Домашнє насильство: чи вплинув карантин на родини Одещини та як уберегтися від тирана

Правозахисники б’ють на сполох: через карантин у всьому світі збільшилася кількість випадків домашнього насильства: страждають жінки, діти, рідше - чоловіки. ІзбірКом вирішив дізнатися, яка ситуація в Одесі та області.

З початку року понад 2 тисячі жителів Одещини постраждали від насилля

Головне управління Національної поліції України в Одеській області регулярно публікує повідомлення, пов’язані з домашнім насиллям. Так, зовсім недавно, 25 травня в Арцизькому райвідділі поліції поінформували про те, що 34-річний та 32-річний місцеві жителі впродовж року систематично вчиняли психологічний тиск на своїх дружин, принижували їх та виганяли з дому. Жінки зверталися по допомогу до поліцейських і кожного разу кривдників штрафували або карали адмінарештом. Проте такі заходи впливу не вгамували дебоширів, позаяк вони почали ще й бити дружин. Врешті решт стосовно чоловіків відкрили кримінальні провадження і незабаром мають відбутися судові засідання, під час яких кривдникам оберуть покарання. Максимально що їм загрожує – це два роки позбавлення волі.

А 44-річні брати-близнюки з Білгорода-Дністровського постійно кривдили свою маму, бо вона сварила їх за пияцтво. До чоловіків також неодноразово застосовували заходи адмінпокарання, проте вони продовжували її ображати. Слідчі розпочали з цього приводу кримінальне провадження.

... Таких історій дуже багато. Нерідко побиття закінчується смертю людини. Так, у Роздільнянському районі торік чоловік побив свою дружину так, що жінка померла. Без матері залишилися четверо дітей, молодшому з яких на той момент було лише два місяці. З домашнього тирана житель Одещини перетворився на вбивцю: цього року районний суд визнав його винним та відправив на 10 років за ґрати.

Ще один випадок домашнього насильства з летальним наслідком стався у травні поточного року у Білгороді-Дністровському. Чоловік побив до смерті свою співмешканку. Підозрюваного затримали, йому загрожує від семи до десяти років ув’язнення.

За даними Управління превентивної діяльності ГУ НП в Одеській області, загалом у 2019 році від домашнього насилля постраждали 6 тис. 67 жителів регіону, більшу частину з яких складають жінки. А від початку року, станом на 1 травня 2020-го, жертвами насилля з боку близьких людей стали 2 тис. 295 жителів Одещини. 

За допомогою медіаторки Центру громадського правосуддя у місті Татарбунари Світлани Гудь ми спробували скласти приблизний портрет домашнього тирана. За її словами, зробити це не просто, проте є певні ознаки, які точно дозволять розпізнати деспотичні прояви та забити тривогу. 

«Жінки часто шукають надійного, сильного, хазяйновитого чоловіки, але вже після одруження починають знайомитися зі своїм обранцем ближче. Можна виокремити певні характерні ознаки потенційного кривдника:

-  постійна критика, часто безпідставна. Чіпляння до зовнішності, рухів, голосу, особливо до здібностей жінки. Висміювання бажань, поведінки, хобі, роботи тощо. З часом таке відношення сформує почуття власної неспроможності та просто знищить самооцінку жінки;

- він проти всіх контактів дружини, дівчини. Не дозволяє спілкуватися з певними друзями, подругами або з усіма. Він сам вирішить - з ким, коли та як часто зустрічатися. Всі контакти зникнуть, і жінка залишиться просто сама. Єдиний друг - її чоловік, і ця залежність постійно посилюється;

- банальні ревнощі, часті дзвінки та значна увага (бажання контролювати). Ну і, відповідно, після одруження такий контроль буде посилений», - пояснює медіаторка.

Карантинне насилля

За статистикою, яку отримало наше видання з управління превентивної діяльності ГУ НП в Одеській області, кількість звернень за перший квартал 2020 року у більшості районів Одещини збільшилася порівняняо з відповідним періодом минулого року. Щоправда, в управлінні не надали дані за квітень поточного року, на який прийшлася значна частина карантину. Правоохоронці послалися на те, що статистика у них ведеться поквартально. 

