06 листопада 2022 р. 15:33
Організації світу: Міжнародна організація цивільної авіації
3741
Вісім місяців весь світ спостерігає, як Україна чинить опір російській агресії. Впливові міжнародні організації всіляко підтримують нашу країну, причому не тільки з початку повномасштабного вторгнення, а й ще з 2014 року, коли росія незаконно анексувала Крим та розв'язала збройний конфлікт на Донбасі. Проти країни-агресора вводяться санкції, тоді як Україна отримує від світу гуманітарну та фінансову допомогу.
Але чи всі з нас правильно розуміють, як влаштовані ці організації, які функції виконують та на яку саме підтримку українці можуть розраховувати?
ІзбірКом підготував цикл матеріалів, у яких розповість, які країни входять в ті чи інші міжнародні організації та яку роль відіграють у світі насьогодні.
У минулих випусках ми розглядали сутність роботи:
Міжнародного Комітету Червоного Хреста
Генеральної Асамблеї,
Ради Безпеки,
Міжнародного суду,
ЮНЕСКО,
ЮНІСЕФ та інших.
Міжнародна організація цивільної авіації (далі – ІКАО) – це спеціалізований заклад у системі ООН, що встановлює міжнародні норми цивільної авіації та координує міжнародне співробітництво держав з метою підвищення її безпеки та ефективності. Важливо підкреслити, що ІКАО не є глобальним регулюючим органом у галузі авіації, тобто не має жодних повноважень у повітряному просторі суверенних держав світу. Штаб-квартира організації знаходиться у Монреалі. На чолі ІКАО стоїть Генеральний секретар, який обирається на трирічний термін. З серпня 2021 року цю посаду займає колумбійський функціонер Хуан Карлос Саласар.
Членами ІКАО є 193 країни, які підписали Чиказьку конвенцію 1944 року. До складу організації входять усі члени ООН, окрім Ліхтенштейну, в якого немає міжнародного аеропорту. При цьому уряд Ліхтенштейну надав Швейцарії повноваження укласти угоду від його імені, тож правила Чиказької конвенції поширюються й на територію Ліхтенштейну. Окрім країн-членів ООН, конвенцію також підписали острови Кука. Цікаво, що серед країн-засновниць ІКАО був Тайвань, однак у 1971 році його замінив Китай. У 2013 році Тайвань вперше після перерви був запрошений на Асамблею ІКАО як гість.
Структура ІКАО
Асамблея – це орган ІКАО, який відповідає за прийняття рішень. До складу Асамблеї входять усі країни-члени організації. Асамблея скликається щонайменше раз на три роки. За потреби в будь-який час може бути скликана надзвичайна сесія. Асамблея має численні повноваження, серед яких обрання країн до складу Ради, затвердження бюджету організації, аналіз діяльності ІКАО за минулий період та винесення рішення з будь-якого питання, переданого на розгляд Радою.
Рада – це керівний орган, який складається з представників 36 країн-членів ІКАО. Склад Ради обирається на трирічний період. При виборі членів Ради враховується вплив держави на розвиток та функціонування сфери повітряного транспорту, а також збалансоване представлення всіх основних географічних регіонів світу.
Рада та її допоміжні органи відповідають за постійне керівництво роботою ІКАО. Однією з основних функцій Ради є прийняття Стандартів та рекомендованої практики та оформлення їх як додатків до Чиказької конвенції. Рада також може виступати арбітром у питаннях щодо авіації та застосування Чиказької конвенції, які викликають суперечку між державами. Рада може розслідувати будь-яку ситуацію, яка заважає розвитку повітряної навігації, та застосовувати такі дії, які можуть бути необхідними для безпечної та регулярної експлуатації повітряного транспорту. Нарешті, Рада призначає Генерального секретаря ІКАО.
Діяльність ІКАО
Мета ІКАО полягає в задоволенні потреб населення в безпечному та ефективному міжнародному повітряному транспорті та сприянні планомірному зростанню міжнародної цивільної авіації у світі. Організація сприяє конструюванню та експлуатації літаків у мирних цілях, а також створенню та розвитку авіаліній, аеропортів та навігаційного обладнання. Для реалізації цієї мети ІКАО зосереджує зусилля на низці напрямків.
