Центр Одеси в списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: чому все не так райдужно

25 січня 2023 року, через 11 місяців після початку повномасштабного військового вторгнення, центр Одеси включений в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це безумовно історична подія не тільки для міста, а й України в цілому.

Але розповідь про те, як Одеса була включена в список варто почати не зі створення Номінаційного досьє, а з того, що у 2022 році сесія ЮНЕСКО відбулася не в російській Казані, а в Парижі. Але про все по черзі.

Історичний центр міста-порту Одеси тільки восьмий об'єкт України у списку

Шлях Номінаційного досьє до сесії ЮНЕСКО

Остання спроба протидії з боку рф

Чому саме Одеса? 

Статус пам'ятника ЮНЕСКО - джерело доходів або витрат?

Скорочена процедура – можливість для маніпуляцій або необхідність

Історичний центр міста-порту Одеси тільки восьмий об'єкт України у списку

Питання про включення центру Одеси в список Світової спадщини ЮНЕСКО підіймався неодноразово, вперше про це заговорили ще в кінці минулого сторіччя. Цей крок кожен раз відкладався по об'єктивнім або суб'єктивним причинам.

З ЮНЕСКО у нашої країни давні й досить плідні зв'язки, але у списку до кінця січня знаходилося всього сім українських об'єктів. Для порівняння у лідерів списку Італії та Китаю 58 та 56 об’єктів відповідно, у Польщі – 17, Болгарії – 10.

Світова спадщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) — це природні або створені людиною об'єкти, пріоритетними завданнями стосовно яких, на думку ЮНЕСКО, є їх збереження і популяризація в силу особливої культурної, історичної або екологічної вагомості.

До 25 січня до Світової спадщини були внесені сім українських об’єктів, Історичний центр міста-порту Одеси восьмий:

• Софійський собор, Києво-Печерська лавра, Церква Спаса на Берестові у Києві були внесені у 1990 році як один об’єкт.
• Історичний центр Львова був внесений до списку у 1998 році.
• Геодезична дуга Струве внесена до списку у 2005 році. Вона перетинає кордони 10 держав і закінчується в пункті "Старо-Некрасівка" в Одеській області.
• Первісні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи у списку с 2007, але цей ареал було розширено у 2011, 2017 та 2021 роках.
• Резиденція митрополитів Буковини та Далмації (Чернівці) у червні 2011 року.
• Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора (Крим) – це сім об’єктів, які внесені до списку у 2013 році.
• Дерев'яні церкви карпатського регіону в Польщі та Україні внесені одним списком у 2017 році (в Україні 8 об’єктів).
• З 2023 року історичний центр міста та порт Одеси.

Фото: Odesa Nomination File

Треба зазначити, що є й попередній список — це перелік важливих культурних і природних об'єктів, що пропонуються включити до Списку всесвітньої спадщини. Український уряд запропонував внести туди ще 16 об'єктів. Зокрема чотири на Півдні:

• Національний степовий біосферний заповідник "Асканія-Нова", Херсонська область.
• Миколаївська астрономічна обсерваторія.
• Астрономічна обсерваторія Одеського національного університету.
• Тіра у Білгороді-Дністровському, Одеська область.

Шлях Номінаційного досьє до сесії ЮНЕСКО

Старт вдалого шляху Одеси до включення в перелік Світової спадщини ЮНЕСКО слід почати с заяви міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченко, яку він зробив 21 квітня 2022 року. Тоді стало відомо, що Комітет ЮНЕСКО задовольнив вимогу міністерства і відмовився від проведення сесії в російській Казані.

Ще одна перемога культурного фронту. 45 сесія Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Казані не відбудеться. Міністерство культури отримало інформацію про позитивне рішення на нашу вимогу. Вдячний нашому представництву в ЮНЕСКО та колегам-міністрам країн, які підтримали Україну в цьому.

Олександр Ткаченко

24 листопада стало відомо, що і головування рф в Комітеті всесвітньої спадщини ЮНЕСКО припинено. Членом комітету вона залишилась, але її роль була зведена до мінімуму, повідомила перший заступник міністра закордонних справ України Еміне Джапарова.

Вже 3 липня посол України у Франції Вадим Омельченко в етері телемарафону заявив, що Одеса до кінця 2022 року може опинитися у переліку. 

На черзі Одеса. Зараз дуже швидкими темпами опрацьовується досьє. Я думаю, що ще в цьому році Одеса буде під захистом ЮНЕСКО. Це була ініціатива італійської делегації. Дуже швидко Міністерство культури України подало заявку. І ми опрацьовуємо досьє по пришвидшеній процедурі.

Вадим Омельченко

11 серпня виконавчий комітет Одеської міської ради затвердив перелік визначних будівель-пам’яток Одеси для розміщення на них відмітного знака "Блакитного щита".

