Представниця Уповноваженого із захисту державної мови на Півдні: "Щоб української ставало більше, переходьте на неї самі"

На початку серпня український Південь отримав представницю Уповноваженого із захисту державної мови в Україні. Нею стала Ярослава Вітко-Присяжнюк - філологиня, депутатка Одеської районної ради, волонтерка, ініціаторка проєкту з популяризації українського слова "Одеса україномовна". Вона стала першою представницею Уповноваженого із захисту державної мови і тепер опікуватиметься трьома областями: Одеською, Миколаївською та Херсонською. ІзбірКом поспілкувався з фахівчинею про те, чим займатиметься на новій посаді та що робити, аби українська мова ставала дедалі більш популярною.

- Ярославо, якими є повноваження представниці Уповноваженого із захисту державної мови?

- Основне – це максимальне сприяння реалізації Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», захист української мови як державної та захист прав наших співгромадян на отримання послуг та інформації державною мовою.

Зокрема, планується розробка обласної програми підтримки української мови – це завдання обласної ради на всі сто відсотків, і це нормальна практика для інших областей, вона запроваджена, наприклад, у Дніпропетровській, Харківській, Кіровоградській та інших областях. В Одеській області про її запровадження говорили ще півтора роки тому, і тоді її розробку і затвердження обіцяли Уповноваженому із захисту державної мови Тарасу Креміню, однак щось не вийшло. Під час мого представлення та знайомства з головою ОВА та обласної ради голова облради Григорій Діденко пообіцяв, що рада розробить і підтримає таку програму. Наскільки я відчула, то ця ідея має явну підтримку голови ОВА Максима Марченка.

- Головне, щоб під неї заклали фінансування…

- Дуже на це сподіваюся. Тим більше, канва проєкту такої програми вже є, є досвід реалізації аналогічних програм в інших областях, тож проблем не має бути.

- Над чим переважно працюватиме представниця Уповноваженого?

- Вже працює (посміхається. – Ред.). Власне з першого дня я займаюся перевіркою і реагуванням на скарги громадян.

- В усіх трьох областях, вірно?

- Так, але зверну увагу ваших читачів, що скарги вони, як і раніше, мають надсилати до Секретаріату Уповноваженого. Саме звідти ваші скарги скеровують мені, і я вже на місці з’ясовую ситуацію.

- На що найбільше скаржаться люди?

- Це в першу чергу сфера обслуговування: бізнес, вивіски, чеки, мова обслуговування у закладах торгівлі і харчування тощо. Після 16 липня, коли набула чинності норма Закону про те, що сайти повинні мати базову стартову сторінку українською мовою, яка для користувачів відкриватиметься за замовчування, це також значна кількість посилань на сайти, які не дотримуються цієї вимоги. Це непроста робота, і я також попрошу тих, хто прочитає це інтерв’ю, що для ефективного реагування мені потрібно максимально знати все про суб’єкт господарювання, на який ви скаржитеся. Якщо це мова обслуговування в закладах, то мені потрібно знати юридичну особу, на яку цей заклад зареєстровано, бо саме ця особа несе відповідальність. Та сама ситуація – з сайтами, нам потрібен власник, юрособа. Якщо ви зіштовхнулися з порушенням Закону, наприклад, у магазині, не полінуйтеся, будь ласка, сфотографувати або переписати собі хоча б код ЄДРПОУ, який має бути у них в куточку споживача. Бо зараз я часто проводжу додаткові «розслідування». Наприклад, прийшла скарга на один магазин в Одесі, де персонал не спілкується українською. Я починаю шукати їхні контакти, сайти – будь що, а там нема контактів, нема навіть реквізитів. Процес доволі непростий і задовгий, як бачите. Тож, якщо є змога трохи спростити і пришвидшити цей шлях – буду вдячна.

- Що відбувається потім, якщо порушника таки встановлено?

- Перш за все ми проводимо просвітницьку діяльність. Я бачу, що зазвичай громадяни і юрособи є законослухняними. Злісних порушників Закону насправді – одиниці. Переважно люди або не до кінця розуміють і знають, що саме потрібно робити відповідно до законодавства, або ж думають: «Пронесе». І наше першочергове завдання – поінформувати порушника про те, що саме відбулося, в чому полягає порушення і що потрібно робити, аби це не повторювалося надалі, тобто вжити заходів. Наприклад, привести до ладу сайт, провести роботу з персоналом абощо. Якщо ж надійде скарга про те, що порушення відбулося повторно, або ж є документальні свідчення про повторне порушення, то Уповноважений може розпочати процедуру державного контролю про те, що відбулося порушення. Це доволі тривала процедура, і якщо в результаті виявлено, що порушення є систематичним, то з 16 липня цього року порушнику загрожує штраф.

- Процедура нешвидка…

- За процедурою державного контролю – 2 місяці. Якщо ж за Кодексом про адміністративні порушення, то адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення. Протокол має бути складений не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Потім протокол та інші матеріали надсилаються Уповноваженому, який ухвалює відповідні рішення.

