"Реабілітація та когнітивна деокупація матимуть величезне значення", - Євген Глібовицький

В Одесі 20 липня відбулася дискусія "Трансформація українського Півдня під впливом війни", яку організували Одеська обласна організація ВГО "Комітет виборців України" та "Національна платформа стійкості та згуртованості Надчорномор'я: трансформація регіону під час війни". Учасники та учасниці обговорювали місце українського Півдня в умовах повномасштабної війни з російськими окупантами. Модератором дискусії виступив голова Одеської обласної організації ВГО "Комітет виборців України" Анатолій Бойко. Інтент пропонує вашій увазі найцікавіші виступи, перша Євгена Глібовицького.

Розповім кілька речей, які я бачу на своїх радарах і вважаю важливими. Перша річ - це деконструкція Півдня як регіонального концепту. Якщо 20 років тому спитати, що таке схід, то було дуже легко відповісти на це запитання. Зараз знайти таку відповідь щодо Півдня - складно. Тому що ми розуміємо наскільки різним є Південь у ціннісному, культурному та економічному планах. Питання в тому, що ці різниці значущі та останнім часом додалася, напевно, найважливіша - поділ на окуповані та неокуповані території.

Реабілітація окупованих територій займе значний час. Зараз я дивлюся на те, як виглядає реабілітація громад та інфраструктури на півночі України: Київщині та Чернігівщині. Цей процес, який затягнеться на роки, залишить шрами, можливо, на десятиліття й покоління. Найбільш корисною є якомога швидша інтеграція всіх українських регіонів у національний суспільно-політичний дискурс, загальноукраїнський суспільний договір. Чим швидше ми це зробимо, тим краще буде для всіх. Це стосується і тих частин України, які були у складі російської імперії та Речі Посполитої, і тих, які були окуповані росією, як дев'ять років, так і коротко. Також тих частин, які раніше вважалися Сходом, а тепер вважаються Півднем, як, наприклад, Запоріжжя чи Приазов'я. Нам важливо, на мою думку, розуміти, що вихід є у внутрішньоукраїнській інтеграції.

Друге питання - зміни, які сталися, дають можливість переосмислити загалом, яким чином розвивається Південь. Ми бачимо Південь, як житницю України, постачальника сільськогосподарської продукції. Але так само важливо розуміти ризики, які за таким ресурсним підходом можуть перетворити Південь на місце нової олігархії. Так само є питання того, яким буде ресурсне забезпечення, в першу чергу - питання води. Зараз ми бачимо цікаву дискусію, яка відкрилася стосовно відбудови чи не відбудови греблі Каховського водосховища: чи треба далі працювати через систему каналів або інвестувати в систему трубного забезпечення водою і крапельного зрошування; чи правильно вирощувати зернові, а можливо є сенс сконцентруватись на овочах або садівництві. Тобто це все дискусії, які важливо проводити, і війна, крім страшних страждань та руйнувань, які приносить, так само дає можливість переглянути оцю всю інфраструктурну, економічну і в тому числі культурну тяглість, яку ми бачили впродовж багатьох років.

Читайте також: 

Окреме питання - безпека. Яке буде рішення безпеки після деокупації - це питання присутності Збройних Сил України, баз. Також чи має бути Крим демілітаризований, чи навпаки, мати українські бази та з присутністю в якомусь вигляді партнерів з НАТО.

Так само - це перегляд інфраструктури: чим має бути сполучений Південь; як має розвиватися, наприклад, колійне господарство; чи гілка на 1435 мм, тобто європейського формату, має сягнути Півдня; яким чином має функціонувати автомобільне сполучення. Це все важливі питання, на які треба буде відповідати та зараз час є для того, щоб починати думати.

Останнє питання - яким буде перехідний режим для деокупованих територій. Це так само займе значний час - і відновлення демократії, громадянських прав. Реабілітація та когнітивна деокупація - все матиме величезне значення, але воно так само матиме і правові та інші наслідки. Важливо зрозуміти, хто, яким чином і впродовж якого періоду зможе відновлювати права. Від цього великою мірою залежатимуть інші динаміки: безпекова, економічна та інфраструктурна.

Ігор Льов