Проте і показники першого кварталу поточного року дають не дуже приємну картину. Так, у Приморському районі Одеси за перший квартал 2020-го було зареєстровано 497 звернень з приводу домашнього насилля, у той час як у першому кварталі минулого року ця цифра складала 411, у другому кварталі – 241, у третьому – 212, а у четвертому – 241. Ще більш показова картина - у Малиновському районі: за перший квартал поточного року зареєстровано 852 звернення, для порівняння у першому кварталі минулого року було 312 таких звернень, а за весь 2019 рік – 1 тис. 523.

У Кодимському районі за весь 2019 рік було зареєстровано 101 звернення з приводу домашнього насилля, а у першому кварталі поточного року – 105. Натомість в Ізмаїльському районі якщо у першому кварталі 2019-го місцеві жителі зверталися з приводу домашнього насилля 59 разів, у другому – цей показник різко піднявся до 480, а у третьому склав 343 звернення, а у четвертому – 384. За перший квартал поточного року до поліції надійшло 364 звернення з приводу домашнього насилля у районі.

Інформація у таблиці наведена з наростанням щоквартально протягом року:

Варто зазначити, що не завжди у найбільших районах області реєструється більше випадків насилля. Так, антилідерами з кількості звернень стосовно домашніх тиранів стали чималі райони області: в Ізмаїльському зареєстровано 1 тис. 266 звернень за минулий рік (наявне населення станом на 1 січня 2020 року - 121 тис. 857 осіб), Лиманський район – 922 звернення (наявне населення станом на 1 січня 2020 року – 72 тис. 605  осіб). Натомість у Білгород-Дністровському районі, населення якого понад 115 тисяч жителів, за 12 місяців минулого року зареєстрували лише 230 звернень. 

Загалом жителі області минулого року зверталися до правоохоронців з приводу домашнього насилля понад 12 тисяч разів.

Чи допоможе виклик поліції?

Часто жінки бояться звертатися до поліції з приводу домашнього насилля, пояснюючи це тим, що після приїзду поліції їхнє життя стане ще гіршим. 

«Ситуації бувають досить різні. Іноді поліція, приїжджаючи на виклики, знає ситуацію, що було побиття (насилля), однак часто сама жінка стає на захист свого тирана та починає його захищати і, відповідно, поліція може поїхати ні з чим. Насилля буде продовжуватись і надалі. Крім того, часто приїзд поліції на виклик нічим серйозним для агресора не завершується, чинне законодавство не передбачає значного покарання. І за фізичне насилля часто можна відбутися простим штрафом», - пояснює медіаторка Громадського центру правосуддя у місті Татарбунари Світлана Гудь.

За її словами, що стосується побоювань постраждалих, що їх життя стане гіршим, то, як показує практика, життя гіршим не стане, а просто залишиться таким, як було: постійне насилля, побиття, сварки та агресія сильнішої сторони. 

«Звісно, що з кожним разом вона може бути ще більшою та небезпечнішою, а іноді завершується дуже сумно для слабкішої сторони», - зазначила вона.

Світлана Гудь вважає, що у тих, хто потерпає через насилля, має бути почуття самозбереження. 

«Краще за все мати підтримку близьких, які можуть допомогти побороти страх, але, звісно, краще звернутися по допомогу до спеціалістів (психологів). Тим більше, що зараз є гарячі лінії, куди можна зателефонувати, отримати безкоштовну консультацію та певний час працювати над собою. Головне - розуміти, що є проблема, і хотіти допомоги. Тільки тоді страх зникне. Бо, перш за все, страх за своє життя має бути сильнішим», - наголошує експертка.

Чому ж люди, зокрема, жінки, які найчастіше стають жертвами домашнього насильства, продовжують жити з тиранами під одним дахом? Як зазначила Світлана Гудь, часто у родинах, де подружжя прожило разом декілька або й багато років, має спільних дітей, жінка вже звиклась із роллю жертви:

«Жінки, які часто потерпають від домашнього насильства, мають синдром набутої безпорадності, вони не вірять, що хтось допоможе», - пояснює вона.

