Справедливі зарплати, соціальна орієнтація бюджетів і бізнес-освіта: в Одесі презентували кроки для ґендерної рівності

Цього тижня в Одесі відбувся Український жіночий конгрес, в якому взяли участь представники і представниці південних областей країни.

Головною темою обговорення під час панельних дискусій стала проблема зменшення кількості жінок серед кандидатів і переможців на останніх виборах до об’єднаних територіальних громад, доцільність законодавчих гендерних квот та їх ефективність тощо. ІзбірКом пропонує читачам огляд тез, які прозвучали під час конгресу.

Для досягнення ґендерної рівності необхідно працювати з представниками обох статей

Як зазначила у свої доповіді Мері О’Хейген, головна радниця і старша директорка НДІ в Україні, Україна займає 61 місце зі 144 країн у рейтингу глобального Ґендерного розриву за даними звіту Світового економічного форуму-2017. Втім, цей розрив зменшився на 16 пунктів у порівнянні з 2014 роком:

«Україні ще багато чого треба зробити, власне, - квантовий стрибок, щоб встигнути за іншими країнами, котрі мають більший прогрес. Поступ є, і він суттєвий, але зробити треба набагато більше», - наголосила доповідачка.

Водночас світові тенденції у плані подолання ґендерного розриву хоч і є позитивними, та все ще суттєво позначаються на економіці. Так, якби ґендерний паритет відбувся в економічній сфері вже зараз (тобто представництво жінок і чоловіків у політиці й економіці вирівнявся у співвідношенні 50% на 50%), то США отримали би додатково $1,75 млрд додатково до внутрішнього валового продукту, Японія - $550 млрд, Німеччина - $310 млрд, Великобританія - $250 млрд, Китай - $2,5 трлн.

При цьому наразі понад сто країн світу мають ґендерні квоти під час виборчого процесу.

«Коли ми створюємо виборчі механізми, це дещо несправедливо – кажуть наші опоненти, бо створює преференції одній статі. Але я би посперечалася з цього приводу. Жінки бачать більше перепон на своєму шляху, і їм треба подати руку допомоги, щоб досягти критичної маси. Такі квоти не потрібні їм надовго, але початково – так, щоб вони могли брати участь у політиці й економіці рівноправно з чоловіками. Я як британка можу стверджувати, що зміни відбуваються дуже швидко. Деякі країни серйозно рухаються у цьому напрямку, і до них ми зараховуємо Україну, Грузію, Молдову. Також важливою в цьому напрямку є політична воля. Маю зазначити, що чоловіки, які є чемпіонами ґендерної рівності, отримують електоральну підтримку (наприклад, Макрон і Трюдо виконали обіцянку сформувати ґендерно-збалансований кабінет міністрів). А у складі парламенту Франції більше жінок, ніж будь-коли, що перемістило її з 64  на 17 місце у світі в результаті одних-єдиних виборів у 2017 році. І це при тому, що до 1946 року жінки взагалі не мали права голосувати у цій країні», - розповіла М. О’Хейген.

Утім, на думку експертки, лише квот у виборчій системі недостатньо, тому що зміни мають бути системними.  Це і рівний доступ до ринку праці, і дотримання ґендерного паритету під час набору кандидатів, і законодавство про рівну оплату праці, а ще - зосереджувати зусилля на роботі зі всіма прошарками суспільства та представниками обох статей.

Що вища влада – то менше жінок

На негативних тенденціях, які проявилися після останніх  виборах до ОТГ, наголосив віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко. За його словами, на виборах у 2015-2016 роках жінки перемагали на виборах до громад набагато частіше, однак у 2017-2018 роках ситуація погіршилася:

«Чоловіки зрозуміли, що таке ОТГ, зрозуміли, які це ресурси, і почалося жорстке протистояння. Однак, впроваджуючи реформу децентралізації, ми абсолютно переконані, що спроможність громад можна підсилити за рахунок  розширення можливостей жінок щодо їх участі в місцевих процесах прийняття рішень. Тож імплементація гендерної рівності у реформу децентралізації є для нас стратегічним завданням», - пояснив він.

Г. Зубко також презентував під час конгресу сім кроків до впровадження ґендерної рівності в громадах.

Перший крок - впровадження типових профілів громад за визначеною методикою. Ці профілі будуть розроблені урахуванням ґендерної рівності, і саме з ними будуть порівнювати чинні ОТГ.

