Догсіттери: світ щоденних прогулянок та мокрих носиків

Є люди, які готові сперечатися про те, з ким краще працювати - з людьми чи собаками. Аргумент останніх той, що від собак точно не очікуєш чогось поганого. Догсіттер – це людина, яка надає послуги з перетримки, прогулянок, догляду за домашніми тваринами. Журналісти Інтента поспілкувалися із людьми, які обрали для себе цю нетривіальну професію. Здебільшого ті, хто за це беруться, мають досвід із корекції поведінки тварин та їх дресування.

"Ті, хто вигулює по п’ять собак - супергерої"

Перша людина, яка нам розповіла про те, як це гуляти із чужими собаками - Елеонора. Вона ще тільки навчається на кінолога у школі службового собаківництва. Звичайно ж має власну собаку, каже, що хотілося ще. Доля довго не чекала.

Як ви вирішили стати догсіттеркою та як з’являються запити?

Все органічно сталося. Я міняла професії, шукала себе, а потім з появою мого собаки світ якось перекрутився і були думки, що хочу другу. Всесвіт тобі дає. Я думаю, що хочу третю – тримай. Зараз у мене на перетримці собака та кішка. А щодо вигулу є як постійні тварини, так і разові. Незабаром кішку вестиму до Німеччини її власниці, тому виходжу на новий рівень - міжнародне перевезення. Запити з’являються загалом через OLX та сарафанне радіо, або зі школи службового собаківництва. Зараз це просто, людина вбиває у пошуковику "перетримка чи вигул собак" та обирає слушний варіант. Вигул можуть запитувати як постійний, наприклад, протягом місяця чи на кілька днів.

Фото: Наталя Довбиш/Інтент

За яких умов власникам здебільшого потрібна послуга вигулу?

Здебільшого причини – форс-мажори, поїздки за кордон чи у відпустку, відрядження, або можна зламати ногу і не мати фізичної можливості на прогулянку. Багато хто боїться залишати собаку в готелі, бо переймаються щодо догляду. У нас не всі перетримки класні, але є ще варіанти - великі грумінг-салони з відеоспостереженням. Господарі впевнені у безпеці свого вихованця у цьому разі.

Дорочка (собака) у мене на перетримці постійно вже понад рік. Я забрала її навесні 2022 року, бо її тато (господар) воює, а мати поїхала з дітьми за кордон. Я тоді жила за містом у приватному будинку та вирішила спробувати, зараз ми у квартирі живемо. Вона мені вже як рідна, але розумію, що потім її забере господар. З людьми насправді пощастило, бо вони пишуть, переживають, питають - ніхто її не кидає. Коли у тата виходить, йому дають мінівідпустки, вихідні - він завжди приїжджає, бере її у парк прогулятися за можливості.

Чи можна гуляти відразу з декількома собаками?

Можна поєднувати, наприклад, з моїм собакою. Я свою вигулюю, паралельно беру ще когось. Мене чомусь усі собаки люблять, тож проблем не бувало. Ну і як майбутній кінолог уже знаю підхід до тварин. Проте із двома дуже складно гуляти, а ті, які беруть по п'ять собак - супергерої. Я підписана на різних кінологів і в тій же Америці догсіттерство більш популярно, ніж у нас. І коли їх багато, то бажано брати, якщо великих, то тих, хто адекватно поводиться. Бо дівчатка можуть конфліктувати між собою. Важливо у такому випадку, щоб усі собаки були з нормальною поведінкою і дружили між собою, не билися, не перетягували. Тому що це буде не прогулянка, а тренування. Умовно в якомусь Нью-Йорку, коли гуляє по п'ять собак, то всі вони квартирні та дрібні, здебільшого.

Знову ж таки все залежить від поведінки. Наприклад, у мене був вигул з великим пуделем. Я розуміла, що не можу взяти нікого додатково, тому що собака не мала коригування поведінки за бажанням господині. Вона казала, що він не агресивний, а веселенький. А коригувати треба не під мене, а під господаря, тож ми просто гуляли. Я ще вчуся, але якісь базові речі, як не тягнути повідець - можу навчити.

Якщо тварина на перетримці захворіла, як діяти?

