Меню
Соціальні мережі
Розділи
09 березня 2026 р. 18:53
Громади у вигнанні: як працюють місцеві бюджети на тимчасово окупованих територіях
This article also available in English254
ЗОБРАЖЕННЯ: probudget.org.ua
Коли громада повністю або частково опиняється в окупації, виникає логічне запитання: навіщо їй бюджет і адміністрація, якщо вона не контролює свою територію? Саме таке питання сьогодні часто звучить щодо громад Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Експертна команда проєкту "Бюджети в екзилі 3.0" підготувала розʼяснення цього питання.
Чому громади без території продовжують отримувати фінансування
Після повномасштабного вторгнення тисячі людей виїхали з рідних міст і сіл, підприємства релокувалися, а місцеві податки практично зникли. Якщо до війни основою доходів громад були податкові надходження, то зараз більшість бюджетів тимчасово окупованих громад формується переважно за рахунок державних трансфертів.
Мапа тимчасово окупованих територій. ЗОБРАЖЕННЯ: Deep State
Через це в суспільстві дедалі частіше виникає питання: чи не перетворюються громади у вигнанні на формальні структури, на утримання яких витрачаються бюджетні кошти, тоді як ці ресурси, на думку критиків, могли б бути спрямовані на підтримку сил оборони або допомогу внутрішньо переміщеним людям.
Втім, для самих громад питання виглядає інакше. Бюджет і адміністрація - це спосіб зберегти громаду як інституцію навіть тоді, коли її територія тимчасово втрачена. У 2014 році такого механізму фактично не існувало, і частина громад, що опинилися в окупації тоді, залишилися без органів управління поза межами своїх територій. Саме цей досвід став одним із аргументів для збереження громад у вигнанні після 2022 року.
"Якщо немає бюджету, немає й громади як суб’єкта. Ми маємо зберігати управлінську структуру, дані про людей, майно і збитки, щоб у майбутньому мати з чого почати відновлення", - пояснює керівниця фінансового підрозділу однієї з тимчасово окупованих громад.
Режим "бюджету виживання": на що насправді йдуть кошти
Сьогодні бюджети громад, чиї території перебувають у тимчасовій окупації, фактично працюють у режимі "бюджету виживання". Основні видатки спрямовуються на базові функції управління, оплату праці працівників освіти та соціальної сфери, а також підтримку комунікації з жителями громади, які тепер живуть у різних містах України та за кордоном.
Водночас громади у вигнанні виконують і інші важливі функції. Вони ведуть реєстри населення, документують руйнування та збитки, збирають дані про потреби жителів і підтримують зв’язок із людьми, які залишаються частиною цих громад навіть перебуваючи далеко від дому. Ця робота має значення і для майбутнього відновлення, адже саме громади накопичують дані про втрати майна, інфраструктури та житла, які згодом можуть стати основою для програм відбудови та компенсацій.
"Громада - це не лише територія. Це люди. І навіть коли місто чи село окуповане, громада повинна залишатися організованою і працювати для своїх жителів", - говорить один із керівників військових адміністрацій.
Експерти наголошують, що збереження громад у вигнанні не означає збереження довоєнних управлінських структур. Реальність змінилася, і система управління потребує адаптації.
Час для змін: нова модель управління в екзилі
Наприклад, якщо громада створює гуманітарні або адміністративні хаби для своїх жителів у різних містах України, такі центри мають бути інтегровані в офіційну структуру військової адміністрації. Якщо релоковані лікарні або освітні заклади продовжують працювати, відповідні управління мають залишатися і забезпечувати їхню діяльність.
Натомість у сферах, де фактична діяльність наразі неможлива, зокрема капітальне будівництво, ремонт доріг, благоустрій чи утримання інфраструктури, структури мають переглядатися і реорганізовуватися відповідно до реальних функцій громади.
"Громади у вигнанні потребують нової моделі управління: компактнішої, більш гнучкої і орієнтованої передусім на роботу з людьми. Збереження довоєнних структур без адаптації до нових умов не відповідає реальним потребам громад", - зазначають експерти Громадського Партнерства "За прозорі місцеві бюджети!".
Тож головне питання сьогодні полягає не в тому, чи потрібні громади у вигнанні. Важливо зрозуміти, якою має бути їхня роль і структура в умовах тривалої окупації.
Насамперед важливо, щоб адміністрації реально працювали для людей: підтримували зв’язок із жителями громади, допомагали там, де це можливо, і зберігали громаду як спільноту навіть тоді, коли її територія залишається під окупацією.
