Одеса козацька: лекція Тараса Гончарука

Тарас Гончарук — доктор історичних наук, професор кафедри історії України Одеського університету імені І. І. Мечникова, дослідник економічної історії України кінця XVIII — першої половини XIX століття, історії Одеси та Південної України провів лекцію про початок українського козацтва на території сучасної Одеси. Ці згадки старіше офіційної дати "заснування" Одеси. Далі пряма мова лектора.

Перша писемна згадка Кочубіїв

Починаємо з того періоду, коли Одеса називалася ще Кочубіїв. До речі, не Коцюбіїв. Можливо чули чудову історіографічну версію про Бориса Коцюби-Якушинського. Це просто намагання слов’янізувати трішки тюркські назви. 

Є держава, яку часто називають Велике Князівство Литовське. Але ця назва історіографічна. Титул там цих князів дуже цікавий. Великі князі – литовські, руські і так далі. І ця держава спочатку переважно була білоруською, а потім українською. Тому є такий термін "русько-литовська держава". Литовці там були правлючою династію. Але при Вітовті - Великому князі, ця держава вийшла  від Балтійського аж до Чорного. Але Кочубіїв вперше згадується у зв'язку не з Вітовтом, а з його кузеном, Владиславом Ягайлом - польським королем.

Українські землі у складі Великого князівства Литовського. Мапа: discover.in.ua

Перша писемна згадка Кочубіїв у Яна Длугоша. Він датував це 19 травня 1415 року, прив’язав це все до зелених свят - на трійцю. І власне, тоді у короля Владислава просили зерно, бо турки нападають. І власне тоді він сказав, що щедру допомогу зерном, можна отримати в його королівському порту Кочубіїв. Виходить, що польський порт. Перша згадка саме така і дуже красива. Як про порт. Тоді порти в селах не існували. Тобі ж порт, з якого щедру допомогу зерном надіслали до Константинополя. Помітьте, що не одне судно зерном - це не могло бути щедрую допомогою. А щоб перевести таку кількість зерна, потрібно було багато людей і суден. І це зерно, ясно, що було не польське, а подільське. На той час землі Поділля займали до Чорного моря. Також знаєте, що власники Кочубієва з 1442 року – це Бучацькі, а потім вони стали називатися Язловецькі. В зв'язку з ними згадуються вперше і Пересип (1442 року), коли вони починають змагання за неї. Цікаво, що пізніше Язловецькі були одним із організаторів українського козацтва. Через 100 років, вони в списку своїх володінь писали, що їхня власність – це караул на Дністрі, Чорнігрод - було загадкове чорне місто, навпроти білого міста Аккермана. І там, де Дністер впадає в Чорне море і Кочубіїв - це їхні землі і вони куплені за серйозну суму. Вони заплатили за них гроші. І тому в них були свої особисті претензії до Османської імперії. Тому можливо вони пішли в організатори козацтва. 

Васали васалів на цій території

Вже з другої половини XVI-го століття, після того, як османи завоювали Константинополь, вони опановують наш край. Система з часом вималює наступна: це турецький султан, його васальними державами були і Молдавське, і Воложське, і Трансильваньське князівства. Кримське ханство, столиця Кримського ханства, це був Бахчисарай. А з часом тут не було безпосередньо Кримського ханства, а васали Кримського хана. Васалами Кримського хана були нагайці і тут з часом кочували оці нагайські орди.Тобто це васали васалів. 

Це імперія, яка збиралася завоювати фактично всю Європу. Її зупинили лише під Віднем в 1683-му році. Поляки, козаки, австріяки не зуміли зупинити цю імперію. Їхнє військо - яничари були свого часу, очевидно, найкращим військом світу. Потім вони трішки деградували. А їхні васали кримські татари, озброєні луками і стрілами, але колосальна кіннота. Всі чоловіки - всі воїни. І вони починають, маючи такого сюзерена, жити за рахунок війни. В самих містах: Очаків, Аккерман, Кілія, Кафа -  там стояли турецькі гарнізони і ці міста напряму підпорядковувались турецькому султану, тобто не кримському хану. 

От у відповідь на походи кримських татар починають ходити українські козаки. Перша згадка про українських козаків, саме українських, 1489 рік. В Україні козаки виникли значною мірою проти татарських козаків. Бо спочатку козаки були серед татар. Козак – це поняття буржуазне, антифеодальне. Чому? Козак – це людина, яка порвала зі своїм станом. Він казав, що я не міщанин, не селянин - я козак, все. Це і певною мірою ізгой, але добровільний. На той час можна бути лише озброєною людиною. Людина, яка порвала своїм станом, пішла в степ і стала вільною людиною. Були козаки серед татар, і частина їх жила на території Одещини - так звані Білгородські козаки. Вони часто нападали на українські землі, не слухали Хана. І українські козаки, вочевидь, виникли, як противага цим козакам татарським. Але з часом татарські козаки зникли, з'явилися Буджацька орда на їх місці, вже підконтрольна повністю Кримському хану. А українські козаки, навпаки розмножились по всій Україні. От це перша згадка про українських козаків. 

