Голос вільної Херсонщини: як працює єдина локальна радіостанція "X.ON"

Рівно через рік після звільнення Херсона від російської окупації в місті запрацювала перша та єдина на сьогодні локальна радіостанція "X.ON". Попри вибухи та повітряні тривоги радіоведучі завжди на робочих місцях. Усе задля того, аби підбадьорювати й підтримувати херсонців. Голоси команди чує й окупований лівий берег. Про радійну "кухню" в умовах постійної небезпеки Інтент спілкувався з засновниками та ведучими Катериною Цимбалюк та Денисом Путінцевим.

Як виникла ідея створити радіостанцію в деокупованому Херсоні?

Катерина: Питання лежало на поверхні. Бо коли дізнаєшся, що на лівому березі окупанти одну за одною відкривають теле- та радіокомпанії різної потужності, усвідомлюєш, що маєш теж щось робити, протидіяти ворожій пропаганді. Тож просто до цього цілеспрямовано йшли. Наразі ми єдиний локальний мовник, який працює в патріотичному та ідеологічному контексті.

Денис: Це відбувається в розважальному форматі. Вкрай важливий момент. На жаль, коли ми кажемо про ідеологію та патріотизм, досі виникає асоціація із бубонінням з радіоточки. Наша ціль – підтримувати українську ідентичність херсонців за допомогою інфотейнменту, доносити людям важливі речі простими словами. Це треба розуміти. Бо в нас надто серйозного в етерах дуже багато, як і шароварщини, що претендує на місце несерйозного. Можливо ви побачите в цьому снобізм, але ми намагаємося трохи підтягувати людей до усвідомлення, що сучасний українець, і херсонець у тому числі, є представником цивілізованої Європи. Це те, заради чого ми власне зараз і воюємо.

Перший ефір у річницю звільнення Херсона, 11 листопада 2023 року – принциповість чи збіг?

Катерина: Це принциповість, вперта принциповість. Тому що для нас це сакральна дата, і ми під неї підтягнули все.

Денис: Як би ви знали, скільки для цього було зроблено! Просто очманіти! Бо запустити радіо було складно не лише через безпекову ситуацію в місті, а й через низку технічних і бюрократичних моментів. Загалом, всупереч всьому, нам вдалося вийти в етер. І, щоб ви розуміли, вся наша команда зараз – усього п’ятеро людей.

"X.ON" – слово, яке навряд чи можна знайти у словнику. Тож звідки така назва?

Денис: Ми хотіли зробити щось знову ж таки не шароварне і не кавунове. Вибачте, нічого проти кавуна не маю, але мене бісить, що Херсонщину виключно з цим асоціюють. Крім того, багато назв, пов’язаних з регіоном, вже зареєстровано як бренд. Тож ми вирішили, що потрібно таке слово, якого взагалі не існує. Воно мало бути сучасним та тригерним. І ось в моїй голові народилося "X.ON" – "Ікс Он", тобто "Ікс Увімкнути". Це чисто філологічний креатив плюс звукова асоціація зі словом "Херсон".

До концепції та формату радіо теж підходили сучасно та креативно?

Денис: Звичайно, хотіли зробити щось актуальне. У всіх сенсах цього слова. Саме тому слоган нашої радіостанції "Формула нового радіо". Я б сказав, що ми намагаємося впроваджувати більш європейський формат, ніж український. Але це робиться з метою українізації, бо Україна – це Європа. І ми нагадуємо і підкреслюємо в кожному етері, що ми розвинута країна, але нам потрібно працювати ще над багатьма питаннями.

Катерина: Відмічу про нашу цільову аудиторію. Це люди, які будують і будуть відбудовувати Херсонщину, які мають певний бекграунд: вік, досвід, смак, критичне мислення. Ну і головне – це люди, які живуть або жили в Херсоні та цікавляться нашим містом у будь-якому куточку світу.

Розкажіть про свою команду, що про вас варто знати?

Денис: Всі ми творчі люди, які полюбляють увагу, я особливо (сміється). Та в першу чергу треба говорити про Катерину. Бо вона херсонка, яка залишається в місті з початку війни. Катя гідно пережила окупацію. І мені здається, вона буде в студії навіть якщо почнеться апокаліпсис й по вулицях ходитимуть зомбі. Ну і вона єдина з нас, хто мав досвід саме радіоведучої. Тому Катя відповідає за все, але більшою частиною за контент.

Денис Путінцев. Фото з особистого архіву Катерини Цимбалюк

Катерина: Наша колега, радіоведуча і журналістка Тіна Федорчук займається саме гостями та інформаційною складовою. Тобто, будь-яка комунікація з зовнішнім світом – до неї.

