode, Linkin Park та інших. Автор і учасник фотопроєктів, українських та міжнародних фотосалонів конкурсів та фотовиставок, зараз він очолив правління одеського відділення Національної спілки фотохудожників України та планує його реорганізувати. Інтент поговорив про плани Воропаєва створити бренд, який можна буде далі назвати Одеська школа фотографії, про виїзд митців за кордон та як заробляти до 20 тисяч фунтів стерлінгів за проєкт.

Фото: Олександр Воропаєв

Зараз проходить виставка "Салон художньої фотографії 2025" від обласної Нацспілки фотохудожників України (НСФХУ). Що було важливо показати?

Захід - це звітна фотовиставка членів та кандидатів у члени Одеського відділення НСФХУ. Кожен з авторів сам вирішує, чим він буде ділитися з глядачем та яку тему він представить на фотовиставці. Єдине обмеження яке існує - фотороботи повинні бути створені автором протягом останніх п’яти років.

Ти задоволений результатом? Що кажуть відвідувачі? Які роботи тобі найбільше подобаються?

Певною мірою, так. У виставці змогли взяти участь більшість членів організації. Я не мав можливості поспілкуватись з відвідувачами, на відкритті виставки були організаційні питання, які потрібно було вирішувати.

Але, я сподіваюсь, що ваші читачі нададуть свої враження від експозиції в коментарях до цієї публікації. Складно оцінювати роботи колег по цеху, необ'єктивно це.

Для відвідувачів виставки хотів би звернути увагу на світлини Євгена Кома, Гани Кореневої, Зоряна Ліщинського, Олени Мартинюк, Наталі Мороз. Сподіваюсь, глядач відкриє для себе щось нове.

За яким принципом і як вибирали роботи на виставку? Чи є художня рада? Скільки туди входить людей і хто вони?

Олександр Воропаєв (зліва) на виставці. Фото: Світлана Корольова

Як я й казав, на звітну виставку відбору експозиції не існує. Кожний член звітує своїми світлинами, створеними за останні роки творчої діяльності.

В цій експозиції наявні не тільки художні роботи, а й репортажні. Живемо в складні часи, кожен з нас переживає їх по своєму. Митці особливо, пропускаючи через себе події та власне ставлення до них. Тому на експозиції присутня й військова тематика.

Стосовно худради, то до неї входять троє чоловіків та двоє жінок, три члени мають звання EFIAP (Міжнародна Федерація фотомистецтва, - ред.).

Після відкриття виставки відбулись збори одеського відділення НСФХУ, де тебе обрали головою організації. Чому і як обрали саме тебе? Розкажи про технічну процедуру також.

Чому саме обрали мене, це питання треба задати членам нашої організації, це був їх вибір.

Голова правління та керівні органи обираються таємним голосуванням на загальних зборах терміном на п'ять років. На цих зборах було переобрано керівні органи організації, також обрана Художня рада організації.

Кожні п'ять років ми обираємо або переобираємо всі керівні органи організації. В цьому випадку підійшов термін чергових виборів.

Наскільки важлива для тебе нова посада? Що ти хочеш сказати світу? Які плани в нового керівника?

Ця посада не перша і не остання керівна посада в моєму житті. Так склалося, що останні тридцять років я займав керівні посади в різних організаціях, в деяких обіймав та на даний час обіймаю вищі керівні посади.

Фото: Олександр Воропаєв

Мене турбує стан української фотографії, те що відбувається з фотографією в нашому місті. Є певні надії, що мої менеджерські здібності позитивно вплинуть на подальший розвиток фотомистецтва.

Але тут багато залежить від самих учасників організації, їх активності та бажання щось змінити в цьому напрямку.

В моїх планах - провести певну реорганізацію. Долучити до організації цікавих діячів у сфері фотографії та нових фотографів, зокрема молодь.

З більш амбітних планів це - повернути Одесі втрачений багато років тому музей фотографії.

Ще більш амбітні плани - створити бренд, який можна буде далі назвати Одеська школа фотографії. В Одесі було та й зараз є достатньо цікавих фотографів, є багата історія розвитку фотографії, треба все це, висловлюючись язиком маркетингу, зібрати в цільний продукт та запакувати.

