Спростовано фейки пропаганди про "приєднання" Криму в XVIII та XXI сторіччях

Одна з улюблених тем російської пропаганди – це "Крим наш". Для того, щоб виправдати агресію, пропагандисти ворога наполегливо намагаються вигадати нові міфи або відродити старі, при цьому зазвичай брешуть.

Речниця міністерства закордонних справ росії Марія Захарова заявила, що 19 квітня виповнюється 240 років з дня "прийняття" Кримського півострова до складу росії. За її словами, сталося це у 1783 році, коли Катерина II підписала "Маніфест про прийняття Кримського півострова, острова Тамань і всієї Кубанської сторони під державу Російську".

Та найцікавіше те, що Захарова заявила, що тоді нібито саме приєднання відбулося на прохання самих кримських татар, а в російських архівах досі зберігаються листи, в яких місцеві присягають на вірність росії. Захарова називає це приєднання одним з найдемократичніших.

Згадує Захарова і фейковий референдум 16 березня 2014 року, начебто тоді жителі півострова зробили свій вибір на користь приєднання до рф і цим проводить аналогію між "демократичним" приєднанням за часів Катерини II.

Та росія і демократія - поняття не сумісні. А "включення" півострова насправді було не проявом народовладдя, а спочатку окупацією, а згодом і анексією. В рф завжди стверджували, що Крим споконвіку російський. Проте історики зазначають, що жителів рф до 1783 року на півострові майже не було.

Пізніше, влада росії депортувала кримських татар та централізовано переселила росіян на півострів, лише після цього населення Криму складало абсолютну більшість вихідців з тодішньої російської імперії (яка до 1721 року була московією).

Перші спроби завоювати Крим московія розпочала ще у XVI, потім в кінці XVII ст. Проте вони не увінчались успіхом. Вже після XVII ст. росія зміцніла, там з’явилось озброєне рушницями військо з великою кількістю артилерії. Натомість розвиток кримської армії залишився на тому ж рівні, що і в XVI ст. Стало зрозуміло, що у кримських татар мало шансів залишитись незалежними, занадто сили російської імперії переважали.

У 1768 році розпочалась російсько-турецька війна. Приводом для початку збройного конфлікту стала підтримка росією боротьби польського уряду проти повсталої шляхти — конфедератів. Туреччина висунула росії ультиматум — вивести свої війська з Правобережної України та Польщі. 14 жовтня 1768 року султан оголосив росії війну. Та Османська імперія зазнала поразки в цій боротьбі.

Зображення: БезБрехні

Катерина ІІ у 1771 році посадила на ханський престол свого ставленика Сахіба II Герая. Хоча посада хана - виборна, народу цей вибір зробити не дали шляхом військової переваги. Тоді російські війська зайняли Крим. Сахіб уклав з росією союзний договір, який дозволив російській армії за потреби перебувати на півострові. Та невдовзі він втратив владу. Його наступник Девлет IV Герай орієнтувався на Туреччину. Російська влада, втрачала контроль.

У 1777 році за допомогою все тієї ж росії кримським ханом став Шахін Герай. Він почав встановлювати абсолютну владу правителя: усунув беїв від обрання хана, урізав їхні наділи, замінив шаріатський суд світським, зрівняв у правах представників всіх віросповідань., згадується в "Енциклопедії історії України".

Підхід Шахін Герая до реформування викликав опір серед місцевої знаті та духовенства. Проти Шагіна Ґерая було кілька татарських повстань, перше відбулось у тому ж 1777 році. Росія їх придушувала, наголошують історики. У 1782 році на бік повстання перейшла навіть особиста гвардія Шагіна Ґерая, він не мав ніякої підтримки серед своїх.

Не маючи змоги навести лад власними силами, 14 квітня під тиском князя Потьомкіна він зрікся ханського престолу, а росія окупувала півострів. 19 квітня 1783 року імператриця Катерина II підписала "Маніфест про прийняття Кримського півострова, острова Тамань і всієї Кубанської сторони під державу Російську". Офіційно він був оголошений 9 липня 1783 року під час урочистої присяги кримської знаті, яку Потьомкін особисто приймав на вершині скелі Ак-Кая під Карасубазаром (нині — Білогірськ). 

Таким чином, росія, аби заволодіти півостровом, спочатку окупувала півострів, потім позбавила кримських татар права обирати хана. Згодом, і анексувала Крим. 

Історики вбачають схожість подій з часів першої анексії Криму у 1783 році і силового захоплення його території у 2014.

У 2014 році так званому "референдуму" передувала поява на півострові російських військових, затримання та викрадення проукраїнських активістів. Сам незаконний референдум відбувся 16 березня 2014 року, а вже 18 березня путін оголосив про приєднання Криму до росії. На голосуванні не були присутні міжнародні спостерігачі, а ООН не визнало результатів псевдореферендуму (як і більшість країн світу).

Цифри фейкового референдуму, організованого і проведеного за тиждень, відверто приголомшують. Явка становила 81,4% на території АР Крим та 89,5% у Севастополі. А за входження Криму до росії в Автономній республіці проголосувало 96,77% учасників, а у Севастополі – 95,6%. Хоча все населення міста, разом з неповнолітніми за підрахунками на 1 листопада 2013 року становило 383 499 людей, у Севастополі за приєднання до рф проголосувало 473 137 осіб, тобто 123%. 

За Конституцією та українськими законами цей референдум є нелегітимним. У Центральній виборчій комісії України наголосили, що в українському законодавстві не передбачене проведення місцевих референдумів. Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними та засудили дії росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. 

Висновки

Заява Захарової про "демократичне" входження Кримського півострова до складу російської імперії 240 років тому, підкріплене начебто "листами прохання простого народу" - історична неправда. Це було захоплення та анексія територій.

В анексії півострова у 1783 і 2014 року один і той же сценарій - ослабити та захопити. Спочатку росія вводить свої війська, потім ставить свого ставленика, чи як у 2014 оголошує псевдореферендум.

Матеріал підготовлено проєктом БезБрехні в рамках ініціативи Мережа проєктів з протидії дезінформації. 

Ігор Льов