17 листопада 2026, 18:46
Про що писали одеситам: історії зі старих листівок
This article is also available in English
Поштова листівка, адресована до Одеси. ДЖЕРЕЛО: колекція Андрія Крантова
Старі поштові листівки зберігають не лише краєвиди міст і привітання зі святами. На їхньому звороті можна знайти адреси давно зниклих магазинів, імена людей, чиї долі сьогодні вже забуті, прохання про допомогу та звичайні родинні новини. Іноді кілька написаних від руки рядків розповідають про минуле не менше, ніж офіційні документи.
Особливо цікаві листівки, які пройшли пошту: зі штемпелями, адресами, марками й особистими повідомленнями. Вони дозволяють дізнатися, кому писали в Одесу та які звістки надходили до міста понад століття тому.
Перед нами чотири такі листівки. Найстарішій із них понад 150 років.
Замовлення аптекарських товарів із Миколаєва
9 березня 1874 року до Одеси з Миколаєва надійшов відкритий лист. Так тоді називали поштові картки, які відправляли без конвертів. У російській імперії їх почали випускати лише за два роки до цього, тож листівка належить до раннього періоду використання такого виду кореспонденції.

З колекції Андрія Крантова
Її відправник – миколаївський лікар Виговський. У короткому повідомленні він просить надіслати йому певні фармацевтичні товари. Це звичайне ділове листування, але адреса одержувача дещо розповідає про торговельну Одесу XIX століття.
Листівка призначалася магазину Лемме і Корнштейна, який мав назву "Депо аптечних, хімічних і фотографічних матеріалів". Його заснували 1860 року прусський підданий Юліус Лемме та провізор Герман Корнштейн.
На час відправлення листівки магазин працював у будинку Прокопеуса на розі нинішніх вулиць Грецької та Європейської. Будівлю, зведену ще 1796 року, вважають найстарішим збереженим будинком Одеси.
Цікаво, що аптекарськими товарами тут торгували й до появи підприємства Лемме і Корнштейна. Зокрема, з 1835 року в будинку діяла аптека пана Дураццо, який пропонував гомеопатичні препарати, а 1853 року відкрився аптечний магазин М. Волохова.
Згодом магазин Лемме і Корнштейна переїхав на нинішню вулицю Святослава Караванського, 20. Підприємство розвивалося: відкривалися нові магазини, розширювався асортимент товарів.
Листівка 1874 року свідчить, що на той час магазин Лемме і Корнштейна ще працював у будинку Прокопеуса й отримував замовлення з Миколаєва.
Великоднє привітання та альбом на згадку
Наступна листівка надійшла до Одеси 1909 року із Санкт-Петербурга. Вона адресована професорові Магнусу Блаубергу, який працював у Новоросійському університеті.

З колекції Андрія Крантова
Відправниця, Юлія Горностаєва, вітає професора зі Світлим Христовим Воскресінням. Але привітанням її послання не обмежується. Вона також повідомляє, що надіслала до Одеси варшавський альбом, який належав її покійному батькові, й просить професора прийняти його на пам'ять.
Ці кілька рядків залишають більше запитань, ніж відповідей. Що це був за альбом? Чому Юлія вирішила подарувати його саме Блаубергу? Які стосунки пов'язували професора з її родиною?
Магнус Блауберг оселився в Одесі 1902 року. Він став засновником і першим завідувачем кафедри фармації та фармакогнозії, займався науковими дослідженнями в галузі гігієни й залишив понад 40 наукових праць.
Його життя завершилося трагічно. У січні 1921 року, в умовах голоду та розрухи, Блауберг разом зі своєю асистенткою Ліллі-Вільгельміною Шмейль наклав на себе руки.
Великодня листівка 1909 року зберегла епізод із життя професора задовго до цих трагічних подій.
Новорічна листівка до військового шпиталю
5 січня 1916 року, під час Першої світової війни, було відправлено листівку капітану Віктору Подлипському. Адресою одержувача був Одеський військовий шпиталь.