Чи шукає гранти організація під нові виставки, щоб, наприклад, поїхати з роботами в інші міста України та за кордон?

Фото: Олександр Воропаєв

Організація фінансується тільки шляхом членських внесків, внутрішніх ресурсів нам не вистачає на проведення всіх проєктів, які б ми хотіли втілити.

Так, ми відкриті до співпраці по програмах грантів.

Розглядаємо можливість не тільки відправляти свої виставки в інші міста та за кордон, але й приймати експозиції від інших організацій, осередків НСФХУ та окремих митців. Допомагаючи та просуваючи їх на одеському ринку.

Чи можуть виїхати за кордон мобілізаційного віку чоловіки-члени спілки на виставку?

Це питання треба ставити в кожній окремій ситуації щодо конкретного проєкту. Ми пам'ятаємо, що дозвіл необхідно буде отримувати через погодження з Мінкультом.

Ти працюєш з міжнародними проєктами. Я чула про історію зі швейцарцями. Розкажи, це дійсно класний імпакт для українського фотографа.

Наслідки ракетного удару по Одесі, ЖК Люксембург. Фото: Олександр Воропаєв

Протягом 2022-2024 року я працював з Українським фотощоденником, який заснував швейцарець Патрік Люті, це цікавий проєкт та новий досвід. Деякі з учасників цього проєкту мали можливість попасти в експозиції, які демонструвались у Швейцарії на виставках та увійшли в друковане видання.

Завдяки проєкту збираються донати для українських біженців за кордоном та для переселенців. Але він відкритий не лише для професійних фотографів, аматори теж приймають в ньому участь. Особливо аматорам є чудова можливість показати свої роботи світові.

Чим зараз займається одеське відділення НСФХУ?

Фото: Олександр Воропаєв

Зараз ми займаємось структуризацією організації. Створюємо окремі підрозділи, які будуть займатися певними напрямами роботи. Я планую закінчити підготовчий період структуризації за наступні три місяці.

Потім планується внесення змін до реєстраційних документів. Далі почнемо працювати інакше, якщо нічого нам не завадить.

Чи багато одеських фотографів не хоче вступати в НСФХУ? Чому? Чи є полеміка серед членів та не членів?

Для того, щоб займатися творчою діяльністю не обов'язково вступати до будь-якого об'єднання. Членство в НСФХУ добровільне.

Кожен, хто бажає стати членом спілки повинен займатися громадською діяльністю у спілці, при цьому - безплатно. А це не всім до вподоби. Саме так, ми цим займаємось у свій вільний час і нам за це ніхто не сплачує.

А про тих, хто хотів вступити, а його не запросили, розповідати не буду. Таке теж трапляється.

Які в організації членські внески? Скільки людей входить в спілку зараз? Що це надає?

Фото: Олександр Воропаєв

Розмір вступних та щорічних внесків встановлює Пленум Правління Спілки, враховуючи економічні умови в Україні на даний період.

Зараз в одеському відділенні спілки нараховується п'ятдесят один член НСФХУ та два кандидати. Зі Статутом можна ознайомитися на нашому сайті.

Членство в спілці надає учасникам доступ до професійного комьюніті, обмін інформацією та реалізацію творчих проєктів. Це своєрідний клуб по інтересах, який об'єднує тих, хто професійно займається фотографією.

Чи приходять до вас молоді люди? Якого віку приблизно? Їх багато? Що їм потрібно зробити, щоб вступити в НСФХУ?

Відкриття фотовиставки "Салон художньої фотографії 2025". Фото: Світлана Корольова

До організації звертаються різні за віком фотографи, в більшості це люди старше сорока років.

Зараз кандидатом до вступу розглядається молода та талановита одеська фотографиня віком двадцять п'ять років. В цьому віці не багато є авторів, які пройшли професійний шлях та мають певні досягнення. В даному конкретному випадку в неї є необхідний бекграунд.

До спілки може податися будь-яка особа, якій виповнилося більш як 18 років. Худрада розглядає кандидатів на вступ за умови наявності: трьох рекомендацій від членів спілки, фотографічного досвіду та участі у фотовиставках, від десяти до п'ятнадцяти фоторобіт.

