Міжнародні організації: Програма ООН з населених пунктів

Понад пів року весь світ спостерігає, як Україна чинить опір російській агресії. Впливові міжнародні організації всіляко підтримують нашу країну, причому не тільки з початку повномасштабного вторгнення, а й ще з 2014 року, коли росія незаконно анексувала Крим та розв'язала збройний конфлікт на Донбасі. Проти країни-агресора вводяться санкції, тоді як Україна отримує від світу гуманітарну та фінансову допомогу.

Але чи всі з нас правильно розуміють, як влаштовані ці організації, які функції виконують та на яку саме підтримку українці можуть розраховувати? 

ІзбірКом підготував цикл матеріалів, у яких розповість, які країни входять в ті чи інші міжнародні організації та яку роль відіграють у світі насьогодні.

У минулих випусках ми розглядали сутність роботи:
Генеральної Асамблеї, 
Ради Безпеки, 
Економічної і соціальної ради ООН,
Міжнародного суду,
ЮНЕСКО,
ЮНІСЕФ,
Всесвітньої організації охорони здоров’я,
Програми розвитку ООН,
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.

До складу ООН входить 193 держави. Серед країн-членів ООН можна знайти всі суверенні країни, окрім Ватикану. Таке поважне представництво потенційно дозволяє розглядати та вирішувати будь-які питання глобального або регіонального рівня. Зокрема, ООН спроможна гасити збройні конфлікти, як це було неодноразово продемонстровано у ХХ столітті (Ірак, колишня Югославія, Сомалі). 

Штаб-квартира організації знаходиться у Нью-Йорку. Також ООН має додаткові офіси у Відні, Женеві, Найробі та Гаазі. Організація користується шістьма офіційними мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою.

До структури ООН входить шість основних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Секретаріат, Міжнародний Суд ООН та Рада з Опіки. Щоправда, останній орган формально призупинив свою діяльність з 1994 року. Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар. З 1 січня 2017 року цю посаду обіймає португальський політик і дипломат Антоніу Гутерреш.

Загальна характеристика програми ООН з населених пунктів

Програма ООН з населених пунктів (далі – ООН-Хабітат) – це організація у системі ООН, яка сприяє сталому розвитку населених пунктів шляхом роз’яснювально-пропагандистської роботи, вироблення політики, нарощування потенціалу, накопичування знань та укріплення партнерських зв’язків між урядами та громадянським суспільством. ООН-Хабітат просуває урбанізацію як позитивний трансформаційний процес для міст та общин, який зменшує нерівність, дискримінацію та бідність. 

Організація має дві основні цілі: 

1) забезпечити всіх людей належним житлом;  

2) гарантувати сталий розвиток людських поселень в урбанізованому світі. ООН-Хабітат працює у більше ніж 90 країнах світу. Штаб-квартира організації знаходиться у столиці Кенії Найробі.

Виконавчим директором організації наразі є Маймуна Мохд Шариф, яка до того була мером малайзійського острова Пенанг.

Виконавчий директор ООН-Хабітат Маймуна Мохд Шариф

Фінансування організації складається з двох основних напрямів. По-перше, значну частину фінансування надає Генеральна Асамблея ООН. По-друге, частину бюджету ООН-Хабітат складають благодійні внески урядів, міжурядових організацій, приватних донорів тощо.

У 1976 році у Ванкувері пройшла Перша конференція ООН з населених пунктів. За підсумками Конференції Генеральна Асамблея ООН у 1977 році прийняла резолюцію про створення Комісії з населених пунктів. У березні 1978 року було створено Секретаріат і виконавчий орган Комісії ООН з населених пунктів. Саме з цього моменту веде облік своєї історії ООН-Хабітат.

Структура управління ООН-Хабітат

Структура управління організації складається з трьох органів – Асамблеї, Виконавчої ради та Комітету основних представників.