Медаторка навела декілька причин,через які постраждалі від насилля продовжують жити зі своїм кривдником під одним дахом:

- матеріальний стан та залежність від чоловіка, якщо жінка домогосподарка і не працює. Здається, що краще потерпати від такого насилля, ніж опинитись на вулиці або в гірших умовах життя;

- спільне майно, неможливість розійтись по різним будинкам. Порушникам навіть роблять приписи, що вони не мають знаходитись на одній території з потерпілим, однак таке питання врегулювати важко, якщо і кривднику нема куди йти;

- часто жінки виправдовують свого тирана: «Взагалі-то він нормальний чоловік, любить дітей. Просто, буває, іноді "находить", але він вибачається і каже, що більше не буде, та й діти його люблять». Також жінки не вірять у себе: «Кому я потрібна в такому віці або з дітьми?». Саме таку аргументацію можна почути часто від жінок; 

- невпевненість у собі: жінка не знає, як їй жити без чоловіка.

«Багато жінок, потерпаючи від насильства, не те щоб бояться звертатись до поліції, їм просто соромно це робити. Соромно, бо ж дізнаються сусіди, рідні, які також могли і не знати про проблему. А деякі і взагалі вважають, що проблеми немає, і закриваються. Адже їм здається, що у всіх є проблеми у родині, і всі так живуть», - пояснює Світлана Гудь.

Мобільні групи виїздять на допомогу

З вересня минулого року у всіх районах Одеси у тестовому режимі почали працювати мобільні групи з реагування на факти вчинення домашнього насильства. Як повідомили ІзбірКому в управлінні превентивної діяльності, з 17 вересня 2019 року, початку роботи груп та до 31 грудня 2019-го, було проведено  1 тис. 849 виїздів, задокументовано 750 правопорушень за ст. 173-2 КУпАП. 

За чотири місяці 2020 року групи виїздили 2 тис. 649 разів та задокументували 870 правопорушень за CT. 173-2 КУпАП.

«Основними завданнями зазначених мобільних груп є оперативне та своєчасне реагування на факти скоєння домашнього насильства, вжиття відповідних заходів реагування відносно кривдників (складання протоколів про адміністративне правопорушення, постановка на превентивні обліки поліції, винесення термінових заборонних приписів тощо) та надання допомоги постраждалим особам в межах компетенції поліції.

Такі мобільні групи здійснюють реагування на звернення громадян (на спеціальну лінію «102» або до територіального відділу\відділення поліції) за фактами вчинення домашнього насильства в Одесі.

Злочини та покарання

Що стосується правопорушників, то минулого року правоохоронці області задокументували 8 тис. 897 адміністративних правопорушень, передбачених ст.. 173-2 КУпАП. Всі ці справи були направлені до суду для прийняття рішень. 

Також до Єдиного реєстру досудових розслідувань торік правоохоронці внесли 90 кримінальних правопорушень за статтею 126-1 Кримінального кодексу (домашнє насильство). Одночасно до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено п’ять кримінальних проваджень за ст. 390-1 Кримінального кодексу (невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або не проходження програм для кривдників).

Цього року, станом на 1 травня, правоохоронці задокументували 3 тис. 164 адміністративних правопорушень щодо вчинення домашнього насильства, а до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесли 44 кримінальних правопорушень за ст. 126-1 Кримінального кодексу (домашнє насильство). Крім того, до Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на цю дату внесено три кримінальних провадження щодо невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програм для кривдників.

Проте чи можна якось перевиховати людину, яка вдається до насильства?

«Не знаю про такі випадки. Гадаю, що ні, по відношенню до постраждалої людини, до якої вже застосувалося насильство з боку тирана, точно ні», - висловила думку Світлана Гудь.   

Як захиститися від домашнього тирана?

Захищатися від домашнього тирана можна і потрібно. Для цього є кілька ресурсів, де готові прийти на допомогу людині, яка страждає від насильства з боку родичів. Варто взяти до уваги і кілька порад від експертки.

