04 вересня 2022 р. 19:34

Міжнародні організації: Програма розвитку ООН

2822

Міжнародні організації: Програма розвитку ООН

Понад пів року весь світ спостерігає, як Україна чинить опір російській агресії. Впливові міжнародні організації всіляко підтримують нашу країну, причому не тільки з початку повномасштабного вторгнення, а й ще з 2014 року, коли росія незаконно анексувала Крим та розв'язала збройний конфлікт на Донбасі. Проти країни-агресора вводяться санкції, тоді як Україна отримує від світу гуманітарну та фінансову допомогу.

Але чи всі з нас правильно розуміють, як влаштовані ці організації, які функції виконують та на яку саме підтримку українці можуть розраховувати? 

ІзбірКом підготував цикл матеріалів, у яких розповість, які країни входять в ті чи інші міжнародні організації та яку роль відіграють у світі насьогодні.

У минулих випусках ми розглядали сутність роботи:
Генеральної Асамблеї, 
Ради Безпеки
Економічної і соціальної ради ООН,
Міжнародного суду,
ЮНЕСКО,
ЮНІСЕФ,
Всесвітньої організації охорони здоров’я.

До складу ООН входить 193 держави. Серед країн-членів ООН можна знайти всі суверенні країни, окрім Ватикану. Таке поважне представництво потенційно дозволяє розглядати та вирішувати будь-які питання глобального або регіонального рівня. Зокрема, ООН спроможна гасити збройні конфлікти, як це було неодноразово продемонстровано у ХХ столітті (Ірак, колишня Югославія, Сомалі). 

Штаб-квартира організації знаходиться у Нью-Йорку. Також ООН має додаткові офіси у Відні, Женеві, Найробі та Гаазі. Організація користується шістьма офіційними мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою.

До структури ООН входить шість основних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Секретаріат, Міжнародний Суд ООН та Рада з Опіки. Щоправда, останній орган формально призупинив свою діяльність з 1994 року. Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар. З 1 січня 2017 року цю посаду обіймає португальський політик і дипломат Антоніу Гутерреш.

Загальна характеристика Програми розвитку ООН

Програма розвитку ООН (далі – ПРООН) – це організація у системі ООН, спрямована на надання допомоги державам-членам ООН у галузі розвитку. ПРООН була створена у 1965 році на підставі резолюції Генеральної асамблеї ООН.  ПРООН працює у приблизно 170 країнах і концентрує увагу на таких питаннях, як викорінення бідності, скорочення нерівності у всіх її проявах, запобігання кризам та ліквідація їхніх наслідків, енергетика та охорона навколишнього середовища, інформаційні та комунікаційні технології, боротьба з ВІЛ/СНІДом. ПРООН також керує різноманітними фондами та програмами: Фондом капітального розвитку ООН (ФКРООН), Фондом ООН для розвитку в інтересах жінок (ЮНІФЕМ), Програмою добровольців ООН (ДООН) тощо. Бюджет ПРООН формується за рахунок добровільних внесків держав та приватного сектора. Штаб-квартира організації знаходиться в Нью-Йорку.

Структура ПРООН

Адміністратор. На міжнародному рівні ПРООН очолює адміністратор. Прийнято вважати, що адміністратор є третьою особою у системі ООН після Генерального секретаря та заступника Генерального секретаря, хоч цей статус не закріплений формально. Адміністратора призначає Генеральний секретар, після чого Генеральна асамблея ООН ухвалює рішення. Адміністратор перебуває на посаді чотири роки. З моменту заснування ПРООН адміністраторами були дев’ять осіб. Наразі цю посаду займає Ахім Штайнер, який має подвійне бразильсько-німецьке походження.

Адміністратор ПРООН Ахім Штайнер

Виконавча рада. Виконавча рада (далі – ВР) наглядає за діяльністю ПРООН. Рада нараховує 36 осіб, які є представниками держав-членів ООН. Членів ВР щороку обирає ЕКОСОР на трирічний термін, при цьому обов’язково враховується розподіл за географічними регіонами: Африка – 8 осіб, Азійсько-тихоокеанський регіон – 7 осіб, Східна Європа – 4 особи, Латинська Америка та Карибський басейн – 5 осіб, Західна Європа – 12 осіб. Президія ВР складається з голови та його чотирьох заступників. Вважається бажаним, щоб вони були представниками держав-членів Ради Безпеки ООН.

Упродовж року ВР проводить одну щорічну сесію та дві чергові. Крім цього, за потреби проводяться спеціальні сесії. При голосуванні рішення приймаються більшістю голосів, однак бажаним є консенсусне прийняття рішень.

Регіональні бюро. На регіональному рівні ПРООН представлена п’ятьма регіональними бюро – Африка, Азія та Океанія, Ближній Схід, Євразія, Латинська Америка та країни Карибського басейну. На чолі кожного бюро стоїть директор, який призначається Генеральним секретарем ООН. Кожний директор є помічником Генерального секретаря ООН у галузі розвитку, а також помічником адміністратора ПРООН.

Діяльність ПРООН

У 2000 році відбувся Саміт тисячоліття, на якому були присутні керівники та ключові особи більшості держав світу. Метою Саміту було визначення ролі ООН у ХХІ столітті. Наслідком Саміту стало підписання Декларації тисячоліття ООН, в якій було представлено вісім цілей:
1) ліквідувати злидарство та голод;
2) забезпечити початкову освіту в усьому світі;
3) сприяти рівноправ’ю статей та розширенню прав жінок;
4) скоротити дитячу смертність;
5) покращити охорону материнського здоров’я;
6) боротися з ВІЛ/СНІДом, малярією та іншими захворюваннями;
7) забезпечити екологічну стабільність;
8) сформувати всесвітнє партнерство з метою розвитку.