Одразу повідомляю господарів та йду до ветеринара. Лікар пише, що робити, а оплачують - власники. Якісь речі я можу сама зробити. Наприклад, Дорі ставили уколи. Дорі уколи ми кололи, вона у мене у захисному комірці ходила. Через істеричний психоз вона почала розлизувати лапку. А потім почалася ще й хибна вагітність, а це - черговий стрес. Тож вона і заспокійливі приймала.

Який стереотип про собак ви розвіяли, коли завели власну?

Я думала, що буде трохи легше, а виявилося складніше, ніж з дитиною. Я хоч своїх не маю, але є досвід молодших братів та сестер. Якось із ними простіше. Тому що вони можуть сказати, що хочуть. Тварина дивиться на тебе, може поскулити й ти не знаєш що робити. Тому на ручки й у ветеринарку. Виявилося, що зі здоров'ям складно. Я не була готова до якихось складних ситуацій, де нам потрібно і КТ зробити, і щодня о 7-й ранку їздити міряти собаці тиск. КТ коштує вдвічі більше, ніж людське. Оскільки це собака потрібна седація та перебування ветеринару, щонайменше. Ось такі форс-мажори фінансово дуже складні. До того ж вибудовуєш поведінку, дресування, потім собака хворіє й у неї йде відкат. Тоді пів року коту під хвіст, треба все починати заново. Кажуть, що нікуди не можна поїхати, якщо є собака і так далі, але - ні, все можна. Є друзі, перетримки, готелі для собак, тож якщо хочеш – все вийде.

"Якби приходили собаки, в мене була б черга від дому до Фонтану"

Інколи прогулянка такою лише виглядає, не кожна собака є комфортною під час вигулу. Про причини та корекцію поведінки нам розповів Дмитро, який вигулює чужих собак та вчить їхніх власників це робити. Дмитро – спортивний хлопець, ліцензований інструктор Кінологічної Спілки України.

Як виглядає проблемна поведінка собаки під час вигулу?

Природа, коли створювала цей вид, закладала в нього певні базові потреби. У зв'язку з тим, що собаки живуть у наших умовах, а не зовсім у своїх природних, потреби реалізуються не в повну міру. Часто ми бачимо собак, які перезбуджені, агресивні, тривожні, тягнуть повід, смикають його - це проблемна поведінка.

Люди дивляться відео чи спілкуються у розплідника, на той час собака подобається, вона буде мило бавитися і це може майбутніх власників влаштувати. Але забравши додому, може статися, що вийти на вулицю неможливо. Собака не знає, що таке нашийник, повідець, ненормально сприймає гамір міста, простір, людей, інших тварин. Вона ніколи цього не бачила, не стикалася і не знає, як реагувати. Найчастіше не довіряє. Береш її вперше на повідець - пищить, кричить, підстрибує, падає на спину. Найважчі - просто кам'яніють, перетворюються на порцелянову статуетку, тільки очі ворушаться. Нічого вдіяти не можеш і людина за 2-3 дні таку собаку поверне назад.

Фото: Наталя Довбиш/Інтент

Буває, що собака в будинку абсолютно адекватна, добра, ласкава, закриває всі потреби через які її по суті справи завели. Її можна обіймати, гладити, щось їй говорити - проводити класно з нею час, але тільки не на прогулянці.

До того ж останнім часом стикаюся, що розплідники декоративних собачок, намагаючись продати цуценя, розповідають, що песик домашній, йому не обов'язково ходити на вулицю, він ходить у туалет на плівочку, тож можна себе прогулянкою не турбувати.

У певний момент люди зауважують, що щось йде не так, коли собака не вміє залишатися вдома сама, є погризені речі. Більш ніж у половині випадків всі ці проблеми можна вирішити, якщо робити регулярну, повну і насичену прогулянку.

Як справлятися із такою поведінкою?