Асамблея – це універсальний орган, який складається зі 193 держав-членів ООН. Асамблея збирається на чергову та спеціальні сесії. Чергова сесія відбувається раз на чотири роки упродовж п’яти днів. Спеціальні сесії скликаються за необхідності за наявності надзвичайних обставин.

Голова Асамблеї може відкрити засідання, якщо присутня щонайменше третина членів органу. При цьому для прийняття рішення потрібна присутність більшості членів Асамблеї. Зазвичай рішення приймаються консенсусом, однак будь-який член Асамблеї може вимагати проведення голосування. При голосуванні рішення приймається більшістю голосів.

До Виконавчої ради входить 36 держав-членів, які обираються Асамблеєю відповідно до наступних критеріїв: 10 місць для держав Африки, 8 місць для держав Азії і Тихого океану, 4 місця для держав Східної Європи, 6 місць для держав Латинської Америки та Карибського басейну, 8 місць для держав Західної Європи та інших держав. Рада збирається на чергові сесії двічі або тричі на рік. Також за необхідності вона може збиратися на спеціальні сесії. Прийняття рішень відбувається за правилами Асамблеї.

Комітет основних представників включає всіх постійних представників держав-членів ООН, а також членів спеціалізованих закладів ООН, акредитованих при ООН-Хабітат. Комітет збирається двічі за чотири роки. Перший раз – напередодні Асамблеї заради підготовки до цієї сесії. Другий раз – для проведення огляду роботи ООН-Хабітат.

Діяльність ООН-Хабітат

ООН-Хабітат має чотири регіональні офіси у тих частинах світу, які є пріоритетними для роботи організації: у Ріо-де-Жанейро (Латинська Америка та Карибський басейн), у місті Фукуока (Азія та тихоокеанський регіон), у Каїрі (арабський регіон) та у Найробі (Африка).

Африка. Регіональний офіс у Найробі опікується територією Субсахарської Африки, яка нараховує 49 країн. Найбільше уваги у цьому регіоні приділяється Сомалі та Демократичній республіці Конго. На ці країни виділено від 20 до 30 мільйонів доларів. Обидва проєкти сфокусовані на післявоєнній реконструкції та відновленні. Також досить вагомі гроші (від 2 до 8 мільйонів доларів) виділені на наступні країни: Ефіопія, Кенія, Мозамбік, Нігерія, Гана, Сан-Томе і Принсіпі. Окрім вказаних цілей, для регіону загалом є типовими наступні напрями розвитку: урбаністична стійкість, адаптація до змін клімату, покращення житлових умов та благоустрій нетрів, забезпечення основних потреб у місті, земельний менеджмент, налагодження урбаністичної економіки, покращення муніципального фінансування, урбаністичне та регіональне планування та вироблення стратегії розвитку.

Азія та тихоокеанський регіон. Цей регіон характеризується швидкою урбанізацією та комплексними змінами з одного боку та конфліктами і катастрофами – з іншого. ООН-Хабітат надає допомогу у розробці стратегії розвитку, нарощуванні потенціалу, сприяє подоланню кризових ситуацій тощо. Зокрема, за сприяння організації було побудовано більше мільйона житлових будинків; більше трьох мільйонів осіб отримали доступ до базових послуг. ООН-Хабітат підтримала зусилля 18 країн щодо розвитку урбаністично орієнтованої політики і більше ніж 100 міст у впровадженні сталої урбанізації за останні 5 років. Крім того, більше ніж 200 общин здобули підтримку на шляху адаптування до кліматичних змін.

Арабський регіон. Серед трендів розвитку регіону можна відзначити швидке зростання кількості населення, значну соціально-економічну активність, ускладнення природних умов, гуманітарну кризу, а також низку конфліктів та політичних потрясінь. Наслідком цих конфліктів і потрясінь є величезна кількість біженців та внутрішньо переміщених осіб. У 2016 році 58% усіх біженців походили саме з арабського світу, при цьому 60% із них продовжували жити в регіоні.