«Постраждалій людині потрібно зрозуміти, що не важливо, що вас пов’язує (гроші, житло, діти), варто розуміти, що це точно не любов, і потрібно просто втікати. Вихід, звісно, є: телефонуйте рідним з проханням забрати, друзям, хай навіть не близьким, але які можуть хоч чимось допомогти, та просто піти і не повертатись ні в якому разі. Адже один раз повернувшись, ви матимете постійне повторення: можливо, не одразу, але точно буде. Вихід для кожного може бути різним: хтось зрозуміє, що потрібно йти після першого побиття, хтось - через декілька років, а хтось, коли буде остання крапля, а вона може бути з важкими наслідками. Працюючим жінкам, звісно, легше, адже вони точно зможуть піти від тирана та прогодувати себе і дитину (якщо вона є), сплатити за житло та інше. Знову ж таки, потрібно шукати допомогу спеціаліста, навіть якщо соромно йти на консультацію, то просто телефонувати на гарячу лінію, адже там ваше обличчя точно не побачать, але точно допоможуть почати думати про себе, підвищувати впевненість у собі», - каже медіаторка Центру громадського правосуддя.

Вона радить не забувати любити себе, приділяти собі увагу та не забувати про свої емоції та відчуття. 

«Треба відразу говорити про те, що вам не подобається (поведінка свого партнера, колеги, друзів, інше). Не пробачати насильства, не важливо, чи це моральне насильство та висміювання, що вам не приємні, і тим більше точно не пробачати фізичних проявів насильства. Не віддалятись від своїх близьких чи друзів, яким ви довіряєте, навіть якщо вони не подобаються вашому партнеру. Підтримувати зв'язок, а тим, кому довіряєте більше за все, можна навіть розповідати про свої відчуття, якщо є прояви агресії до вас. 
Пам’ятати, що немає нічого ціннішого, ніж ваше життя», - радить вона.

А ось кілька ресурсів, звернення на які допоможе людям, які стали жертвами насильства з боку рідних: 

• 102 - поліція
• Головне управління Національної поліції в Одеській області (ювенальна превенція): вул. Єврейська, 12. Тел. (048) 778-42-27
• Служба у справах дітей Одеської міської ради: вул. Косовська, 2-Д. Тел: (048) 797-29-79, 753-14-41, 724-80-54
• Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Одеської міськради: вул. Героїв Крут, 12-А. Тел. (0482) 766-00-65
• Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області: вул. Льва Толстого, 6. Тел. (048) 726-22- 23
• Одеський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: вул. Коблевська, 40. Тел. (048) 726-14-45, 726-14-44
• Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, протидії торгівлі людьми та гендерної дискримінації (цілодобово, анонімно, безкоштовно): 0 800 500 335 - зі стаціонарних телефонів, 116 123 - з мобільних телефонів 
• Національна дитяча «гаряча лінія» (по буднях - з 12:00 до 20:00, у суботу - з 12:00 до 16:00): 0 800 500 225 - зі стаціонарних телефонів, 116-111 - з мобільних телефонів 
• Центр опитування дітей, які постраждали від жорстокого поводження або сексуального насильства: вул. Єврейська, 11, дитяча міська поліклініка №3. Тел. (048) 797-26-26 (цілодобова «гаряча лінія» з питань насильства щодо дітей)
• Одеський міський денний центр соціально-психологічної реабілітації «Розірви коло» для осіб, які постраждали від домашнього насильства, з можливістю перенаправлення до притулку для жінок з дітьми: вул. Педагогічна, 24, тел. (048) 705-54-12, 705-54-13
• Одеський міський центр реінтеграції осіб без певного місця проживання (для чоловіків): вул. Ціолковського, 1. Тел. (048) 732-42-47
• Одеський центр реінтеграції бездомних осіб (для жінок): Балтська дорога, 2-А. Тел. (048) 732-61-85
• Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103. Сайт: www.odesa.legalaid.gov.ua
• Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги в Одесі: Київський, Малиновський, Приморський райони - вул. Іцхака Рабіна, 7. Тел.: (095) 819-11- 82, (073) 157- 46- 37; Суворовський район - тел. (073) 157-49-36, (095) 819-11-89
• КУ «Соціальний центр матері та дитини» (розміщення жінок з дітьми до трьох років): вул. Генерала Петрова, 47. Тел. (048) 777-97-44
• «Гаряча лінія» громадського руху «Віра, Надія, Любов»: (048) 777-25-17.

Автор: Ольга Коцина