Йшлося про 51 пам'ятку, зокрема: 

• Воронцовський палац, стайня і бельведер цього комплексу. Зазначимо, що ця пам'ятка архітектури в центрі Одеси постраждала від одного з ракетних обстрілів міста російськими військами у травні.   
• Будинок Потоцького, Маразлі.
• Сходи Приморські (Гігантські, Бульварні, Потьомкінські).
• Біржа стара. В цій будівлі розташована міська рада.
• Будівля Археологічного музею.
• Будівля Англійського клубу.
• Театр опери та балету.
• Будинок прибутковий Руссова тощо.

Блакитний щит є захисною емблемою Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту від 1954 року. Вона разом із двома її Протоколами є основною міжнародною угодою, що встановлює правила захисту культурної спадщини під час збройних конфліктів.

Вже 4 жовтня Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко підписав досьє на включення Одеси до основного списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО. 

Труханов, Ткаченко та Джапарова в день підписання досьє. Фото: Одеська мерія 

Остання спроба протидії з боку рф

Після того, як сесію Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО було перенесено з Казані до Парижу та усунено головування рф, протидія ворога не зупинилася. Втративши вплив в самому Комітеті, представники країни-агресора вирішили діяти через іншу структуру – ІКОМОС.

ІКОМОС (англ. ICOMOS —International Council on Monuments and Sites) - міжнародна асоціація професіоналів, метою діяльності якої є збереження та захист культурної спадщини в усьому світі. На жаль, зараз в цієї асоціації відчувається значний вплив рф.

24 січня на сайті Міністерства культури та інформаційної політики було опубліковано заяву в якої зокрема йшлося, що у своїх рекомендаціях від 11 січня ICOMOS вдався до політизації українського досьє, включивши до опису об’єкту інформацію про заснування Одеси "стратегічним рішенням Імператриці Катерини ІІ", якої не було в номінаційному досьє, поданому Україною 11 жовтня 2022 р.

Щодо таких відверто проросійських наративів, які суперечать аргументації оригінального українського досьє. виникло багато питань.

Безперервний розвиток Одеси як портового міста сягає XV століття. Відтоді і до XVIII століття включно воно було відоме як Хаджибей, із фортецею та гаванню. Завдяки порту місто стало феноменом культурного розмаїття та міжкультурного діалогу. В часи існування Російської імперії просувалося твердження про те, що місто засноване указом імператриці Катерини ІІ у 1794 році. Однак рескриптом імператриці була лише підтримана ініціатива переоблаштування порту Хаджибей. Місто процвітало завдяки торгівлі та активній багатонаціональній спільноті мешканців. Натомість путінська пропаганда використала міф про "заснування Одеси імператрицею", який з'явився у XIX столітті, як один з приводів для територіальних претензій росії на українські міста та початок збройної агресії.

Зображення: Odesa Nomination File

Неприйнятним є також рекомендація змінити назву об'єкта та виключити звідти згадку про порт, роль якого є визначальним. Адже саме портові та припортові ділянки міста сьогодні є мішенню російського агресора, виключення їх з охоронної зони робить цей унікальний історичний район беззахисним. І дарує росії інструмент для продовження свого продовольчого тероризму.

Заява мінкульта закінчувалась так:

Ми наполягаємо на неупередженому підході до розгляду 18-ю позачерговою сесією Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО українського досьє «Історичний центр міста-порту Одеса» у первинно поданому Україною вигляді для включення до Списку Всесвітньої спадщини під загрозою. Це спільна позиція міської громади Одеси, Міністерства культури та інформаційної політики України та Постійного представництва України при ЮНЕСКО.

Міністр культури О. Ткаченко
Міський голова м. Одеса Г. Труханов
Представник України при ЮНЕСКО В. Омельченко
 

25 січня відбулося історичне голосування. З цього приводу була опублікована заява Національної комісії України у справах ЮНЕСКО щодо рішення про включення номінації "Історичний центр міста-порту Одеси" до Списку всесвітньої спадщини. Там подякували Голові Комітету всесвітньої спадщини Її Високості Принцесі Хайфу Аль Могрін та всім партнерам, зокрема з числа країн Групи друзів України, за їхню підтримку в захисті нашої культурної спадщини.

Чому саме Одеса? 

Враховуючи повномасштабне вторгнення, Одеса проходила свій шлях за скороченою процедурою. За словами радника мера Одеси Миколи Вікнянського, саме керівництво ЮНЕСКО допомогло створити робочу групу, куди увійшли працівники міністерства культури Італії, номінаційного департаменту ЮНЕСКО, а також група фахівців з Туринського політехнічного університету, які підготували багато номінаційних досьє для інших італійських міст.