ІКАО приймає міжнародні стандарти та рекомендації, які застосовуються до літаків та їхнього обладнання, регламентують роботу пілотів, екіпажів, авіадиспетчерів та співробітників різноманітних служб, висувають вимоги до порядку роботи міжнародних аеропортів. Прийняттю нових стандартів передує кілька етапів. На першому етапі різноманітні групи, об’єднання та організації висувають свої пропозиції та поради. На основі цих пропозицій ІКАО проводить наради експертних та цільових груп, організовує конференції та семінари з вивчення технічних, політичних, соціально-економічних та інших питань. Наслідком цих заходів є те, що Секретаріат ІКАО представляє урядам найбільш конструктивні пропозиції. Після прийняття стандарту на Асамблеє уряди мають час на впровадження змін у національні правила.
ІКАО розробляє правила візуального пілотування та пілотування за приладами, а також аеронавігаційні мапи, які використовуються в міжнародній навігації. У сферу відповідальності організації входять також системи авіаційних телекомунікацій та радіочастоти. ІКАО також стандартизує митні, імміграційні, санітарні правила та інші формальності для полегшення пересування літаків, пасажирів та різних вантажів через кордони.
ІКАО намагається мінімізувати вплив авіації на навколишнє середовище за рахунок скорочення шкідливих викидів та обмеження рівню шуму літаків. Країни-члени організації домовилися, що ресурси на захист навколишнього середовища буде спрямовано на технологічні інновації, на оптимізацію процесу польоту для скорочення кількості використаного палива, на збільшення виробництва та поширення стійкого авіаційного палива та чистої енергії, на запровадження Системи компенсації та скорочення викидів вуглецю для міжнародної авіації.
Після терористичних атак 11 вересня 2001 року ІКАО розробила план дій щодо сприяння безпеці повітряних перевезень та програму підготовки в галузі безпеки польотів, яка наразі включає сім навчальних курсів. Також ІКАО утримує 10 центрів підготовки у галузі безпеки польотів, сприяючи регіональному співробітництву у цій сфері.
ІКАО надає допомогу країнам, що розвиваються, у вдосконаленні авіатранспортних систем та підготовці авіаперсоналу. Організація допомогла у створенні регіональних центрів навчання у кількох країнах та забезпечила можливість для тисяч учнів займатися у школах, зареєстрованих ІКАО.
Наразі ІКАО розробляє супутникову систему для задоволення потреб цивільної авіації в організації зв’язку, навігації, радіолокаційного спостереження та керування повітряним рухом. Система дозволить підвищити рівень безпеки та організації роботи в цілому.
ІКАО та російсько-українська війна
25 лютого 2022 року Рада ІКАО на своєму засіданні обговорила ситуацію, яка склалася після російського нападу. На засідання був запрошений представник від України. Рада засудила порушення територіальної цілісності та суверенітету України.
Через кілька днів після нападу низка країн світу оголосила, що закриває свій повітряний простір для російської цивільної авіації. Зокрема, про це повідомили всі країни Євросоюзу, США, Великобританія та Канада.
У середині березня Нідерланди та Австралія розпочали судовий процес в ІКАО проти Росії через збиття літака рейсу МН17 у липні 2014 року на Донеччині. Уряд Нідерландів підкреслив, що Росія повинна взяти на себе відповідальність за збиття літака.
На початку жовтня під час Асамблеї ІКАО Росія не змогла отримати необхідну кількість голосів для переобрання до Ради ІКАО. При цьому підкреслимо, що Росія залишається членом цієї організації.
ІКАО функціонує у дуже важливому сегменті життєдіяльності людства – галузі цивільної авіації. Організація докладає зусиль до зменшення небезпеки у міжнародному повітряному просторі, розробляє стандарти та правила, стежить за зменшенням впливу авіації на навколишнє середовище, створює навчальні центри та бере участь у новітніх розробках. Цінність ІКАО у першу чергу полягає в тому, що вона об’єднує переважну більшість країн світу та координує їхні зусилля. При цьому необхідно підкреслити, що організація не має повноважень для впливу на повітряний простір будь-якої суверенної держави. І закони держави завжди мають пріоритет перед тими положеннями, які приймаються на засіданнях ІКАО. Однак організація створила прецедент, не допустивши Росію до свого керуючого органу. Вважаємо, що іншим організаціям системи ООН варто замислитися над поширенням подібної практики.
Дивіться також матеріали про:
Всесвітню організацію охорони здоров’я,
Програму розвитку ООН,
МАГАТЕ,
Продовольчу та сільськогосподарську організацію ООН
Олег Пархітько