Детальна інформація про умови вступу є на сайті спілки. Всі бажаючі вступити до організації, якщо вони відповідають необхідним критеріям, можуть спрямовувати свої запити через наші соцмережі або на поштову скриню організації, ми розглянемо кандидатуру кожного.

Які конкурси проводить одеське НСФХУ? Чи можуть туди податися не члени спілки? Як про це дізнатися?

До повномасштабного вторгнення організація проводила різні фотоконкурси та міжнародні фотосалони, серед них - "Місто у моря", "Образ жінки у фотомистецтві".

Під час пандемії ми почали проводити онлайн конкурси на сторінках своїх соцмереж. Вони відкриті для всіх, хто бажає взяти участь.

Як війна вплинула на роботу спілки? А на життя фотографів? Що кардинально змінилися?

Фото: Олександр Воропаєв

Суттєво. Деякий час організація не працювала. За останні два роки ми провели лише звітні фотовиставки, зараз пробуємо відновити діяльність.

Також провели онлайн конкурс "Україна прекрасна - зима 2025", готуємо наступний спільний проєкт з ГО "Особлива молодь", який буде представлений у квітні.

Золотий диплом у конкурсі "Україна прекрасна - зима 2025" отримала Катерина Іоненко за роботу "Зимовий сон".

Війна дуже сильно впливає на горизонт планування. Раніше ми планували роботу організації на рік. Зараз здебільшого на квартал або пів року.

Кожен з фотографів по різному переживає ці події. Деякі з нас поклали камеру на полицю ще у 2022 році. З початку війни дуже складно було працювати, навіть при наявності відповідних дозволів.

Деякі громадяни хапали на вулиці тих, хто тримав камеру в руках. Були випадки, коли в поліцію тягли тих, хто фотографував на телефон.

Деякі з нас не зупинялися й активно працюють по теперішній час. Відбулися трансформації з темами та підходами до знімання. Окремі фотографи, які займалися комерційним зніманням, зараз займаються документальним.

Я знаю тих, хто до війни активно займався стріт фотографією, зараз не знімають нічого. Руки відмовляються знімати руйнування та біль в рідному місті. Є ті, хто активно працював перші два роки, а зараз вигорів вщент, нічого не знімає.

Є ті, хто вийшов на досить серйозний рівень, щоденно працює й показує неймовірні знімки. У всіх все по різному.

Ти фотографував з початку війни, коли в Одесі забороняли знімати? Як ти ставився до цієї заборони?

Фото: Олександр Воропаєв

Я маю військову акредитацію з початку війни. Там, де це було можливо, знімав. Де треба було погоджувати, погоджував.

Були випадки, де мені відмовляли в погодженні й мої посвідчення не працювали. З одного боку, я жалкую за тим, що не маю певних знімків, час не повернути й не відтворити ті ситуації. З іншого, кожен з нас виконує свою роботу.

І пов’язане з цим питання - багато хто з одеських фотографів, які займаються репортажем, критикує військові знімання родини Ліберових, які отримали виключний дозвіл майже на всі "червоні" локації. Як ти на це реагуєш?

Наслідки ракетної атаки на готель Брістоль. Фото: Олександр Воропаєв

Що завадило іншим фотографам потрапити туди, де вони хотіли знімати, це треба запитати у них самих.

Перші пів року Міноборони надавало акредитацію всім, хто звертався, для цього не треба було бути штатним кореспондентом медіа.

Є одеські фотографи, які не були на нулі жодного разу, але їхні знімки потрапили у світові видання. Майже у кожного є можливість знімати війну з різних сторін. Питання в тому, хто і як використовує свої можливості.

За фото з одеської акції "Гроші на ЗСУ" ти отримав Диплом 1-го ступеня на міжнародному конкурсі репортажної фотографії "Art Press Photo 2024". Як ти ставишся до цієї акції?

Фото: Олександр Воропаєв

Я не належав й не належу до цієї акції, як і до інших політичних акцій, я тільки документував її певний час.

Деякі знімки з цієї акції відправив на конкурс, вони буди прийняті журі конкурсу до експозиції.

