"Безпекова ситуація в Херсоні - це як казати про тишу і спокій на рок-фестивалі", - голова департаменту Херсонської МВА

Херсонщина - це регіон, який, мабуть, найбільше змінився з повномасштабним вторгненням. На першому місці сьогодні стоять побутові питання. Про безпекову ситуацію, зруйновані будинки, життя на Острові, ейфорію після звільнення та сутність херсонців дивіться у повному варіанті та читайте у скороченому в ексклюзивному інтерв’ю Інтента із Денисом Путінцевим — директором департаменту у справах ЗМІ та зав’язків із громадськістю Херсонської міської військової адміністрації. 

Як сьогодні можна описати воєнну ситуацію в Херсоні? 

Безпекова ситуація в Херсоні - це як казати про тишу і спокій на рок-фестивалі. Але це вже чисто психологія, я на собі теж випробував. Тобі здається, що це прямо жах-жах, коли слухаєш новини, але ж люди живуть. І не просто живуть, вони ще створюють якийсь побутовий комфорт цього життя. 

Я захоплююся саме побутовим патріотизмом херсонців стосовно безпекової ситуації. Вона, м'яко кажучи, важка. 

Чула припущення, що росіяни просто вчаться на нас, виходять як на полювання.

Це дійсно схоже на полювання. Раніше ми на це дивилися тільки в голлівудських екшнах та фентезі фільмах та жахалися цьому на екрані. А зараз це наше життя, коли просто з дронів полюють на перехожих, перевізників, на зупинці, в маршрутці, тролейбусі, на швидкі допомоги, онкодиспансер - на людей, які торгують кавунами. Пояснити логічно неможливо, крім просто тероризму - цинічного.

Яка ситуація із виплатами на відбудову будинків в Херсоні? Як пояснити людям чому вони призупинені? 

Стосовно виплат. Інформація, що їх немає не відповідає дійсності. Вони є. Припинилися у жовтні минулого року, а місяць тому відновилися. Просто є специфіка прифронтового регіону стосовно цих виплат. Є виплати за зруйноване майно - сертифікат на придбання нерухомості. А в інших регіонах, не прифронтових громадах є й інша історія - це сертифікат на відновлення того житла, яке було пошкоджено.  

Яка ситуація з електроенергією в Херсоні? Чи є райони, які повністю знеструмлені? 

Мені здається, що ситуація навіть краща, ніж в деяких мегаполісах України. У прифронтових громадах не вимикають світло, але ж знову хочу зазначити, що в нас світло може зникнути в будь-який момент.  

Фото: Поліція Херсонщини

У місті є багатостраждальний мікрорайон Острів, де постійно є проблеми саме із забезпеченням необхідного для життя. Це стосується всього з урахуванням того, що він постійно обстрілюється. 

Якщо казати про територіальну громаду, то найскладніші та найгарячіші точки - це Антонівка, Садове. Буквально днями ми просто вимушені були припинити постачання туди газу та електрики. Але люди просто не виїжджають. 

Чи користуються жителі Херсонщини евакуацією наразі?

Сьогодні спілкувався із нашим цивільним захистом Херсонської міської військової адміністрації, тут чисто психологія. Люди, які відмовляються. Ну чому? Знову ж таки повертаємося до побутового патріотизму, який дуже допоміг Херсону у 2022 році, але може зіграти злий жарт з ними у 2024. 

Доповідаю спеціально для Інтента. З 10 січня по 08 вересня 2024 добровільно евакуювалися 4995 осіб. З них потягом - 2664 особи, з них дітей - 383, жінок - 1167, а осіб з інвалідністю - 163. Автобусом було евакуйовано 2331 особа, з них дітей - 324, жінок - 1368. Такі цифри маємо на цей момент. 

Щодо Ігоря Колихаєва - міського голови Херсону, який перебуває з червня 2022 року в полоні, є нова інформація?

Стосовно Ігоря Колихаєва, то юридично він очільник міста. Ми не можемо з цим сперечатися, але ж багато історій про нього ходить. Незрозуміло, де він зараз знаходиться, якою була його позиція на початку війни та тому про його долю і місцеперебування, мабуть, треба розмовляти з відповідними структурами - Службою безпеки України. Я не маю права коментувати ці речі. 

Ейфорія після звільнення Херсону була від Луцька до Краматорська. Зараз, наприклад, в Миколаєві, кажуть, що про них забули. Яке ви можете оцінити увагу ЗМІ до ситуації в Херсоні?