Другий крок - ґендерно-орієнтоване бюджетування, переформатування напрямків фінансування не за рахунок збільшення, а за рахунок зміни орієнтирів.

Третій крок - збільшення кількості ґендерно-орієнтованих проектів шляхом закріплення на законодавчому рівні заборони на будівництво та на введення в експлуатацію багатоквартирних житлових будинків, не забезпечених соціальною інфраструктурою, зокрема дитсадками, навчальними та медичними закладами. 

Четвертий - впровадження ґендерно-правової експертизи проектів нормативно-правових актів органів влади, а також рішень органів місцевого самоврядування.

П’ятий – с творення секторальної ґендерної платформи для ОТГ.

Шостий крок - створення Руху «Громада розвитку можливостей жінок».

Сьомий - врахування в Індексі регіонального людського розвитку ґендерних показників.

Водночас, за даними представленого чиновником аналізу, у нинішньому складі Верховної Ради – 12,5% жінок-народних депутаток, в обласних радах 15%, у міських – 18%, серед голів ОТГ – 16%, голів міст обласного значення – 9,6%. Таким чином, що вищий статус представницького органу, то нижчим є представництво жінок. 

«Мажоритарка» і економіка: чому жінкам важче

Під час конгресу виступила віце-спікерка парламенту Ірина Геращенко, яка, серед іншого, зазначила, що у системі чинного виборчого законодавства жінкам набагато важче виграти на мажоритарних округах:

«Там працює адмінресурс, процвітає корупція, підкуп, чоловіча солідарність. Ще одна сфера, в якій ми маємо серйозні проблеми з рівністю, - армія. Хочу подякувати всім жінкам, які пішли на контракт до Збройних Сил України, на сьогодні ми маємо майже 25 тисяч жінок-військових, але ця цифра не достойна рівня патріотизму, професіоналізму наших жінок. Є стереотипи в армії, і я вважаю, що ми в парламенті маємо докласти сил, щоб їх ламати, щоб після прийняття закону про національну безпеку, який зафіксує позицію про цивільного міністра оборони, ми могли б, наприклад, отримати жінку-міністра оборони», - розповіла вона.

Ситуацію в економіці і родинах окреслила народна депутатка Марія Іонова. За наведеними нею даними, в Україні мешкають близько 26 мільйонів працездатного населення, 73% якого складають жінки. Однак серед них зайняті лише 52%.

«Уявіть, які це втрати для економіки, якщо громадяни, які мають освіту, кваліфікацію, сили і можливості працювати, цього не роблять. І ось простий приклад. Знаєте, який відсоток зайнятих жінок залежно від кількості у них дітей? Серед тих, хто має одну дитину, працюють 70%, серед тих, у кого двоє дітей – 61%, троє – вже 49%, а четверо і більше – тільки 40%. Це означає в тому числі і те, що держава не забезпечує жінкам такі умови, за яких вони можуть і бути багатодітними матерями, і працювати на економіку», - пояснила депутатка.

При цьому, за оцінкою експертів, фактичний розрив в оплаті праці між жінками і чоловіками складає 26% - тобто, чоловіки отримують майже на третину більше платні, виконуючи ту саму роботу. Найбільша різниця в оплаті праці – у сферах промисловості (32%), культури і туризму (34%), фінансовій діяльності (29%).

Втім, з 32% українок, які хочуть займатися бізнесом, тільки 24% заявили під час опитування, що вважають себе готовими до цього (в європейських країнах цей відсоток складає 34%). На думку експертів, це є сигналом до необхідності проведення різноманітних форм навчання основам ведення бізнесу жінок. Показовою є і різниця у сфері ведення бізнесу юридичними особами та фізособами-підприємцями. Так, серед ФОПів жінки складають 46%, а от керівниками юридичних осіб вони є лише в 30% випадків.

«Аби покращити цю ситуацію і, тим самим, поліпшити й розвиток економіки в державі, слід, на нашу думку, забезпечити виконання таких пропозицій: законодавчо заборонити різницю в оплаті жінок і чоловіків за однакову роботу; запровадити обов’язковий розподіл відпусток по догляду за дитиною; створювати всюди на робочих місцях дружнє до дитини середовище;  забезпечувати кредитування жіночого підприємництва та освіту жінок-бізнесменів; впроваджувати ґендерно-орієнтоване бюджетування на рівні як держави, так і на місцях», - пояснила М. Іонова.

Євгенія Генова