Інші знімки з цієї ж акції не потрапили на інший всеукраїнський конкурс "Погляд", журі не прийняло жодної моєї фотографії до цієї експозиції.

Нещодавно одеський фотограф Зорян Ліщинський організував всеукраїнський конкурс "Україна прекрасна - зима 2025" під егідою НСФХУ. У ньому взяли участь 20 одеських фотографів. Це багато чи мало? Скільки приблизно в Одесі фотографів?

Зорян член нашого відділення, цей конкурс проходив під патронатом спілки. Участь у конкурсі приймали ті, хто спеціалізується у цьому жанрі та пройшли відбір журі конкурсу.

Ніколи не рахував одеських фотографів. Цікаве питання, треба буде спробувати зробити це.

Особисто я знаю не менше сотні одеських фотографів, з якими періодично спілкуюся. Не всі вони беруть участь у конкурсах. Кожен з них по різному самореалізується.

Я часто відчуваю зневажливе ставлення професійних фотографів до авторів, які надають на конкурси та виставки "картинки з телефонів". Як ти до цього ставишся?

Фото: Олександр Воропаєв

Для мене не має значення, чим зроблено фотографію. В професійному середовищі це не має значення та не обговорюється.

Один з прикладів - багато років тому телефонний знімок потрапив на обкладинку журналу TIME. Після цього цю дискусію можна закрити.

Роботи Олександра Воропаєва для проєкту "Неочевидна війна"

В нашому фотопроєкті "Неочевидна війна" 2022 року більша частина моєї експозиції була відзнята саме на мобільний телефон.

Твої улюблені фотографи - зі світової класики та серед одеситів?

Фото: Анрі Картьє-Брессон

Зі світових, крім всім відомим та найпопулярнішим, це — Брессон, Уіджи, Ньютон, Сальгадо, Аведон. З найулюбленіших та надихаючих - Антон Корбейн. З одеських — Віктор Ратушний.

Я знаю, що ти знімаєш музикальні концерти. Я правильно розумію, що портрет Сергія Жадана з "Салону художньої фотографії 2025" твій? Як ти його створив, розкажи. Чи фотографія сподобалася Сергію? Як ти ставишся до його творчості?

Фото: Олександр Воропаєв

Музикальні концерти знімав постійно до війни. За час війни - тільки Dakh Daughters, коли вони були в Одесі.

З Сергієм ми познайомилися в Одесі, під час його презентації книг. Я представився, у нас багато спільних знайомих серед музикантів, він запросив мене на свій концерт. Знімали нашвидкуруч в якійсь кав'ярні, часу було обмаль, майже дві хвилини.

Я читаю його книги, мене приваблює його стиль та сучасна українська мова, якою він пише.

Що для тебе найголовніше - художня чи документальна, репортажна фотографія? Якщо прибрати твоє ставлення, що зараз важливіше?

Фото: Олександр Воропаєв

Я завжди себе позиціював саме як репортажний фотограф. Мене складно загнати в студію. Перевагу завжди віддаю не постановчій фотографії.

Важливо зараз та завжди - про що саме ця фотографія, які вона викликає почуття у глядача. Чим і як вона була зроблена - не має жодного сенсу.

Чим ти зараз живеш і що відчуваєш?

Працюю за основною роботою, вона потребує багато часу та уваги.

Коли є вільний час - фотографую або читаю книги. Останні з прочитаних "Проблема трьох тіл", "Темний ліс". Це сучасна фантастика, замішана на теорії квантової фізики та філософії. Попереду третя книга цієї трилогії.

До речі, деякі події, які описує автор під час Культурної революції в Китаї мало чим відрізняються від подій в нашому часі. Як писав Гегель, історія рухається по спіралі.

Як ти фотографуєш - довго пристрілюєшся, а потім натискаєш чи багато відразу випалюєш знімків?

Одразу, одним дотиком, не передивляючись результат на екрані фотокамери.

Відбір відзнятого матеріалу здійснюю тільки за допомогою комп'ютера, на екрані монітора.

Коли я в формі, як до війни, в мене не більше 10 відсотків браку. Зараз знімаю не часто, завжди одним кадром.

Ти працюєш з плівкою чи тільки цифра?

Цифрою. Вона мене повністю задовольняє.