Для того, щоб бути визнаним всесвітньою спадщиною, об’єкт має відповідати одному чи декільком критеріям, визначеним ЮНЕСКО. Історичний центр міста-порту Одеси відповідає другому та четвертому критерію:

• Відображає вплив взаємного обміну людськими цінностями в певний інтервал часу або всередині культурного простору на розвиток архітектури або технології, монументального мистецтва, містобудівництва або планування ландшафтів.
• Є визначним прикладом способу будівництва, архітектурних або технологічних ансамблів або ландшафтів, які відображають значущі періоди людської історії.

Статус пам'ятника ЮНЕСКО - джерело доходів або витрат?

Згідно з документами ЮНЕСКО, статус об'єкта Світової спадщини дає такі переваги:

• Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.
• Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.
• Сприяє популяризації включених у Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (у першу чергу, екологічного туризму).
• Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної та природної спадщини, у першу чергу, з Фонду Світової спадщини.
• Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.

Тому Одеса може розраховувати на залучення фінансових коштів, але треба зазначити, що перш за все держава, а в нашому випадку й місто, беруть на себе зобов'язання щодо збереження пам'ятки. Однак, вразі втрати, цей статус може стати додатковим інструментом, якщо доведеться вимагати репарацій. Тому можна зробити припущення, що саме це стало причиною того, що рф так наполегливо протидіяла тому, щоб наше місто потрапило до Списку Всесвітньої спадщини, а потім намагалася виключити порт навіть з назви ансамблю.

Але той факт, що держава і місто зобов'язані докладати зусиль для збереження історичної спадщини, накладає багато зобов'язань. Зокрема, мова йде про відмову від новобудов, зміну архітектури будівель тощо. Необхідно пам'ятати, що Комітет може не тільки включати той чи інший об'єкт у свій список, але і виключати. І тому є яскраві приклади.

У 2021 році ЮНЕСКО вирішило виключити Ліверпуль зі свого Списку всесвітньої спадщини, оскільки міська влада дозволила активне будівництво в районі доків і порту - архітектурного ансамблю, яке агентство ООН вважало найважливішим пам'ятником.

В об'єкт під назвою "Ліверпуль - місто мореплавців і торговців" входили шість ділянок в історичному центрі та на території доків Ліверпуля. На своєму сайті ЮНЕСКО повідомляло, що вони були включені в список "в якості свідоцтва розвитку одного з найбільших у світі торгових центрів XVIII-XIX століть".

Причиною позбавлення статусу в ЮНЕСКО називали "необоротну втрату характеристик, що вказують на видатну універсальну цінність цього об'єкта". Йшлося про будівництво двох масштабних об'єктів - комплексу житлових і офісних будівель під назвою Liverpool Waters, а також величезного стадіону футбольного клубу "Евертон" зі скла та сталі поруч з історичним доком Бремлі-Мур. 

Тому логічно очікувати від міської влади швидких і конкретних кроків, які були б спрямовані на збереження центральної частини міста. Поки такий крок відомий тільки один. 30 січня Одеський міський голова Геннадій Труханов під час засідання виконавчого комітету Одеської міської ради повідомив про призначення нового очільника департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції. Ним став колишній директор департаменту туризму і курортів Міністерства економічного розвитку України Іван Ліптуга. Мер пов'язав це призначення саме з рішенням ЮНЕСКО.

Фото:  Instagram / Артемій Лебедєв

Але й ця фігура є досить неоднозначною. Ліптуга володіє половиною прав на туристичний логотип Одеси, який розробили у студії російського дизайнера Артемія Лебедєва. У 2019 році Ліптуга також брав участь у розробці туристичного бренду Придністров'я.

Скорочена процедура – можливість для маніпуляцій або необхідність

Це питання і перед голосуванням Комітету ЮНЕСКО, і після нього задавали представники патріотичних організацій, активісти, які борються з забудовою історичної частини міста, історики та не тільки.

Висловлювалися побоювання, що в досьє включені імперські або комуністичні наративи, є можливості, щоб зробити документи для незаконних споруд, що вже є та зробити лазівки для майбутніх.

З одного боку було очевидно, що прискорена процедура включення Одеси до Списку Всесвітньої історичної спадщини це добре для міста та Україні, з іншого насторожувало те, що процес був не прозорим.

Колишній директор Довженко-Центру. одесит Іван Козленко вважає, що громадські слухання в таких випадках необхідні.

Адже йдеться про основного стейкхолдера - громаду міста. Вміти вислухати зокрема й неприємні речі, часом від некомпетентних людей, взяти їх до уваги, а іноді навіть врахувати - це і є ознака дорослості: повага до демократичних принципів.

Іван Козленко 

На жаль, питання залишається актуальним і сьогодні. Номінаційне досьє українською мовою на сайті міста не опубліковано, немає й аналізу генерального плану, що діє з точки зору рішення 25 січня.  

Ігор Льов