Якби собаки приходили, думаю, що в мене стояла б черга від будинку до Фонтану. Але, на жаль, собаки не приходять, їм доводиться терпіти та миритися з тим, що відбувається. Мусять приходити люди, а вони тримаються за стереотип: якщо мій собака поводиться, як пес моїх сусідів, друзів, батьків або як мій минулий улюбленець, то, напевно, така поведінка і має бути. Коли це маленька собака, вона на всіх кидається і гарчить - ніхто її навсправжки не сприймає. Буває щеня вже боляче прикушує, на всіх гавкає, тягне повідець. З великою собакою так не пройде, тоді люди задумуються про корекцію. Очікування власника не збігаються з реальністю, то він хоче це вирішити. Якщо з собакою некомфортно гуляти, можуть замовляти лише вигул, а є ті, хто хоче вирішити цю ситуацію. Таких вигулів-консультацій у мене буває дві-три на тиждень.

Багато хто вважає, що вчити треба саме собаку. Кажуть, що ми вам приведемо, дамо ласощі, буде строгий ошийник та електроошийник - все, що завгодно, аби пес був адекватним. Коли пояснюєш, що вчити треба саме людину, то в багатьох на це немає ні часу, ні бажання.

Строгий нашийник використовують не за призначенням і стереотипно думають, що він вчить не тягнути повідець. Насправді цей інструмент був створений, щоб навчати собаку охорони та захисту, виводячи її на природню агресію. В іншому випадку, собака тягне повідець, наприклад, при виді іншої тварини, строгач її "кусає", на що у відповідь пес стає напруженішим і агресивнішим - він готовий до нападу.

Ми самі через своє незнання створюємо проблеми. Власники думають, що корекція поведінки - довготривалі тренування і в дощ, і в сніг, багато грошей та часу. Насправді інколи достатньо 5-6 годинної консультації з власниками вдома та на прогулянці. А надалі, достатньо просто змінити своє відношення до собаки, та свої відносини з собакою, дотримуватися рекомендацій та просто отримувати задоволення від взаємного порозуміння зі своїм домашнім улюбленцем.

Як власники реагують на таку поведінку і під час навчання?

Вони засмучуються, переживають, бо звичайно ж це складно, але банально не вистачає знання та розуміння. Моя робота збоку нічим не відрізняється від цієї прогулянки, але навіть у холодну пору року при такій роботі спина мокра. Тому що ти не можеш розслабитися ні на секунду, повинен постійно бачити, що відбувається, куди дивиться пес, намагатися передбачити наступні дії.

Якщо на перших заняттях, я вигулюю собак сам і вони ходять абсолютно адекватно, не тягнуть повідець, нормально реагують на зустрічних, не ведуть себе зухвало, то можу запросити власника. Побачивши це, вони одразу цікавляться. Я показую, що гуляти можна по-іншому: комфортно йти та спілкуватися, випити кави, насолодитися прогулянкою. І причина не в собаці, треба вчити людину.

Кожен третій у місті має собаку, проблем вище за дах, але такого напряму, як робота із проблемною поведінкою, просто не існує. Треба лише самостійно цікавитись, вивчати досвід інших країн і намагатися адаптувати нашим умовам.

Ну і звичайно, що вигул потрібен у ситуації, коли людина не може фізично його забезпечити через роботу чи обставини. Можна навантажувати рідних чи близьких, бо прогулянка має бути вранці та ввечері. Тому що собака як мінімум ходить у туалет. Можна вдатися до сторонньої людини чи фахівця. Це можу бути як я, так само і студент, який шукає підробітку. Але особисто я, довірити свого собаку людині необізнаній, не наважусь.

"Я - зона безпеки, укриття для собаки"

Умов за яких собаку можуть вигуляти без власників безліч, проблематична поведінка коригується, але гуляючи по парку, інколи пес подивиться на вас і очима казатиме: "Відпусти мене побігати". Далеко не кожна тварина може і готова гуляти без повідця. Ми запиталися у Павла, який працює у кінологічному центрі, як цьому вчать. Він займається дресуванням вже давно, зараз якщо і вигулює собак, то лише тих, які пройшли навчання в центрі.

Розкажіть, як ви почали займатися собаками?

Мені 65 років, а дресуванням я займаюсь близько 45 років. У мене собаки були ще з років 15-18, але я не професіонал - любитель. Бо люблю цим займатися. Був колись спортсменом, займався дресуванням із трьох собачих дисциплін, серед яких є і пошук людини по сліду, захист та послух. Зараз, якщо людина прийде до мене із запитом на тренування собаки на центрі з проживання у дресувальника, я спершу відмовлю. Тому що я-то отримаю задоволення від комунікації із твариною, але вона буде тренована для мене, якщо її власник не приходитиме на заняття. Насправді мало хто приходить, а потім скаржаться, що собака не виконує команди.

