Перейменування вулиць Одеси: які топоніми отримали назви на честь діячів науки

6886

Зображення: Інтент

Перейменування вулиць в Одесі виросло із суто міської теми. Про те, як триває процес декомунізації та деколонізації, говорять і на всеукраїнському рівні. Тема то з’являється у публічному просторі, то зникає. Останній великий крок зробила Одеська ОВА.

Цим матеріалом Інтент продовжує серію публікацій, в якій ми розповімо, хто є хто на новій мапі вулиць Одеси. Ми вже розповіли, які топоніми міста отримали назву на честь загиблих воїнів і патріотів героїв Визвольних змагань, а честь діячів "Просвіти" та дисидентського руху.

29 липня стало відомо, що голова Одеської обласної державної адміністрації Олег Кіпер підписав розпорядження про перейменування низки вулиць, провулків та інших топонімічних назв в Одесі та області.

Згідно із законом України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімів", Одеська міська рада мала перейменувати усі ці вулиці до 27 січня 2024 року. Після цього в мера Геннадія Труханова було три місяці, щоб перейменувати вулиці власним розпорядженням. Він цього не зробив.

В рішенні за підписом Олега Кіпера з 84 перейменувань 22 мають відношення до російсько-української війни, 11 до Української революції (також Визвольні змагання) у 1917-1921 роках, 8 на честь діячів товариства "Просвіта" та дисидентського руху, ще 8 вулиць та провулків отримали назви на честь науковців.

Нові назви вулиць

Хаджибейський район

Вулиця Михайла Болтенка (станом на 29.07.2024 року вулиця Адмірала Лазарєва)

Фото: Вікіпедія

Михайло Болтенко (14 вересня 1888, Осовець — 16 травня 1959, Одеса) — український археолог і філолог. Дійсний член Одеського товариства історії та старожитностей з 1913 року. Хранитель та директор Одеського історико-археологічного музею.

Провулок Марії Станішевської (станом на 29.07.2024 року провулок Бадаєва)

Фото: dmu.edu.ua

Марія Станішевська (1871 - 1937), перша жінка-доктор медичних наук та приват-доцент університету в Україні. Середню освіту здобула в Одеському інституті шляхетних панянок ім. імператора Миколи I. Вищу медичну освіту - в університеті французького міста Нансі. Диплом з відзнакою та звання лікаря підтвердила в московському університеті у 1900 році після здачі державних іспитів. У 1919 — 1920 роках М. Станішевська працювала лікарем в Одеському 27 військовому шпиталі.

Вулиця Василя Фащенка (станом на 29.07.2024 року вулиця братів Поджіо)

Фото: vo.od.ua

Василь Фащенко (5 січня 1929 — 24 червня 1999), український літературознавець, літературний критик, дослідник новел. Доктор філологічних наук, професор Одеського державного університету імені І. І. Мечникова, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, член Спілки письменників України.

Приморський район

Вулиця Андрія Музичка (станом на 29.07.2024 року вулиця Гвардійська)

Фото: Вікіпедія

Андрій Музичка (1886 - 1966) — історик літератури, професор Одеського інституту народної освіти, дослідник нової української літератури. З 1920 до 1930 рр. викладав українську літературу в Одеському інституті народної освіти, керував бібліографічним гуртком. У 1925 отримав звання професора. Займався науковою роботою як член Одеської комісії краєзнавства; член Одеського наукового товариства при УАН (1926—1930). Впродовж 1927—1928 років обіймав посаду штатного співробітника Комісії для видання пам'яток новітнього українського письменства ВУАН. У 1927 році взяв участь у нараді над проєктом нового Харківського правопису.

Вулиця Олексія Маркевича (станом на 29.07.2024 року вулиця Князівська)

Фото: Вікіпедія

Олексій Маркевич (1847 - 1903) - історик, громадський діяч, професор. На початку 1880-х викладав в Новоросійському університеті спеціальний курс з історіографії, один із розділів якого був присвячений вивченню історичних джерел. Великого значення надавав аналізу давніх літописів, які розглядав не тільки як джерело, а і як історіографічний документ. Надалі у центрі наукових інтересів була історія України XVII—XVIII століття. До вивчення українського історичного минулого звернувся з початком своєї викладацької діяльності в університеті (1880—1895).

Вулиця Анатолія Бачинського (станом на 29.07.2024 року вулиця Недєліна)

Фото: Вікіпедія

Анатолій Бачинський (псевдоніми: С. Анатольєв, А. Демидов; 1933 - 1995) - український історик, археограф, професор кафедри історії України Одеського університету імені І. І. Мечникова. А. Д. Бачинський автор восьми монографій, півтори сотні наукових та близько двох сотень науково-популярних статей, багатьох археографічних публікацій. Деякі з них опубліковані в Болгарії, росії, Молдові.

Провулок Володимира Яковлева (станом на 29.07.2024 року провулок Стурдзовський)

Володимир Яковлєв (1840 - 1896) — історик і педагог російської імперії, історик Одеси. Доктор російської словесності, професор. Директор Одеської міської публічної бібліотеки. В 1894 році став екстраординарним професором Новоросійського університету, а на початку 1896 року — ординарним професором. Не зважаючи на загострення хвороби, продовжував працювати над історією Одеси, складав біографічні нариси її діячів для словника Семена Венгерова, а також для словника Російського Імператорського історичного товариства, був активним діячем історико-філологічного товариства при Одеському університеті.

Пересипський район

Вулиця Олександра Болдирєва (станом на 29.07.2024 року вулиця Петра Біциллі)

Олександр Болдирєв (1963 - 2001) - український історик, політолог, публіцист, дослідник історії українського національного руху, другої половини ХІХ - початку XX століття, історії Хаджибея (Одеси) XVI - XVIII століття та національних громад на Півдні України. У 1994 році Болдирєв опублікував монографію "Одеська громада. Історичний нарис про українське національне відродження в Одесі у 70-ті роки ХІХ - початку XX століття", де одним з перших в історіографії детально розглянув історію одеської української громади та її наступниці - одеської "Просвіти" 1905—1909 років. Того ж року Олександр Болдирєв видав книгу "Одесі — 600: історичний нарис", в якій доводив, що Одеса має вважати часом свого заснування не 1794 рік, а 1415 рік. Історичний нарис Болдирєва закінчувався словами: "Щоб там не святкували в Одесі у 1994 році, місто все одно на 400 років молодшим не стане. Хай там як, а Одесі — 600.

Ігор Льов