- Якщо, скажімо, в кафе зі мною офіціант не спілкується українською мовою, то протокол може бути складений на офіціанта чи на власника кафе?

- На власника кафе, якщо в рамках державного контролю, а в рамках КУпАП можемо і на офіціанта, і на власника.

- А якщо це депутат на сесії?

- От тут уже – на самого депутата.

- А Ви плануєте походити по сесіях наших місцевих рад?

- Так, планую. Можливо, мені дійсно доведеться починати зі своїх колег. Але я би хотіла сказати, що станом на сьогодні, тобто на першу половину серпня, в Україні ще не виписано жодного протоколу за порушення мовного законодавства. По-перше, зазвичай після наших попереджень недоліки усуваються. А, по-друге, в Уповноваженого є чітка позиція стосовно того, що наша головна мета – щоб Закон працював, а не карати порушників. Тобто для початку треба задіяти всі можливі механізми, щоб мовного законодавства дотримувалися, а штрафи – це вже крайній випадок.

- Тобто інститут Уповноваженого із захисту державної мови – це не орган покарання непослухів?

- Я вважаю, що каральним органом цей інститут зробила російська пропаганда. Більше того, деякі проукраїнські активісти самі сприймають нас яка своєрідну мовну поліцію, і в мене склалося враження, що подекуди люди від мене чекають, що я буду ходити магазинами і установами і ловити всіх, хто сказав слово не українською мовою. Але це не відповідає дійсності. Я можу ініціювати звернення з того чи іншого питання, безумовно. Наприклад, до мене нещодавно звернулися у facebook з приводу того, що обидві вивіски на в’їзді до Білгорода-Дністровського – російськомовні. Я обов’язково на це зреагую і напишу звернення міському голові з проханням усунути це порушення.

- У нас порушення здебільшого в сфері обслуговування?

- Ні, у нас Одеса – в лідерах щодо порушень Закону чиновниками і депутатами. Це й сесії та виконкоми недержавною мовою, зокрема, і виявляти ці порушення не так і складно, бо є онлайн-трансляції. Є й скарги на те, що Одеський міський голова Геннадій Труханов зокрема дає інтерв’ю недержавною мовою. Тож це досить важливе і проблемне питання. І ми налаштовані рішуче в першу чергу стосовно саме представників влади в першу чергу, адже вони представляють державу. Бо як ти отримав свою свою посаду, якщо не можеш сказати одне речення державною мовою?

- А як з викладанням у вищих навчальних закладах?

- Це теж серйозна проблема. Бо якщо у школах уроки переважно все ж ведуться українською мовою, а от у вишах – це проблема. І так само дошкільні навчальні заклади, де вихователь проводить свої навчальні години українською, і в нього/в неї є відповідні конспекти тощо, то решта часу – левова частка часу насправді – лишається російськомовною. І навіть батьки можуть про це не знати, бо вони ж не знаходяться в дитсадку в цей час. З іншого боку, якщо буде така скарга і я звернуся до керівника такого дитячого закладу, то керівник мені покаже цілий стос україномовних заходів тощо. І спробуй довести, що батьки це не вигадали. Така ж ситуація насправді і з вищими навчальними закладами, де нема такого методичного контролю, як у школах. І тому часто викладачі працюють саме російською мовою, бо їм так зручно. І студенти вкрай рідко знаходять у собі сили це зафіксувати і написати скаргу. А на паперах у вишах все гаразд. Це проблема. Я планую зустрітися з представниками вищих навчальних закладів Одеси і заохотити до співпраці – до співпраці в площині сенсів, а не паперів.

- Що кожна людина може зробити для розвитку української мови, крім написання скарги Уповноваженому?

- Все дуже просто. Я завжди, коли мене запитують, чи є в Одесі українська мова, раджу заговорити українською – і ти зразу побачиш, скільки навколо тебе української мови. Наприклад, коли я заходжу до магазину, то продавчиня, яка переді мною обслуговувала клієнта російською, після мого звернення українською відповідає мені українською. І так насправді практично повсюди. Тобто скарга – це скоріш, коли йдеться про порушення прав, але щоб української ставало більше, треба і самим переходити на українську. Просто звертайтеся першими українською – і ви побачите ефект. Особливо після 24 лютого. З часом української ставатиме все більше.

- Як думаєте, скільки часу Одесі потрібно, щоб перейти на українську?

- Хороше питання. Колись, кілька років тому, мене спитали про це в одному з інтерв’ю і я сказала, що за умови нормальної мовної політики в державі в Одесі за 25 років не буде чути російську мову. Тоді цю цитату витягли і розповсюдили, мабуть, усі російські пабліки та проросійські сайти-одноденки. Виходить, тепер лишається 20 років, але після 24 лютого напевно всі помітили, як люди буквально прокинулися і роззирнулися навколо та багато чого зрозуміли. Тож, думаю, тепер йдеться років про 7-10. Люди раптом з’ясували для себе, що у нас всі ці роки велася інформаційна війна, а тому мова – важлива. Наш ворог хотів нас денацифікувати, а вийшло геть інакше.

Розмовляла Євгенія Генова