Денис: А я відповідаю за "триндьож" і тексти. Вигадую щось креативне, таке, що може тригерити чи навіть провокувати. Ну і ще в мене такий голос (переходить на радійну подачу). Який? Нехай буде цікаво вашим читачам, і вони зайдуть нас послухати.

Денис, а ви ж приїхали з Києва? Як вам зараз життя у прифронтовому місті?

Денис: По-перше, до Херсона приїхав по роботі, я є радником голови Херсонської військової адміністрації з питань медіа та ідеології. А потім Катя запросила до команди радіо, за що я їй дуже вдячний. Тепер намагаюся поєднувати ці дві діяльності в моєму херсонському житті. Хоча, якщо розібратися, моя радійність – це просто найбільш помітна складова моєї професійної діяльності. А по-друге, вважаю, в складні часи потрібно робити те, що вмієш. І там, де це потребує найбільшої уваги. На мій погляд, Херсонська область – і звільнена, і тимчасово окупована її частина – саме те місце. На жаль, я не можу займатися цим у своєму рідному Бахмуті (Донецька область), бо його вже просто не існує.

Як мені у прифронтовому Херсоні? Як у фільмі Квентіна Тарантіно - від сміху до сліз, від геройства до страху, від ейфорії до депресії, від пафосу до гротеску. Але знаєте, щось у цьому є. Ми живемо на зламі епох, в цікаві часи, як би там не було.

З якою програмою радіостанція заявила про себе?

Денис: Це наш перший і ключовий наразі проєкт – ранкове "Шоу Маст Херсон", яке виходить по буднях з 8 до 10. В ньому ми поєднуємо, здавалося б, непоєднувані речі. Думаю, нам це вдається. Але із самокритикою в нас теж все добре, тож ми усвідомлюємо - нам потрібно ще багато працювати, і над собою теж.

Катерина: Додам про назву. Хотіли позитивне – бо програма ранкова, та асоціативне – мовляв, життя продовжується, незважаючи ні на що. Тому відсилання до легендарної пісні Queen "Show Must Go On" не дарма. Мені здається, вона несе саме той настрій і енергію, яку ми хотіли закласти в ідею цього проєкту. У ньому за кожним жартом та словом – непохитна віра в нашу Перемогу.

Які програми на сьогодні ще запущені в дію та що нового очікувати?

Денис: Нещодавно ми запустили вечірнє п’ятничне шоу "Пішли на Х", де у фривольній манері теревенимо про речі, які претендують на аналітику. Розгін тем: від сексу до політики. Також скоро вийде проєкт "Люди Х" – подкаст, інтерв’ю з людьми, які пов’язані з Херсонщиною та роблять щось помітне, важливе для нашого регіону. Вони як ті супергерої з голівудського коміксу, але наші. Також працюємо над проєктом, націленим на контрпропаганду та боротьбу з фейками.

Катерина: Днями сядемо у "лінійку" – радійні зміни. Тож слухачі чутимуть наші голоси протягом дня. Вважаємо, що присутність живої та щирої енергії в етері зараз важливо, як ніколи. Це про діалог, де спілкування – сила, а підтримка – міць.

Теми для етерів – без обмежень, а що стосується історій та героїв?

Катерина: Ми говоримо про все, що відбувається в регіоні та місті в умовах нового часу. Тому і перевага надається все-таки херсонцям, як героям етерів та їх історіям. Це волонтери, військові капелани, зоозахисники, підприємці, представники влади, медики, комунальники, ДСНСники, військовослужбовці. Головне, щоб ці людини були корисні Україні і Херсонщині. Єдині обмеження – серед наших героїв немає злочинців, колаборантів чи росіян.

Катерина Цимбалюк. Фото з особистого архіву Катерини Цимбалюк

Чим вирізняються ваші ефіри? Можливо якийсь запам’ятався особливо?

Катерина: Найяскравішим для мене був етер з військовою та волонтеркою Світланою Гаврилів, яка прийшла до нас зі службовою вівчаркою. Це було так круто, я таких собак в житті не бачила. І ти розумієш, що тварини теж частина нашої опори та боротьби.

А так щодня в нас якісь приколи, історії, висновки. От сьогодні я ледве стримувала сльози, бо пролунала пісня "Кіно" гурту "Антитіла", кліп на яку знімався в Олешківській пустелі. А ще Денис часто видає такі фрази, від яких неможливо припинити сміятися. Тобто по шкалі емоційних тонів ми бігаємо вздовж і поперек. Головне в цьому зберігати правильний баланс.

Ви працюєте у прифронтовому місті. З якими складнощами доводиться мати справу?

