"Ненависть до інших національностей - це страшно, і про це не можна мовчати", - Жужуна Дудучава

ІзбірКом продовжує серію публікацій про ромських громадських діячів, про проблеми дискримінації та інтеграції ромів.

Інтерв'ю з головою Одеського обласного товариства ромської культури "Романі Збора" Жужуною Дудучава присвячене питанням ролі ромських жінок у житті громад, освіті та активності.

- Жужуно, що означає бути ромською жінкою? Які традиції накладають свій відбиток на життя жінки в громаді?

- Це сім'я в першу чергу. Для ромів важливість і цінність сім'ї неможливо переоцінити, це наріжний камінь життя будь-якої громади. Крім того, є низка законів, яких ми дотримуємося. Це повага до старших, дотримання культурних традицій, порядність, суворість моральних норм, повага до чоловіка. Це дуже важливо. Громади досить закриті, і якщо ти хочеш бути їхнім членом, мусиш дотримуватися цих правил.

- Чи є якась дискримінація ромських жінок у політичній та громадській сферах? Чи легко жінці, якщо вона захоче, скажімо, побудувати кар'єру чи стати активісткою, політиком?

- Я хочу сказати, що громадянська позиція ромської громади загалом досить пасивна. Вони живуть у закритому середовищі. І навіть за радянських часів голосувати не ходили, коли всі ходили. Роми-пацифісти, вони не хочуть служити в армії. Тобто, все, що пов'язано з державою, викликає в них певну настороженість. По суті, вони розуміють, що нічого не вирішують. А якщо немає жодної довіри до держави, до суспільного життя, то відповідно немає і спроб бути активними, працювати в цих структурах, ставати політиками тощо. Тут що жінки, що чоловіки однаково пасивні.

- У громадах є випадки ранніх шлюбів. Це теж вважається дискримінацією, оскільки діти з маленького віку вже не мають вибору, не можуть продовжувати навчання і змушені ростити власних дітей, ще не подорослішавши самі. Це так?

- Є різні групи ромів і в них по-різному ставляться до ранніх шлюбів. У більш соціалізованих, які живуть у містах, ранніх шлюбів практично немає, діти більше вчаться у школах, здобувають освіту. Щоправда, здебільшого вона неповна середня. А є такі громади, які дотримуються таких традицій, і там це ще є. Особливо це стосується тих громад, які живуть компактно в поселеннях, зазнають скрути і поневірянь. Тому там і шлюби ранні, доки в силі батьки і можуть допомогти онукам і дітям, самі будучи ще молодими. Інакше їм важко буде прожити.

- Якщо продовжити розмову про бідні громади, то в таких ситуаціях, знову ж таки, частіше і більше страждають саме жінки, адже вони зобов'язані годувати дітей, і тому їм важче. Я права?

- Так, це так і є, жінка змушена годувати дітей і тому їй доводиться більше працювати і щось вигадувати, щоб щодня приготувати обід. Чоловікові легше перенести побут. Часто жінки - головні добувачі їжі, тому їм дуже складно. А якщо ще й чоловік помер рано, то взагалі несолодко. Жінка в ромському середовищі не може бути неробою. З дитинства дівчаток так виховують, що вона зобов'язана забезпечувати сім'ю. Вони не скаржаться, просто так звикли. Але цим жінкам точно не позаздриш.

- А як щодо освіти? Чи легко відпускають дівчаток вчитися?

- Проблеми з освітою завжди були і є. У початкову школу віддають усіх дітей. А от далі, якщо ранні шлюби, то діти кидають школу, і дівчатка, і хлопчики. Плюс діти мають рано починати допомагати сім'ям дивитися за господарством. Тому ромські діти часто навчаються в школах недовго.

Що стосується подальшої освіти, після школи, то роми не бачать перспективи в ній. Якість освіти досить низька, потрібні гроші на додаткові заняття, репетиторство. Вони далеко не завжди є. Крім того, ромська жінка традиційна у своєму життєвому укладі, її потрібно спочатку саму навчити того, що дітям важливо здобути освіту. Якщо ж вона сама не бачить у цьому сенсу, то як вона дасть освіту своїм дітям? Тому жінки намагаються задовольняти базові потреби малюків насамперед. А освіта залишається на далекому плані.

- Що, на Ваш погляд, має робити держава для активізації участі ромів у політичній сфері, соціальній, громадській?

- Це насамперед подолання стереотипів, негативного ставлення суспільства до ромів, дискримінації. Розумієте, йдуть діти до школи, наприклад. Спочатку всі однакові. Потім у якийсь момент хтось із дітей скаже: "Він/вона - ром/ромка. Вони крадуть. Вони погані й не такі, як ми". Неважливо, де та дитина це почула, від кого дізналася: від батьків, від інших дітей чи ще від когось. У будь-якому разі спочатку за цим стоять дорослі. І, на жаль, хоч би якими несправедливими були ці звинувачення, зробити з цим мало що можна. Якщо мати активна, сама має певну освіту і розуміє, що так терпіти не можна, вона піде до школи і спілкуватиметься з учителями, батьками кривдників, вимагатиме рівноправності та захищатиме права своєї дитини. По собі знаю, що це дуже непросто. А якщо мати - звичайна жінка, то робити вона нічого не буде. У підсумку дитина замикається в школі, потім не хоче вчитися, відбувається відчуження. Вона нічого не може домогтися - і не намагається зрештою. І всім однаково. Звичайно, вона постарається кинути школу якомога раніше, і школа навіть не помітить цієї втрати.

Я вважаю, що було б корисно організувати пільгові умови для ромської освіти в школі. Це обов'язково безкоштовні групи подовженого дня, харчування, допомога у виконанні домашнього завдання. Розумієте, роми в традиційних громадах - це особливі люди через національні традиції, різні трагічні події, і зараз вимагати від них відповіді на глобальні питання не вийде. Я знаю, багато хто скаже: "Чим вони такі особливі, чому їм більше привілеїв, а як же ми?". Прошу зрозуміти: так, особливі, так склалося. Можна з цим нічого не робити і продовжувати ненавидіти. Згідно з соціологічними дослідженнями, найбільше в Україні ненавидять ромів. Це дуже страшно. І зараз цей негатив посилюється, пахне нацизмом. Багато ромів в Одеській області і не тільки змушені приховувати свою національність. Це лікарі, вчителі, науковці. Тому що тебе не візьмуть на роботу, якщо ти ром. З одного боку, засудять: чому не працюєш. А з іншого боку - спробуй влаштуйся. Виходить замкнене коло: з одного боку - дискримінація суспільства, держави, з іншого - невіра ромів у те, що щось можна змінити.

Євгенія Генова