У 2015 році було підведено підсумки реалізації цілей Декларації. У звіті ООН зазначено, що державам вдалося досягти значних успіхів щодо реалізації цілей. Зокрема, рівень злидарства за період між 1990 та 2015 роками вдалося зменшити більш ніж вполовину. За 20 років кількість зголоднілих людей зменшилася майже вполовину. У галузі охорони здоров’я тривалість життя значно збільшилася. Серйозно впали показники дитячої та материнської смертності. Вполовину скоротилися показники випадків захворювання ВІЛ та малярією. За період з 2000 по 2015 рік кількість дітей, позбавлених можливості навчатися у школі, зменшилася майже вдвічі. Значно збільшилася кількість грамотних дітей взагалі та дівчат, які отримали доступ до освіти. Більшість регіонів світу досягли гендерної рівності у галузі початкової освіти. Починаючи з 1990 року, 2,1 млрд людей покращили умови водної гігієни. У період з 1991 по 2015 рік у країнах, що розвиваються, кількість представників середнього класу із повною зайнятістю збільшилася майже втричі.

Отже, успіхи людства на початку ХХІ століття у вказаних та деяких інших галузях неможливо не помітити. Інша справа, що ці успіхи ніяк не можна приписати виключно зусиллям ПРООН. Так, в окремих галузях досягнення необхідно щонайменше розділити з іншими організаціями системи ООН – ВООЗ, ЕКОСОР, ЮНЕСКО. Чим саме займається ПРООН? Організація концентрує зусилля на побудові стратегії розвитку країн, що розвиваються. ПРООН, маючи локальні представництва у близько 170 країн світу, спочатку допомагає розробити стратегію розвитку країни й надалі докладає зусиль щодо її реалізації. Зокрема, намагається розширити економічні можливості країни та її зв’язки, надати доступ до необхідних ресурсів, допомагає налагодити торговельну систему, намагається зменшити борговий тиск, спонсорує проєкти, спрямовані на розвиток, тощо. Таким чином, ПРООН посідає належне місце у системі ООН і робить свій важливий внесок.         

У 2015 році Генеральна асамблея ООН прийняла програму Цілей сталого розвитку (ЦСР), розраховану на 15 років. ЦСР включають 17 ключових напрямів і мають комплексний характер, тобто успішні дії в одному напрямку одразу покращують ситуацію в інших. Загалом можна зазначити, що ЦСР є органічним продовженням цілей, вказаних у Декларації тисячоліття. При цьому підкреслимо, що деякі цілі у 2015 році були сформульовані вкрай амбіційно. Зокрема, мета №1 проголошує не боротьбу зі злидарством, але повне викорінення бідності у всіх формах і вимірах до 2030 року. Мета №6 проголошує забезпечення всіх людей чистою питною водою та належними санітарними умовами. Після виголошення ЦСР з’явилися скептичні погляди щодо перспектив реалізації програми. Так, експерти Всесвітнього банку підрахували, що для здійснення ЦСР доведеться істотно збільшити фінансування, що робить вчасну реалізацію практично неможливою.

ПРООН в Україні

ПРООН працює в Україні з 1993 року. У 2019 році Президент Володимир Зеленський видав указ, згідно з яким ЦСР були визнані найвищим політичним пріоритетом України. Основними цілями діяльності ПРООН в Україні на той момент були проголошені пришвидшення темпів економічного зростання та залучення іноземних інвестицій, боротьба з корупцією, врегулювання збройного конфлікту на сході України та розвиток цифрового врядування. Також неодноразово наголошувалося на необхідності досягнення гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок. У вересні 2019 року в Україні було запущено Лабораторію інноваційного розвитку, покликану аналізувати місцеву специфіку заради пошуку нових шляхів ефективного розвитку. Під час пандемії ПРООН знову надає Україні допомогу. Зокрема, в Україну було передане дезинфекційне обладнання, а також переведені гроші для закупівлі технологій, які дозволяють більш ефективно відстежувати та прогнозувати поширення хвороби, інформувати найменш захищені верстви населення стосовно пандемії.

Після російського вторгнення в Україну ПРООН запропонувала низку заходів. Зокрема, організація почала доставляти гуманітарну допомогу переселенцям і запустила програму для подолання соціально-економічних наслідків війни в Україні. Також за підтримки ЄС та ПРООН Національна психологічна асоціація України запустила лінію безоплатної психологічної допомоги для українців, що постраждали внаслідок російської агресії.

Діяльність ПРООН спрямована у першу чергу на країни з більшим обсягом проблем, тобто на країни, які розвиваються. Саме для таких країн потужна допомога міжнародних організацій щодо залучення впливових контактів, фінансових потоків та ресурсів у теорії мала б виявитися максимально ефективною. На практиці ж подібні зусилля наштовхуються на системні проблеми побудови державного управління, погану логістику та банальну корупцію. Це призводить до того, що значна кількість зусиль витрачається на вигадування нових способів контролю та фіксації грошових потоків. Вочевидь, країни, які потребують допомоги, у першу чергу мають подбати про подолання внутрішніх системних проблем, якщо вони справді бажають змінити ситуацію на краще.

Автор: Олег Пархітько 

Поділитися