Діяльність організації поширюється на 18 країн регіону. ООН-Хабітат наразі запустив проєкти у 16 країнах та має офіси у 13. Зусилля організації в регіоні спрямовані на різні проблеми. Зокрема, це надання постійного житла місцевому населенню та тимчасового притулку для біженців, забезпечення максимального доступу до базових послуг, боротьба з наслідками кліматичних змін, контроль за дотриманням прав людини та гендерної рівності, покращення життя у нетрях тощо.

Латинська Америка та Карибський басейн. Регіон характеризується одним із найбільших у світі відсотків урбанізації – вище 80%. При цьому країни регіону стикаються з низкою проблем: соціальною нерівністю, забрудненням навколишнього середовища, перенасиченістю міст транспортом, бурхливим будівництвом на фоні менш інтенсивних темпів зростання населення тощо.

Зусилля ООН-Хабітат у регіоні спрямовані на розробку комплексних стратегій сталого урбаністичного розвитку. Зокрема, у розробку національної урбаністичної політики входить ефективний земельний менеджмент, створення нових суспільних інститутів урбаністичного розвитку, застосування інструментів менеджменту для реалізації планів, налагодження ефективного фінансування місцевих проєктів, забезпечення населення житлом, зменшення забруднення навколишнього середовища, розробка необхідного законодавства тощо.

ООН-Хабітат та Україна

Організація працює в Україні з 1995 року. ООН-Хабітат організовує та проводить різноманітні заходи. Зокрема, щороку в Україні, як і в усьому світі, у перший понеділок жовтня святкують День Хабітат. Цього року свято припадає на 3 жовтня. Раз на 2 роки проводиться конференція «Україна-Хабітат – кращі практики». Основний напрям роботи організації – допомога муніципальним органам влади у стратегічному плануванні та приверненні інвестицій. Іншим важливим аспектом роботи організації є навчання фахівців у сфері управління (депутатів міських рад, лідерів суспільних організацій) та підприємців, орієнтованих на роботу у проєктах щодо розвитку потенціалу міст. Починаючи з 2014 року, ООН-Хабітат допомагає українцям зі сходу країни, які змушені були залишити своє житло, облаштуватися на новому місці й отримати доступ до базових послуг. Разом з ЮНІСЕФ ООН-Хабітат намагається вирішувати питання організації навчання для дітей-біженців. Як зазначив мер Харкова Ігор Терехов, представники ООН-Хабітат долучаться до роботи зі створення оновленого генерального плану міста. За словами мера, місія ООН-Хабітат проведе оцінку руйнувань та створить 3D-макет Харкова.

Діяльність ООН-Хабітат спрямована на ефективну урбанізацію, яка має всіляко сприяти покращенню життєдіяльності людини. Функціонал організації досить схожий із тим, що робить ПРООН. Відмінність полягає в тому, що ПРООН концентрує увагу на розробці стратегії держави в цілому, а ООН-Хабітат зосереджує увагу на урбанізації та всьому навколо, що зробить життя людини у місті більш продуктивним. Оскільки ООН-Хабітат робить акцент на роботі з країнами, які розвиваються, накопичені ООН знання, зв’язки та можливість привернення фінансових потоків, поза сумнівом, можуть принести користь. З іншого боку, необхідно підкреслити, що функціонал ООН-Хабітат сильно перегукується з іншими організаціями системи ООН. Зокрема, загальну стратегію розвитку країни розробляє ПРООН, усіма питаннями щодо біженців займається УВКБ, дітей у скрутному становищі підтримує ЮНІСЕФ, охороною здоров’я у світі опікується ВООЗ. Нарешті, економічними та соціальними, а також пов’язаними з ними гуманітарними та екологічними питаннями займається ЕКОСОР. Можливо, враховуючи потужні фінансові потоки, які проходять через систему ООН та її значний бюрократичний апарат, варто замислитися над максимальною конкретизацією та розмежуванням функціоналу організацій та відповідальністю за невиконання конкретних поставлених цілей.

Автор: Олег Пархітько