В тебе є досвід кураторства? Розкажи.

Фото: Юрій Бершадський

Окремих фотографів - ні. Свої та спільні проєкти - так.

Крайні два проєкти, які ми з колегами створили, були присвячені саме війні. Перший - "Неочевидна війна". Другий - "Ціна свободи". Обидва проєкти реалізовувались при партнерстві з Юрієм Бершадським.

Щодо другого проєкту, то ми долучили до кураторства досить молоду та талановиту Маю Макєєву, вона чудово справилася з кураторством.

Як фотографу-початківцю монетизувати свою творчість? Твої поради?

Перше, визначитись з напрямом своєї діяльності - творча або комерційна фотографія.

Друге - відрізнятися від інших в цьому напрямку.

Третє - зареєструватись на необхідній платформі для просування себе.

Четверте - сарафанне радіо. Це найефективніший спосіб просування.

Чи є в тебе фотографії "ню"? Чи дійсно вони мають більший попит?

Я не знімаю "ню", я не досліджував попит на таку фотографію. Це дуже складний жанр, в якому від мистецтва до вульгарності дуже вузька грань.

Є думка, що світ більш цікавить концептуальне фото, абстракції. Ти згоден? В тебе є такі роботи?

Фото: Ян Саудек

Хтось колекціонує знімки Пітера Дж. Уіткіна, хтось Гельмута Ньютона, деякі колекціонують Яна Саудека. У кожного з цих авторів своя естетика і на кожну фотографію є свій глядач й покупець.

Я знаю, що ти доволі часто фотографуєш одеські пляжі. Що для тебе Одеса?

Фото: Олександр Воропаєв

Одеса - це місто, в якому я народився і як співав Ганя - я пишаюся тим, що тут народився тут і живу. Я люблю місто мого дитинства, я відчуваю себе тут як вдома.

Якою хочуть бачити Одесу гості міста?

Фото: Олександр Воропаєв

На мою особисту думку, гості міста хочуть бачити Одесу, про яку вони дивились фільми, про яку співають у піснях, а також розказують в анекдотах. Колоритне, з багатою історією місто на березі теплого моря. За цим вони завжди приїжджали сюди.

Які фотографії Одеси авторства іноземних фотографів тобі подобаються?

Олександр Синельников та Матье Перен. Фото: Неллі Спіріна

За останнє десятиріччя Одесу знімав французький фотограф Матье Перен, спільна виставка була у нього з Олександром Синельниковим, це був цікавий проєкт і нетиповий погляд на наше місто.

Роботи яких одеських фотографів є в міжнародних галереях? Яка тематика цих фото?

Фото: Сергій Чех

Сергій Чех зі своєю дружиною Вікторією працюють з галереями Німеччини, показують саме художню фотографію.

"Український фотощоденник" теж демонструвався в галереях Швейцарії та Австрії, там виключно репортажна фотографія з військовою тематикою.

Чому немає факультету фотографії в Україні, на твою думку? Немає навіть в Одесі фотогалереї, де була б представлена виключно артфотографія. Взагалі, що з культурою фотографії в нас не так?

Це питання треба задати до Міносвіти. Фотографи є, а відповідної освіти в Україні не існує. Обговорення цієї проблеми з Міносвіти вже було, але результату немає.

Найближча країна, де є відповідний факультет, це Польща. В Академії образотворчих мистецтв у Варшаві, Лодзі, Познані та Гданську є факультет фотографії, з магістерським ступенем та аспірантурою.

Можливо, професія фотограф не така популярна, як економіст або юрист.

Щодо фотогалереї, то АртОдеса щось пробує в цьому напрямку. Але так, спеціалізованої галереї, саме для фотографії, в Одесі не існує.

Культура споживання фотографії в України знаходиться на невисокому рівні. В соцмережах пропагандують курси, де телефоном навчать знімати краще, ніж професійні фотографи.

Споживачам це дуже подобається, вони не відрізняють різниці. Кожен, хто придбає професійний фотоапарат або останній смартфон, автоматично стає фотографом. Треба підвищувати культурний рівень населення.

Чи можливо зараз прожити в Одесі, займаючись однією фотографією?

Фото: Олександр Воропаєв