З колекції Андрія Крантова
Це вже не ділове повідомлення, а родинне привітання. Відправник, який підписався Сашею, вітає капітана та його дружину Ніну з Новим роком, дякує за переслані 250 карбованців і передає привіт спільним знайомим. Окремо він "міцно цілує" доньку Подлипських Віру.
Хто саме був Саша, невідомо. Можливо, один із братів капітана. З листівки зрозуміло, що її відправник і родина Подлипських підтримували близькі стосунки.
Цікава й сама адреса. Листівку передали капітанові через його батька – протоієрея Віктора Подлипського, який із 1883 року служив настоятелем Олександро-Невського храму при Одеському військовому шпиталі. Ймовірно, син на той час перебував там на лікуванні.
Після революції 1917 року Подлипський не прийняв більшовицької влади. У 1919 році, вже в чині полковника, його зарахували до екіпажу канонерського човна "Терек".
Згодом він емігрував до Королівства сербів, хорватів і словенців та оселився в Загребі. Там колишній офіцер працював інкасатором у книгарні "Merkur". Разом із ним жили дружина Антоніна та донька Віра, згадана в новорічному посланні. Помер Віктор Подлипський 28 квітня 1948 року.
Лист із тривожними звістками
Остання листівка в нашій добірці датована 24 травня 1929 року. Її відправила з Ленінграда до Одеси Клавдія Дложевська – дружина відомого українського історика, археолога та філолога Сергія Дложевського.

З колекції Андрія Крантова
Адресатом була Варвара Готалова, дружина історика Артемія Готалова-Готліба. На той час родина мешкала на площі Карла Маркса, 8 (нині – Європейська площа).
На відміну від попередніх листівок, це повідомлення присвячене не святу чи звичайним побутовим справам. Клавдія пише про тяжку хворобу чоловіка, який перебуває на лікуванні в Ленінграді.
"Щойно повернулася від Серьожі. Ось уже 10 днів, як він лежить, і поки що все тривають аналізи, дослідження та просвічування кишок, грудної клітки", - повідомляє вона.
Далі дружина історика пояснює, що ленінградські лікарі мають іншу думку щодо діагнозу одеських колег. Вони припускають туберкульозний характер захворювання й сумніваються в доцільності попередньої операції. Клавдія повідомляє, що чоловіка все ж лікуватимуть, але лікування, ймовірно, буде тривалим. Наприкінці повідомлення вона запитує про Іру, передає вітання Артемію Григоровичу й додає коротку побутову подробицю: "Тут погано з провізією".
Сергій Дложевський був помітною постаттю в науковому житті Одеси. Він очолював Одеський крайовий історико-археологічний музей, брав участь в археологічних експедиціях, досліджував античну історію та культурну спадщину.
Історик помер 24 жовтня 1930 року від раку шлунка – приблизно через півтора року після написання листівки. Одеські лікарі, діагноз яких згадується в повідомленні, ймовірно, вже тоді підозрювали онкологічне захворювання.
Згодом Клавдія Дложевська сама зазнала репресій. А листівка, яку вона колись надіслала знайомій до Одеси, зберегла її особисті переживання в один із найважчих періодів родинного життя.
Що зберігають старі листівки
Ці чотири поштові картки дуже різні за змістом. В одній лікар замовляє товари, в іншій жінка надсилає великоднє привітання, у третій родичі обмінюються новорічними побажаннями, а в четвертій дружина розповідає про хворобу чоловіка.
Для відправників це була звичайна кореспонденція, призначена конкретним людям. Проте через десятиліття навіть короткі послання можуть стати історичними джерелами. Вони зберігають адреси, імена, родинні зв'язки й подробиці повсякденного життя, які не завжди потрапляють до офіційних документів. Саме тому старі листівки цікаві не лише колекціонерам, а й усім, хто досліджує минуле міста.
Андрій Крантов