Денис: Складнощів багато. Фізичні: від постійних прильотів до того, що іноді доводиться продиратися до студії крізь пітьму, кущі та собак. А собаки зараз в Херсоні трапляються дикі та злі. Також часто вимикається світло, технічне обладнання не працює, і ми не можемо виходити в етер. А ще є ментальні складнощі. У Херсоні люди постійно знаходяться в стресовому стані. Тому нам необхідно тримати рівновагу: не зачепити і не образити, водночас якимось чином підтримати та розважити.

Чи не думали про формат роботи, наприклад, у сусідньому Миколаєві?

Денис: Тоді наша робота не мала б фундаментальної складової – співпричетності. Миколаїв і Лос-Анджелес у даному контексті десь поруч, розумієте? Якщо ми не поруч або не в епіцентрі подій, критично зменшується довіра аудиторії, емоційна комунікація. Фішка саме в тому, щоб енергетично наповнюватися Херсоном і дарувати цю енергію людям. Ми сидимо під обстрілами майже щодня, чуємо їх за вікном і говоримо у мікрофон: "Та все добре, продовжуємо спілкуватися". А херсонці такі: "О, клас. Ну якщо вони вже такі прибацані, то й ми будемо далі жити, радіти, мріяти".

Катерина: Залишатися і бути в Херсоні, вести звідси мовлення – наша принципова та категорична позиція. У кожному етері ми наголошуємо, що в ці хвилини знаходимося в місті.

Тож ефіри відбуваються буквально під супровід канонад, не страшно?

Денис: Ми не перериваємо етери під час прильотів або повітряної тривоги. Навпаки, коментуємо все це в режимі реального часу. Не робіть як ми! (сміється). Ми усвідомлюємо, що це неправильно і треба давати приклад людям, йти в укриття. Та свідомо йдемо на ризик. Таким чином ми підтримуємо людей, які впадають у відчай, жахаються будь-якого незвичного шуму, живуть у підвалах чи укриттях. Це однозначно добре впливає на їхній емоційний стан.

Катерина: До того ж ми можемо в реальному часі закликати людей вчиняти не так як ми, а ховатися, бути між двох стін чи десь в укриттях. І ми про це постійно говоримо.

Денис: Чи не страшно нам… Страшно! Ще й як! Ну а що робити – ми працюємо.

Команда радіостанції "X.ON". Фото з особистого архіву Катерини Цимбалюк

Чи чує вас лівий берег? Бо у ваших етерах часто лунають звернення до людей на тимчасово окупованому лівобережжі.

Денис: Він нас чує! По-перше, за допомогою інтернету та додатків VPN. По-друге – частково туди добиває наша хвиля FM. Ми розуміємо, що окупанти всіляко глушать ці спроби… Та все ж таки намагаємося протидіяти тій пропагандистській машині, яка на лівому березі розгорнулася на повну. І наразі працюємо над цим питанням з технічними спеціалістами, військовими та обласною адміністрацією. Ми хочемо, щоб нас мали можливість слухати ще більше людей по той бік Дніпра.

Катерина: У нас 100% українське мовлення, жодного російського слова в етері. Виняток – коли ми звертаємося до наших ворогів на лівому березі. Говоримо все, що про них думаємо, зрозумілою їм мовою. Ну а своїх людей там ми просимо триматися та попри все берегти своє життя. Це їх головне завдання.

До речі, про частоту FM. Наскільки це вагомий момент для радіостанції?

Денис: Звичайно, це дуже важливий крок у розвитку радіостанції. Але, на мою думку, вихід в офіційні частоти зараз для нас більш брендова історія. Наша аудиторія – херсонці по всій планеті, які слухають "X.ON" за допомогою інтернету на нашому сайті. А хвиля – інформаційний привід для промокампанії в регіоні. Ну і ще це мотивація для роботи над собою. Бо аудиторії онлайн та FM відрізняються, остання є більш консервативною. Будемо це враховувати та думати, як правильно їх поєднувати.

І на завершення, поділиться, де берете наснагу та сили для роботи?

Катерина: Як кажуть різні бізнес-тренери та коучі – ми живемо в моменті. Саме це допомагає триматись. Коли ти зайнятий чимось корисним, енергія приходить сама по собі. І ось все, що відбувається довкола радіостанції, реакції героїв та зворотний зв'язок від аудиторії – є нашою підтримкою, опорою, мотивацією. За все це ми чіпляємося і тримаємо стрій. Для нас це надважлива місія – бути майданчиком, на якому збираються херсонці з усього світу, які мають спільні спогади, мрії, цілі.
 

Яна Самко