Музей козацтва в Одесі після російського обстрілу. Фото: Наталя Довбиш, Інтент

І зверніть увагу, куди вперше українські козаки ходили? Чому потім піднялася Одеса? Одеса - найближчий порт до внутрішніх українських регіонів. Експорт-імпорт – це Велика Одеса. Зараз Велика, бо це вже Южне, Чорноморськ, Одеса. Так само і козаки. Куди найближче було ходити? От сюди, на Кочубіїв. Та під османською владою Кочубій не занепав. 

Перша згадка – це, до речі, неправильно показано в планах шкільних. Вперше козацтво, насправді, українське згадується на Одещині. Битва на Саврані, польські Кириловичі, Анель Брехт і йому допомагають козаки. Потім козаки починають ходити на фортеці. До речі, Кочубіїв це була серед перших фортець, куди вони почали ходити. Але відомий похід 1516 рік. У 2016 році можна було б відзначити все-таки 500 років першого Великого Походу Козаків. Це півстоліття - скільки українські козаків звільняли цей край. Де тоді була москва? 

Зверніть увагу, що Кочубіїв не занепав під Османською владою. Турки нічого не руйнували. Вони не руйнували фортеці, які захоплювали. Вони свою фортецю будували навколо. В Кочубієві в цей час, коли виник Пересип, почалася сіль. А сіль – це дуже цінний товар, знаєте, люди чомусь без солі помирають. Сіль така шкідлива-шкідлива, але без солі не можна. І в Кримському ханстві, соляні промисли - це особисте володіння кримського хана. 

Козаки та сіль до чумаків

З часом по сіль почали туди приходити козаки. 

І потім вони почали займатися вже військовим промислом, бо полювати на звір'я – це вигідно, а на людей було ще вигідніше полювати. Викуп був достатньо великий. В рабство татар, вони не брали, на відміну від татар, які українських людей в рабство відправляли. Були такі ситуації. 

Власне, одночасно десь з козацтвом з'являється промисел Чумацтва, але тоді їх не називали чумаками. Вони в цей час нічого не платили татарам. Вони мало того, що приходили брали сіль, ще нападали на татар. Перші чумацькі загони переважно складалися з козаків. А чумацький гурт називався валка, на чолі якої стояв ватаг. Звітси слово ватажок. Так було до кінця існування чумацького промислу. І в цей час чумаки себе називають селяники. Перша назва – селяники. 

Чумаки на відпочинку. Картина Івана Айвазовського

Оскільки Кочубіїв, пізніше Одеса - це найбільший пункт до внутрішніх українських регіонів, то козакам було сьогодні легше прийти, взяти сіль, ще побити татар і піти. Пізніше, вже після 17-го століття, Богдана Хмельницького, коли був союз з татарами, чумаки  вже офіційно ходили і платили за сіль. То вони ходили вже не в Кочубій, а Крим і називалися вже чумаками. А в цей час вони селяники. 

Далі, в середині 17-го століття, якщо ми подивимось на Кочубіїв, то він згадується як руїна. І хто зруйнував його - навіть не було питань у істориків, що це зробили українські козаки. Очаків залишився, Аккерман залишився, а Кочубіїв був надто близький до українських цих регіонів. І описується так, що це просто фортеця на березі, на скелі, на березі моря, в непоганому стані, але закинута. І де цей берег моря, ця скеля - Приморський бульвар, як вважають всі історики. І в цей час, коли виник Пересип, то дуже важливі дороги пішли повз Кочубей. Дорога з Аккерман через переправу Маяк, далі через Кочубей до Очакова і Крима. Як писали в деяких документах - Кочубей, де різні дороги лежать. До речі, в багатьох джерелах наших і навіть московських, згадується, що там сидять козаки і нападають на каравани, які проходять повз. Часто вони сиділи в самій фортеці. Фортеці була, кажуть, в непоганому стані, але закинута.

Ми зараз з вами говоримо про історію Одеси, коли Одеси ще не було. Бо цю історію, статут міста на сьогодні в нас вкрадає своєю датою заснування, 1794 роком. У нас до цієї дати заснування, історією йти і йти. 

Марія Литянська