Ви мали на увазі, що вся Україна цьому раділа. А які у вас були асоціації з Херсоном до війни? Що ви знали про Херсон - це кавун, щось транзитне до Криму. Я беру зараз на примітивному, побутовому рівні, навіть не медійному. Це називається брендинг, ідеологія міста - той меседж, який регіон повинен нести навколишньому світу. У Херсону були проблеми до війни, з урахуванням того, що це просто унікальний регіон: море, річка, озеро, пустеля та й взагалі стільки всього з погляду і плодючої, квітучої землі, культурної бази, стратегічно і географічно. Все якось було питанням для окремих досліджень. 

Згадаймо з чого почалася ця війна. Вона ж не почалася на полі з автоматом, а з телевізора. Спочатку був телевізор, а потім - автомат і так завжди працювало. 

Є специфіка регіону, можу зараз порівняти з Донецьким. У 2014 році почали втрачати його. Раніше почали його втрачати, а саме тому, що там люди працювали дуже потужні ідеологи з росії, які, до речі, користуються методичками Йозефа Геббельса. Вони кажуть про нациків, бандер, фашистів, але по факту ж вони працюють за методичками головного ідеолога нацизму. 

Що треба зробити для того, щоб медійно привертати увагу до Херсона? Писати й ми це робимо і говорити про Херсон не тільки в контексті обстрілів. Тому що знову ж таки, якби це цинічно не звучало, але люди звикають і до смерті, і до обстрілів. 

Який настрій у містян наразі? 

Херсон живе. Є культурне та медійне життя, яке б воно не було. В Херсоні є просто життя, є люди, є молодь, народжуються діти. Саме про це потрібно говорити. Потрібно говорити про те як комунальник чи водій тролейбуса щодня їде і потрапляє постійно під загрозу БПЛА.

Ми максимально все ж таки в адміністрації міській стимулюємо цих людей, які героїчно залишилися - культурне життя, освітяни, спортсмени, діячі, які реально залишилися в Херсоні - вони справді герої, це не просто пафосні слова. Бо у  більшості випадків вони самі того не усвідомлюючи, роблять більше, ніж один влучний снаряд на територію ворога.

Чому кажуть незламний Херсон, тому що неможливо зламати. Можна це знищити фізично, але неможливо зламати сутність, поки залишиться хоч один живий херсонець, сутність буде незламна. 

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Як сусідні регіону комунікують із Херсоном і чим можуть допомогти?

Ми дякуємо Миколаєву, у важкі часи та зараз підтримують - постійно. Велика подяка Дніпропетровській області та Дніпру, Одесі. Це найближчі міста, де максимальна концентрація наших людей, ВПО, які просто чекають на покращення безпекових умов. 

На Острів коли був приліт і люди пару тижнів точно були без електрики, то наші друзі Миколаївобленерго нам дуже допомагали на встановленні, технічному облаштуванні цього питання. Вони приїхали та наперекір обстрілам, безпекову ситуацію нам дуже допомогли. Тому тільки вдячність і сподівання, що ми разом подолаємо цю ситуацію.

Як медіаексперт, продюсер та архітектор особистих брендів опинився у військовій адміністрації?

Мені вже за 40 років, не те що б я на сцені, але розумів, що виріс з якихось моментів. Мені хотілося більш масштабного прояву своїх здібностей і талантів. Враховуючи те хто в нас зараз президент і яким чином він став президентом - і взагалі, яким чином будуються інформаційні потоки не тільки в Україні, а в усьому світі. Я вважаю, що ми живемо у світі глобального шоубізнесу і знову ж таки - це цинічно, але якщо ми кажемо про інформацію, тригери, наративи, меседжі - це ж і є закони шоубізнесу. Тому я сформував у собі внутрішньо таке бажання переходити в більш адміністративно-політично-державну площину. 

Ви народилися в Бахмуті, розкажіть про це місто.

Я з Бахмута. Мене війна наздоганяє, я з 16 років жив у Харкові, потім Київ, а зараз Херсон. Я виїхав з Бахмута у 16 років, але маму забрав у квітні 2022 року. Я встиг.

Є історія про приліт ракети на Краматорський залізничний вокзал - усі її знають. За пів години до удару, моїй мамі, яка повинна була їхати саме тим потягом, запропонували інший варіант. 

Бахмут у червні 2023 року. Фото: Reuters

А відбудовувати треба і воно все одно буде відбудовано, можливо, наступним поколінням. Не можна жити в руїнах, не можна споглядати на смерть постійно, тому що це надає тобі виключно думки про смерть в філософському значенні цього слова. Мені здається, що Бахмут має право бути містом не просто пам'яті, а прикладом відновлення і це не менш важливо, ніж просто пам'ять про людей, місто і всіх, хто поклав свої життя. Не все одразу. Для мене немає питання - однозначно відбудовувати. 

Марія Литянська