Як ви вигулюєте собаку без повідця?

Це не означає без контролю. А лише один із засобів контролю, які бувають різними, наприклад, створення зони комфорту. Під час корекції поведінки на це треба десь тиждень. Наприклад, через іграшку – річ, яку провідник використовує для комунікації та створення комфортних стосунків. Важливо, аби собака бачила провідника - мене. Він знає, що все хороше тільки тут, біля мене, і таким чином я його тримаю. Повідець йому нібито не потрібен, але насправді можуть статися епізоди, в яких стимул не зможе переважити, тоді нам знадобляться інші засоби контролю.

Фото: Наталя Довбиш/Інтент

Зоною комфорту може бути місце, там де є їжа, іграшка чи все добре. А можливо, що зона комфорту, де немає поганого. Ми говоримо собаці: "Дивися, там скрізь погано там небезпечно, там може бути неправильно, а ось тут якраз добре".

Спершу ми створюємо зону комфорту і тільки потім ми можемо братися до варіантів, що містять неприємні впливи. Тому що є два способи формувати поведінку: спрямування до провідника та уникнення неприємної стимуляції. Є два типи зони комфорту: фізична та психологічна. Перша - місце, біля провідника або там, де собаці комфортно.

Психологічна комфортна зона - вивчена поведінка, котра допомагає тварині уникнути стресу. Ми застосовуємо вивчену поведінку, для прикладу, якщо ми почули повітряну тривогу, ми біжимо в укриття і все - почуваємося в безпеці. Так само чинить і собака. Коли я йому говорю тривога, він біжить до мене, бо це його зона безпеки, його укриття.

А чи можна брати собаку для дитини?

Я колись написав книгу "Не купуйте собаку", там багато писав, що треба зважити, чи витримаєте ви собаку. Якщо собака як ця, що зараз зі мною, то вона вимагатиме часу, терпіння, він буде весь час примушувати до екшену. Але це добра порода. Якщо я його посаджу у рюкзак, то він спокійно сидітиме, а якщо гуляти, то треба гуляти.

Брати собаку для дитини не можна. За радянських часів у Києві, я був інструктором, у мене був собачий майданчик, там було до 100 учасників. Там я займався дресуванням, а з дітьми працював безкоштовно. Казали, що приводили до мене, щоб діти не крали автівки та не зривали капелюхів з людей. Я взагалі мав бути вчителем, маю диплом з педагогіки біологічної дисципліни КНУ імені Тараса Шевченка. То ж у мене є такі напрацювання, що з 11 років, якщо дитина сильна душею, то вона може якось із собакою спілкуватися. До цього віку краще не треба. Не можна навіть з маленькою собакою дитину без нагляду лишати. Цуцик відреагує, як має реагувати, коли дитина чіплятиметься. Незначний укус для собаки - це нормально, а для дитини - травма, не тільки фізична.

Скільки собак у вас зараз на навчанні?

У мене зараз три собаки на навчанні, ще кілька собак в роботі. Зараз виїжджаю рідко, бо живу звідси за 70 км. Пес, який біля мене, потрапив ще маленьким, зараз йому вже два роки. Для такої собаки треба багато часу - він активний та вимагає від мене роботи, каже: "Зроби щось, давай будемо рухатися. Я не хочу тут стояти". Я стаю на своє моноколесо і їду там зі швидкістю 25-30 км, десь пів години й він втомлюється.

Намагався його продати, але приходить до мене людина, каже, що часто виїжджає на довго, то сусіди кидатимуть йому їжу через паркан. Так не можна. То приходить інша хороша людина, я це бачу і продаю йому собаку, а він каже, що для старенької матусі купив. Ця собака не може зі старою людиною.

Пес не йде від мене, бо біля мене все добре. Власник має бути тим, хто все дає і показує як правильно та комфортно жити собаці.

Вигул - це головна подія в житті собаки. Вона повинна поспілкуватися, побігати, полювати за м’ячиком чи іграшкою. Гуляти треба стільки, скільки у вас є на це часу.

Марія Литянська