Коли цькування стає контентом: як TikTok і Telegram романтизують булінг

В сучасному світі, соціальні мережі стають не лише джерелом інформації, а й майданчиком для публічного цькування. Дедалі частіше в Telegram-каналах можна натрапити на анонімні дописи з образами та закликами до фізичного насилля. У деяких випадках героями такого контенту стають діти. Особливу небезпеку становить те, що підлітки не лише споживають подібний контент, а й долучаються до його поширення за допомогою платформи TikTok

Вона не знала, кому про це сказати

Історія, що стала приводом для цієї публікації, почалася з одного допису в локальному Telegram-каналі. Героїнею була 12-річна дівчинка, під фотографією якої написали текст з образами, який супроводжувався нецензурною лексикою. Допис був публічним і доступним для кількох сотень читачів-підписників каналу.

ЗОБРАЖЕННЯ: Скриншот допису в Telegram-каналі

Такий вид контенту, звичайно, створили без згоди. Дівчинка навіть не знала про існування допису, допоки подруга не надіслала їй пост. У страху, що допис побачать інші знайомі, вона написала до спеціального боту спільноти, який автоматично надсилає прайс-лист для трьох можливих функцій: дізнатися, хто скинув пост, видалити пост або і те, й інше.

ЗОБРАЖЕННЯ: Скриншот допису в Telegram-каналі

Чи видалять пост після надсилання коштів – не відомо.

Оскільки коштів не було, дівчинка вирішила проігнорувати ситуацію, а наступного ранку самостійно побачила, що вже виклали й другий пост з її фото. І тільки тоді наважилась розповісти рідним про ситуацію.

Кібербулінг – розвага в анонімних каналах

Telegram-канал, у якому з’явився допис, є частиною мережі локальних спільнот під загальною назвою "Сущность". Подібні канали, існують в різних містах України, у тому числі – в Одесі, і ймовірно, функціонують не один рік. Самі адміністратори презентують їх як простір, де можна публікувати плітки, розслідування і скандали вашого рідного міста.

На практиці більша частина контенту – це образи, приниження та насмішки в бік дітей та підлітків. А відчуття повної безкарності створює анонімність адміністраторів та відсутність фільтрації та модерації контенту. Такі канали є як публічні, так і приватні.

ЗОБРАЖЕННЯ: Скриншоти назв Telegram-каналів

Їх просування відбувається через TikTok, де самі підлітки записують відео з рекомендаціями підписатись або ж навпаки, хизуються, що вже потрапили в цей Telegram-канал. В коментарях люди діляться "Сущностю" кожного міста та дають поради, як стати героєм допису. Так діти стають не просто частиною аудиторії токсичного контенту, а й інструментом популяризації та романтизації кібербулінгу серед однолітків.

ЗОБРАЖЕННЯ: Скриншоти наздописів Telegram-каналів

Що кажуть правоохоронці?

В українському законодавстві кібербулінг щодо дитини підпадає під визначення булінгу (цькування) – психологічного насильства з використанням електронних комунікацій. Навіть один публічний допис може вважатися правопорушенням, якщо він завдає шкоди психічному стану дитини. Тому, після того, як рідні 12-річної дівчинки дізналися про цю ситуацію, вони вирішили діяти. Старша сестра подала онлайн-заяву до Кіберполіції, шаблон якої знайшла на офіційному сайті. Після заповнення усіх необхідних даних, заява була надіслана і майже одразу до неї зателефонували з головного управління національної поліції рідного міста та попросили прийти до найближчого відділку. Там дівчина розповіла детальніше про ситуацію, яка сталась. Поліціянтка вислухала і сказала, що в такому випадку потрібно написати "фізичну заяву" до якої необхідно додати обставини справи, скриншоти, вказати дату, коли це сталося, та деталі, які не були вказані раніше. Термін розгляду подібних скарг – 30 діб, протягом цього терміну правоохоронці повинні сконтактувати із представниками потерпілої та розповісти про результат.

Втім, як не дивно, такі звернення є радше винятком, а не чимось регулярним. За даними правоохоронців, більшість випадків кібербулінгу щодо дітей не доходять до офіційної фіксації, тому статистика може не показувати реальний масштаб проблеми. Страх втратити авторитет серед однолітків, а також небажання привертати до себе увагу змушують підлітків замовчувати проблему, навіть коли цькування стає більш інтенсивним.

Як зазначає старший оперуповноважений Управління протидії кіберзлочинів Віктор Сторожук, подібні Телеграм-канали створюються з чітким розумінням механізмів монетизації та залучення авдиторії.

"В організаторів цих телеграм-каналів і взагалі таких спільнот одна ціль – десь підзаробити. Зрозуміло, що незаконним шляхом: шляхом приниження, шляхом булінгу. І, здебільшого, такі спільноти набирають популярності, адже самі підлітки закидають інформацію про певну особу або поширюють це серед однолітків", – наголошує правоохоронець.

Адміністратори таких спільнот зазделегідь готуються до блокувань і працюють як мережа. Це дещо ускладнює реагування та дозволяє токсичному контенту знову і знову потрапляти в інформаційний простір. Тому робота з анонімними каналами дещо важча та потребує комплексного підходу.

"Люди, які причетні до створення таких спільнот, розуміють, що їх будуть блокувати, тому створюють певний алгоритм дій для поширення посилань на нові Telegram-канали, щоб перегнати аудиторію із заблокованої групи до нової. Тобто це насправді велика система, але ми намагаємося скорочувати цей технологічний момент, щоб надалі заблокувати цей ресурс і максимально вплинути на те, щоб контент певного роду взагалі перестав створюватися", – зазначає старший оперуповноважений.

Щоб правоохоронці могли реагувати швидше, перш за все потрібно, аби жертви "кібербулінгу" зверталися із заявами до них. Заява буде слугувати підставою оперативного блокування ресурсів і обмеження токсичного контенту в інтернеті. 

Хто може стати жертвою кібербулінгу?

Жертвою кібербулінгу може стати будь-хто. Якщо адмінам спільноти скинуть одне чи два ваших фото та й ще додадуть "смачний опис" – ви під прицілом. Будь-яке фото, яке ви або ваші друзі, які ніколи не бажали вам поганого, викладали в мережу, може стати приводом для цькування. Передбачити те, що ви чи будь-хто інший стане наступною ціллю неможливо, адже це не залежить від статі, зовнішності, віку, релігії тощо.

Особливо вразливими залишаються діти. Їхня самооцінка лише формується, а сприйняття та аналіз ситуацій може бути вкрай неочікуваними. Публічне приниження в мережі має значно глибші наслідки, адже "інтернет усе пам’ятає". Контент зберігається, поширюється та може час від часу з’являтися знову. Один допис може перерости у тривале приниження в школі чи серед знайомих, що призведе до тривожності, деперсивних станів чи соціальної ізоляції.

 "Кібербулінг часто виникає там, де бракує емпатії та навичок емоційної регуляції, тому важливо формувати у підлітків усвідомлене й відповідальне ставлення до онлайн-спілкування. Профілактикою є розвиток самооцінки, уміння відстоювати особисті межі та розуміння, що агресія в мережі не визначає цінність людини. У ситуації кібербулінгу підлітку важливо не ізолюватися й не звинувачувати себе в тому, що відбувається", – говорить психологиня Тетяна Томчук.

Коли дитина стає жертвою кібербулінгу, для батьків найважливіше – не панікувати й не залишати її наодинці з проблемою. Як зазначає шкільна психологиня Наталія Клименко-Ящишина, реакція дорослих у перші моменти може або зменшити травму, або, навпаки, посилити її. Насамперед необхідно спокійно вислухати дитину, дати їй можливість виговоритися без осуду, критики чи поспішних порад. Важливо не використовувати фрази  на кшталт "не звертай уваги", "це просто жарти" або "сама винна, що виклала", адже вони лише посилюють почуття сорому й самотності.

"Дитина має відчути, що її приймають і захищають. Корисно прямо сказати: "Те, що з тобою відбувається, – це неправильно, і ми разом будемо з цим розбиратися". Важливо не забирати одразу телефон і не забороняти інтернет, якщо цього не просить сама дитина. Для підлітка це може означати додаткове покарання і втрату єдиного каналу спілкування. Натомість варто разом переглянути налаштування приватності, допомогти заблокувати кривдників, поскаржитися на образливий контент у соцмережах і пояснити, як користуватися функціями захисту. Обов’язково слід зберегти докази кібербулінгу: скриншоти повідомлень, коментарів, сторінок, дати й час подій. Це важливо як для роботи зі школою, так і для можливого юридичного захисту", – розповідає психологиня.

Батькам важливо підтримувати ресурс дитини, нагадувати про сильні сторони, залучати до речей, в яких вона відчуває успіх або ж просто проводити більше часу разом.

Що далі?

Допоки Telegram-канали залишаються практично нерегульованими, відповідальність за безпеку дітей в онлайні значною мірою лягає на родини, школи та громади. У поєднанні зі стресом через війну, інформаційним перевантаженням і браком чітких правил користування соціальними мережами, ми опиняємось в небезпечному цифровому середовищі, у якому межі між "жартами" і насиллям дуже розмиті. Тому не лінуйтесь звертати увагу на цифрову активність дітей, говорити з ними про ризики анонімних спільнот і пояснювати, що звернення по допомогу – це не про слабкість.

Історія нашої героїні – це не одиничний випадок і проблема кібербулінгу залишається системною. Поки приниження дітей перебуває у "праймі" та продовжує збирати перегляди та лайки, питання цифрової безпеки залишається відкритим.

Анастасія Ракоїд